КІРОВОГРАДСЬКА єпархія

09.08.2004 Епархии

Архієпископ Кіровоградський і Олександрійський Іоасаф
КІРОВОГРАДСЬКА єпархія
Єпархіальне управління
25001, м. Кіровоград, вул. К. Маркса, 74,
тел. (0522) 23-51-24.
Секретар єпархії протоієрей Петро Сидора.
Кафедральні собори
Свято-Різдва Богородиці кафедральний собор
25001, м. Кіровоград, вул. К. Маркса, 74,
тел. 24-33-34,
настоятель — протоієрей Андрій Сташишин.
Монастирі
Свято-Богоявленський жіночий монастирь
27428, с.Диківка Знамянського р-ну Кіровоградської обл.,
тел.(05233) 4-12-86, настоятелька — ігуменя Феофанія (Флакеєва).
Свято-Богоявленський жіночий монастир відкрито за рішенням Священного Синоду у липні 1996 року на базі православного храму з типовим приміщенням. Пропозицію про його заснування вносив архієпископ Кіровоградський і Олександрійський Василій.
Настоятелькою обителі було призначено монахіню Іуліанію (Флакеєву) зі зведенням її в сан ігумені та возложенням наперсного хреста за посадою.
1 січня 1998 року за благословінням Високопреосвященного Василія, архієпископа Кіровоградського і Олександрійського її було пострижено у Свято-Преображенському храмі М.Кіровограда у мантію з іменем Феофанія на честь Блаженної цариці Феофанії Візантійської (пам’ять 16/29 грудня).
За минулі роки настоятелька монастиря ігуменя Феофанія вклала чимало праці і зусиль в улаштування життя першого на Кіровоградщині жіночого монастиря. За ці роки значно зміцніла і розширилась його база. Монастир має добре відпорядкованний храм. Облаштовано житловий корпус для насельниць та трапезну, над яким цього року зведено другий поверх як гостиниця для паломників, зведено житло для священика та ряд господарських об’єктів. Нині будуються приміщені пекарню, швейну та іконну майстерні.
У монастирі 19 насельниць та 5 трудниць. Вони здійснюють різного роду послух. Монахині доглядають худобу, вирощують сільськогосподарські культури. Монастир взяв в оренду 8 гектарів орної землі.
Монастир став центром високої духовності. приїжджають чимало паломників з різних куточків України.

Архієпископ Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф (Петро Іванович Губень)
Дата нарождення: 08.04.1961
День тезоіменитства: 17 вересня
Хіротонія: 27.03.1998
Місце служіння з 2011-02-10 по сьогодніший день
Кіровоградська єпархія, Правлячий архієрей
Біографія
Архієпископ Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф народився 8 квітня 1961 року в с. Кути Маньківського району Черкаської області в сільській родині.
У 1976 році закінчив Кутівську восьмирічну школу й того самого року вступив до Київського професійно-технічного училища, після закінчення якого був направлений на роботу в управління виробничо-технологічної комплектації тресту «Південнозахідтрансбуд».
У 1980-1982 роках відбував службу в лавах Радянської армії. Після демобілізації повернувся на колишнє місце роботи, де й працював до 1990 року.
У 1990 році вступив до Київської духовної семінарії, яку успішно закінчив 1994 року, і тоді ж був прийнятий до Київської духовної академії.
10 листопада 1994 року призначений на посаду помічника інспектора КДАіС.
28 липня 1995 року у Свято-Покровському жіночому монастирі м. Києва митрополитом Харківським і Богодухівським Никодимом (нині покійний) хіротонісаний у сан диякона.
9 листопада 1997 року у Трапезному храмі Києво-Печерської Лаври єпископом Житомирським і Новоград-Волинським Гурієм (нині знаходиться на спокої) висвячений у сан священика.
27 березня 1998 року в Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври проректором КДАіС архімандритом Митрофаном (Юрчуком) (нині — архієпископ Луганський і Алчевський) пострижений у чернецтво з ім’ям Іоасаф на честь святителя Іоасафа Бєлгородського.
У 1998 року після закінчення Київської духовної академії і захисту дипломної роботи на тему «Церковно-історичне значення Помісного собору РПЦ 1917-1918 рр.» був залишений викладачем гомілетики у КДС.
До свята Пасхи 1999 року Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром зведений у сан ігумена.
17 квітня 2000 року призначений старшим помічником інспектора КДАіС.
