13.10.2008. КИЇВ. МОЗ України та священнослужителі об’єднали зусилля в протидії абортам

13.10.2008 Церковь и общество

За участі Міністра охорони здоров’я України Василя Князевича відбулася Нарада предстоятелів християнських Церков України, присвячена питанням співпраці в галузі протидії абортам, вдосконаленню паліативної допомоги та іншим нагальним питанням.
Представники дев’яти церков, які репрезентують православний, католицький та протестантський напрямки у християнстві, особливу увагу звернули на опрацювання стратегії протидії абортам в Україні. Виступаючи перед високоповажними священнослужителями Василь Князевич зазначив, що вирішення проблеми штучного переривання вагітності є одним з найбільш важливих в діяльності не лише МОЗ України, а й інших державних та громадських організацій. На думку Міністра найбільш ефективним засобом протидії абортам є належне виховання вдома, в школі, громаді, в церкві, пропаганда здорового способу життя. Натомість реклама ранніх статевих зв’язків наносить непоправної шкоди здоров’ю молоді і особливо жінки.
Як відомо, аборт (в терміні вагітності до 12 тижнів) був легалізований в 1955 році (після періоду заборони з 1936 року). Легалізація аборту передбачала подальше зниження їх кількості шляхом подальшого розширення державних заходів заохочення материнства та виховного і роз’яснювального характеру. Із історії розвитку нашої держави відомо, яку непоправну шкоду завдають здоров’ю жінки кримінальні (зроблені за межами лікувального закладу) аборти, а в значній частині ціною такого аборту стає життя жінки. В 90-х роках питома вага жінок, які померли від кримінального аборту складала 93% від померлих в структурі причин аборту. Саме до такого виду переривання небажаної вагітності вдавалися жінки під час заборони аборту в державі. На думку Василя Князевича заборона аборту в Україні неминуче призведе до росту кримінальних абортів і, як наслідок, до росту материнських втрат. Тому Міністерство зацікавлене співпрацювати з усіма верствами населення в питаннях саме профілактики абортів, а не їх заборони. Без перебільшення можна сказати, що роль церкви в цьому питанні має велике значення.
Представники церков надали свої пропозиції щодо протидії абортам. Зокрема, пропонується більш активно впроваджувати в школах пропаганду здорового способу життя, духовних, морально-етичних, культурних цінностей, утримання від раннього початку статевого життя і стриманості від до- та поза- шлюбних статевих стосунків, відповідальної поведінки. Це є найефективнішими засобами профілактики абортів та хвороб, які передаються статевим шляхом (такі програми розроблені МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», подібні програми мають багато релігійних конфесій). Світовий досвід показує ефективність і так званої АВС-стратегії. Ця абревіатура означає «abstinence»- стриманість (свідомий початок статевого життя в більш старшому віці), «be faithful» — вірність у стосунках, а також «us a condoms» — користування презервативами. Важливим є, на думку священнослужителів, проведення навчальних семінарів для тих, хто збирається одружуватись, де б надавалась інформація: про ранньоабортивну дію значної кількості медикаментозних засобів «планування сім’ї», а особливо так-званих «таблеток другого дня»; ґрунтовне вивчення природніх методів розпізнання плідності; про внутрішньоутробний розвиток дитини та суть аборту; негативні наслідки аборту для їх фізичного та духовно-психологічного здоров’я.
Спільними зусиллями Міністерство охорони здоров’я та представники церков планують запровадити обов’язкове соціально-психологічне консультування жінок, які виявили намір робити аборт. В цьому процесі жінки мають бути проінформовані про: про внутрішньоутробний розвиток дитини та суть аборту; негативні наслідки аборту для їх фізичного та духовно-психологічного здоров’я; про можливості соціально-психологічного супроводу та мережі підтримки (матеріальної та духовно-психологічної) від громадських та релігійних організацій; про можливість народити дитину та залишити її для усиновлення іншими людьми.
