11.08.2006. ВІННИЦЯ. 15 серпня відбудеться Всеукраїнський хресний хід у Йософатову долину

11.08.2006 Летопись епархий

15 серпня у Шаргородський район з’їдуться усі православні з релігійних громад Вінницької єпархії. У Йософатовій долині, де колись стояло 17 тисяч хрестів, знову будуть встановлювати символи християнської віри. Планується, що цього дня на долині з’явиться ще понад сто хрестів
…У серпні 1923 року шестирічна дівчинка Харитинка та пастух Яків пасли сільську худобу у долині за селом Голинченці. Раптом вони обоє побачили, як просто з неба до них спускається Богородиця, тримаючи в руках святий омофор. Харитинка і Яків злякалися, попадали на землю і тільки почули голос святої Марії: «Христа славте! Хрести ставте!» А сама Вона спустилася на землю і розтанула серед дерев долини. Коли чоловік і дівчина кинулись туди – побачили, як з того місця б’є новий струмок, якого раніше не було. Повернувшись у село, Яків одразу замовив у місцевого бондаря дубового хреста. І розповів, для чого.
Звістка про явлення Божої Матері швидко рознеслась по Поділлю і за його межами. Але треба згадати, що то були скажені богоборчі роки, коли тільки за одне носіння хреста катували, коли поставили мету – за п’ятирічку винищити православ’я. Але люди вірили, що Господь з ними, навіть у найважчі часи.
І почали православні з’їжджатися до Шаргородського району. Їхали возами і везли на них хрести, несли на собі. Чоловіки і жінки, старі і маленькі дітки, які несли маленькі хрестики, перев’язані яскравими стрічками і квітами – то було суцільне живе море людей і хрестів. За кілька місяців місцина перетворилась на долину хрестів. За різними даними, там їх стояло від 17 до 35 тисяч. За цей час у долині побувало більше 1 мільйона віруючих. Хрести везли не тільки з Поділля, але й з Одеси, Молдови, Сибіру і навіть Греції.
Звістка про це донеслась до Вінниці. І от у село приїхали червоні комісари та заарештували 50 жителів села Голинченці «за розповсюдження чуток про явлення Богородиці».
Надворі був листопад, сніг вже притрусив землю, а в повітрі стояв мороз. І ось цих 50 людей гнали пішки по морозу до Вінниці майже 120 км.
А потім був суд. І всі вони підтверджували, що дійсно переконані, що саме Богородиця спустилась на землю, до нас, грішних, аби ми покаялись і щоб підтримати людей у важкі часи. Найбільше допитували пастуха Якова. Його одного зачинили у підвалі тюрми. Там бідолаху живцем з’їли щурі. Але він не відрікся від своїх слів і, навіть помираючи, прославляв Богородицю.
А решту ув’язнених селян, протримавши всю зиму у холодній буцегарні, після суду навесні відпустили додому. Місцевого священика засудили до каторги у Сибіру, іншим заборонили протягом 5 років залишати межі села, а одному юристу, який також був серед засуджених, заборонили займатись юриспруденцією.
А поки йшов суд, радянська влада взялась за винищення долини хрестів.
Тим, кого не заарештували, але хто стійко стояв у свій вірі, прив’язували ті хрести до спини і ганяли по полю, поки людина не падала замертво.
Невіруючим селянам пропонували зрізати хрести і топити ними у печі. Ті, хто погоджувався, потім жалкували, бо не мали спокою і щастя. А один чоловік приніс у ряднині попіл і залишки хреста. Розповів, що коли кинув хреста до печі, звідти почувся ангельський спів. Дружина злякалася, залила піч водою, а потім вигребла попіл на рядно і примусила чоловіка занести назад на долину.
Від тих часів і до 1998 року, коли почалося відродження святині, залишився стояти один-єдиний синій кам’яний хрест. На ньому зберігся напис «1813 годъ». Біля нього і почали виростати інші хрести. Сьогодні у долині їх близько трьох десятків.
І тому за благословенням митрополита Вінницького і Могилів-Подільського Макарія на відродження святині 15 серпня проводиться Хресний хід. Планується, що у Йософатовій долині буде понад 70 автобусів з усіх церков міста та районів. Ось що сказав владика Макарій:
– Те, що Божа Матір з’явилась на нашій подільській землі, є знаком великої милості нашого благословенного краю. Не так вже й багато на землі місць, куди приходить Богородиця.
Господь не силує людину. Він стоїть біля її серця і чекає, коли людина відкриє йому двері своєї душі. І коли людина молиться, вона відкриває серце і вручає своє життя Богу: «Не як хочу, Господи, а як Ти». Так і Богородиця готова допомогти усім нам, але ми маємо дати їй це право своїми молитвами.
Вона з’явилась у тяжкі часи і показала: «Я поруч і готова прийти на допомогу», так і сьогодні, коли в країні такі проблеми, коли у Церкві розкол, Богородиця готова чекати, поки ми відкриємо свої душі для Її допомоги.
Ірина ЯРОШИНСЬКА, 33 канал, Вінниця

11.08.2006. ХУСТ. Архієпископ Іоанн освятив новий іконостас православного храму села Верхнє Водяне

11.08.2006. ХУСТ. Архієпископ Іоанн звершив літургію на місті явлення Нанківської ікони Божої матері в селі Нанково