Протоієрей Владислав Софійчук. Без права на забуття

01.04.2008 archive, Вестник №79, Тема номера

Громадськість в Україні та поза її межами навіть не припускає такі жахливі масштаби репресій, які зазнала Православна Церква за часів радянської влади.
Протоієрей Владислав Софійчук,
керівник дослідницької групи по роботі в архівах зі справами репресованих священнослужителів та мирян

Шановні учасники конференції!
Масові репресії щодо Церкви з боку радянської влади можна було б розподілити на чотири періоди:
І період – 1917-1937 роки. Судові вироки, окрім державного суду, мала право виносити «Судова трійка ГПУ» – позасудовий репресивний орган республіканського рівня.
ІІ період – 1937-1938 роки. Так званий період „великого терору”. З метою тотального винищення вірних Церкві священнослужителів та мирян позасудова репресивна влада надається радянською державою обласним трійкам НКВС.
ІІІ період – 1938–1953 роки. Гоніння дещо вщухають, оскільки, кого треба було, або розстріляли, або ж ізолювали від суспільства на повільне вмирання в численних радянських гулагах. У цей період обласні трійки відмінені, позасудова репресивна влада передається «Особливій нараді при НКВС», що знаходилася у Москві й виносила переважно заочні вироки на другий, третій строки засудженим, що знаходилися в місцях позбавлення волі, з метою їх повної ізоляції від суспільства.
IV період – кінець 50-х–1964 роки. Так звані хрущовські гоніння. Цей період характеризується масовим закриттям та знищенням храмів, що залишилися. Репресивні вироки виносяться тільки судовими органами.
За благословенням Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, з 15 жовтня 2004 року по 30 серпня 2007 року група студентів Київської духовної академії в кількості 10 чоловік проводила дослідницько-пошукову роботу в Державному архіві СБУ. У першу чергу перед студентами стояло завдання віднайти й опрацювати справи репресованих за релігійною ознакою в Київській області періоду найбільш безжалісних та кривавих репресій 1937-1938 років. Складність завдання, поставленого перед дослідницькою групою, полягала в тому, що справи репресованих в архіві не систематизовані за ознакою винесеного вироку – перелік справ політв’язнів, кримінальних, засуджених за «релігійну пропаганду» знаходяться в одних і тих самих журнальних протоколах обласних трійок НКВС. Тому на першому етапі роботи студентам необхідно було переглянути ці журнали й виписати дані, що стосуються засуджених за релігійною ознакою. А потім вже за знайденими в журналах трійок НКВС номерах судових справ можна було починати опрацювання самих цих справ. На сьогоднішній день опрацьовані всі протоколи засідань Київської та Хмельницької обласних трійок УНКВС за 1937-1938 роки (засідання трійок проводилось щотижня). Знайдено близько півтори тисячі справ на засуджених за релігійною ознакою в ці роки в Київській та Хмельницькій областях. За цими даними була створена електронно-пошукова система, яка вміщує наступну інформацію: прізвище, ім’я, по батькові; священний сан (якщо є); номер справи в архіві; місце народження; місце проживання до арешту; звинувачення; вирок. З допомогою такої пошукової системи можна знайти архівний номер справи, якщо відомо прізвище засудженого. Електронно-пошукова система розміщена на сайті Свято-Макаріївського храму м. Києва.
Для продовження архівної роботи у 2008 році створена робоча група з 10 віруючих мирян. Планується продовжити опрацьовувати журнали засідань обласних трійок НКВС 1937-1938 рр. інших областей України й паралельно готувати нариси за віднайденими судовими справами засуджених. Далі доцільно було б створити збірник документів про репресії щодо віруючих у тридцяті роки.
Потрібно згадати про знакову для нашого суспільства подію, що відбулася торік у цій залі. Минулого року суспільство відзначало сумну дату – 70-річчя початку масових репресій радянської влади. Тож 27 березня 2007 року, за благословенням Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, у Києво-Печерській Лаврі відбулася науково-практична конференція, присвячена пам’яті репресованих у 1937-1938 роках православних священнослужителів і мирян. У конференції взяли участь чотири архієреї УПЦ, священнослужителі, миряни та провідні науковці, що працюють в архівах зі справами репресованих за релігійною ознакою. Вперше церковні дослідники та світські науковці, що досліджують репресії радянської влади щодо Церкви, мали змогу зібратися разом, поділитися досвідом роботи, обговорити плани на майбутнє. Матеріали цієї конференції були надруковані у „Віснику прес-служби УПЦ”.
Громадськість в Україні та поза її межами навіть не припускає такі жахливі масштаби репресій, які зазнала Православна Церква за часів радянської влади. Так, увесь світ знає про трагедію Бабиного Яру, де нацисти за три дні розстріляли близько 35 тисяч мешканців Києва єврейської національності. Крім них, з 1941 по 1943 рік там замучили, розстріляли й спалили ще близько 70 тисяч людей багатьох національностей та віросповідань. На це місце трагедії приїздять президенти Америки, України, прем’єр Ізраїлю, керівники інших держав світу, а про геноцид у відношенні до Православної Церкви, її ієрархії, віруючих майже нічого говориться. За даними урядової комісії по реабілітації жертв політичних репресій відомо, що лише у 1937-1938 роках було арештовано біля 165 тисяч православних священнослужителів, з них біля 107 тисяч розстріляно. Це тільки за два роки! У 1939-1941 роках було арештовано ще близько 10600 православних священнослужителів, з них близько 3900 було розстріляно. Велика Вітчизняна війна зупинила це беззаконня.
На ювілейному Архієрейському Соборі РПЦ у 2000 році були причислені до сонму загальноцерковних святих мученики й сповідники XX сторіччя, імена і подвиги яких на той момент були вивчені – 1097 чоловік, також були канонізовані й ті, чиї імена й подвиг залишаються поки невідомі людям, але відомі Богу, заради Котрого вони притерпіли різні гоніння і мученицьку смерть.
Багатьох засуджених до страти священнослужителів, віруючих розстрілювали на околиці Києва – в Биківні. 10 лютого Православна Церква шанує пам’ять новомучеників та сповідників, що постраждали під час гонінь на Церкву Христову в минулому сторіччі. Пропоную звернутися від учасників нашої конференції до Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, за благословенням щорічно відзначати цей день поминальною панахидою в Биківнянському лісі біля поминального хреста, на місці масового розстрілу православних священнослужителів та віруючих мирян.

01.04.2008. ЧЕРНИГОВ. Неизвестные подожгли походный храм УПЦ

01.04.2008. ПОЛТАВА. Семинаристы посетили музыкальную школу