Церковь и власть

21.04.2002 archive, Вестник №8, Церковь и власть

21.04.2002. ВІДБУЛАСЯ СЕРІЯ ЗУСТРІЧЕЙ АРХІЄПИСКОПА ЛЬВІВСЬКОГО І ГАЛИЦЬКОГО АВГУСТИНА З ПРЕДСТАВНИКАМИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Відповідальний за зв’язки Української Православної Церкви зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України архієпископ Львівський і Галицький Августин мав зустрічі з начальником штабу 14 авіаційного корпусу ВПС України генералом-майором Синенком Ю.М. та командувачем того ж авіакорпусу генералом-лейтенантом Онищенком С.І., начальником УДАІ УМВС України у Львівській області підполковником Сало О.М., начальником відділу УДАІ УМВС України у Львівській області підполковником Сопільником Л.І., вручив орден святого князя Володимира Ш ступеня Президенту Львівської обласної спілки ветеранів підрозділів спеціального призначення Колеснику М.І. Кім того Його Високопреосвященство зустрівся з командувачем ЗОК МО України генералом-полковником Чернілевським В.С., виконавчим директором Української християнської місії тюремного служіння Ю.Васильчуком, прийняв делегацію Збройних Сил Югославії у складі полковника Радослава Шкорича, капітана 1 рангу Міліслава Мойовича та полковника Зорана Пеіча, провів нараду співробітників військового відділу УПЦ, відвідав Національну Академію МВС України, де мав зустріч з її ректором генералом-лейтенантом міліції Кондратьєвим Я.Ю. та виступив перед курсантами Академії — слухачами катехизаторських курсів, відвідав Депапртамент з питань виконання покарань України і мав зустріч з його Головою генералом-лейтенантом Льовочкіним В.А. На запрошення Командувача Внутрішніх Військ МВС України генерала-майора Попкова С.Є. владика Августин був присутній на урочистостях і прийомі з нагоди 10-ї річниці Внутрішніх Військ. У київському мікрорайоні Жулянах архієпископ Августин звершив молебень на початок будівництва храму у військовій частині, де мав спілкування з особовим складом.

21.04.2002. ЛЬВІВ. СТУДЕНТИ ВИЩІХ БОГОСЛОВСЬКИХ КУРСІВ СКЛАЛИ ЧЕРГОВИЙ ІСПИТ

На запрошення Львівського молодіжного братства Почаївської ікони Божої Матері в гостях у Львівській єпархії перебували насельники свято-Успенської Почаївської лаври ректор Почаївської духовної семінарії архімандрит Нафанаїл, ігумен Силуан, а також інспектор ПДС протоієрей Олег Плаксій та протодиякон Віктор, які провели зустріч з членами братства та парафіянами. У Львівській єпархії також перебував викладач Московського свято-Тихонівського православного Богословського інституту диякон Діонісій. Цього ж дня студенти Вищих Богословських Курсів складали черговий іспит.

21.04.2002 НЕЗВАЖАЮЧИ НА “ПРЕЗИДЕНТСЬКУ ПІДТРИМКУ” ЖИТЕЛІ С. БЛАГОДАТНЕ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ НЕ ДОПУСКАЮТЬ НАРУГИ ТА ЗНУЩАННЯ НАД ПРАВОСЛАВНОЮ ВІРОЮ, ЩО ПРИНІС НА ДОНЕЧЧИНУ ЇХНІЙ ЗЕМЛЯК ФІЛАРЕТ ТА ЦЕРКВА, ЯКОЮ ВІН КЕРУЄ

Одразу після того як Фiларет освятив хрест на бані церкви, яку він захотів збудувати у своєму рідному селі, заручившись підтримкою вищих посадових осіб нашої держави, але не заручившись підтримкою односельчан, громада земляків незадоволених тим, що на їхніх очах звершується святотатство, попросила виїхати із села будiвельників, запрошених Філаретом для завершення будівництва “храму”.
Прес-служба УПЦ-КП поспішила зробити заяву з цього приводу, в якій, зокрема, говориться: “Московська патрiархiя вирiшила вдатися до антихристиянських, злочинних дiй проти УПЦ-КП.” Прес-служба Української Православної Церкви змушена зауважити, що ця заява черговий наклеп и брехня філаретівців. Не допускати образи своїх релігійних почуттів та міжконфесійного розбрату, які постійно провокуються Філаретом та його псевдоцерквою, — це законне право будь якої територіальної громади в Україні. Цим правом просто скористались жителі Благодатного, а Київська Митрополія, чи Московська або Ієрусалимська Патріархія, тут ні при чому.

