Архієпископ Вінницький і Могилів-Подільський Симеон: «Головним девізом Патріаршого візиту була проповідь миру і любові»

01.10.2009 archive, Вестник №97, Святыни православия

– Традиційне запитання, Владико, які враження від візиту Патріарха Кирила в Україну?
– По-перше, я дуже радий, що Патріарх Кирил, як і обіцяв, відвідав Україну, радий новій зустрічі, оскільки був знайомий з ним особисто і раніше. По-друге, я був вражений обізнаністю Святішого щодо тих місць, які він відвідував. Особливо у Володимир-Волинському, де я і владика Никодим ще тільки хотіли розповісти Патріарху про історію однієї з найдревніших єпархій на Святій Русі, про 850-річний кафедральний собор, про життя волинян, а Святіший, випередивши нас, почав розповідати про це на проповіді перед усім народом. І я бачив, як приємно людям чути, що Патріарх знає історію їхнього краю і проблеми їхнього як минулого, так і сьогодення. Так що особисто я і ті люди, з ким я мав можливість спілкуватися в Києві, Почаєві, Володимирі-Волинському, задоволені візитом в Україну Святішого Патріарха Кирила.

– А сам Патріарх? Чи залишився він задоволений своїм візитом в Україну і його результатами?
– Мені доводилося спілкуватися з архієреями і священиками, котрі супроводжували Святішого Патріарха під час візиту, і на моє запитання, як Патріарх себе почуває і чи задоволений він, завжди було приємно чути, що Патріарх задоволений усім – і як його зустрічають, і як приймають. Це було приємно почути, а тим паче самому побачити його настрій.
Я бачив Патріарха під час богослужіння, чув, як натхненно він говорив, був свідком того, як він, за його словами, «заряджався божественною енергією спільної молитви». В числі інших архієреїв я був зі Святішим під час його спілкування з простими людьми і на прийомах, де він зустрічався з керівниками місцевої влади, представниками інтелігенції, з бізнесменами і науковцями.

– Наскільки мені відомо, спілкування під час цих зустрічей було щирим і, як прийнято говорити сьогодні, демократичним. Тобто запитання Патріарху ставилися не завжди в коректній формі?
– Я скажу по Волині, де мені довелося бути на такій зустрічі. Були запрошені різні люди, серед яких і ті, кого не назвеш свідомими ворогами Церкви, але які мають своє власне бачення стосунків держави і Церкви в Україні. Іноді вони промовляли такі фрази, як «московська церква», «російський патріарх» (а не всієї Русі), бо напевно звикли так говорити, навчені сьогоднішніми ЗМІ. І в якісь моменти здавалося, що ось-ось вони скажуть щось неприємне для Патріарха або направлене проти вчення нашої Церкви. Але далі все було нормально і в цілому питання звучали з повагою і навіть похвалою. Зокрема одна жінка – народний депутат – сказала: «Ваша Святість, у мене піднімається одяг від мурашок, які бігають по тілу, коли Ви говорите».

– В цілому, як мені особисто здалося, люди з трепетом сприймали слова Патріарха Кирила.
– Так. Його хвалили і за голос, і за дикцію, а передусім за зміст того, з чим він звертався до людей. Мені сподобалося слово Святішого в Почаєві, яке прозвучало як звернення до усього світу – не лише православного, а й інославного. У даному випадку незайвим буде нагадати, що канонічна територія РПЦ розповсюджується на 65 країн, в яких є общини нашої Церкви. Але слово Патріарха прозвучало як звернення до мешканців усіх країн без виключення і нагадало мені особисто (можливо, це буде недоречне порівняння), як Папа Римський в дні Пасхалії звертається до Міста і усього світу (під містом розуміється Рим. – Ред.). Так і в Почаївській Лаврі прозвучали слова Патріарха: «Я звертаюся до України, до Росії, до Білорусі, я звертаюся до Європи».
Звертаючись до Європи, Патріарх Кирил зокрема закликав наших братів-християн не дозволити, щоб в Європі звершилося те, що ми вже пережили на святій Русі, а саме безбожний атеїзм. Святіший закликав звернутися до нашого гіркого досвіду будівництва щасливого суспільства без Бога, врахувати наші помилки і запобігти все більшому і скорішому процесу дехристиянізації Європи.

– Наші народи прийшли до безбожництва через криваву революцію, а Європа, як можна сьогодні побачити, повільно до нього еволюціонує.
– Так, цей шлях у Європи еволюційний, поступовий і не такий помітний. Можливо тому, що Європа рухається до атеїзму через багатство і достаток, але ми знаємо, що будь-який шлях побудови раю на землі без Бога хибний і не має життєвої перспективи, про що і говорив Патріарх Кирил у своєму зверненні.

