Хроника служения Предстоятеля УПЦ, март. В Священном Синоде УПЦ

01.04.2005 archive, Вестник №43, Официальная хроника

В Священном Синоде УПЦ

09.03.2005. КИЇВ. Відбулося засідання Священного Синоду Української Православної Церкви
У Синодальному залі Київської Митрополії у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі під головуванням Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, відбулося чергове засідання Священного Синоду Української Православної Церкви.
Перед початком засідання у домовому храмі на честь святителя і чудотворця Миколая була відслужена панахида за визначним сином українського народу Т.Г. Шевченком у зв’язку з 191-ю річницею від дня його народження.
У засіданні Священного Синоду взяли участь його постійні члени:
митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел, митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій, керуючий справами УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький Митрофан, а також тимчасові члени — митрополит Луцький і Волинський Нифонт, єпископ Житомирський і Новоград-Волинський Гурій та єпископ Криворізький і Нікопольський Єфрем.
Синод прийняв «Звернення до єпископату, духовенства, чернецтва та вірних Української Православної Церкви, до братів і сестер, що перебувають поза церковною єдністю зі Вселенським Православ’ям» та «Звернення до Президента України В.А. Ющенка».
Окрім цього, Синод прийняв рішення про відкриття нових монастирів — Хрестовоздвиженського чоловічого у с. Іскрівка Петрівського району Кіровоградської області, Спасо-Преображенського чоловічого у с. Нещерів Обухівського району Київської області і Свято-Воскресенського жіночого у м. Теплодар Одеської області. Також були обговорені деякі інші питання внутрішнього життя Церкви.

Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви до Президента України В.А. Ющенка
Вельмишановний Вікторе Андрійовичу!
9 березня цього року відбулося чергове засідання Священного Синоду Української Православної Церкви, на якому було прийнято рішення звернутися до Вас.
Події останнього часу, результатом яких стало оновлення державної влади в Україні, викликали у суспільстві і Церкві, яка є його невід’ємною частиною, багато сподівань на покращення політичного, економічного та духовного клімату в нашій країні. Свободолюбний народ України, який жадав гідного життя у демократичній країні із справедливим державним устроєм, сьогодні, сподіваємося, отримав можливість будувати своє майбутнє згідно своїх прагнень. Прагне цього і наша свята канонічна Українська Православна Церква. Сьогодні, всього за декілька місяців роботи реформованих усіх гілок влади, нам ще важко давати оцінку тим державно-церковним відносинам, які складаються. З різних регіонів України надходить і різна інформація. В одних випадках вона втішає тим, що ці відносини налагоджуються в руслі демократії „з людським обличчям»: Церква отримує вільну можливість реалізації своїх прав і обов’язків. Інформація з інших регіонів засмучує нас, оскільки місцеве керівництво проявляє середньовічне бачення своїх взаємовідносин з Церквою: „Чия влада — того й віра».
