Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

Виступ голови Держдепартаменту з питань виконання покарань генерал-лейтенанта В. А. Льовочкіна

ВИСТУП ГОЛОВИ ДЕРЖАВНОГО ДЕПАРТАМЕНТУ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ ГЕНЕРАЛ-ЛЕЙТЕНАНТА ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ ЛЬОВОЧКІНА В.А.
Ваше Блаженство!

Ваше Високопреосвященство!

Всечесні отці!

Панове офіцери!

Дорогі браття і сестри!

Від колегії Державного департаменту України з питань виконання покарань і себе особисто дозвольте щиро привітати всіх присутніх з нагоди зустрічі у святкові Пасхальні дні в такому святому для українського народу та всього православного світу місці, як Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра.

Як вже відзначив Його Блаженство Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України, сьогоднішній семінар носить духовно-просвітницький характер та має метою, насамперед, духовне збагачення його учасників.

Одночасно є можливість обговорити питання організації духовної роботи із особами, засудженими до позбавлення волі, та шляхи подальшої реалізації Угоди про співробітництво між Українською Православною Церквою та Державним департаментом України з питань виконання покарань.

Подібні зустрічі священнослужителів Української Православної Церкви, які опікуються над установами кримінально-виконавчої системи, із співробітниками зазначених установ стали традиційними. Нагадаю, перший такий семінар було проведено у жовтні 1996 року в Харкові. Як учасник того семінару можу сказати, що за минулий час взаємовідносини священнослужителів Української Православної Церкви з адміністрацією виправних установ значно поширились і набули постійного, систематичного характеру.

Угода, яка була укладена 25 листопада 1999 року між Українською Православною Церквою та Державним департаментом України з питань виконання покарань, стала важливим кроком у справі забезпечення конституційного права громадян, які тимчасово ізольовані від суспільства, на свободу світогляду і віросповідання, та сприяє їх становленню на життєву позицію, що відповідає соціальним нормам.

Наша плідна співпраця є також відображенням процесу оцерковлення українського народу, відновлення його генетичної пам’яті.

Указ Президента України від 21 березня цього року «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій» є яскравим підтвердженням зростання ролі Церкви у житті суспільства і держави.

Державний департамент України з питань виконання покарань як центральний орган виконавчої влади, який безпосередньо реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, своє призначення бачить не тільки в організації визначеного кримінальним законодавством відбування покарання за скоєний злочин, але і в моральному вихованні засуджених, створенні для них умов, які б сприяли збереженню особистості, поверненню в суспільство людьми, здатними до нормального життя.

Сьогодні у структурі Департаменту 180 установ, з них виправних колоній — 131 . Чисельність контингенту, який перебуває в цих установах, складає 198 тис. осіб, у тому числі 150 тис. засуджених до позбавлення волі, 44 тис. перебувають у слідчих ізоляторах. Відповідно до положень нового Кримінального кодексу України, який набув чинності з 1 вересня 2001 року, Департаментом вже організовано виконання нових видів покарання –обмеження волі, арешту. Якісно новим і майже найбільш складним напрямком службової діяльності, як в організаційному, так і в моральному плані, є виконання покарання у вигляді довічного позбавлення волі. На сьогодні таких засуджених вже тримається понад 600 осіб.

Умови позбавлення волі досить специфічні, і людина, яка в них потрапляє, потребує певної допомоги в адаптації до них. Не є таємницею, що значна чисельність засуджених, особливо тих, хто відбуває покарання неодноразово, є особами з надламаною психікою та психічними розладами здоров’я. На особливому обліку — особи, які схильні до самогубства, членоушкодження. Особливо важко переживається розрив сімейних та суспільно-корисних зв’язків.

Але й у цій ситуації людина завжди має можливість духовного зростання, яка допомагає витримати строк покарання, не втратити надію на майбутнє. Генератором розвитку у засуджених моральності, їх прагнення до духовного очищення, безумовно, є Церква. Хоч це зовсім не означає підміну виховної функції адміністрації установ виконання покарань, а, навпаки, повинно сприяти її посиленню.

На присутніх у залі керівників соціально-психологічної служби у зв’язку з цим покладається відповідальність за забезпечення координації співробітництва із священнослужителями Української Православної Церкви, збагачення своєї роботи тисячорічним досвідом християнства.

Життя установ кримінально-виконавчої системи сьогодні вже неможливо уявити без участі священнослужителів Української Православної Церкви. За рішенням голови Синодального відділу по взаємодії із Збройними силами та іншими військовими формуваннями України Високопреосвященнішого владики Августина та за благословенням Вашого Блаженства сьогодні практично за кожною установою для духовного піклування закріплені священнослужителі православних храмів. Напрямки їх роботи різноманітні, з урахуванням особливостей режиму відбування покарання — від індивідуального спілкування до проведення молебнів, релігійних обрядів, допомоги у становленні життя після звільнення.