19-20 АПРЕЛЯ 2002 ГОДА В КРЫМУ СОСТОЯЛИСЬ ОЧЕРЕДНЫЕ КОНСУЛЬТАЦИИ ДЕЛЕГАЦИЙ МОСКОВСКОГО И КОНСТАНТИНОПОЛЬСКОГО ПАТРИАРХАТОВ, ПОСВЯЩЕННЫЕ ПРОБЛЕМЕ РАСКОЛОВ В ПРАВОСЛАВИИ
Официальное сообщение>>>

20.04.2002. КИЇВ. РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ “СТОЛИЦЯ” В ПРЯМОМУ РОЗУМІННІ “ПІДВЕЛА ПІД МОНАСТИР” КЕРІВНИЦТВО КИЇВСЬКОГО МЕТРОПОЛІТЕНУ

Жителі та гості столиці України, кому по роботі, а кому в особистих справах було потрібно заходити на станцію метро “Арсенальна”, що розташована неподалік від знаменитого монастиря — Свято-Успенської Києво-Печерскої Лаври, були неприємно вражені брудною лайкою, яка виливалась з метрополітенівської радіотрансляційної мережі. “Нова загроза повного захоплення Московською церквою Лаврської святині! Передати Святу Софію українській аутентичній церкві УПЦ-КП!» — ось далеко не повний перелік виголошуваних інсинуацій, що лунали з радіотрансляторів. Беззаперечно має місце факт розпалювання релігійної ворожнечі, причому з обтяжуючими обставинами, якими є втягнення в з’ясування міжконфесійних стосунків державної структури — “Київського метрополітену” та використання державних матеріальних ресурсів. Таке неподобство тривало доти, аж поки нам не вдалося зв’язатись по телефону з керівництвом метрополітену, яке вжило термінових заходів, для полагодження конфлікту. З’ясувалось, що через метрополітенівську радіотрансляційну мережу рекламуються анонси газети “Столиця” і наші кореспонденти стали свідками цього факту. Оскільки метрополітен підпорядкований Київській міськдержадміністрації то остання зобов’язує метрополітен робити це безкоштовно. Заступник начальника метрополітену приніс вибачення перед віручими Української Православної Церкви за образу їхніх релігійних почуттів та пообіцяв, що відтепер всі анонси, які буде передавати для оголошення в метрополітені газета “Столиця”, будуть ретельно перевірятися з метою не допущення конфліктної ситуації у майбутньому.
Залишилось розібратись в тому, яке відношення має до видання згаданої газети Київська держадміністрація. З вихідних даних видно, що засновником загальноукраїнської громадсько-політичної газети “Столиця” є спільне підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Столиця”, а членом редколегії є начальник Головного управління преси та інформації Київської міськдержадміністрації Валерій Кравченко. Одже, діагноз такий — у панів Валерія та Олександра обмежена головним чином не відповідальність а совість, оскільки вони безпардонно використовують службове становище державних чиновників для лобіювання інтересів бізнес-групи УПЦ-КП, яка не тільки ніколи не була церквою, а є клоном справжньої Українській Православній Церкві, яка ніколи не була “церквою сусідньої держави”, а захищає і ростить духовність українського народу безперервно останні 1014 років.

20.04.2002. СУМЫ. УСПЕШНО ПРОДОЛЖАЕТ СВОЮ РАБОТУ ЦЕНТР ПРАВОСЛАВНОЙ МОЛОДЕЖИ ПРИ КАФЕДРАЛЬНОМ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСКОМ СОБОРЕ

Центр работает с июля 2001 г. по благословению епископа Сумского и Ахтырского Иова. Основная цель деятельности Центра — социальное служение. Руководителем организации является алтарник собора Сергий Луцкин. В августе 2001 г. сотрудники Центра безвозмездно сделали ремонт в Центре реабилитации инвалидов “Содействие”. Еженедельно православная молодежь посещает детскую городскую больницу, принося детям-сиротам продукты питания и угощения. 20 февраля 2002 г. ребята из Центра православной молодежи оказали адресную помощь двадцати сумским малообеспеченным семьям, доставив в дома подопечных детскую одежду, собранную прихожанами храмов преподобного Сергия Радонежского, святителя Луки на Басах и Петропавловского храма, а также продукты питания.
Пресс-служба Сумской епархии

