Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

08.08.2005. ВІННИЦЯ. Книга про найдавнішу чернечу обитель єпархії – Лядівський скельний чоловічий монастир представлена на здобуття Національної премії України імені Шевченка

Автор книги, кандидат філософських наук, професор Вінницького інституту МАУП Віталій Давиденко, говорить, що поштовхом до її написання, (книга, до речі, має назву “Монастир”) стало відвідання ним у 1999 р. скельних монастирів у Криму, де перші християни перебували ще у І-ІІ столітті. Пізніше Віталій Володимирович довідався про існування подібних осідків чернецтва у Наддністрянщині. Вивчаючи історичні джерела 19 сторіччя, зокрема наукові дослідження професора Київського університету Антоновича, автор звернув увагу на скельний монастир на лівому березі Дністра біля с. Лядова Могилів-Подільського району.
Доля цього чернечого притулку трагічна і водночас цікава. Саме тут зупинявся преподобний Антоній Печерський, повертаючись (близько 1013 р.) на батьківщину зі Святої гори Афон. Тут і нині можна побачити його келію, яка збереглася у первісному вигляді. Преподобний заснував монастир і вже потім повернувся до Києва, поселився в печері й почав згуртовувати навколо себе монахів. Отже, Лядівський монастир старший за Київські печери!
Сьогодні у монастирі близько півтора десятка насельників. Настоятель ігумен Антоній (Нетребін) у 1998 р. очолив першу групу монахів, які прийшли сюди з Почаївської Лаври. Автор книги називає їх мужніми людьми, бо їхнє життя – справжній подвиг. З сьомої ранку 6-7 разів стають на молитву. Моляться і уночі. Елементарні проблеми пов’язані з харчуванням, із зимовими холодами… Але братія не впадає у розпач і завжди гостинно приймає паломників, яких у обителі останнім часом побільшало. Приїжджають навіть із Греції. Всім цікаво, бо такого історичного переплетіння, мабуть, не зустрінете ніде. Із загальної панорами виділяється монастирський скит, багато 3-4-ярусних печер, залишки основної храмової печери. За Нагорянським скитом розкидані мегаліти – мовчазні свідки прадавніх віків. Про все це, а також і про криниці з цілющою водою, де ченці планують влаштувати купальню, можна прочитати в книзі.
Перший наклад історично-філософського опису, а саме так визнаиав В. Давиденко жанр свого твору, невеликий – 500 примірників, але це – тільки початок. “Не хочу переповідати всю книгу, – каже автор, – але читачеві і дослідникові буде цікаво ознайомитися з її змістом Скажу, що зустрінете на сторінках і Т. Шевченка і пра-пра-прадіда М. Гоголя, і М. Старицького, і М. Лисенка. Для останнього, до речі, сюди привозили з Києва фортепіано для написання першої національної опери “Тарас Бульба”. Світочів української культури тягнуло в ці краї”.
В. Давиденко працював над своєю книгою з 1999 р., опрацював близько 200 друкованих джерел. І хоча автор має понад 70 наукових публікацій, написав три підручники для вузів, але книга такого плану для нього – перша. Можливо тому й найдорожча. До речі книга В. Давиденка “Монастир” представлена Вінницькою обласною організацією Національної Спілки журналістів України на здобуття Національної премії України імені Т. Шевченка.
Прес-служба Вінницької єпархії