З нинішньою демократизацією суспільства ми сподіваємось на довгоочікуване закінчення періоду втручання органів державної влади в життя Церкви та політизації міжконфесійних відносин в Україні, результатом чого, зокрема, стали і негативні прояви у церковному житті під час президентських виборів 2004 року, як то агітація в храмах різних конфесій за того чи іншого кандидата під дією адмінресурсу в залежності від регіону країни та особистих уподобань світського керівництва.
Прикладом грубого втручання влади у церковні справи є кровоточива рана на тілі Христової Церкви — розкол Православ’я в Україні. Адже як і створення Київського Патріархату при Л. Кравчуку у 1992р., так і подальший розвиток при Л. Кучмі цієї псевдоправославної організації супроводжувалися потуранням з боку влади, попри обґрунтовані протести Генеральної прокуратури України.
Віримо, що зворотного шляху в оновленні політичного життя не буде, і це була остання сторінка нашої історії, яка написана людьми, вихованими за часів тоталітарної радянської системи. За висловом Святого Письма, ми їли кисле, проте не хочемо, щоб у тих, хто буде після нас, була оскомина (Єрем. 31, 29).
Ще одне питання, яке нас непокоїть, — це подальше форсування ідеї штучного створення Української Православної Помісної Церкви шляхом механічного об’єднання Української Православної Церкви, яка зберегла своє канонічне достоїнство, з розкольниками, які свого часу відпали від неї та на сьогоднішній день юридично оформилися як „Православні Церкви», називаючи себе гілками українського Православ’я.
Вважаємо за необхідне дати деякі пояснення щодо цього питання.
Українська Православна Церква, як і всі Православні Церкви світу, живе за своєрідною конституцією — канонами, тобто правилами устрою внутрішнього і зовнішнього життя, сформульованими святими апостолами, Вселенськими Соборами і прийнятими для всецерковного обов’язкового вжитку. При порушенні канонічного устрою порушується і церковна дисципліна, а це в свою чергу веде до появи розколів, єресей, деструктивних і тоталітарних сект, внаслідок чого страждають суттєві властивості Церкви: єдність, святість, канонічність, апостоличність (що і трапилося в Україні).
Своє бачення та механізми подолання цього негативного явища церковного життя України ми виклали у „Зверненні Священного Синоду УПЦ до єпископату, духовенства, чернецтва та вірних Української Православної Церкви, до братів і сестер, що перебувають поза церковною єдністю зі Вселенським Православ’ям», яке у додатку шанобливо передаємо Вам для ознайомлення.
Вельмишановний Вікторе Андрійовичу!
Покладаємо надію на те, що за роки Вашого президентства в Україні буде відбуватися становлення взаємовідносин між державою і Церквою на засадах взаємної поваги та загальноприйнятих європейських норм державно-церковних відносин, встановлення між державою і Церквою рівноправних партнерських стосунків у гуманітарній сфері, де їх інтереси пересікаються. Зокрема, це стосується таких напрямків, як духовне просвітництво, боротьба з негативними явищами сьогоднішнього суспільства ( таких, як СНІД, наркоманія, пияцтво і розбещеність), виховання молоді в дусі патріотизму і любові до нашої рідної України, допомога нужденним і знедоленим. Певна практика в Української Православної Церкви на цьому поприщі є, і вона готова до активної співпраці.
Прийміть наші щирі молитовні побажання успіхів у Вашому високому служінні.

Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви до єпископату, духовенства, чернецтва та вірних Української Православної Церкви, до братів і сестер, що перебувають поза церковною єдністю зі Вселенським Православ’ям
„Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові, що хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання правди”(1 Тим. 2, 3-4).

З великої ласки Божої ми знову вступаємо в період очистительного Великого посту, який покликаний гармонізувати наші почуття, підготувати нас духовно і тілесно до зустрічі великого свята Пасхи Христової. Кожного разу піст спонукає нас до роздумів над самими собою, над нашим внутрішнім станом, над тим, що відбувається навколо нас. Для того, щоб піст приніс користь, нам необхідно дати правильну оцінку нашому духовному стану та навколишній дійсності. Наше людське єство повинне оновитися, стати достойним любові Божої. Святий апостол Павел повчає християн „відкинути попередній спосіб життя старої людини, яка зітліває в звабливих пожадливостях» та „обновитися духом розуму…, зодягнутися в нову людину, створену за подобою Божою, у справедливості та святості істини» (Євр. 4, 22-24).
Ми дякуємо Господу за Його безмежне терпіння до нас, за те, що Він
нам ще раз дає можливість духовно оновитися. У святі дні Великого посту просімо у Нього ласки і всесильної допомоги для цього.
Священний Синод Української Православної Церкви, виходячи із реалій сьогодення, вважає своїм обов’язком звернутися до Вас, браття і сестри, зі словом архіпастирської настанови. У сьогоднішній непростий час, який переживає наша Держава і Церква, — час, наповнений спокус і труднощів, нагадуємо вам слова святого апостола Павла: „Зодягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли встояти проти хитрощів диявола» (Євр. 6, 11). Застерігаємо вас, брати і сестри, від поквапливих і необдуманих рішень, невиважених слів і вчинків. Всі свої дії звіряйте зі Словом Божим, Священним Переданням і з церковними канонами, нехтування якими веде до втрати церковності, виводить їх порушників поза церковну огорожу. Перебуваючи членами Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви, ми повинні берегти нашу Святу Православну віру і церковну єдность, без якої, за православним віровченням, немає спасіння.
Події останнього часу, результатом яких стало оновлення державної влади в Україні, викликали у суспільстві і Церкві багато сподівань. Народ України прагне гідного життя і справедливого державного устрою. Прагне цього і наша свята канонічна Українська Православна Церква. З приходом нової влади Церква надіється на довгоочікуване закінчення періоду втручання органів державної влади в життя Церкви та політизації міжконфесійних відносин в Україні.
Разом з тим, ми висловлюємо стурбованість активізацією діяльності розкольницьких угруповань, зокрема так званого Київського Патріархату, керівництво якого прийняло популістське „Звернення до єпископату, духовенства та вірних УПЦ» від 23.02.05. У зв’язку з цим вважаємо своїм обов’язком заявити наступне.
У світовому Православ’ї не існує „УПЦ-Київського Патріархату». Ця організація була створена у 1992р. за підтримки світської влади з грубим порушенням священних канонів, чим поставила себе поза межі Православної Церкви. Вона відійшла від норм, які визначають зібрання віруючих як Православну Церкву, що веде свій початок від Господа Іісуса Христа. Ця організація вже є не церковним, а світським новоутворенням, в якому звершувані „священнодійства» втратили свою сакральну сторону, стали безблагодатними, недійсними. Позбавлена законної ієрархічної структури і апостольського преємства, „УПЦ-КП» не мала ані морального, ані канонічного права звертатися до єпископату, духовенства та віруючих нашої Церкви.
„Ми теж прагнемо того, щоб Українська Православна Церква стала Помісною, рівноправною сестрою в родині Православних Церков, але йдемо ми до цього канонічним шляхом, — говориться у зверненні Священного Синоду УПЦ від 27.07.93. — Поспішність або антиканонічність у діях, пов’язаних з одержанням автокефалії, завжди породжувала і буде породжувати розколи, що є поштовхом і до порушення громадянського миру у державі». Такою є наша позиція і сьогодні.
Ми звертаємося до вас, наші брати і сестри, яких було зваблено у розкол та позбавлено повноцінного благодатного життя та спасительних Христових Таїнств. Переборовши власний егоїзм та гординю, а інколи і просто звичайне невідання, поверніться у лоно Матері Церкви. Двері наших сердець відкриті назустріч вам. Пам’ятаймо, що немає гріха, якого б не простив Господь, якого б Церква не покрила своєю любов’ю. Проповіддю покаяння розпочав своє служіння Предтеча Господній Іоанн. Його словами закликаємо і ми вас до врегулювання церковного неустрою в канонічному порядку, установленому Богом, святими Апостолами та святими Отцями. Чим швидше це станеться, тим швидше ми разом єдиними устами і єдиним серцем зможемо славити Господнє Ім’я.