Незважаючи на досить складну ситуацію, Завдяки цілеспрямованій політиці держави щодо профілактики абортів, впровадженню заходів планування сім’ї вдалося досягти за останнє десятиріччя зниження кількості абортів. Зниження кількості офіційно зареєстрованих абортів було більш істотним, ніж падіння числа пологів. У 1991-2007 р. число абортів знизилося більш як на 70%, у той час як число пологів — на 40%. Результати суттєві, проте рівень абортів в Україні, у порівнянні з високорозвинутими країнами, залишається високим.
На цьому фоні динаміка частоти реєстрації абортів та родів у закладах охорони здоров’я має позитивний характер — зниження частоти абортів на 1000 жінок фертильного віку і стійка тенденція до зростання частоти родів на відповідне жіноче населення. Починаючи з 2001 року частота пологів стала перевищувати частоту абортів, що безперечно впливає позитивно на вирішення демографічних проблем.
Слід зазначити, що у розвинутих країнах Європи вже майже десять років не спостерігається випадків переривання вагітності у дітей віком до 14 років і надзвичайно прикро, що в Україні до такого методу вдається щорічно близько 100 дівчаток, що свідчить про необхідність більш активного інформування дівчат раннього пубертатного віку про здоровий спосіб життя та згубний і негативний вплив ранніх статевих стосунків на їх здоров’я. Особливо важливим у даному випадку є просвітня робота серед батьків, вчителів, які повинні сформувати у дівчаток цього віку несприятливе ставлення до сексуальних посягань.
Так у 2007 р. зареєстровано:
- 84 аборти у дівчаток віком до 14 років, -
4 089 абортів у дівчат віком 15-17 років і
- біля 170 тис. у жінок віком 18-35 років
В Україні у відповідності до існуючого законодавства штучне переривання вагітності здійснюється за бажанням жінки, лише у виключних випадках за існуючої тяжкої хвороби у вагітної, що загрожує ЇЇ здоров’ю та життю. Розуміючи актуальність проблеми, МОЗ України внесло зміни до Основ законодавства про охорону здоров’я, згідно з яким термін штучного переривання вагітності за медичними показаннями зменшено і встановлено — з 12 до 22 тижнів вагітності.
Особливу увагу слід звернути на співвідношення числа абортів та пологів у дівчат-підлітків 15-17 років включно. Особливо, якщо врахувати, що штучне переривання вагітності, особливо першої, як правило, має вкрай негативний вплив на загальний стан здоров’я жінки і її репродуктивної системи і може стати однією з основних причин гінекологічної захворюваності і наступного порушення генеративної функції.
Надзвичайно важливим показником роботи служби дитячої та підліткової гінекології, планування сім’ї є частота пологів у юних неповнолітніх жінок, який в Україні значно перевищує відповідний у розвинутих Європейських країнах та середньосвітовий показник (3-4%). Як свідчать результати соціологічних опитувань у 80% юних жінок вагітність була незапланованою і народжування дитини супроводжувалося складністю соціальної адаптації юної матері у суспільстві.
За останні десять років кількість абортів в Україні зменшилась у 6 разів, проте у 2007 р. було здійснено за бажанням жінки біля 200 тис. абортів і рівень абортів (17,2 на 1000 жінок репродуктивного віку) ще значно перевищує рівень таких в розвинутих країнах світу (5,0 на 1000 жінок репродуктивного віку). На тлі стабільної тенденції до зменшення кількості абортів відбуваються позитивні зміни у зменшенні кількості також позалікарняних абортів, що свідчить про наявну доступність до цієї послуги в закладах охорони здоров’я. І саме таким підходом вдалося зменшити кількість позалікарняних абортів, а також досягнути позитивних результатів у відсутності випадків смерті жінок від кримінальних абортів. Свідченням цього може стати позитивна динаміка показника смертності жінок від причин, пов’язаних з абортом. У 80-90 роках питома вага жінок, померлих від абортів, складала 60%, у 2007 р. — 4,7%.
