31.10.2005. ВІННИЦЯ. Митрополит Макарій привітав мешканців села Обухів з 250-річчям храму

31.10.2005 Летопись епархий

У день пам’яті преподобної Параскеви Сербської, митрополит Макарій звершив Божественну літургію з нагоди престольного свята і 250-літнього ювілею храму села Обухів Муровано-Куриловецького району. Владика звернувся до присутніх із проповіддю. Митрополит Макарій побажав щоб у подальшому молитва у древньому храмі ніколи не припинялася, і храм залишався світочем віри для багатьох майбутніх поколінь. Настоятель храму протоієрей Георгій Лашин від імені своїх парафіян подякував владику і підніс для поклоніння місцевий чудотворний образ Божої Матері, який був відроджений із забуття і оновлений у минулому році стараннями історичного відділу Вінницької єпархії та іконописної майстерні при храмі священномученика Володимира, митрополита Київського.
Отець Георгій розповів про історію Обухівського образу. 250 років тому в селищі Обухів за участю козаків почалося зведення трикупольного дерев’яного храму. По завершенні робіт нова церква була освячена на честь преподобної Параскеви Сербської. У пам’ять про своє перебування в селищі, на стародавньому кам’яному поклінному хресті, що стояв у центрі села, козаки встановили образ Божої Матері. Через якийсь час один із благочестивих селян помітив, що ікона руйнується від палючого сонця і дощів. Не бажаючи, щоб святиня загинула, він переніс її у свій будинок. Згодом цей будинок був зданий у іншій родині. Але вже наступного дня вони прийшли до селянина і розповіли про те, що ікона плаче.
Звістка про це чудо зібрала в будинку з чудесною іконою всіх жителів Обухова, і люди своїми очима побачили, що сльози від ікони течуть по стіні до самої підлоги. Бачачи в цьому чуді Божий промисел, жителі села вирішили перенести ікону у свою церкву, але ніхто не міг зняти її зі стіни. Лише після того, як три священики з околишніх сіл відслужили перед образом молебень, ікона Божией Матері хресним ходом була перенесена до храму. З тих пір народ став шанувати Обухівський образ як чудотворний.
Особливо велику милість стражденним Богородиця виявила в день святкування перенесення Своєї Ризи у Влахернский храм. Народний переказ говорить про цей день, що «хто прийшов сліпий — пішов видючим, а хто прийшов кульгавим — пішов здоровим». З тих пір цей день став другим храмовим святом села.
Ікона був встановлений у церкві над Царськими вратами й опускалася на прохання бажаючих помолитися. На подяку про зцілення люди намагалися прикрасити образ і залишали на ньому привіски. Виконані зі срібла чи воску вони звичайно мали форму очей, рук, ніг чи усієї фігури людини, що зцілилася. У дореволюційних описах говориться, що на одній з таких довісок, виконаної зі срібла, збереглася дата: 1756 рік, що ще раз свідчить про стародавність шанування ікони.
За спогадами онучки старости храму, напередодні святкування дня положення Ризи Богородиці у Влахернському храмі, в Обухів приїжджало стільки людей, що не вистачало місця в будинках для їхнього розміщення на нічліг. Жителі села радувалися наступаючому святу, однак поміщик Обухова, роздратований тим, що люди в будній день не йдуть на панщину, заборонив своїм селянам йти в храм. У той же день у його маєтку сталася сильна пожежа, що принесла великі збитки. Побачивши в цьому покарання Божие, поміщик сам пішов поклонитися чудотворному образу, просячи прощення у Богородиці.
До початку 30-х років ХХ сторіччя ікона знаходилася в храмі св. Параскеви Сербської. В роки гонінь храм був розорений і в ньому розмістили клуб. Усі храмові святині були знищені, але Обухівська ікона Божої Матері збереглася стараннями благочестивих парафіян.
Під час ІІ Світової війни Обухів знаходився в зоні окупації румунських військ. Служба в церкві відновилася, місцевим художником був написаний новий іконостас. Хресним ходом чудотворний образ Богоматері перенесли в храм і знову установили над Царськими вратами.
Після звільнення Обухова радянська влада храм уже не закривала, але нових випадків зцілень від ікони у той час не засвідчено. Можливо, це пов’язано з тим, що люди боялися ходити в храм і розповідати про чудеса, що відбувалися по молитвах перед іконою Богородиці.
Але зцілення не припинялися. І сьогодні старожили розповідають про випадок, що стався в 70-х роках. Паралізована жінка з міста Вінниці почула від православних людей, що в селищі Обухів є чудотворний образ Божої Матері. Вона попросила своїх синів привезти її в храм, де після молитви перед іконою одержала довгоочікуване зцілення.
Довідка історичного відділу Вінницької єпархії
Обухівська ікона Божої Матері — одна з найдавніших святинь Подільського краю, що дійшли до наших днів. По виконанню її можна віднести до кінця XVI – початку XVII століття. До революції Обухівську ікону вважали близької до іконографії Володимирської Божої Матері, але в процесі реставрації, коли з ікони була вилучена потемніла від часу оліфа, з’ясувалося, що образ відноситься до древнього іконографічного зразка Федорівської Божої Матері. Ікона виконана на липовій дошці і має поглиблення, називане «ковчегом», характерне для древніх традицій іконопису. Написано вона мінеральними природними фарбами по левкасі. Поля ікони прописані зеленувато-коричневим кольором, риза Богородиці й одягу Христа — вохристо-червоним. Образ виконаний на охристому тлі, прикрашеному спрощеним рослинним орнаментом. Особливо виразний на іконі спокійний і радісний лик Богоматері, Христос ніжно притискається до Богородиці, обіймаючи Її руками.

31.10.2005. КИЕВ. Виктор Ющенко встретился с Блаженнейшим Митрополитом Владимиром и заявил, что ситуацию в Остроге возьмет под свой контроль

31.10.2005. КИЕВ. Коммунисты встали на защиту Украинской Православной Церкви