Перевидання Пересопницького Євангелія

01.03.2008 archive, Вестник №78, События

Державницька книга
Анатолій Захарченко

20 січня Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України, провів церемонію, присвячену друку першого аркуша національної святині, першого відомого перекладу канонічного євангельського тексту українською літературно-писемною мовою. Урочистості пройшли у виробничому центрі Видавничого дому «АДЕФ-Україна», розташованого в місті Буча поблизу Києва.
Церемонія розпочалася молебнем. Службу очолив Блаженніший Митрополит Володимир. Йому співслужили єпископи: Васильківський Лука, Бориспільський Антоній, Сумський і Охтирський Іларій та Переяслав-Хмельницький Олександр. На урочистій церемонії були присутніми настоятелька Одеського Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря ігуменя Серафима (Шевчик), перший Президент України Леонід Кравчук, екс-міністр культури і туризму Юрій Богуцький, академік Національної академії наук України Петро Толочко, поет Борис Олійник, представник Київради Ольга Богомолець та інші.
По завершенні молебню вступним словом урочисту частину відкрила ігуменя Серафима. Вона наголосила на значенні Пересопницького Євангелія для Української держави та її народу.
За благословенням Блаженнішого Володимира далі слово отримав перший Президент незалежної України Леонід Кравчук:
Ваше Блаженство! Шановні отці, гості.
У цей день, коли викарбовується слава Пересопницького Євангелія, дозвольте виголосити промову. Знаю, наскільки важлива ця книга для України. Кажуть, що основна думка людини повинна бути думкою про Бога. Тільки тоді Бог, почувши людину, буде думати про неї. Тому ми кажемо, сьогодні Пересопницьке Євангеліє стало не тільки великою духовною книгою для незалежної Української держави, Богу угодно, щоб вона стала державницькою книгою, на якій президенти присягають на вірність Україні. Мені випала важлива і щаслива доля покласти руку на цю святу книгу, присягнути Україні на вірність. Це було вперше в історії Української держави.
Наближається велике українське християнське свято – 1020-річчя від дня введення християнства на Русі. Сталося, що історія перервала святкування християнських свят, і 900-річчя введення християнства святкувалось, коли цар приїжджав до України і засвідчив, що Київ є центром християнської сили на нашій слов’янській території.
За часів Радянської влади перервалося святкування, і тисячоліття ми відзначали в Москві, а в Києві пройшли великі святкові дні. Мені випала честь брати участь в організації і проведенні свята, яке святкували по-іншому.
Закликаю всіх відзначити 1020-річчя так, як святкували тисячоліття. Повинно бути велике свято, і я вдячний, Ваше Блаженство, за те, що Ви започаткували велику справу – перевидання Пересопницького Євангелія. Книга надасть сили нашим мужам – державним, політичним, аби, давши слово Богові, вони виконувати його. Бердяєв писав: «Люди дають слово Богові і забувають про те, що вони дали, або думають, що Бог цього не почув і не знає». Бог все чує, все бачить. І ця книга стане натяком, відповідальністю перед Богом, народом, наших керманичів, і Церква повинна в цьому допомогти.
Затим слово було надано представнику Адміністрації Президента України Юрію Богуцькому, котрий передав щире вітання від Віктора Ющенка.
Екс-міністр повідомив, що Президент взяв під опіку видання, і за благословенням Блаженнішого Володимира виконуватиметься всіляка робота, щоб найшвидше Євангеліє дійшло до віруючих і невіруючих, до тих, хто шукає шлях до Бога, хто щиро, відверто і тоталітично будує незалежну Україну.
Від імені Національної академії наук слово тримав історик Петро Толочко: «Ми присутні на події історичного значення, де започатковується факсимільне видання Пересопницького Євангелія. Книга є унікальною не тільки своєю канонічною духовністю, але і вишуканої мистецької вартості. Над створенням книги, як відомо, працювали в Причистенському Пересопницькому монастирі архімандрит Григорій та писець Михайло Васильович, син протопопа Сяноцького. Невідомим лишається ім’я художників, які прикрашали Пересопницьке Євангеліє. Книга може бути порівняна з неопалимою духовністю, яка пройшла від ХVІ століття і до сьогоднішнього дня, перетерпівши багато поневірянь. Після розрухи монастиря український гетьман Іван Мазепа передав Євангеліє Переяславській семінарії, де воно зберігалося півтора століть. Після переведення семінарії до Полтави знаходилося в місті, де її знайшов відомий історіограф та історик Бодянський і дав їй публічне життя. Про книгу незбагненної вартості дослідники писали, що видана вона не скільки для духовних отців, скільки для людей. Як писали автори перекладу, вони зробили книгу «для лучшего вразумления люда християнства», щоб краще розуміли Святе Письмо, і переклали мовою, якою говорили в межах України на той час.