В структурі абортів штучні переривання вагітності складають 39,5% (понад 83 тис. абортів із загальної кількості абортів), 6,8% (14225 абортів) — це самовільні аборти та майже 3% (5876) за медичними показаннями.
Не зважаючи на досягнення певних позитивних успіхів, в Україні існують серйозні проблеми, пов’язані з безпечністю штучного переривання вагітності. Післяабортні ускладнення реєструються в Україні в 40-70%, що негативно впливає на репродуктивне здоров’я жінок молодого віку.
Учасники заходу висловили занепокоєння безсиллям держави в питанні протидії пропаганді хаотичних статевих зв’язків та так званого «вільного кохання», яке призводить до серйозних наслідків. Пропонується проведення спільної рекламної кампанії «За життя», яка б дозволила донести через соціальну рекламу якнайширшому колу молодих громадян на радіо, телебаченні, бігбордах важливу інформацію про шкоду абортів.
Василь Князевич підтримав пропозицію священнослужителів створити у МОЗ Міжвідомчу робочу групу з залученням представників міністерства та релігійних організацій України з метою розробки освітніх програм для студентів медичних закладів, Інститутів підвищення кваліфікації з біоетичних питань та абортивної проблематики та опрацювати механізм обов’язкового консультування жінок, які виявили намір зробити аборт.
У свою чергу Міністр охорони здоров’я ініціював проведення до Дня захисту дітей у 2009 році спільно Міністерством охорони здоров’я та представниками Церков різних конфесій великого заходу, покликаного поставити проблему запобіганню штучного переривання вагітності та охорони здоров’я жінки на державний рівень.
За підсумками проведеної Наради, християнські Церкви України звернулися до держави та українського народу. В зверненні, серед іншого, зазначається: «Загальновизнаним є право людини на життя. Воно закріплене і Божими заповідями, і міжнародним правом, і Конституцією України. Але християнські Церкви України вкотре наголошують на тому, що право на життя повинно розповсюджуватися на кожну людину, а не тільки на ту, яка вже народилася. Церква визнає, що життя кожної людської особи починається з моменту зачаття, а тому штучне переривання вагітності — аборт — є нічим іншим, як вбивством беззахисної маленької людини. Плід в утробі матері не є одним з органів її тіла, а є живою людською істотою, яка так само, як і інші люди, має право на захист свого життя з боку суспільства і закону».
Повний текст звернення:
ЗВЕРНЕННЯ
християнських Церков України до держави та українського народу
Дорогі браття і сестри, шановні співгромадяни! Пройдений нашим народом шлях будівництва незалежної держави вимагає того, щоб ми не тільки згадали свої здобутки, але й замислилися над тими проблемами, виклик яких християнські Церкви не мають права оминути мовчанням. На нашу думку до них належать проблеми зміни і викривлення світогляду та поступової втрати значною частиною наших співгромадян розуміння цінності життя людини протягом всього часу її фізичного буття — від моменту зачаття і до природної смерті. Тому з нагоди відзначення 1 червня Міжнародного дня захисту дітей і враховуючи проголошення Президентом України Леонідом Кучмою 2004 року „Роком сім’ї» вважаємо за необхідне поділитися з вами нашим спільним баченням існуючих проблем та шляхів їхнього вирішення.
Україна, як і більшість країн Європи, протягом тривалого часу переживає демографічну кризу. Відтворення населення забезпечується лише на половину, його загальна кількість поступово зменшується і воно відчутно старіє. На нашу думку такий стан речей одночасно є і духовно-моральною проблемою, і становить реальну загрозу національним інтересам і безпеці нашої держави. Однією з основних причин, яка спонукала нас до цього звернення є те, що в Україні в середньому половина вагітностей закінчуються абортами — вбивством ненароджених дітей в лоні матері. В наслідок цього за 12 років своєї Незалежності наша держава фактично втратила 8,5 мільйонів ненароджених громадян, 3 цими цифрами пов’язаний і той сумний факт, що кожна п’ята подружня пара безплідна, бо причиною безпліддя у 60% випадків є ускладнення після аборту.