20.04.2002. АХТЫРКА. ВОЗРОЖДЕНИЕ АХТЫРСКОГО МОНАСТЫРЯ

В начале марта 2002 г. по благословению епископа Сумского и Ахтырского Иова в Ахтырке была зарегистрирована православная община Свято-Троицкого мужского монастыря, в клир которого вошли преподаватели и студенты Сумского пастырско-богословского духовного училища. Эта древняя обитель Сумщины известна с начала XVII века. Она была основана на горе Ахтырь во времена унии православными иноками, которые, спасаясь от гонений со стороны поляков-католиков, основали в Слободской Украине много монастырей. Согласно исследованиям известного историка Н.И.Костомарова, на этой земле, считавшейся в то время порубежьем Московского государства, спасались беженцы, пострадавшие от надругательств над верой со стороны польской шляхты. Именно православные основали в то время Харьков, Сумы, Ахтырку и другие города Слобожанщины.
Пресс-служба Сумской епархии

20.04.2002. СУМЫ. ИЗДАНА КНИГА “ОККУЛЬТИЗМ В ПРАВОСЛАВНОЙ УПАКОВКЕ: ПРАВОСЛАВНЫЙ АНАЛИЗ УЧЕНИЯ ОЛЬГИ АСАУЛЯК”

Издание осуществлено по благословению епископа Сумского и Ахтырского Иова. Авторы — Андрей Осипов и Сергей Дяченко — студенты Сумского пастырско-богословского училища. Это первое и единственное в странах СНГ серьезное богословское исследование учения и практики оккультной школы Ольги Асауляк, более распространенной в Украине, чем в России. В Сумах учение О.Асауляк, к сожалению, особенно популярно среди врачей и учителей. Основательница так называемой «Школы единого принципа» постоянно акцентирует внимание на том, что учение, которое она преподает, является православным. При этом люди обычно даже не подозревают, что, становясь адептами этой школы, они отлучают себя от Церкви. Тем более, что и сама О.Асауляк была отлучена от Церкви в марте 1998 г. архиепископом Сумским и Ахтырским Ионафаном (ныне — архиепископ Херсонский и Таврический). Что же привлекает к О.Асауляк последователей? Обычно то, что вообще привлекает в оккультизме: “высокие тайные знания”, измененные состояния сознания, приобретение необычных способностей и “общение с иными мирами”. Но только здесь все это преподается под псевдонаучными и христианскими терминами. Следует отметить, что книга А.Осипова и С.Дяченко “Оккультизм в православной упаковке” написана не потому, что двое нетерпимых к чужим взглядам авторов решили развенчать учение “Школы единого принципа”, основанной О.Асауляк. Авторы не преследовали цель обидеть или оскорбить саму О.Асауляк. Эта книга — православный анализ нового оккультного учения, которое почему-то претендует на то, чтобы говорить о Православии, а иногда — даже и от лица Православия. Книга рассчитана на православного читателя, а также на адептов школы О.Асауляк, которые захотят разобраться в действительной “православности” этого учения. Об экземплярах издания уже можно спрашивать в сумских библиотеках. Издание уже реализуется в епархиальном магазине и размещено в Интернете (http://asaulak.narod.ru/).
Пресс-служба Сумской епархии

20.04.2002. СУМЫ. ВЫШЕДШАЯ В КИЕВЕ КНИГА О ЦЕРКОВНОМ РАСКОЛЕ В УКРАИНЕ ПОЯВИЛАСЬ В СУМАХ

Сумская епархия передала областной и городской библиотекам экземпляры новой книги «К истории автокефального и филаретовского расколов. Статьи, свидетельства, документы», изданной в марте этого года в Киеве. Книга будет очень интересна всем, интересующимся новейшей историей Украины, особенно — учителям, преподавателям истории, политологам. В этом издании в хронологической последовательности отражены события церковного раскола на Украине с февраля 1989 года по март 2002, в частности, описан ночной штурм с 18-го на 19-е июня 1992 года Киево-Печерской Лавры боевиками УНСО во главе с Д.Корчинским и С.Гринчуком, их бесчинства и погромы в ограде древней православной обители. Приведены свидетельства очевидцев, документы и фотографии, касающиеся тех событий. Книга уже сейчас доступна не только на абонементах и в читальных залах двух сумских библиотек, но и пользователям сети Интернет по адресу официального сайта Украинской Православной Церкви (http://www.orthodox.org.ua).
Пресс-служба Сумской епархии

