Максим Білецький. Перлини національного коментаторства

01.09.2008 archive, Вестник №84, Тема номера

Максим Білецький
„Великий тлумачний словник української мови” пояснює значення слова «коментар» як роз’яснювальні або критичні зауваження з приводу яких-небудь подій, явищ. У загальному розумінні коментар до репортажу покликаний зробити більш зрозумілим матеріал, що подається, роз’яснити його широким верствам телеглядачів, радіослухачів. Типовим прикладом такого процесу може бути коментар до футбольного матчу, спортивних змагань тощо.
Нещодавно в Україні на Першому каналі Національного телебачення та на деяких інших телеканалах пройшла серія репортажів про візит до України Вселенського Патріарха Варфоломія І. І в усі дні трансляції супроводжувались неабияким коментарем. Репортажі вели Христина Стебельська та Олександр Палій — так було зазначено в титрах. Але коментар той не допоміг глядачам краще зрозуміти події репортажів, а, навпаки, зробив їх ще більше незрозумілими. Причина цього дуже проста — самі коментатори мають незначну уяву про предмет, тему свого коментарю — Православ’я, устрій Церкви, відносини у світі Помісних Православних Церков. З не меншим, а може ще й більшим «успіхом» ті коментатори могли б коментувати футбольний матч чи змагання зі спортивної гімнастики. Здається, в цьому разі вони наробили б значно менше помилок.
Та перейдемо нарешті до самих помилок, які, напевно, і є особливими ознаками національного коментаторства.

Зустріч в аеропорту «Бориспіль»
Духовний центр Європи — золотоверхий Київ — як другий Константинополь, як другий Рим чи другий Єрусалим…
Константинополь якраз і називають другим, або новим, Римом. То ж не може й Київ бути другим Римом.
…а от Варфоломія І супроводжують його преосвященство митрополити та архієреї, його високопреподобіє пресвітери та архімандрити, його преподобіе диякони і кращі теологи світу, професура провідних богословських університетів…
Що можна сказати? У цьому реченні відсутнє не тільки граматичне узгодження, а й будь-який зміст. Просто набір слів, незрозумілих ані коментаторам, ані глядачам.
…вітання буде також від римсько-католицької церкви України.
Немає такої церкви в світі, бо не визнає католицька церква, на відміну від Православної, помісного устрою.
…відродження нашої європейськості в собі…
Тут дуже важко щось сказати, хіба що руками розвести.
Ми побачимо Папу і Патріарха Александрійського… ми привітаємо главу Антіохійської Православної Церкви, Єрусалимської Церкви…
Та ні, не збиралися Предстоятелі цих Церков до України, а лише надіслали своїх представників.

Вечірня в Святій Софії
Святкової вечірньої Літургії…
Протягом більшої частини мовного супроводу подій Христина Стебельська ніяк не могла визначитися, яку саме відправу вона коментує: вечірню, літургію, вечірню літургію чи щось інше. Насправді правилась повсякденна (вседнівна) вечірня. У сучасній практиці в православних церквах України літургія ввечері не правиться, зате для католиків це звичайна практика — в межах одного вівтаря за один день відправляється декілька літургій (мес) в будь-яку пору доби.
Найперше ми запалюємо свічку, як годиться, за нашою традицією християнською…
Здається, дрібничка, але за правилами сучасної української мови запалити можна хату сусіду, багаття. У народі про свічку та лампадку побожно кажуть — засвітити.
Всесвятіший розпочав вечірню літургію перед Царськими вратами.
Насправді в цей час Патріархом відправлялося чинопослідування на освячення Царських врат. Але коментатори ніяк не можуть зупинитися, щоб телеглядачі змогли почути цю відправу. Схоже, вони вважають, що відправа — це другорядне, а їхня інформація — головне.
…споглядають у ці хвилини 2 мільйони телеглядачів, вірних, жителі різних країн і різних планет, це 101 країна світу.
Написане тут — не помилка. Так сказала коментаторка. Залишається тільки радіти, що й на інших планетах мешканці можуть бачити не тільки відправу, але й чути коментар про них пані Христини.
Ми чуємо унікальний грецький візантійський розспів, який з його милості Всесвятішого Патріарха звучить на честь Хрещення України і Київської Русі.
Насправді в цей час візантійський хор співав протяжне «Іс полла еті, Деспота» на початок патріаршої відправи, перед сходженням Патріарха на патріарше місце у Святій Софії.
У ті нечасті хвилини та секунди, коли коментатори не перекривали звучання відправи своїми коментарями, можна було почути, як Патріарх читає 103 («предначинательний») псалом на початку вечірні. Але коментаторка сказала, що Всесвятіший Патріарх промовляє молитву з намоленого місця.
Під час виголошення дияконом Вселенського Патріарха мирної ектенії коментатор не переставав розповідати про історію Хрещення Русі. А під час співу «Господи, воззвах…» і стихір розтлумачував глядачам свою точку зору на приєднання Київської Митрополії до Московського Патріархату. Ця точка зору цікава, але вона розходиться з точкою зору самого Патріарха Варфоломія, яку він наступного дня оприлюднив у виступі на Софійському майдані. Історія корисна і повчальна, але, здається, час відправи вечірні не найкращий час для того, щоб перекрикувати її уроком історії.
Дуже добре, що відроджується історична справедливість, що Україна має благословення святкування з Константинополя, але що ми одночасно чуємо усі акценти важливі дійства Літургії. Звучать чоловічі співи…
Цікаво, чи сама коментаторка збагнула зміст свого чудернацького словоплетіння?
Далі в черговий раз прозвучала розгорнута і детальна інформація про присутність в Софії глав Церков, яких насправді не було не тільки під час цієї відправи, а й взагалі у Києві.
Триває вечірня служба Божа, яку очолює Вселенський Патріарх…
Патріарх не очолював відправу, а лише молився під час неї та читав деякі її частини, такі як 103-й псалом, «Сподоби, Господи» та інші.
…вищі ієрархи українських православних церков світу — іще одне словоблудство.
А невдовзі телеглядачам показали райдугу. І багато говорили про те, що це хороший знак стосовно утвердження в Україні помісної церкви. І все було б дуже добре, якби ця райдуга не була справою людських рук. І довести це неважко. Але це вже тема для зовсім іншої публікації.