Особлива турбота та милосердя Церкви до позбавлених волі проявляється в дні церковних свят, насамперед — Пасхи. У цьому році православними храмами для засуджених була передана значна кількість пасхальних подарунків та пожертвувань, у тому числі: пасок і кондитерських виробів — більше 26 тонн, яєць — 123 тис. штук. Найбільша допомога надана засудженим Тернопільської, Миколаївської, Чернівецької, Полтавської і Житомирської областей.

Користуючись нагодою, я хочу висловити у Вашій особі , Ваше Блаженство, велику вдячність всім священнослужителям за духовну та матеріальну підтримку, яка була надана засудженим у святкові дні. Подяки за це надіслані від керівництва Департаменту архієпископам і єпископам усіх єпархій.

Поза увагою священнослужителів не залишається доля неповнолітніх засуджених, значній частині яких невідома батьківська турбота. Наприклад, у Мелітопольській виховній колонії, де утримуються неповнолітні жіночої статі, священики Свято-Олександро-Невського собору постійно проводять заняття в гуртках піснеспіву, образотворчого мистецтва. До речі, саме під керівництвом священика отця Геннадія неповнолітньою Биковець Світланою виконано чудове пасхальне яйце з бісеру, яке представлене на виставці художньо-прикладної творчості засуджених на території Києво-Печерської Лаври.

Конкурс художньо-прикладної творчості, проведений в установах напередодні Великодня, є яскравим прикладом плідної співпраці Департаменту з Синодальним відділом Української Православної Церкви по взаємодії із Збройними силами та іншими військовими формуваннями України. У конкурсі взяли участь понад 1200 засуджених, що сприяло розвиткові корисної ініціативи та творчих здібностей у засуджених, підвищенню значення духовних традицій українського народу і християнської культури в їх моральному вихованні.

Саме руками засуджених побудовано та обладнано і молитовні кімнати, які є практично в кожній установі.

Характерною ознакою нашого часу стала побудова і відродження православних храмів на території установ кримінально-виконавчої системи. Сьогодні в установах функціонує 36 православних каплиць і церков, ведеться будівництво ще семи. Це є цілком природно, оскільки піклування про ув’язнених завжди було властиво Церкві і саме через Храм православна людина йшла до каяття і духовного відродження.

Саме про це казав Його Блаженство Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України, на освяченні храму Святителя Миколая Чудотворця в Ізяславській виправній колонії № 31 Хмельницької області, яке відбулося 18 травня. Для багатьох засуджених, присутніх на освяченні храму, ця подія стала моментом духовного очищення, усвідомлення потреби у каятті.

Напевно, саме в цьому є велике призначення віри, бо, як сказано в Євангелії, «…більш радітимуть за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох праведників, що не потребують покаяння» (Євангеліє від Луки, глава 15, стих 7).

Коли мова йде про участь релігійних організацій у роботі із засудженими, неможливо не враховувати багатоконфесійності українського суспільства, у зв’язку з чим адміністрації виправних установ вкрай важливо забезпечити закріплений у Конституції принцип рівності всіх віросповідань. Сьогодні засуджених відвідують представники більше 25 зареєстрованих в Україні релігійних організацій.

Департамент з повагою ставиться до права кожної з цих організацій на проведення релігійної діяльності, але ми вважаємо, що місця позбавлення волі не можуть перетворюватись на арену суперництва представників різних віросповідань, тим більше зарубіжних місіонерів, головною метою яких є переконання у вірі.

У забезпеченні цього ми розраховуємо на порозуміння та підтримку з боку Державного комітету України у справах релігії.

Користуючись нагодою, звертаюсь до представників єпархіальних управлінь Української Православної Церкви з проханням проявити більшу ініціативу в реалізації напрямків спільної діяльності, визначених в Угоді і не залишати без своєї уваги співробітників установ виконання покарань. Мається на увазі насамперед духовно-просвітницька робота, допомога в орієнтуванні щодо релігійної ситуації в суспільстві.

Сподіваємося, сьогоднішня зустріч значною мірою буде сприяти поширенню наших стосунків, визначенню спільних позицій, зміцненню віри в ту добру справу, яку ми робимо в ім’я людини.

Адже, як сказано у Пасхальному посланні Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, «саме віра допомагає нам у бентежному світі долати життєві негаразди й випробування, вселяє в наші душі оптимізм».

Впевнений, наші спільні зусилля допоможуть знайти громадянам, які перебувають у місцях позбавлення волі, свою дорогу до Храму, знайти свій Храм.

Від щирого серця вітаю всіх присутніх із святом Великодня, яке зараз святкує весь православний світ, зичу міцного здоров’я і благополуччя, віри у своє майбутнє, в те, що духовність не згасне, а ми з вами гідні кращого життя.