8 червня 2000 року Блаженнішим Митрополитом Володимиром возведений у сан архімандрита.
1 серпня 2000 року призначений благочинним храму Київської духовної академії і семінарії на честь Різдва Пресвятої Богородиці.
У 2002 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Історія виникнення й розвитку антитринітарного напряму у вченнях древніх і сучасних сектантських течій». Згодом ніс послух викладача канонічного права та порівняльного богослов’я у КДАіС.
Рішенням Священного Синоду УПЦ від 9 лютого 2006 року (Журнал №4) визначено бути членом робочої комісії з відновлення діалогу з УАПЦ.
31 березня 2006 року призначений на посаду доцента кафедри канонічного права КДА.
22 січня 2007 року призначений настоятелем парафії Свято-Воскресенського кафедрального собору м. Києва.
14 грудня 2007 року постановою Священного Синоду Української Православної Церкви (Журнал №120) архімандриту Іоасафу визначено бути єпископом Новокаховським і Бериславським.
Рішенням Священного Синоду УПЦ від 10 лютого 2011 (Журнал №4) року призначений єпископом Кіровоградським і Новомиргородським.
9 липня 2012 року возведений у сан архієпископа.

Історична справка єпархії

Заснуванням міста Єлисаветграда (нині Кіровограда) послужила фортеця Святої Єлисавети, яка була закладена 18 червня 1754 року за указом імператриці Єлизавети Петрівни від 11 січня 1752 року.
Фортеця Святої Єлисавети була побудована в дикому степу поблизу межі зимівників запорізьких козаків на березі річки Інгулу.
Фортеця призначалась для захисту так званої Нової Сербії від набігів кримських татар.
Нова Сербія стала заселятися сербами, які залишили свою батьківщину під проводом полковника Хорвата у зв’язку з утисками австрійським урядом православної віри у колишній Австро-Угорщині.
В околицях фортеці Святої Єлисавети селилися греки, молдовани, серби, українці і російські старообрядці.
Місто Єлисаветград з самого початку свого заснування і до 1756 року відносилось за своїми церковними справами до кафедри київських Митрополитів, до якої на той час відносилась і вся Нова Сербія.
За Синодальною Постановою від 26 червня 1756 року Нова Сербія і парафії фортеці Святої Єлисавети з ближніми козацькими слободами були зараховані до Переяслівської єпархії.
27 серпня 1757 року до неї ж були зараховані дві протопопії Київської єпархії — Криловська і Новомиргородська. У фортеці Святої Єлисавети була утворена протопопія Єлисаветградська на чолі з протоієреєм Іоанном Орловським.
У 1764 році у цих трьох округах було 57 церков, а в 1775 році їх число зросло до 81 і зверх того — 7 каплиць у молдавському гусарському полку.
У 1775-1778 р.р. відбулося відкриття і сформування на півдні Росії нової єпархії — Словенської і Херсонської, архієрей якої спочатку поселився у м.Полтаві. Першим архієреєм цієї єпархії був Високопреосвященний архієпископ Євгеній Булгарис.
28 листопада 1786 року Словенська єпархія була переіменована в Катеринославську, у м.Єлисаветграді було духовне Правління.
27 січня 1795 року було утворено Вознесенську губернію, до складу якої входило 12 повітів, у тому числі Єлисаветградський, Вознесенський, Херсонський, Чигиринський, Уманський і Черкаський.
Але вже у 1796 році Вознесенська губернія була розформована і замість неї утворена Херсонська губернія. Також було утворено Херсонську єпархію з місцем перебування єпархіального архієрея у місті Одесі.
У 1812 році у місті Єлисаветграді було побудовано церкву, де тепер кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці.
У 1880 році було засновано Єлисаветградське вікаріатство з місцем перебування єпископів у місті Одесі.
У «Журналі Московської Патріархії» за 1944 рік, № 9, стор.6-7 записано: «На кафедру єпископа Кіровоградського, вікарія Одеської єпархії Патріаршим Місцеблюстителем і Священним Синодом призначений ієромонах Сергій (Ларін).
