Блаженніший Митрополит Володимир. Звернення до українського народу

01.09.2002 archive, Вестник №12, Церковь и власть

ЗВЕРНЕННЯ
БЛАЖЕННІШОГО ВОЛОДИМИРА, МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,
ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ У ЗВ’ЯЗКУ З ТРАГЕДІЄЮ,
ЯКА СТАЛАСЯ 27 ЛИПНЯ 2002 РОКУ НА СКНИЛІВСЬКОМУ ЛЬОТНОМУ ПОЛІ У МІСТІ ЛЬВОВІ

Дорогі брати і сестри, співвітчизники!

Звернутися до Вас, мої дорогі співвітчизники, з приводу трагедії, яка сталася у Львові, після закінчення загальнонаціонального трауру, мене спонукають деякі обставини. Як Предстоятель Української Православної Церкви, ще раз висловлюю свої співчуття сім’ям загиблих, постраждалих, їх рідним, близьким, друзям, знайомим і всім тим, хто близько до серця сприйняв звістку про цю подію. Молю Всемилостивого Бога, щоб приготував кращу долю невинно загиблим і зцілив рани постраждалим тілесно і духовно від понесених втрат. Закликаю, по можливості, допомогти їм і нашими молитвами, і матеріально. Оскільки минув деякий час після трагедії, то з’явилась можливість більш спокійно обміркувати те, що сталося, а також застерегти від поспішних рішень і оцінок у зв’язку з подією.

В першу чергу, треба віддати належне державній владі і компетентним органам, які роблять все необхідне для виявлення причин, що є головною метою в розслідуванні для попередження аналогічних катастроф, і визначення ступеня відповідальності причетних до цієї трагедії осіб, а також подякувати і тих, хто разом з ними надавав допомогу потерпілим. Хочеться вірити, що вжиті заходи будуть ефективними і подібне більше не повториться. Довіряючи владі і покладаючись на її компетентність у розслідуванні трагедії, сподіваюсь, що всі її рішення щодо персональної відповідальності будуть справедливими і в правовому, і в моральному відношенні. При цьому вжиті заходи повинні бути об’єктивними і виваженими, прийнятими не під тиском емоцій і політично не заангажованими.

Непередбачена трагедія, а власне такою вона була у Львові, робить постраждалими всіх її учасників, і тому ми повинні бережно ставитися до тих, кого вважають винними, бо багато з них через обставини, що від них не залежали, також є потерпілою стороною. В цьому і полягає парадоксальність даної трагедії. Тому справедливі організаційні висновки і правова оцінка дій тих, хто вільно чи невільно допустив цю біду, не повинна підмінятися чи змішуватися з помстою щодо них, і не повинна бути приводом для їх публічного зневажання чи по службі, чи в побуті. Бо це було б не тільки не по християнському, але й не вписувалося б навіть в ті норми, які склалися в нашому суспільстві.

Стосовно оцінки катастрофи, яка сталася у Львові, ми повинні проявити розважливість. Не дивлячись на весь трагізм, наш розум не повинен потьмарюватися помстою чи прагненням будь-якою ціною покарати винних. На жаль, лихо є не рідкісною і епізодичною подією в житті нашої держави. На протязі останніх років різного роду нещастя вражають Україну. Ми бачимо, що нерідко знаходять винних, вживаються відповідні заходи, щоб уникнути нових трагедій, але вони, на превеликий жаль, повторюються знову. Чи не означає це, що причини трагедії львівської та інших бід треба шукати не тільки в обставинах сьогоднішнього дня? Прийшов час щось кардинально поміняти в способі життя і міняти на краще, щоб подібне не ставалось надалі. З іншого боку, не менш очевидно, що такі проблеми зняти тільки організаційними заходами не можна. Досвід нашого життя показує, що лише цих засобів недостатньо, а коріння і причини трагедії треба шукати набагато глибше: і в духовно-моральному стані суспільства, і кожного з нас зокрема. Біди, в більшості випадків, є знаменнями Божими про неправильний спосіб життя. Тому, вдивляючись в ці грізні попередження, нам необхідно не випробовувати довготерпіння Боже, щоб нас не спіткали ще гірші лиха, а морально змінюватися і прагнути побудувати наші стосунки в дусі братньої любові, взаємоповаги, з терпінням переживаючи труднощі нашого буття, які виникають, головним чином, через наші гріхи. Ми повинні усвідомити, що наше суспільство — це живий організм, і якщо хворіє якась його частина, то страждає все тіло. На чужому горі ніхто не створить собі благополуччя. Будемо ж намагатися допомагати один одному нести і переборювати наші немочі, спробуємо зрозуміти іншого, а не докоряти йому, якщо він навіть у чомусь грішний.

Спроби знайти серед своїх політичних противників винуватців трагедії ніяк не сприяють об’єднанню нації, а лише поглиблюють існуючі розходження і можуть розділити народ на дрібні політичні групи. В цей непростий час нам треба стерегтися, щоб не піти шляхом недостойних інтриг, політичного торгу і безоглядної критики. Подібні дії лише введуть народ у розпач, посіють сумніви в його власних силах, породять недовір’я до будь-яких засобів, які спрямовані на створення гідного нашого народу життя в Україні, що може завершитися важкими наслідками для нашої державності і причинитися до занепаду її іміджу і в очах міжнародної громадської думки. Тому ми повинні зробити все, щоб лихо, якого ми зазнали, послужило не для поділу, а для об’єднання і згуртованості нації. А це можливо лише через подолання наших слабкостей, приборкання пристрастей. Тільки при доброзичливому ставленні один до одного ми зможемо спокійно і розважливо розібратися і в тому, що сталося, і в інших прикрих подіях. Лише в такій мирній атмосфері можна чекати прийняття обдуманих рішень, які здатні дати українському народові можливість зібратися з силами, оздоровити її організм і сприяти його процвітанню.

Михаил Мень, вице-губернатор Московской области: «Православные должны быть лидерами»

Андрей Деркач: «Не могу занимать нейтральную позицию в борьбе добра и зла»