Повторюючи слова Ювілейного Архієрейського Собору УПЦ 2000 року, Священний Синод нашої Церкви ще раз наголошує: „Ми всі втомилися від чвар і ворожнечі, які заважають процесу нормального церковного життя».
Сьогодні ми маємо реальний шанс розпочати вільний діалог між православними християнами України щодо досягнення церковної єдності на основі суворого дотримання церковних правил. Тільки канонічна єдність Українського Православ’я може стати основою отримання Українською Православною Церквою належного канонічного статусу. На цій офіційній позиції стоять сьогодні Константинопольський і Московський Патріархати.
Вся повнота канонічної Української Православної Церкви завжди глибоко сумувала з приводу розладу церковного життя і порушення миру серед віруючих, які спричинив розкол Православ’я в Україні. Стурбована таким ненормальним положенням, яке суперечить євангельському принципу „зберігати єдність духа в союзі миру» (Єф. 4, 3), Українська Православна Церква завжди стояла і стоїть на позиції якнайшвидшого зцілення розколу та ліквідації його наслідків.
Ще 8 грудня 1992 р. на засіданні Священного Синоду Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир висловив пропозицію про необхідність проведення богословського діалогу між представниками УАПЦ і УПЦ-КП з метою подолання церковного розколу в Україні. Священний Синод висловив надію, що УАПЦ і УПЦ-КП зі свого боку виявлять добру волю у цьому благому намірі, підтримав це рішення і визнав можливим негайний початок ведення такого діалогу за наступних умов:
1. Припинення насильства з боку прихильників „Української Православної Церкви-Київський Патріархат» стосовно Української Православної Церкви. (На жаль, насильства сьогодні відновилися у Сумській, Херсонській, Харківській, Тернопільській та інших областях).
2. Повернення Українській Православній Церкві захоплених силою соборів, храмів, єпархіальних центрів, навчальних закладів.
3. Невтручання центральної та місцевої влади, народних депутатів у внутрішнє життя Церкви.
4. Без участі колишнього митрополита Філарета (Денисенка), якого, за висловом Константинопольського Патріарха Варфоломія, „ніхто не визнає як архієрея».
Ці чотири необхідні для нормального ведення діалогу умови залишаються базовими і на сьогодні.
Невтручання держави та політичних сил у діалог між православними дасть надію, що він буде будуватися на справжньому наріжному камені, яким є Христос, а також згідно канонів і правил Святої Православної Церкви. Тоді це буде будівля, якій не зашкодить повінь цього лукавого світу.
Звертаємося до наших православних братів і сестер, які перебувають поза єдністю із Вселенським Православ’ям, словами апостола Павла: «Якщо хто бажає сперечатися, то такого звичаю не маємо ні ми, ні Божі церкви» (1 Кор. 11, 16).
Згадаймо разом слова Святого Письма: „З того дізнаються всі, що ви Мої учні, коли любов матимете між собою» (Ін. 13, 35).
А справжня християнська „любов довготерпить, милосердствує, не заздрить, не вихваляється, не гордиться, не вередує, не шукає свого власного, не злоститься, не приписує зла, не радіє з несправедливості, а радіє з правди; все зносить, в усе вірить, усього сподівається, все терпить» (1 Кор. 13, 4-7).
Саме до нас звертається апостол Павел: «Благаю вас, брати, Ім’ям нашого Господа Іісуса Христа, щоб ви всі одне говорили, щоб не було між вами розколів, щоб ви були з’єднані в однім розумінні і в одній думці» (І Кор.1, 10).
Бо „Один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець всіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх нас» (Еф. 4, 5-6).
По всьому світові православні християни різними мовами, але єдиними устами, вимовляючи Символ віри, сповідують свою віру в „Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву», а також навчають, що Церквою Христовою є зібрання народу Божого у Христі, об’єднане вірою, таїнствами та законною ієрархією.
Якщо ви віруєте так, як і ми, то чому ми не разом? „Чи ж Христос розділився?» (І Кор. 1, 13). Чи розділилася Церква Христова, про яку Господь казав: „Збудую Свою церкву, і брами пекла не здолають її» (Мф. 16, 18).
Дорогі брати і сестри, ми діти Єдиного Бога і єдиного народу України, і Свята Церква очікує на повернення своїх чад до єдності у Христі! Бо „ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє, ні висота, ні глибина, ні будь-яке інше створіння не зможе нас відлучити від Божої любові, яка є в нашім Господі Іісусі Христі!» (Рим. 8, 35-39).