Першу Божественну літургію у місті Кіровограді єпископ Сергій здійснив у Свято-Різдва Пресвятої Богородиці кафедральному соборі 21 вересня 1944 року, а напередодні — всенічну службу у Спасо-Преображенському соборі. За Божественною літургією єпископ Сергій здійснив першу хіротонію у Кіровоградській єпархії, у диякона був рукопокладений Всеволод Михайлович Затовський (у священики він рукопокладений 24 вересня 1944 року). Отець Всеволод спочив у Господі 4.09.1999р., похований на території Спасо-Преображенського собору міста Кіровограда.
У травні 1946 року Указом Святійшого Патріарха Олексія і Священного Синоду Преосвященний Сергій, єпископ Кіровоградський, тимчасово керуючий Одеською єпархією, був призначений єпископом Одеським і Кіровоградським (ЖМП 1946р., №5 стор.15).
За ініціативою єпископа Сергія в 1945 році в місті Одесі були відкриті двохрічні пастирсько-богословські курси, які в 1946 році були реорганізовані в Одеську духовну семінарію, перший випуск якої відбувся у 1947 році. Серед випускників були і священнослужителі Кіровоградської єпархії брати Всеволод і Леонід Затовські (отець Леонід спочив у Господі 26.02.1990 р.), які закінчили екстерном курс семінарії за два роки.
У січні 1947 року у межах однієї Кіровоградської області було вперше утворено Кіровоградську єпархію. Першим її єпископом був призначений Указом Святійшого Патріарха Олексія і Священного Синоду Преосвященний Михаїл (Мельник). Йому було присвоєно найменування єпископа Кіровоградського і Чигиринського. На цій посаді єпископ Михаїл перебував один рік.
У січні 1948 року була утворена Кіровоградська єпархія в нових адміністративно-територіальних межах: до її складу була включена Миколаївська область, а правлячий єпископ одержав найменування Кіровоградського і Миколаївського.
Першим єпископом Кіровоградським і Миколаївським став Преосвященний Феодосій (Ковернинський), переміщений на Кіровоградську кафедру з Чернігівської єпархії. Про діяльність Преосвященного Феодосія є дані у «Журналі Московської Патріархії» за 1948 рік, де повідомляється, що єпископ Феодосій був організатором і ініціативним керівником патріотичної діяльності Чернівецько-Буковинської єпархії, за що одержав медаль «За доблесну працю у дні Великої Вітчизняної війни» (ЖМП, № 12, стор.45).
У період управління Кіровоградською єпархією єпископом Феодосієм, влітку 1948 року у місті Кіровограді були організовані пастирсько-богословські курси у два потоки:
перший — у липні, другий — у вересні. Курсами завідував протоієрей Сергій Подольський, згодом — єпископ Кіровоградський і Миколаївський. Богословські предмети на курсах викладали протоієреї Петро Тарановський, Авксентій Гончар, Микита Ольшанський, Леонід Затовський. Слухачами курсів були священнослужителі Кіровоградської області.
Єпископ Феодосій керував єпархією плодотворно і успішно.
Указом Святійшого Патріарха і Священного Синоду від 21 жовтня 1949 року на кафедру Кіровоградську і Миколаївську був призначений Преосвященний Євстратій (Подольський), хіротонія якого відбулася у м.Києві 20 листопада. Хиротонію здійснили Святійший Патріарх Московський і Всія Русі Олексій, Екзарх України Митрополит Київський і Галицький Іоанн, єпископ Херсонський і Одеський Нікон і єпископ Уманський Іларіон.
Діяльність єпископа Євстратія залишила глибокий слід у житті Кіровоградської єпархії.
Єпископ Євстратій був родом з Кіровоградщини і всю свою пастирську діяльність провів у парафіях Кіровоградської єпархії. Єпископ добре знав життя духовенства, вникав у турботи парафій надавав їм істотну допомогу у церковному житті.
Указом Святійшого Патріарха Олексія і Священного Синоду від 21 грудня 1951 року єпископ Сумський Іларіон і єпископ Кіровоградський Євстратій були переміщені один на місце другого (ЖМП, 1952р., № 1, сторЛ2)
Діяльність єпископа Іларіона у Кіровоградській єпархії не була тривалою. Уже 16 листопада 1953 року Святійшим Патріархом Олексієм і Священним Синодом єпископом Кіровоградським і Миколаївським був призначений намісник Почаївської Лаври архімандрит Інокентій (Леоферов), хіротонія якого у єпископський сан була здійснена у місті Києві (ЖМП, 1953р., №12, стор.З).
Служіння єпископа Інокентія тривало успішно протягом п’яти років.