Пересопниця – одне із давніх міст Київської Русі, де був князівський престол. У новоутворених монастирях давньоруських міст була зосереджена велика культура, освіта, тому ця традиція продовжувалася і в ХVІ столітті. У Причистенському монастирі Пересопниці, яка вже не була надто видатним містом, видали Євангеліє.
Надрукована книга, а нині вона буде не в одному екземплярі, а в тисячах, прийде в державні та приватні бібліотеки, збагатить нашу духовність. Побачимо, на чому ми стоїмо. Це той фундамент та висока духовність, що прийшла із середньовіччя, все це наше, наша історія.
Я вдячний Блаженнішому Володимиру за друкування пам’ятки, символу нашої духовності.
Поет Борис Олійник у своїй промові сказав: «Сьогоднішня подія повинна увійти червоною сторінкою у духовну іпостась України. Пересопницьке Євангеліє на ті часи і сьогодні було ознакою, тобто грамотою на входження в світову цивілізацію, не в зовнішніх аксесуарах, а внутрішньо… Ми входимо в силове коло десяти заповідей Іісуса Христа, і коли вони порушуються, то це нещастя всієї держави».
Представник Київради Ольга Богомолець завершила офіційну частину: «Хочу сказати промову не як представник влади, а як українська жінка, як матір. Український народ – жінки, чоловіки – вже втомився від тих бійок, що відбуваються внизу і наверху, на вулицях і в коридорах влади, від аварій на шахтах, того, що немає гідного заробітку. І сьогоднішня подія стане великим святом в житті українців. І вам, шановна преса, не прийдеться писати про біду та злочини, а про те, що в нашій державі бувають свята, буває радість».
Кульмінацією урочистого заходу стало друкування першого аркуша святині, який був подарований Предстоятелю Української Православної Церкви.
Далі відбулось вручення іменних сертифікатів меценатам факсимільного видання та реставрації Пересопницького Євангелія. Такими є Блаженніший Митрополит Володимир, митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон, архієпископ Почаївський Володимир, єпископи Сумський і Охтирський Іларій, єпископ Переяслав-Хмельницький Олександр, а також представники бізнесу: Віталій Дем’янюк, Анатолій Стрий, Юрій Мельниченко, Катерина Авілова, Олександр Козодой та інші.
На завершення заходу до присутніх звернувся Митрополит Київський і всієї України Володимир: «Я складаю щиру подяку вам за те, що відгукнулись своїм серцем на ініціативу перевидати цю чудову пам’ятку, яка свідчить нам про вічність віри, вічність нашого життя та нашої надії. Нехай ті святі хвилини, що ми тут переживаємо разом, будуть для нас пам’ятними, нехай допоможуть нам ще раз осмислити неоціненні скарби нашого народу, нашої культури і нашої православної віри».
Пересопницьке Євангеліє – національна святиня нашої держави і видатна пам’ятка української писемної культури. Це перший відомий переклад канонічного євангельського тексту, виконаний українською мовою.
Роботу над рукописом розпочали 15 серпня 1556 року у Дворецькому монастирі князів Заславських при церкві Святої Трійці. Тоді ж було перекладене Євангеліє від Матвія та перша половина тексту «Від Марка».
Далі ченці на деякий час припинили свою роботу. Відновили її лише 1561 року в Пересопницькому монастирі при церкві Різдва Пресвятої Богородиці (тепер селище Пересопниця Рівненської області). Працювати над Книгою вони закінчили 29 серпня 1561 року.
На Пересопницькому Євангеліє під час інавгурації тримають руку президенти нашої держави, присягаючи на вірність народу України.

Епископ Кременчугский и Хорольский Евлогий: «Не автокефалия даст мир многострадальной Украине, а всеобщее покаяние и правильная духовная жизнь во Христе в благодатной, законной и истинной Церкви»

Василий Анисимов: «Если мы не отделяем ложь от правды, то сами становимся соучастниками лжи»