Існує багато причин, якими можна пояснити виникнення згаданих проблем, але найголовнішою з них, на нашу думку, є світоглядна криза, і як її наслідок — зміна пріоритетів людського життя. Протягом всієї історії українському народові були притаманні родинні цінності, а створення сім’ї, народження і достойне виховання дітей визнавалися одними з найважливіших обов’язків людини. Тепер на противагу цим цінностям прийшли інші — матеріальний добробут і свобода самореалізації. Якщо раніше у суспільній свідомості права людини нерозривно сполучалися з її обов’язками, то тепер ми бачимо, що для багатьох цей зв’язок втратився, а набуття тих чи інших прав стало не засобом, а метою існування особистості.
Ми не виступаємо ні проти свободи самореалізації, бо Сам Господь створив людину за Своїм образом і наділив її свободою, ні проти матеріального добробуту, набуття якого повинно усвідомлюватися, як Боже благословення. Разом з тим кожен з нас повинен пам’ятати, що духовні, а не матеріальні цінності, повинні складати основу світогляду людини, що людина покликана до існування не заради скороминучих благ теперішнього життя, а заради блаженного вічного життя з Богом. Ніхто не повинен забувати про те, що свобода людини нерозривно пов’язана з відповідальністю, а її права не можуть бути відділені від обов’язків. Живучи разом з іншими, людина не може ігнорувати суспільних потреб і заради егоїстичних та індивідуалістичних забаганок не повинна відкидати спільні обов’язки. Саме тому захист права на життя ненародженої дитини, відродження сімейних цінностей, і як наслідок — вихід з демографічної кризи є загальною справою, посильну участь в якій мають брати всі члени суспільства.
Загальновизнаним є право людини на життя. Воно закріплене і Божими заповідями, і міжнародним правом, і Конституцією України. Але християнські Церкви України вкотре наголошують на тому, що право на життя повинно розповсюджуватися на кожну людину, а не тільки на ту, яка вже народилася. Церква визнає, що життя кожної людської особи починається з моменту зачаття, а тому штучне переривання вагітності — аборт — є нічим іншим, як вбивством беззахисної маленької людини. Плід в утробі матері не є одним з органів її тіла, а є живою людською істотою, яка так само, як і інші люди, має право на захист свого життя з боку суспільства і закону. В момент народження змінюється стан, а не сутність дитини, а тому важко зрозуміти, чому суспільство і закон засуджують жінок, які вбивають новонароджених немовлят в той час, як вбивство ненароджених дітей вважається і законним, і суспільно виправданим.
Також викликає особливе обурення той факт, що в Україні не тільки існує суспільне прийнятне дітовбивство, але й узаконено використання так званих „людських зародків» — тіл вбитих шляхом аборту немовлят. Тільки зневагою до гідності людини можна пояснити той факт, що вбита дитина певними представниками медичного бізнесу розглядається, як сировина для медичних та косметичних препаратів. Це створює навколо акту аборту атмосферу схвалення та дозволеності, яка ризикує перерости у справжній виробничий інтерес.
Вважаємо, що проблема вбивства ненароджених дітей нерозривно пов’язана з кризою сім’ї, бо найчастіше мотивом аборту є бажання не створювати собі соціальних проблем. Християнська Церква розглядає сім’ю, як природній і первинний інститут суспільства, який базується на добровільно укладеному благословенному Богом союзі чоловіка та жінки. Сім’я відіграє виняткову роль у справі виховання людини і становлення здорового і повноцінного суспільства. Ми глибоко переконані, що в разі деградації сім’ї, як соціального інституту, обов’язково відбудеться і занепад українського суспільства, яке втратить свою самобутність та ідентичність.
Що ми можемо зробити для того, щоб захистити життя кожної людини і запобігти суспільній катастрофі?

13.10.2008. КИЕВ. В храмовом комплексе в честь преподобного Сергия Радонежского совершена первая Божественная литургия

13.10.2008. КИЕВ. Христианские Церкви призывают политиков к сотрудничеству во благо Украины