02.08.2007. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. Відбулося відкриття виставки „Розсекречена пам’ять”

02.08.2007 Церковь и общество

На виставці були презентовані усі наявні і розсекречені у Служби безпеки України архівні документи радянських органів державної безпеки, що висвітлюють одну із най трагічних сторінок в історії Українського народу – Голодомор 1932-1933 років.
На виставці представлені накази, директиви, документи таємного діловодства та оперативно – статистична звітність Державного політичного управління Української Соціалістичної Радянської Республіки (ДПУ УСРР) про репресії на селі, архівні кримінальні справи жертв каральної політики комуністичного режиму, свідчення очевидців, листи селян, червоноармійців, представників інших верст населення України.
Також були представлені експозиції а саме:
- Ілюстровані стенди з архівними документами про Голодомор 1932-1933 років „Розсекречена пам’ять”;
- Демонстрація електронних версій розсекречених документів, розміщення на офіційному WEB-сайті Служби Безпеки України в мережі Інтернет;
- Постать Олександри Радченко (1896-1965), її щоденники зі свідченнями про Голодомор 1932-1933 років та драматична доля;
- Демонстрація фрагментів інтерв’ю доньки Радченко О. М. – Золото верхової Е. В., яка є також свідком тих подій;
- Демонстрація фрагментів документальних фільмів, аудіо та відеозаписи про Голодомор, то що.
На запрошення Голови Хмельницької Облдержадміністрації О. М. Буханевича у відкритті виставки прийняв участь Високопреосвященнійший Антоній, Митрополит Хмельницький та Старокостянтинівський. У своєму виступі Архіпастир виступив з наступною промовою, в якій зокрема було зазначено: «Від імені віруючих людей Хмельниччини, я висловлюю Вам щиру подяку за проведені дослідження і організацію важливої виставки «Розсекречена пам’ять», яка презентує сотні архівних документів служби безпеки України, які висвітлюють Голодомор на Україні 1932-1933 років!
Приведені у документах данні строкато свідчать про правдиві причини, геноциду проти українців та механізм, запущений тоталітарною машиною, який діяв бездоганно, несучи сльози, голод, смерть.
Воістину пригадуються слова Євангельські: “Бо у ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння…” (Мк.13,19).
Так, саме це судилося пережити нашому народові – фізичне винищення, страту голодом, від режиму, який розглядав людину лише як “коліщатко і гвинтик великої машини”, не бажаючи пам’ятати, що життя – це найвеличніший дар Божий, який перевищує будь-які земні цінності.
Православна Церква підносить щирі молитви за душі усіх невинно загублених голодом, свято зберігаючи пам’ять про кожне насильно відібране життя. Але бережімо її не для того, щоб сіяти зло й кликати до помсти! Святе Письмо ясно говорить: “Плачне з плачучими”, але “не будьте переможені злом” (Рим., 12; 15, 21). Справжнє почуття національної самосвідомості мусить спиратися на любов, а не вироджуватися на гордівливе, зверхнє домінування над іншими.
Гортаючи найтрагічніші сторінки нашої історії, потрібно справедливо зазначити, що український народ, незважаючи на усі випробування, зумів таки зберегти віру, яка, можливо, молитвами новомучеників та сповідників, що загинули у ті роки з іменем Христовим на вустах, сьогодні відроджується.
Тож, наш борг перед минулим не розділяти, але з’єднувати, дбайливо созідати – великою силою любові. Гіркий досвід минулих літ свідчить про те, що людина без віри в Бога може лише заподіяти біль і страждання як собі, так і іншим.
Тож, голодомор – урок усім тим, хто і сьогодні продовжує сіяти сім’я безбожжя, розділення, смути.
Усім нам, зважаючи на трагедію 30-х років, необхідно міцно засвоїти цей урок історії і замислитися над тим, у чому ж таки полягає істинний сенс нашого буття, як не в людськості?
У той час, коли розум даремно намагається зрозуміти життя, любов нам доводить у чому є істинний сенс існування, а він: у несінні в світ світла, ім’я якому є «любов», від нього стає усе яснішим, світлішим, воістину осмисленим, у тому рахунку й сам сенс страждань!..
Нехай Всемилостивий Господь благословить усіх, хто причетний до організації виставки, яка слугує на благо народу, в ім’я відновлення справедливості і втраченої пам’яті!»
Парламенти десяти країн світу засудили Голодомор 1932-1933 років в Україні як злочин проти людства. Відомо з документації Голодомор 1932-1933 років на Поділлі охопив 38 районів, більше 430 сільрад, 27 тисяч господарств. Факти канібалізму були у селах: Щебровій, Бобино, Заставцях, Кубинцях, Іванківцях Летичівського району, Плесні, Пиляях – Шепетівського. Було зафіксовано 9 випадків трупоїдства та 71 випадок людожерства.
У квітні – серпні 1933 лише на території Деражнянського району померло від голоду: в Богданівцях – 144 особи, Зянківцях – 86, Мордіно – 94, Голенищеві – 132.
Ознайомлення широкої громадськості, науковців, політиків з унікальними фактичними матеріалами має сприяти утвердженню історичної правди про трагедії Українського народу, яка ніколи не повинна повторитися.

Прес-служба Хмельницької єпархії.

02.08.2007. КИЕВ. «Факты»: «Чтобы полюбоваться красотой Лавры с левого берега Днепра, император Александр I на несколько часов отложил свой визит в город»

02.08.2007. ДОНЕЦК. Православный храм может стать «Чудом города»