20.04.2002. СУМЫ. ОТКРЫЛАСЬ ПРАВОСЛАВНАЯ АКАДЕМИЯ ДЛЯ МИРЯН

По благословению епископа Сумского и Ахтырского Иова, 31 марта в здании управления Сумской епархии начались занятия в Православной Академии для мирян. Каждое воскресенье слушателям Академии предлагаются лекции по следующим предметам: Литургическое и Святоотеческое богословия, Священная история Ветхого и Нового Завета, История Церкви, а также античная и христианская философия. Лекторы Академии — священники кафедрального собора, а также преподаватели Сумского пастырско-богословского училища. Лекции рассчитаны на интеллигенцию, учителей, преподавателей ВУЗов, а также всех желающих углубить и расширить свои знания по основам православного вероучения, церковной науки, Священного Писания и Предания. Посещение занятий — свободное и бесплатное.
Пресс-служба Сумской епархии

20.04.2002. СУМЫ. ПРАВОСЛАВНАЯ ПЕРЕДАЧА В СУМСКОМ РАДИОЭФИРЕ

По благословению епископа Сумского и Ахтырского Иова 17 февраля впервые в эфир на одной из сумских FM-радиостанций вышла православная программа «Воскресение». Основные события церковного года, рассказ о праздниках и постах, жизнеописания святых Православной Церкви, объяснение Таинств Церкви и толкование на воскресные Евангельские чтения, встречи с интересными собеседниками — все это можно услышать в программе «Воскресение», которая вот уже два месяца регулярно знакомит людей верующих и неверующих с истинами христианской веры. Программу «Воскресение» готовит к эфиру областная общественная организация в поддержку канонической Православной Церкви «Путь православных». Руководитель и соведущий передачи — настоятель храма святителя Луки (Войно-Ясенецкого) священник Максим Денисенко.
Пресс-служба Сумской епархии

20.04.2002. СУМЫ. ЕПИСКОПОМ СУМСКИМ И АХТЫРСКИМ ИОВОМ УТВЕРЖДЕН ПРОЕКТ СУМСКОГО ТЮРЕМНОГО ХРАМА ВО ИМЯ СВЯТИТЕЛЯ НИКОЛАЯ МИР ЛИКИЙСКИХ ЧУДОТВОРЦА

Храм будет сооружен на территории исправительной колонии №116. Проект, разработанный полтавскими архитекторами, выполнен в стиле классицизма. Высота храма составит около 12 м. Предполагаемая вместимость храма — до 150 человек. В настоящее время православных верующих упомянутой колонии духовно окормляет священник Спасо-Преображенского собора Вячеслав Буваленко. В Украине сейчас много колоний и тюрем. В некоторых из них есть православные храмы, и люди, заточенные в темницах, с Божией помощью поворачиваются к истине, в душе обретают Бога, ведь, по православному убеждению, только соединение справедливого суда с христианским милосердием может помочь человеку возродиться душой.
Пресс-служба Сумской епархии

20.04.2002. СЛАВЯНОГОРСК. РАЗРАБАТЫВАЕТСЯ ПЛАН ВОССТАНОВЛЕНИЯ УТРАЧЕННЫХ СВЯТЫНЬ УСПЕНСКОЙ СВЯТОГОРСКОЙ ПУСТЫНИ

Знаменитая Святогорская Успенская пустынь, расположенная в г.Славяногорске Донецкой области на берегу р.Северский Донец, возникла как пещерный монастырь еще в XIII веке, по другим данным — в XVI. Со временем возле высеченных в меловом скальном утесе пещер сформировался и великолепный наземный архитектурный монастырский ансамбль. В конце XVIII века, в связи с отнятием церковных земель в казну, монастырь был обращен в приход и подарен Г.Потемкину, но в середине XIX столетия возродился и стал одним из наиболее почитаемых в Украине. В 1922 г. обитель была повторно упразднена советской властью, которая использовала монастырь и его окрестности для создания целого городка шахтерских здравниц пионерских лагерей — Славяногорска. В 1992 г. монастырь был возрожден. К этому времени на его территории, помимо санатория, располагался и историко-архитектурный заповедник, который проделал большую работу по реставрации и исследованию истории Святогорских святынь. С уходом советской эпохи в прошлое были по-новому осмыслены перспективы возрождения святынь Успенской обители и развития Славяногорска как здравницы и туристического центра. В этой связи под руководством начальника Главного управления градостроительства и архитектуры Донецкой облгосадминистрации был проведен конкурс на лучшую идею концепции развития Славяногорска, по результатам которой был сформирован авторский коллектив, работающий над новым планом преобразования города. Разрабатываемый план предполагает воссоздание тех из святынь Успенской обители, которые были уничтожены в советское время до начала реставрационных работ. Речь идет о грандиозной Кирилло-Мефодиевской лестнице, соединявшей сердцевину архитектурного ансамбля монастыря с вершиной пещерного мелового утеса; о Спасо-Преображенской церкви, стоявшей на горе Фавор вблизи мелового утеса; о монастырском хуторе с храмом во имя Ахтырской Иконы Божией Матери; о кладбище при входе в пещерный храм преподобных Антония и Феодосия Печерских; о ските святого Арсения Великого. Предполагается также восстановить дворец графа Потемкина и реконструировать монастырский гостиный двор, в пределах которого должна будет расположиться и музей “Святые Горы с древнейших времен”. При этом произойдет передача принадлежащей пока санаторию территории гостиного двора действующему монастырю.
Донбасс Православный/Пресс-служба УПЦ