Єпископ Інокентій відвідував парафії, знайомився із життям і діяльністю духовенства, завжди давав поради і настанови священикам, рукополагав нових священиків і дияконів.
Указом Святійшого Патріарха Московського і Всія Русі Олексія і Священного Синоду від 28 серпня 1958 року Преосвященний єпископ Кіровоградський Інокентій був призначений на Алма-Атинську кафедру (ЖМП, 1958р., № 10, стор.8).
9 листопада 1958 року на Кіровоградську кафедру був призначений митрополит Нестор (Анісімов), який керував єпархією до листопада 1962 року.
Про митрополита Нестора у «Журналі Московської Патріархії» повідомляється, що він був учасником Всеросійського Собору в 1917-1918р.р. і брав участь у виборах Патріарха (ЖМП, 1962р., № 12).
Після кончини митрополита Нестора Священний Синод під Головуванням Святійшого Патріарха Олексія на засіданні 16 листопада 1962 року вирішив перемістити на Кіровоградську кафедру єпископа Чернігівського Ігнатія (Демченко).
З 25 травня 1965 року по травень 1977 року на чолі Кіровоградсько-Миклолаївської єпархії був Високопреосвященний архієпископ Боголєп (у світі Михайло Романович Анцух), який благісно окормляв довірену йому паству протягом 12-ти років.
За цей час він заслужив щиру любов і повагу як кліру, так і пастви. Владика Боголєп не відмовляв нікому ні в чому. Для всіх він був відкритим, для кожного знаходились у нього добре слово, мудра порада і настанова. Він щедро ділився з усіма, хто приходив до нього, теплом свого серця, і кожен ішов від нього утішеним і умиротвореним.
Через свою серйозну хворобу архієпископ Боголєп був змушений піти на покій. Останній рік свого життя Владика перебував у Свято-Успенському монастирі міста Одеси.
Високопреосвященний Сергій, митрополит Одеський і Херсонський, неодноразово відвідував хворого Владику Боголєпа і мав з ним братське спілкування.
16 травня 1978 року о 9 год. 37 хв. ранку, після тривалої і тяжкої хвороби на 67 році (10.11.1911 р.н.) тихо і мирно пішов у вічність архієпископ Боголєп.
У зв’язку з тим, що Високопреосвященний Сергій. митрополит Одеський і Херсонський перебував у закордонному відрядженні. Святійший Патріарх Пімен благословив здійснити відспівування спочилого архіпастиря Преосвященному Севастіану, єпископу Кіровоградському і Миколаївському, який вечором того ж дня здійснив заупокійну літію.
18 травня о 8 годині ранку почалася Божественна заупокійна літургія, яку здійснив Преосвященний єпископ Севастіан у співслужінні кліриків Кіровоградської єпархії, монастирського і семінарського духовенства. Після здійсненого чину поховання труна з тілом архієпископа Боголєпа була опущена в могилу на монастирському братському кладовищі, розташованому в обителі неподалік від Успенського храму. Після повернення із закордонного відрядження Високопреосвященний митрополит Сергій здійснив заупокійну літію біля свіжої могили на монастирському кладовищі померлого архіпастиря.
Світла пам’ять про Владику Боголєпа будуть вічно зберігати в серцях віруючі люди. З 25 жовтня 1977 року по 1 жовтня 1989 року Кіровоградсько-Миколаївську єпархію очолював Преосвященний єпископ Севастіан. Єпископ Севастіан (у світі Симеон Якович Пилипчук) народився 7 травня 1914 року в с.Великих Фольварках Кременецького району Тернопільської області. У віці 19 років вступив до Свято-Духовного Скиту Успенської Почаївської Лаври. 16 квітня 1938 року прийняв монаший постриг з іменем Севастіан на честь святого мученика Севастіана. 28 вересня 1941 року був рукопокладений єпископом Веніаміном (Повицьким; +1976) у Почаївській Лаврі у ієродиякона, а 19 грудня 1942 року єпископом Никодимом (Гонтаренко; +1948) — у ієромонаха. 37 років ніс монаший подвиг у декількох монастирях від інока до намісника Почаївської Лаври. З 1945 року виконував послух помічника економа Лаври, з 1948 року — економа. У 1951 році вибраний членом Духовного Собору Лаври.
З 12 лютого 1954 року призначений намісником Лаври із зведенням у сан архімандрита. У тяжкий тривожний час, будучи намісником, архімандрит Севастіан захистив Святу обитель Божої Матері — Почаївську Лавру від ворогів.