Літургія Патріархів
…де відбувалася духовно-мистецька літургія…
А що це таке?
…під час зустрічі в форматі «тет-а-тет».
У нас є слово, яке краще усяких іншомовних перлів, – «віч-на-віч».
Тут починається скандування вірних, прихильників якихось церков.
Велелюдний людський натовп чітко скандував ім’я Алексій, маючи на увазі Святішого Патріарха Алексія II. Не дивно, що поява перед людьми Патріарха Московського і всієї Русі викликала таке піднесення, зважаючи на штучне протиставлення, яке було створене світськими організаторами святкувань: про Патріарха Варфоломія — все і скрізь, про Патріарха Алексія — майже повне мовчання.
Деякі віруючі сприймають не ту ієрархію, яка існує в православному світі, яка усталена тисячоліттями, але розглядають Церкву як місце політичних з’ясувань. Але це — неправильно, і всі православні ієрархи це чудово розуміють.
Золоті слова, але адресовані якраз не тим, про кого їх слід промовляти.
Ну, це спроба сплутати свято Церкви з футбольним матчем, і це не зовсім правильно.
Тут натяк коментатора на тих, хто скандує на підтримку Патріарха Алексія. Але воістину, за словами Євангелія, якщо вони замовкнуть, кричатиме каміння (Лк. 19, 40).
Служба ведеться російською мовою з вкрапленням церковнослов’янської, що має певну логіку, враховуючи присутність Московського Патріарха Алексія II.
Це сказав історик — не філолог. Але й історик мусить знати, яка різниця між мовами, які він назвав, і що відправа в більшості парафій Руської Православної і Української Православної Церков проводиться церковнослов’янською мовою. Саме ця Літургія відправлялася давньогрецькою та церковнослов’янською мовами, а окремі виголоси були грузинською.
Патріархи поблагословили нас; прозвучало «одіос офіос» грецькою мовою, тобто Святий Боже у виконанні хору Київської духовної академії та семінарії…
Пані Христина по своїй душевній простоті що чує, те й промовляє. Краще б вона цього не робила, бо по-грецькому Святий Боже буде «Άγιος ο Θεός» [Агіос о Thеос].
Далі під час Літургії, під час співу «Іже Херувими…», пан історик продовжує викладати свою (чи, може, не свою?) точку зору на ставлення Константинопольського Патріархату до канонічності Київської Митрополії. Краще б дав послухати відправу!
Під час Великого входу коментаторка своїми міркуваннями про «відродження европейськості в собі» та інші питання, що однаково не мають відношення до Літургії, знову заважала слухати відправу. І це зрозуміло, бо відправа, тим паче грецькою мовою, для коментаторки нічого не варта…
…і власне несуться Дари на престол і розпочинається прохальная ектенія…
А розпочиналася в той час не ектенія, а друга частина Херувимської пісні «Яко да Царя…».
Продовжується прохальна ектенія, ми бачимо, як вітаються між собою Предстоятелі Церков…
Насправді на той момент ектенія вже закінчилася, диякон виголосив «Возлюбим друг друга, да єдиномислієм ісповеми» і наступним співом «Возлюблю Тя, Господи, всім серцем моїм…» (грецькою мовою).
Під час співу Символу віри та на початку Євхаристичного канону коментаторка розповідала про стихійне лихо на Заході України. Тема, звісно, вкрай важлива, але не слід було її викладенням перекривати початок найважливішої частини Літургії.
Решта коментарів під час Літургії була подеколи не зовсім доречною, але грубих нісенітниць, які процитовано вище, вже, на щастя, не було.
Трансляція перервалася приблизно посередині причащання священнослужителів. Закінчення Літургії і проповіді та промови Патріархів телеглядачі подивитися і послухати вже не змогли.

Вокруг юбилея

01.09.2008. СЕВЕРОДОНЕЦК. Священник поздравил шахтеров