20.04.2002. ВЛАДИМИР-ВОЛЫНСКИЙ. ИДЕТ ПОДГОТОВКА К ПРОВЕДЕНИЮ 5-го МОЛОДЕЖНОГО ПРАВОСЛАВНОГО ФЕСТИВАЛЯ ДУХОВНОЙ И ПАТРИОТИЧЕСКОЙ ПЕСНИ

Ставший традиционным для Владимир-Волынской епархии фестиваль — его посещают порой до 30-ти хоров из разных епархий Украины, из Беларуси и Польши — пройдет на сей раз в г.Радно. Условия участия в фестивале остаются прежними: это выступление хоров трех типов — молодежный церковный хор, детский хор и семейный творческий коллектив — с исполнением трех номеров — богослужебного песнопения, псалмопения и песни о матери и отцовском доме.

20.04.2002. ВЛАДИМИР-ВОЛЫНСКИЙ. ОСУЩЕСТВИВ ЗАХВАТ ХРАМА КАНОНИЧЕСКОЙ ЦЕРКВИ, ФИЛАРЕТОВЦЫ ОТКАЗЫВАЮТСЯ ВЫПОЛНИТЬ ПРЕДПИСАНИЕ СУДА О ЕГО ВОЗВРАЩЕНИИ ЗАКОННОМУ ВЛАДЕЛЬЦУ

В с.Тимковичи Иваничевского района Волынской области группировка раскольнического “Киевского Патриархата”, спилив замки на местном приходском храме Украинской Православной Церкви, осуществила самочинный и антизаконный захват святыни. Эта акция была предпринята филаретовцами несмотря на то, что, когда встал вопрос о помещении для “богослужений” молодой раскольнической общины, сельсовет предлагал сторонникам “Киевского патриархата” здание клуба. Захватив православный храм, раскольники стали угрожать служившему в нем пожилому священнику, жилье которого располагается на церковном подворье, выдворением на улицу: за то, что он не поддерживает “родную церковь”. Рассмотрев 12 апреля иск православных по факту захвата храма, областной суд предписал филаретовцам до 20 апреля освободить здание церкви. Узнав об этом, раскольники заявили: “А что нам суд?” Когда же 14 апреля православные жители Тимковичей попытались пройти на церковное подворье для воскресного богослужения, раскольники не пустили односельчан в ограду храма и осыпали пришедших бранью. Ситуация осложняется тем, что если до выборов сельсовет искренне пытался найти путь мирного разрешения конфликта, то теперь в указанном органе власти председательствует представитель РУХа и его дальнейшие шаги в связи с возникшей проблемой непредсказуемы. Остается надеяться на милость Божию и благоразумие власть имущего.

