Слово Блаженнішого Митрополита Володимира

01.12.2005 archive, Вестник №51, Тема номера

Блаженніший Митрополит Володимир: “У моєму житті не було і немає нічого іншого, крім моєї Православної Церкви і моєї Вітчизни”

Промова на урочистій академії у Національному палаці “Україна”

Ваші Високопреосвященства, Ваші Преосвященства! Шановні отці! Дорогі браття і сестри! Шановні наші гості — представники святих Божих Помісних Церков! Шановні наші парафіяни, друзі, гості!
Я хочу вклонитись всім Вам за те, що сьогодні ми з Вами разом: разом молились Богу, разом відпочиваєм, продовжуючи наше спілкування. Ювілейна дата дає особливий привід для роздумів про прожитий час та про слова: “Дні літ наших — у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і найкраща пора їх — страждання й марноти, бо все швидко минає, і ми відходимо” (Пс. 89, 10).
Швидко лине час, і ця аксіома не проходить мимо жодної людини. Кожна людина має свій час, свою годину. І кожен з нас повинен використати цей час, щоб осягнути: звідки я прийшов, навіщо прийшов і куди піду після смерті.
Сьогодні мені хочеться в першу чергу подякувати Богові — за те, що маю, що мав і що буду мати. У моєму житті завжди домінує золоте правило „Нічого не просити і ні від чого не відказуватися”. Це дає мені можливість вільно, через призму віри у Бога бачити те, що я хочу бачити і, докладаючи всіх зусиль, скромними своїми здобутками цілити свою душу і серце і служити тій справі, на яку, вірю, призвав мене Господь. У моєму житті не було і немає нічого іншого, крім моєї Православної Церкви і моєї Вітчизни. Їм я служу і служитиму до останнього подиху.
Не про славу мріють віруючі люди, не про кар’єру. Вони знають і відчувають всім своїм серцем, що Господь завжди допомагає тому, хто потребує цієї допомоги, хто до неї звертається як до джерела натхнення, нових сил і нової благодаті.
Я безмежно вдячний всім тим людям, які в різні часи мого довгого життя по-різному сприяли мені в тому, щоб укріпитись у найголовнішому, найсвятішому, найнеобхіднішому в житті кожної людини, особливо священнослужителя.
Я хочу ще раз подякувати нашим дорогим гостям — представникам Предстоятелів Помісних Православних Церков, які своєю присутністю на наших урочистостях засвідчили, що в сім’ї єдиної Вселенської Православної Церкви ми — її діти, що люблять Бога і людей, на чому тримаються закон і пророки.
Я хочу скласти щиру подяку нашому Президентові Віктору Ющенку за високу нагороду, за ту увагу, яку він приділяв і приділяє церковному життю в нашій країні.
Що мене радує на сьогоднішній день? Перш за все те, що наш український народ повертається до Бога, аби іти тією дорогою, яка веде до Храму, а через Храм до життя вічного.
Що мене печалить? Те, що православні люди в Україні розділені. Я молюсь і роблю, що сьогодні можливо, щоб наш єдинокровний і єдиновірний народ був в єдності, щоб ми єдиними вустами і єдиним серцем славили Господа.
Я молюся щоденно, щоб Господь дав усім нашим державним мужам совість чисту, розум світлий, терпляче серце, щоб служити своєму народу, який того вартий і який на те заслуговує. Я хочу побажати нашому керівництву державному, щоб воно розуміло, що таке Церква і навіщо вона дається людям. Тоді багато проблем поступово відпаде, а ті, що залишаються, будуть поступово ліквідовані з допомогою Божою.
Я дякую нашому народові, який має терпіння, бо має віру і любов до Бога і до ближнього. Боже великий, єдиний, нам Україну храни! Утверди, Боже, святу православную віру православних християн на віки вічні.
Щира Вам дякую за увагу, за поздоровлення та добрі побажання, за наше спілкування. Нехай зі всіма нами завжди, на кожному місці, у кожній справі буде Господь Бог.
Слава Богу за все! «Не нам, Господи, не нам, но имени Твоему дай славу, ради милости Твоей, ради истины Твоей» (Пс. 113, 9).

Виктор Черномырдин: «Я хочу поблагодарить судьбу за то, что она свела меня с этим удивительным и интереснейшим человеком»

Чрезвычайный и Полномочный Посол ФРГ в Украине Дитмар Штюдеманн: «Митрополит Владимир убеждает других своим сильным духовным влиянием»