24.02.2009. КИЇВ. «Наші дії — законні, правда на нашому боці», — громада канонічної УПЦ щодо переданого їй у користування Чорнобильського храму на Татарці

24.02.2009 Нарушения прав верующих

23 лютого ситуація довкола храму на Татарці, зведеного в пам’ять про постраждалих від Чорнобильської катастрофи й переданого громаді канонічної УПЦ, загострилася останніми днями. На 22 лютого було заплановано провокацію чи навіть захоплення приміщення церкви, проте православна громадськість спільно з козацькими загонами цьому запобігла.
Про причини протистояння «Православію в Україні» розповіли представники громади УПЦ — настоятель священик Сергій Тємнік та голова парафіяльної ради протоієрей Роман Барановський.
Як з’ясувалося, ще 1999 року в Шевченківському районі Києва була зареєстрована громада УПЦ на честь ікони Божої Матері «Усіх скорботних радість». Віруючі звернулися до Шевченківської районної адміністрації з проханням виділити шмат землі в Бабиному Яру на місці, де 1941 року було розстріляно православних священиків. Шевченківська адміністрація дала згоду й громада почала готувати відповідні документи. Було підготовлено ескіз будівлі майбутньої каплиці, на рівні Шевченківського району відбулося узгодження будівництва, а сам проект було внесено до плану міста.
Очікуючи на виділення землі, православні віруючі встановили в Бабиному Яру великий дерев’яний хрест та меморіальну дошку — в пам’ять про розстріляних там священнослужителів. Але рішення про зведення каплиці не було підтримане в Київраді — зокрема через те, що поруч знаходиться єврейський пам’ятник.
У подальшому громада неодноразово зверталася до Шевченківської райадміністрації з проханням сприяти у вирішенні питання, та справа не рухалася з місця впродовж 6 років.
«Аж ось, Шевченківська райадміністрація звернулася до нас із пропозицією сплатити благодійний внесок на будівництво в районі дитячого садка й користуватися храмом, зведеним за рахунок держави, перед тим закінчивши будівництво власним коштом, — розповідає отець Роман. — Влада попередила, що раніше на церкву претендувала громада Київського патріархату, але згодом відмовилася через свою фінансову неспроможність добудувати будівлю та внести благодійний внесок».
«Наша громада, сплачуючи внесок та беручись за добудову святині, не очікувала, що подібне рішення викличе спротив з боку представників УПЦ КП, — зазначив отець Сергій. — Навпаки, ми сподівалися, що співіснування двох громад поруч — нашої та УПЦ КП, станепозитивним прикладом мирного співіснування в Україні двох релігійних організацій». Варто відзначити, що віруючі УПЦ від початку не претендували на те, щоб знести каплицю Київського патріархату, не дивлячись на те, що встановлено її було незаконно.
Коли перші кошти було внесено й будівництво продовжилося, священик Сергій Темнік відслужив там першу Божественну літургію.
«Відразу ми відчули на собі ненависть та зустріли опір з боку громади Київського патріархату, — зазначив отець Роман. — Можливо, ідейно вони відчували себе власниками майбутньої церкви, але за документами не мали до святині жодного відношення. З нашою громадою — Ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість» — Шевченківська райадміністрація уклала угоду, передала нам усі необхідні документи на церкву. Від громади УПЦ КП на зведення святині не було виділено жодної копійки — будівництво велося виключно державним коштом».
Представники парафії «Всіх скорботних радість» зізнаються, що очікували мирного співіснування та порозуміння. Адже, спокійно співіснують поруч Києво-Печерська Лавра та Феодосіївський храм, що належить УПЦ КП.
«Наші дії є цілком законними, — наголошують вони, — упродовж майже 10 років існує наша громада, ми постійно просили надати дозвіл на будівництво каплички в Бабиному Яру, проте влада району вирішила інакше, запропонувавши нам добудувати церкву на вулиці Нагірній, 3, після чого звершувати там богослужіння. Київський патріархат зараз намагається представити справу таким чином, буцімто ми побачили їхній храм, вирішили його захопити, для чого швиденько створили віртуальну громаду й домоглися передачі нам святині, перереєструвавши її як свою. Вони говорять про те, що ми з усього Києва збираємо невідомого кого в свою парафію, але ж це не так. Наша громада — це та, яка рік у рік по неділях служила панахиди біля хреста в Бабиному Яру за розстріляними тут православними священиками, і зараз ці ж люди служать тут Літургію».
До речі, настоятель громади УПЦ КП отець Іоанн — колишній випускник Київських духовних шкіл канонічної Церкви. Йому та його парафіянам пропонувалося повернутися в лоно УПЦ, служити спільно в храмі та бути єдиними во Христі. Він вирішив інакше, а наразі взагалі намагається силовими методами домогтися своєї правди.
Громада УПЦ стурбована проявами нетерпимості та агресії з боку Київського патріархату. Віруючі зазначають, що на їхньому боці — закон і міліція, і свої права вони рішуче захищатимуть. Та знову й знову звертаються до представників Київського патріархату з закликом співіснувати мирно, не вдаючись до насилля, від якого й так уже наша країна настраждалася.
Підготувала Юлія Комінко.
«Православіє в Україні»

24.02.2009. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. Відбулась зустріч представників Українського козацтва з студентами Політехнічного коледжу

24.02.2009. ЧУГУЕВ. Белым героям посвящается…