20.04.2002. ІВАНО-ФРАНКІВСЬК. МІСЬКРАДА ПРИЙНЯЛА РІШЕННЯ ПРО БЕЗОПЛАТНУ ПЕРЕДАЧУ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК У ВЛАСНІСТЬ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

У тексті прийнятого 7 березня рішення сказано:
“З метою створення в місті умов для безперешкодної реалізіції громадянами гарантованого Конституцією України права на свободу совісті, беручи до уваги, що змінами у законодавстві запроваджено нові засади використання земель юридичними особами, які не належать до державної власності чи власності територіальних громад… міська рада вирішила:
1.Передати безоплатно у власність релігійним організаціям, релігійні громади яких діють у м.Івано-Франківську, земельні ділянки, що перебувають у їх користуванні.
2.Виконавчому комітету міської ради спільно із постійною депутатською комісією ради з питань будівництва, архітектури, земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища та сприяння розвиткові сіл за поданням релігійних організацій про реалізацію щодо них пункту 1 цього рішення приймати в кожному конкретному випадку рішення щодо відводу землі (у разі відсутності державного акту на право постійного користування, договору на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди) та про укладення угод про безоплатну передачу земельних ділянок у власність, а також здійснювати видачу державних актів про право власності на земельні ділянки.
3.Внести зміни до пункту 1.9 рішення XXI-ї сесії міської ради від 25 січня 2002 року “Про делегування окремих повноважень щодо управління землями міста”, замінивши у абзацах першому і третьому слова “договорів купівлі-продажу” відповідно словами “Угод про перехід права власності на земельні ділянки”.
4.Звільнити релігійні організації та міську раду, воконавчий комітет від сплати державного мита за нотаріальне посвідчення угод про безоплатну передачу земельних ділянок, які укладаються між ними згідно із цим рішенням.
5.Рекомендувати сільським радам Івано-Франківської міської ради передавати безоплатно у власність релігійних організацій земельні ділянки, які розташовані на території сільських рад та перебувають у користуванні зазначених релігійних організацій”.
Публікація рішення у газеті “Західний кур’єр”, що, згідно 6-го пункту документу, є моментом набуття останнім юридичної сили, відбулася 12 квітня. Відразу ж по цьому архієпископ Івано-Франківський і Коломийський Николай звернувся до органів влади з проханням про передачу у власність земельних ділянок двом громадам, що мають осередки на вул.В.Чорновола та на вул.О.Довженка.

20.04.2002. МАКЕЕВКА. ПРАВО СОБСТВЕННОСТИ НА ЗДАНИЕ НОВОВОЗВЕДЕННОГО СВЯТО-ГЕОРГИЕВСКОГО СОБОРА ОФИЦИАЛЬНО ЗАКРЕПЛЕНО ЗА ПРИХОДСКОЙ ОБЩИНОЙ ХРАМА

Возведенный по проекту архитектора Д.Яблонского, храм уже стал достопримечательностью Донбасса. Шаг за шагом собор обретает свою завершенность. Иконостас уже облачен в уральский мрамор, алтарь — в греческий, узоры из итальянского мрамора украшают полы. 11 марта исполком Макеевского горсовета принял решение о передаче права собственности на здание храма приходской общине последнего. Вручение свидетельства о праве собственности проходило в самом храме в торжественной обстановке. Городской голова Василий Джарты передал документ настоятелю собора архимандриту Варнаве в присутствии собравшихся прихожан. “Сегодня для города знаменательный день — право собственности переходит к православной общине. Я хочу вручить это свидетельство на долгие века — как символ веры, и пусть оно передается нашим детям, внукам и правнукам, а день 11 марта 2002 года пусть навсегда останется в памяти горожан… А тот факт, что право владения собором закреплено за общиной, вовсе не означает, что власть и город будут меньше ему помогать. Все остается по-прежнему”, — отметил в своем выступлении В.Джарты. Имена архитектора Дмитрия Яблонского и первого мецената строительства храма Владимира Кузяры — тружеников, чей земной путь уже окончился, — будут вырезаны на установленных в соборе мраморных досках и поминаемы за богослужениями.
Донбасс Православный/Пресс-служба УПЦ

20.04.2002 КИЇВ. НАБЛИЖЕНІ ДО ФІЛАРЕТА ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ВБАЧАЮТЬ ПЕРЕМОЖЦЕМ У ВИБОРАХ 31 БЕРЕЗНЯ 2002 РОКУ НЕ ЯКУСЬ ПАРТІЮ АБО ПОЛІТИЧНИЙ БЛОК, А “КИЇВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ”