– Через такі звернення Святішого його візит мав і має до цих пір резонанс не лише в Україні, а й в усьому світі. А як Ви, Владико, можете оцінити коментарі деяких наших ЗМІ і окремих політиків щодо політичного забарвлення візиту Патріарха Кирила в Україну?
– Патріарх неодноразово говорив, що його візит в Україну не є політичним, хоча певні експерти і ЗМІ штучно шукали в цьому візиті політичний підтекст і, не маючи справжніх аргументів, відверто спекулювали на словах Святішого, перекручуючи їх чи вириваючи з загального контексту і надаючи їм потрібного для цих ЗМІ і тих політичних сил, які ними опікуються, необхідного напрямку і забарвлення. Хоча деякі ЗМІ подавали інформацію про приїзд Патріарха виважено, толерантно і відповідно до його духовного статусу.

– Окрім відвертої злоби по відношенню до Патріарха Кирила, з окремих ЗМІ досить настійливо звучали заклики про автокефалію, хоча широкої народної підтримки цієї ідеї я особисто не помітив. Як Ви прокоментуєте цю ситуацію?
– Так, дійсно під час візиту Святішого ми чули окремі заклики до автокефалії, але яка може бути мова про автокефалію, коли ми були свідками того, як десятки тисяч людей кричали: «Не потрібно». Тисячі, можливо, висловлюють й іншу думку, але серед віруючих людей їх не було помітно. А тих декілька десятків людей з мегафонами важко назвати серйозною силою.
Щодо автокефалії, то на даний час мова про неї не ведеться, але Патріарх зауважив, що це питання залишається відкритим, а поки що, як і протягом минулих років, Церква в Україні є і її очолює Блаженніший Митрополит Володимир.

– Деякі інтернет-видання писали, що Патріарх під час свого візиту не віддавав належного значення ролі Блаженнішого Митрополита Володимира в Україні. Що Ви скажете про такі, знову ж таки, провокаційні, на мій погляд, виступи світських ЗМІ?
– Навпаки, Патріарх публічно дякував Блаженнішому і висловився про нього і про його діяльність так: «Тихим словом правди перемагається злоба і ненависть, і так протягом 17-ти років». Чи можна вище оцінити справи людини, яка протягом усього цього часу своєю молитвою, вірою і любов’ю єднає людей і гуртує їх навколо Святої Церкви? І діяльність Блаженнішого є запорукою завтрашнього дня, тому що правда Божа – це те, що ми повинні проповідувати в першу чергу, а все інше – те, що ми називаємо політичними уподобаннями, фінансовими інтересами і таке інше, не повинно впливати на наші людські відносини. Тому що, як сказав Патріарх Кирил, Церква – це Мати, котра об’єднує всіх і нікого не відкидає і не дозволить українцям розділитися на східних і західних, правих і лівих і т.д. Тому головним девізом Патріаршого візиту була проповідь миру, любові, а над усім цим проповідь Божої Правди, Євангельської істини і, звичайно, православної єдності, про що минулого року говорив Патріарх Олексій, коли приїжджав в Україну, і нині продовжив його справу і проповідь Святіший Патріарх Кирил.

– Владико, Ви говорите про єдність, а чи готові прибічники створення в Україні єдиної Помісної Церкви до серйозного діалогу з нашою Церквою і які кроки повинні зробити обидві сторони для подолання розколу?
– Напередодні приїзду Патріарха Кирила в Україну в Києві збиралися архієреї Київського патріархату і на цьому своєму зібранні прийняли офіційне звернення, в якому висловили надію на зустріч зі Святішим або з представниками нашої Церкви. Але в коментарях до цього звернення і до візиту Патріарха Кирила в Україну, які звучали по телебаченню і були надруковані в пресі, вони завжди ставили умовою переговорів автокефалію Церкви. Тобто давайте нам автокефалію, тоді й будемо з вами розмовляти. Відносно цього Патріарх казав: «Про що ми будемо розмовляти, якщо нам одразу ставлять умову: або автокефалія, або ніщо? У даний час, я повторю, не може бути мови ні про яку автокефалію, тому що її не хоче більшість народу. І чому ми повинні робити ще одне розділення, якого не хочуть люди? Але Патріарх сказав, що це питання залишається відкритим, і, коли буде досягнута єдність Церкви в Україні, можна буде піднімати питання автокефалії.
А що стосується Помісної Церкви, то вона давно є. І нічого дивного для мене особисто в цьому твердженні немає. Ще будучи на Волині, я говорив, що кожна єпархія є Помісною Церквою, бо, як написано у Святих Отців: «Там, де є єпископ, там є і Церква». Цим висловом свого часу я здивував київського гостя однієї з наших конференцій, яка проводилась у Володимирі-Волинському, – відомого телеведучого протоієрея Андрія Ткачова. Він тоді сказав: «Я вперше почув від вас, що єпархія – це Помісна Церква». І ось ця теза прозвучала під час візиту Патріарха в загальноцерковному масштабі, коли Святіший сказав Президенту Ющенко: «Пане Президенте, Ви помиляєтесь, у Вас є Помісна Церква, яка веде свій початок від Хрещення Русі, від князя Володимира, а сьогодні її очолює Блаженніший Митрополит Володимир. Це є Помісна Церква у вас тут, в Україні».
Питання єдності Церкви і діалогу в цьому напрямку з автокефальною церквою і з Київським патріархатом обговорювалося у нас навіть на рівні Синоду. І завжди підкреслювалося, що такий діалог можливий і потрібний. Ставилася лише одна умова: лише не з Філаретом, а вірніше, не з Михайлом Денисенком, котрий відлучений від Церкви і не є навіть її мирянином. Саме по цій причині жодні переговори з ним неможливі.
А так, я думаю, бесіди між представниками Церкви і Київського патріархату були, і не всі там підтримують ідеї Філарета, в тому числі серед єпископату і серед духовенства, яке він очолює. Але, на мою думку, питання автокефалії буде відкритим, і його можна буде вирішити лише тоді, коли через покаяння, як вже неодноразово говорилося, повернуться ті, хто відпав від єдності Церкви, і коли ми станемо знову єдиною Православною Церквою в Україні. Тоді ми вже зможемо про це говорити.