Комментарии членов Священного Синода

Викарий Киевской Митрополии архиепископ Переяслав-Хмельницкий Митрофан: „В обращениях Священного Синода УПЦ изложена позиция Православной Церкви относительно раскола и путях его преодоления, о каноническом статусе Украинской Православной Церкви. Мы остаемся на позициях, изложенных нами еще в 1993 году. Сегодняшние обращения подтверждают ранее принятые нами положения, которые базируются на строгом соблюдении канонов и норм Церкви. В противном случае будет новый раскол и новая волна противостояния.
В обращении к Президенту Украины выражается надежда, что новый этап в развитии отношений Церкви и власти будет строиться на взаимном уважении. Подчеркивается также, что новая власть изживет старый принцип вмешательства государственных чиновников в дела Церкви и будет демократичной по отношению к ней. Священный Синод в очередной раз указал на возможность сотрудничества с властью в социальных сферах. Решение об открытии монастырей в трех епархиях — Киевской, Одесской и Кировоградской — говорит о возрастании УПЦ».

Епископ Житомирский и Новоград-Волынский Гурий: „Самое главное — это два обращения, который принял Священный Синод: первое — к епископату, верующим и всем верным чадам Украинской Православной Церкви и тем верующим, которые находятся вне ограды Вселенского Православия, второе — к Президенту Украины. В них изложено видение сегодняшнего положения Православной Церкви в государстве и проблем, с которыми она сталкивается. Во втором обращении Священный Синод УПЦ выражает надежду, что диалог новой власти с Церковью будет построен цивилизованно, на принципах невмешательства в дела друг друга».

Епископ Криворожский и Никопольский Ефрем: «Обращения Священного Синода УПЦ вызваны, прежде всего, новыми обстоятельствами, в которые сегодня поставлены Церковь и общество.
Из различных епархий приходят сообщения о тех или иных неурядицах в церковно-государственных отношениях. Надеюсь, что обращение к верующему народу поможет верным чадам Православной Церкви четко стоять на канонических позициях.
Последние события внесли много непонимания в духовную жизнь, относительно спокойную в последние годы. Только при мирном и спокойном протекании жизни мы сможем продолжать процесс восстановления и созидания духовности в обществе — прежде всего возрождать церковную жизнь, строить новые храмы, развивать благотворительность.
Мы многого ожидаем от новой власти — не только поддержки и понимания, но и соучастия. Мы надеемся, что наше обращение к Президенту поможет властям разобраться в нынешней сложной религиозной ситуации.
Сегодня Синод принял также решение об открытии трех монастырей. Я могу сказать об одном из них — Крестовоздвиженском в селе Искровка Петровского района Кировоградской области. Здесь находится древний храм, построенный при содействии царя Николая II. В нем почивают мощи священномученика Николая Искровского, расстрелянного большевиками. Сюда часто приезжают паломники. Идея открыть монастырь в Искровке зрела уже давно. И я рад, что сегодня это произошло».

Служение Предстоятеля УПЦ

23.02.2005. КИЇВ. Блаженніший Митрополит Володимир привітав Президента України з днем народження
Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир привітав Президента України Віктора Ющенка з днем народження. У вітальній телеграмі, надісланій на ім’я Президента, говориться: «Шановний Вікторе Андрійовичу! Від імені Української Православної Церкви прийміть найщиріші вітання з нагоди дня Вашого народження! Молимося милосердному Богу, щоб він укріпив Ваші духовні і тілесні сили, дарував Вам мудрість і терпіння для служіння Україні і нашому народу. Благословенного многоліття!»

25.02.2005. МОСКВА. В день своего тезоименитства Святейший Патриарх Алексий в сослужении Блаженнейшего Митрополита Владимира совершил всенощное бдение в Богоявленском кафедральном соборе
25 февраля, в праздник Иверской иконы Божией Матери и святителя Московского Алексия, всея России чудотворца, Русская Православная Церковь отмечает день тезоименитства Патриарха Московского и всея Руси Алексия. Накануне Патриарх Алексий в сослужении Митрополита Киевского и всея Украины Владимира и собора архиереев совершил всенощное бдение в Богоявленском кафедральном соборе, где находятся мощи его Небесного покровителя — святителя Алексия. По окончании богослужения Его Святейшество поздравил паству с праздником.
Седмица. РУ/Пресс-служба УПЦ

02.03.2005. КИЕВ. Блаженнейший Митрополит Владимир принял паломников из сербского города Ниш
Митрополит Киевский и всея Украины Блаженнейший Владимир принял в своей резиденции делегацию паломников из сербского города Ниш. Сербы участвовали в Международном фестивале православных хоров, проходившем в Беларуси. По дороге домой они заехали в Киев, чтобы посетить святыню мирового Православия — Киево-Печерскую Лавру. Принимая гостей, Блаженнейший Владыка подчеркнул, что единство двух православных народов было и будет незыблемым. В память о посещении Его Блаженство благословил паломников образами Пресвятой Владычицы Богородицы.