Велика заслуга його перед Господом і людьми — реставрація і ремонт Почаївської Лаври, про що свідчить пам’ятна дошка, яка знаходиться у храмі в ім’я Похвали Пресвятої Богородиці на території Лаври.
З 25 жовтня 1966 року за благословінням Святійшого Патріарха Олексія архімандрит Севастіан трудився у Свято-Успенському чоловічому монастирі міста Одеси. Тут всі знали архімандрита Севастіана як молитвеника і наставника духовенства і мирян. У 1969 році він був призначений економом об’єднаного господарства Патріаршої резиденції Успенського чоловічого монастиря.
За молитвами архімандрита Севастіана у показаному ним місці на території чоловічого монастиря була викопана криниця, якою і понині користуються братія і мешканці міста Одеси. Біля цієї криниці встановлено пам’ятну дошку. Криниця є джерелом чистої питної води.
З 1971 року архімандрит Севастіан — духовник монастиря.
У 1976 році архімандрит Севастіан був призначений настоятелем Успенського собору у місті Умані Черкаської області і благочинним храмів Уманського округу.
Постановою Святійшого Патріарха Пімена і Священного Синоду від 6 жовтня 1977 року архімандриту Севастіану ухвалено бути єпископом Кіровоградським і Миколаївським ОКМП, 1978р., № 1, стор.29-33), хіротонія якого відбулася у Володимирівському кафедральному соборі міста Києва 16 жовтня 1977 року.
Під керівництвом Преосвященного Севастіана був реставрований Кіровоградський кафедральний собор в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці, а також багато храмів у парафіях єпархії.
Владику Севастіана знали як ревного служителя Церкви Христової, палкого і невтомного молитвеника, доброго духовного наставника і старця, великого захисника православної віри.
Ще при житті Владика молитовне зціляв хворих. Чимало людей переконувалось у його великому Божому дарі — дарі прозірливості. Справжній людинолюб, він приділяв людям, які приходили до нього за допомогою і порадою, майже увесь свій час.
Виконуючи своє святительське служіння Престолу Всевишнього, маючи великий духовний досвід і володіючи високими духовними рисами архіпастиря, Владика Севастіан невтомно духовно окормляв паству довіреної йому єпархії протягом 12 років.
З лютого 1992 року, будучи на покої у місті Умані Черкаської області, після нетривалої хвороби, на 78 році життя Преосвященний єпископ Севастіан мирно відійшов до Господа.
Похований за Промислом Божим і Великою Милістю Його за олтарною стіною скитської Свято-Духовної церкви Почаївської Лаври, поряд зі своїм першим наставником архієпископом Панкратієм.
З 1 жовтня 1989 року по 5 листопада 1998 року Кіровоградську кафедру очолював Високопреосвященний архієпископ Василій .
Архієпископ Василій (у світі Всеволод Степанович Васильцев) народився 23 травня 1928 року в с.Мирському Дераженського р-ну Ровенської області у сім’ї священнослужителя. У 1947 році закінчив середню школу і вступив до 3 класу Волинської духовної семінарії. У 1953 році закінчив Московську духовну академію зі ступенем кандидата богослов’я за працю «Уніатство у Південно-Західній Русі за часу святительської діяльності Київського митрополита Петра Могили». До 1957 року був викладачем Волинської духовної семінарії, а потім — регентом соборного хору у М.Петрозаводську.
У листопаді 1957 року рукопокладений у диякона, а у жовтні 1964 року — у пресвітера і призначений настоятелем Духосошественського собору м.Саратова. У вересні 1965 року призначений благочинним храмів Саратовського округу. З січня 1971 року був кліриком Свято-Троїцького кафедрального собору м.Саратова, а з липня 1988 року — настоятелем.
Постановою Святійшого Патріарха Пімена і Священного Синоду від 13 вересня 1989 року єпископом Кіровоградським і Миколаївським після постригу у монахи і зведення у сан архімандрита ухвалено бути протоієрею Всеволоду Васильцеву (ЖМП, 1990р., № 6, стор. 11-13). Хіротонія архімандрита Василія у єпископа Кіровоградського і Миколаївського відбулася 1 жовтня 1989 року у Володимирівському кафедральному соборі М.Києва.