Цитуємо дослівно із збереженням граматики і орфографії оригіналу: “Схоже, що попри яскра­ву перемогу на останніх парла­ментських виборах проти Україн­ської православної церкви Київського патріархату розгорнуто ша­лену боротьбу.” (Столиця №16 від 19 квітня 2002 р.) Схоже солодкі мрії бути увінчаним лаврами переможця і в’їхати на білому коні в стіни Святої Софії не полишають вождя УПЦ-КП. Тож всі інформаційні сили навближени до його прес-служби спішать оголосити претензії антиправославної структури, якою він керує, на все, що тільки можуть придумати філаретівські, розпалені гарячкою жадібності, залишки глузду.
“Хотілося, щоб передача майна була обережною та виваженою, і ми були впевнені, що культурні над­бання українського народу залишаться в країні”, — заявив “Патріарх“ Філарет, коментуючи останні постанови українського уряду з приводу церковного майна”, — пише та ж газета. А де поділися кошти православних віруючих, що були на рахунку Митрополії Української Православної Церкви у 1991 році, та які особисто привласнив Філарет? Чи залишились вони в Україні, та чи сплачені з них хоч би податки?

20.04.2002 КИЇВ. ВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ «ЧЕРНЕЦЬ» ТА БАТЬКО ТРЬОХ ДІТЕЙ ПРЕЗЕНТУВАВ КНИГУ “УКРАЇНСЬКЕ ЧЕРНЕЦТВО” ІВАНА ОГІЄНКА

Парадоксальність події, що відбулася 16 квітня у Будинку вчителя під час вшанування пам’яті громадського діяча та науковця Івана Огієнка, потребує скоріше медичного дослідження. Людина, яка ще в чернецтві порушила всі обітниці ченця, — безшлюбність, безсрібництво та смиренність, за що була викинута із Православної Церкви, — повчає присутніх у чому є сенс чернечого житя: “Бо чернецтво — це стан і людини, коли вона віддає всю і себе служінню Богові та Цер­кві», — сказав глава Україн­ської православної церкви Київського патріархату.” (Юрій Дорошенко, Столиця №16 від 19 квітня 2002 р.).
Не думаємо, що книга стане популярною серед того чернецтва, яке “розсадив” Філарет. Відомо, що його “архімандритів” неодноразово звинувачували за ухилення від сплати аліментів, розповсюдженні наркотиків, створенні наркопритонів при очолюваних ними “монастирях” та інші злочини. А деякі заслужені “ченці”-псевдоєпископи мали розборки з батьками неповнолітніх дівчат за розтління останніх.

19.04.2002. НЕ МАЮЧИ ПІДТРИМКИ СЕРЕД ВІРУЮЧИХ ОДНОСЕЛЬЦІВ, ВІДЛУЧЕНИЙ ВІД ЦЕРКВИ ФІЛАРЕТ ЗМІГ ПОБУДУВАТИ ХРАМ У РІДНОМУ СЕЛІ ЛИШЕ ЗА ДОПОМОГИ ПРЕЗИДЕНТСЬКОЇ ВЛАДИ