04.03.2005. КИЇВ. Блаженніший Митрополит Володимир освятив храм у селі Дмитрівка Київської області
Предстоятель УПЦ освятив величний новозбудований храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці у селі Дмитрівка Києво-Святошинського району. На святі були присутніми голова районної адміністрації Валерій Власов, керівники місцевих сільських рад. Блаженніший Митрополит Володимир привітав прихожан з чудовою подією і подарував храму стародавню ікону Різдва Пресвятої Богородиці. Це перший православний храм у селі, до революції тут був хутір. За ревність у будівництві церкви Блаженніший владика нагородив голову Дмитрівської сільради Тараса Дідика орденом Прп. Агапіта Печерського ІІІ ступеня. Церковних нагород також удостоєні Петро Гриб, Ігор Білецький, Павло Шпак, інші благодійники.

07.03.2005. ВЛАДИМИР. Блаженнейший митрополит Владимир возглавил торжества, посвященные 850-летию явления Божией Матери св. князю Андрею Боголюбскому
По приглашению архиепископа Владимирского и Суздальского Евлогия, губернатора Николая Виноградова и председателя законодательного собрания Владимирской области Анатолия Боброва Предстоятель Украинской Православной Церкви Блаженнейший Митрополит Киевский и всея Украины Владимир посетил Владимирскую епархию, где в этом году празднуется 850-летие явления св. князю Андрею Боголюбскому Божией Матери. Блаженнейшего Владыку сопровождал секретарь Киевской Митрополии протоиерей Виталий Косовский.
Город Владимир основан великим киевским князем Владимиром Святославичем в 990 году, в XII веке сюда был перенесен из Киева великокняжеский престол и резиденция Киевских митрополитов. По подобию «матери городов русских» здесь возведены Свято-Успеский собор, Золотые ворота и другие памятники древней архитектуры.
В древнем Успенском соборе Блаженнейшего Митрополита Владимира встречали руководители региона, духовенство Владимирской епархии и многочисленные верующие. Предстоятеля УПЦ приветствовали губернатор области Н. Виноградов, председатель законодательного собрания А. Бобров, которые вручил ему знак отличия города «За добро и милосердие». Блаженнейший Владыка совершил молебен перед древним списком Владимирской иконы Божьей Матери, поклонился мощам святого благоверного князя Андрея Боголюбского и святого благоверного князя Александра Невского, который в Успенском соборе Владимира был возведен на великокняжеский престол. Блаженнейший Митрополит Владимир посетил также Богоявленский монастырь, основанный святым князем Андреем Боголюбским на месте явления ему Божьей Матери. Митрополита Киевского и всея Украины Владимира радостно встречали сестры обители и воспитанники действующего при обители детского приюта.
Явление Божией Матери святому благоверному князю Андрею Боголюбскому изображено на Боголюбской иконе Божией Матери (1157), одной из древнейших икон Руси. Она была написана в XII веке по усердию благоверного князя Андрея Боголюбского в честь явления ему Божьей Матери. В 1155 году, переселяясь из Вышгорода в Суздальскую землю, князь взял с собой чудотворную икону Божьей Матери, писанную, по преданию, евангелистом Лукой и впоследствии названную Владимирской. В семи верстах от Владимира лошади, везшие киот со святыней, остановились и не могли тронуться с места. Князь, увидев в этом знак свыше, просил отслужить молебен и сам долго со слезами молился перед чтимым образом. Во время молитвы к нему явилась Божья Матерь с раскрытым свитком в правой руке и повелела Свой чудотворный образ не везти дальше — оставить во Владимире, а на месте явления построить Церковь. Исполняя повеление, благоверный князь Андрей заложил храм в честь Рождества Пресвятой Богородицы, куда и поставил написанную по его заказу икону явления. Здесь был основан монастырь, а вокруг образовался город, названный Боголюбово, потому что Божья Матерь «возлюбила это место». Списки ее образа распространились по многим городам. Перед ним молились многие иерархи, цари и подвижники, которые впоследствии, как и сам благоверный князь Андрей, стали изображаться на иконе в молитвенном предстоянии перед Богородицей.