– Владико, як ми могли прочитати в повідомленнях інформаційних агентств, наймасовіші виступи проти приїзду Патріарха були на Західній Україні: на Рівненщині і на Волині. Які вимоги ці люди висували і як Патріарх сприймав цю недружелюбну зустріч?
– Звичайно, я не їхав з Патріархом в одному автомобілі і не міг бачити його реакцію на пікети, які стояли при дорозі. Однак я хочу висловити щиру подяку Богові і подякувати українцям за те, що вони виявили свою, я би сказав, толерантність, причому навіть більшість з тих, хто належить до Київського патріархату. Ми ж усі чули, що було заявлено спочатку і що додавало головного болю насамперед охороні, яка приїхала з Патріархом, і яка була надана українською владою, що Україна, особливо в західних регіонах, зустріне Патріарха пікетами і провокаціями.
Я ще раз дякую українцям за те, що окремі виступи людей, котрі стояли при дорогах та біля храмів, не могли порушити миру і спокою, відчуття радості і свята від перебування Патріарха Кирила в Україні. А він сам говорив про радість молитовного спілкування з величезною кількістю людей, яких об’єднує православна віра, а також із сумом відзначав, що є сьогодні, на жаль, і ті, які сприймають візит Патріарха і саму його особистість негативно. Але і про них була молитва Святішого, і до них було звернене його слово з закликом мати мир і Божу благодать. Все це ми могли побачити в прямому ефірі на одному з провідних українських телеканалів.
А щодо виступів недругів Церкви, то, звичайно, вони були – у Володимирі незначні, в Почаєві трохи численніші. Там навіть спробували організувати хресний хід, у якому замість обіцяних 20-30 тисяч набралося менше тисячі. Ось і все, що я безпосередньо бачив на Західній Україні.
А в цілому Україна зустріла Патріарха прекрасно. Якщо говорити про єпископат, духовенство та віруючих, то ми були задоволені спільною молитвою, духовним єднанням, а люди світські, мені здається, перш за все, були здивовані. Їх здивувала мова Патріарха, дикція, логіка, ясність думки. Хтось сказав: «Якби так уміли говорити політики, то наскільки б вищою була у них підтримка народу!»

– Владико, чому ще, на Вашу думку, Патріарх Кирил має таку високу підтримку людей, чим він заслужив їхню любов за такий короткий період перебування у Патріаршому сані? Хіба одним лише гарним і натхненним словом?
– Я думаю, що на це запитання буде ще багато коментарів і в інтернеті, і в єпархіальних виданнях від кожного архієрея. Але, на мою думку, такий духовний підйом і сердечна теплота, яку, безумовно відчув Патріарх Кирил, були, по-перше, через те, що в Україні вже довгий час не було Патріарха. Ми бачили його здалека, а тепер випала нагода приймати його тут, на нашій землі.
По-друге, не забувайте, що народ навіть і в Україні мав змогу дивитися телепередачу «Слово пастиря», яка протягом багатьох років транслювалася в ефірі російського телебачення. Так що для багатьох це багаторічна любов і повага до архієрея, котрий нині став Патріархом.

– Наскільки відомо, Ваш наступник по Волинській кафедрі єпископ Никодим запросив Патріарха Кирила у 2010 році на святкування ювілею єпархії. То чи прийняв Святіший це запрошення і чи буде у найближчому майбутньому Вінницька єпархія запрошувати Патріарха на нашу Подільську землю?
– На запрошення єпископа Никодима Патріарх не дав відповіді, однак, за інформацією, яку ми маємо, Патріарх Кирил бажає у 2010 році відвідати Україну, зокрема і деякі західні області. Була інформація й про бажання Святішого відвідувати Україну щорічно, як колиску руського православ’я у День святого рівноапостольного князя Володимира.
Що ж стосується нашої єпархії, то ми завжди раді прийняти Святішого Патріарха у Вінниці і на Поділлі. Але поки наш собор потребує ремонту і реставрації, я думаю, це буде передчасним. А якщо говорити про майбутнє, то наші серця і двері наших храмів відкриті для Святішого Патріарха.
Бесіду вів протодиякон Владислав Демченко

Священник Александр Мазырин. Константинопольская Патриархия и обновленческий раскол

30.09.2009. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. Клірик єпархії прийняв участь у посвяті студентів