Згідно з рішенням Священного Синоду від 20 червня 1992 року Кіровоградсько-Миколаївська єпархія була розділена на дві: Кіровоградсько-Новомиргородську і Миколаївсько-Вознесенську. Миколаївсько-Вознесенською єпархією тимчасово до 25 серпня 1992 року керував єпископ Кіровоградський і Новомиргородський Василій, а потім її очолив Преосвященний Варфоломій, єпископ Луцько-Волинської єпархії.
28 липня 1994 року єпископ Василій за святковою Божественною літургією у Свято-Покровському жіночому монастирі м.Києва був зведений Блаженнійшим Володимиром, Митрополитом Київським і Всія України в сан архієпископа.
Згідно з постановою Священного Синоду УПЦ від 27 грудня 1994 року (Журнал № ЗО) під Головуванням Блаженнійшого Володимира Високопреосвященний архієпископ Кіровоградський і Новомиргородський Василій був титулований Кіровоградський і Олександрійський.
5 листопада 1998 року Владика Василій за станом здоров’я Священним Синодом був зарахований за штат.
21 листопада 1998 року о 9 год. 25 хв., після тяжкої хвороби на 71 році життя тихо і мирно спочив у Господі архієпископ Василій. Відповідно до заповіту покійного поховали на території Спасо-Преображенського собору м.Кіровограда.
Протягом всього життя Владика Василій плідно трудився на славу Божу, і де б не служив, залишав про себе добру славу. Ще в Саратові він створив хор, слухати який спеціально приходило в Духосошенственський собор на великі свята чимало саратовської інтелігенції. У репертуар хору Владика вводив пісноспіви і сучасних церковних композиторів. Пам’ятають у Саратові і про іконостас, споруджений Владикою Василієм в соборі у тяжкі роки гонінь на Церкву.
Та найбільше розкрилися його організаторські і проповідницькі здібності у Кіровоградсько-Миколаївській єпархії якою він керував 9 років. Діяти, особливо у перші роки, доводилося досить рішуче. Відновлення повернутих Церкві зруйнованих храмів, організація нових парафій, виховання кліру і підготовка кандидатів на рукоположення — все це входило у коло постійних турбот архіпастиря. Особливим предметом архієрейської турботи були церковні хори єпархії. Він цікавився передусім підготовкою регентів, часто проводив репетиції хорів у парафіяльних храмах.
Кожного тижня Владика відвідував яку-небудь парафію, нерідко досить віддалену. П’ять днів на тиждень Владика приймав відвідувачів в єпархіальному управлінні, допізна залишаючись на своєму робочому місці. Кожен, хто бажав, міг обговорити з архієреєм проблеми, що його хвилювали.
Владика Василій брав активну участь в громадському житті області. Він був депутатом обласної ради і сумлінно виконував накази своїх виборців, часто відвідував навчальні заклади, притулки, дитячі будинки, бував всюди, де потрібна була його допомога.
За постановою Священного Синоду УПЦ від 29 липня 1998 року (Журнал № 42) під Головуванням Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і Всія України єпископом Світловодським, вікарієм Кіровоградської єпархії призначений настоятелькою цього монастиря монахиню Феофанію (у світі Юлія Памфілівна Флакеєва), 1959 року народження, із зведенням її в сан ігумені і покладанням наперсного хреста за посадою.
22 серпня 1996 року вона була зведена архієпископом Кіровоградським і Олександрійським Василієм у сан ігумені з покладанням наперсного хреста за посадою.
Ігуменя Феофанія приклала багато зусиль до облаштування монастирського життя і стала основоположницею на кіровоградській землі першого відродженого жіночого монастиря, відкритого після Жовтневої революції 1917 року.
За благословенням Преосвященного Пантелеімона, при Спасо-Преображенському соборі м.Кіровограда на базі недільної школи свв.рівноапп. Кирила і Мефодія були відкриті дворічні Богословсько-катехізаторські курси для священиків. За минулі роки тут підвищили свою богословську підготовку десятки священиків єпархії. Ректором курсів призначено секретаря єпархії митрофорного протоієрея Петра Сидору, під керівництвом якого розроблено програму та налагоджено навчальний процес.

09.08.2004. НЕТІШИН. Блаженніший Митрополит Володимир освятив 2–й енергоблок Хмельницької АЕС

09.08.2004.ЧЕРКАСИ. Архієпископ Софроній відзначив 12 – річчя архієрейської хіротонії