6 марта Блаженнейший Митрополит Владимир в сослужении архиепископа Владимирского и Суздальского Евлогия и духовенства епархии совершил Божественную литургию в Успенском соборе города. По окончании богослужения Блаженнейший Владыка подарил архиепископу Евлогию список с Почаевской иконы Божьей Матери. Архиепископ Евлогий преподнес Предстоятелю УПЦ макет памятника святого равноапостольного князя Владимира, который установят на площади перед Успенским собором. В этот же день Митрополит Киевский и всея Украины Владимир побывал в Успенском Княгиненом монастыре, где ныне хранится оригинал (XII ст.) чудотворной Боголюбской иконы Божьей Матери. Затем Блаженнейший Владыка посетил монастырь в честь Рождества Пресвятой Богородицы, на территории которого находится Владимирская духовная семинария. В соборе обители владыка поклонился мощам святителя Афанасия, страстотерпца XX столетия, которому принадлежат слова стихиры, известные многим православным — «Русь святая, храни веру православную, в ней же тебе утверждение!» Архиепископ Евлогий подарил Блаженнейшему Митрополиту Владимиру икону святителя Афанасия с частицей его мощей.
Предстоятель УПЦ посетил также Введенский Островной женский монастырь, где на стенах собора сохранились древние изображения преподобных Антония и Феодосия Печерских.

11.03.2005. ЧЕРНИГОВ. Блаженнейший Митрополит Владимир прибыл с архипастырским визитом в Черниговскую епархию
Накануне Великого поста Предстоятель Украинской Православной Церкви Блаженнейший Митрополит Владимир совершает традиционный архипастырский визит в епархию, которая была его первой кафедрой в архиерейском служении в Украине. Блаженнейший Владыка по обычаю отслужит молебен у мощей святителя Феодосия в Свято-Троицком соборе.

14.03.2005. КИЕВ. Блаженнейший Митрополит Владимир попросил прощения у верующих
В Трапезном храме Киево-Печерской Лавры совершилось вечернее богослужение с чином прощения. Возглавил службу Митрополит Киевский и всея Украины Блаженнейший Владимир. Блаженнейшему Владыке сослужили архиепископы Вышгородский Павел и Переяслав-Хмельницкий Митрофан, духовенство Лавры.
В проповеди Предстоятель Украинской Православной Церкви поздравил верующих с наступлением святой Четыредесятницы, временем очищения, когда каждый должен задуматься над греховностью своей души. «Пост служит нам лечебницей, которая помогает возродить душу от греховного пленения», — подчеркнул он.
По окончании богослужения Блаженнейший Митрополит Владимир попросил прощения у духовенства и верующих.

14.03.2005. КИЕВ. Блаженнейший Митрополит Владимир совершил чтение Великого канона преподобному Андрею Критскому
В первый день Великого поста (святой Четыредесятницы) Предстоятель Украинской Православной Церкви Блаженнейший Митрополит Владимир, по традиции, в Трапезном храме Киево-Печерской Лавры совершил чтение канона преподобному Андрею Критскому. По окончании чтения канона Блаженнейший Владыка обратился к молящимся с архипастырским благовестием. В словах проповеди Митрополит Киевский и всея Украины Владимир обратил внимание верующих на смысл главного песнопения канона — «Помилуй мя, Боже, помилуй мя»! Владыка отметил, что эти слова молитвы должны быть лейтмотивом всей человеческой жизни от рождения до старости.
По богослужебному уставу Православной Церкви канон преподобного Андрея Критского разделяется на четыре части и читается первые четыре дня Великого поста. Полное его чтение совершается в четверг вечером на пятой неделе святой Четыредесятницы, посвященной преподобной Марии Египетской.

Протоиерей Валерий Демчук. Храм при воинском лицее

Игумен Иоасаф (Перетятько): «Нельзя искать в иракской войне религиозные мотивы»