Чергову брехню розповсюдила газета “Вечірній Київ” — філія філаретівської прес-служби. В матеріалі прес-секретаря анафеми, юного Юрія Дорошенка “Благодатний храм”, розповідається про “освячення хреста” на “церкві”, яка будується на батьківщині громадянина Денисенка у селі Благодатному Донецької області. “…У селі й донині стоїть школа, де перші знання здобував маленький Мишко…, є й старенька дерев’яна Миколаївська церквиця на околиці, куди бігав, наперекір вчителям-атеїстам, бунтівний Денисенко… Нині вже давно, — пише Ю.Дорошенко — немає тих вчителів, а у церкві править московський “священик-атеїст”. Потім автор повідомляє, що цей священик, коли (кілька років тому) померла мати Філарета Меланія, “не пустив до храму відспівати стареньку, кинувши антихристиянське: «Тут розкольників не відспівують! Так і довелося синові просто неба правити панахиду по матері на батьківському обійсті, де тепер живе рідний брат”. Але навіщо ж говорити неправду? На відміну від самого Філарета, якого, у випадку смерті в стані розколу, дійсно не будуть відспівувати у Православній Церкві, мати колишнього митрополита ніколи не була в розколі: все своє житя вона була справжньою і дуже порядною прихожанкою; як і її односельці, ходила до храму канонічної Української Православної Церкви, молилась за спасіння душі свого нещасного сина, якого нечистий попутав. Ніяких ілюзій, що до Мишка та його “єдиноутробної сестри” Євгенії Петрівни вона не мала, — їй краще за всіх було відомо, що Євгенії Петрівни вона не народжувала. Вона також співчувала подрузі по нещастю — тещі Філарета, Ксенії Митрофанівні Родіоновій, яка в своїх заявах до дільничого міліціонера, називала Філарета не інакше як “сожитель моей дочери Михаил Денисенко”, а не “единоутробный брат моей дочери”.
Пані Меланію відспівав духівник, місцевий православний священик, у присутності багатьох прихожан, які її поважали та любили. Філарет (про це може не знати юний Ю.Дорошенко) звертався до митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона з проханням дозволити йому (Філарету) відспівати свою матір. Але митрополит Іларіон дозволив Філарету лише як сину бути присутнім на відспівуванні (хоча анафемованих взагалі не допускають у християнські храми), а службу проводити благословив місцевого священика. Філарету відспівувати свою матір не дозволив навіть його рідний брат, інакше чому це він зробив не у хаті, а на присадибній ділянці, “просто неба”.
Так що відношення до анафемованого Філарета, як у рідному селі, так і на всій Донеччині однозначно негативне. Недарма всякий його візит туди закінчується скандалом, згадаємо хоч би і Маріуполь, де Філарета бабусі спочатку облили помиями, а потім ще й вдарили пластиковим відерцем (зберігся відеозапис цих подій). Тому, справді, без втручання Президента православні віруючі ніколи б не дозволили оскверняти свою рідну землю філаретівськими “служіннями”. Звичайно, навіть місцева влада с.Благодатного не прийшла на “освячення” Філаретом “хрестів”. За це і лає іі в своїй статті Дорошенко, а Філарет зізнається: «Церква в моєму селі з’явилася лише за підтримки та втручання Президента України Леоніда Кучми. Саме він припинив беззаконня та сприяв тому, щоб місцева влада таки перестала перешкоджати будівництву храма Божого. За це я вдячний йому». Видно, Філарет дуже сильно допік своїм односельцям, бо що б у наш час та за власні кошти хтось заважав побудувати у далекому, забутому селі церкву! А нашому православному Президенту, мабуть, немає більше чого робити, окрім як “втручатись” і допомагати, всупереч волі народу, анафемі у будівництві. Може Леонід Данилович пригадає, що він — гарант Конституції, який зобов’язаний захищати законність і забезпечити виконання рішень вищих судових органів держави й повернути всі храми й церковне майно захоплені філаретівцями законному власнику — Українській Православній Церкві?
Цікавим є й ще одне одкровення Філарета: “…перед будівництвом я звернувся до громади: “Якою мовою бажаєте, щоб у вас правилося?» Люди мені відповіли — хочуть, аби було українською, бо, як виявилося, лише після того, як почули рідну мову в храмі, зрозуміли зміст служби…”. Як відомо, рідної мови Філарет не хотів чути 60 років, а вчив паству: “Української мови не існує, а є тільки польсько-жидівський гібрид”.

19.04.2002. “ВАТИКАН ПРОТИВ ПРАВОСЛАВИЯ” — ПОД ТАКИМ ЗАГОЛОВКОМ ГАЗЕТА “КОМСОМОЛЬСКАЯ ПРАВДА” ОПУБЛИКОВАЛА РАЗВЕРНУТЫЙ МАТЕРИАЛ ОБ ЭКСПАНСИИ КАТОЛИЧЕСТВА НА ТЕРРИТОРИЮ СНГ

Поскольку наиболее пострадавшей от католичества православной страной СНГ является Украина, — так как помимо пяти диоцезий Римо-католической Церкви у нас действует еще Украинская Греко-католическая (или униатская) Церковь, прикрывающая свою католическую принадлежность православными обрядами, — обращаем внимание наших читателей на опубликованный “КП” комментарий В.Лебедева, большей частью посвященный православно-католическому противостоянию в Украине:
Председатель Союза православных граждан России, главный редактор журнала “Православная беседа” Валентин ЛЕБЕДЕВ: То, что делают посланцы Папы, похоже на оккупацию.
“Решение Ватикана об учреждении русской католической церкви, “параллельной” каноническим структурам Московской Патриархии, похоже на план оккупации. Ведь, по сути, речь идет о создании на территории России государственных структур другой страны, которой является Ватикан. Союз православных граждан будет противодействовать духовной экспансии католицизма. Это наше право.
Но мы не собираемся прибегать к методам, которые применяли и применяют наши оппоненты. Я имею в виду разгром греко-католиками (католиками, использующими православные обряды) нескольких православных епархий на западе Украины, насильственный захват православных храмов, применение при этом слезоточивого газа и резиновых дубинок, массовые избиения православных священников и мирян. Те, кто такое вытворял, имеют тесные контакты с националистическими экстремистами из УНА-УНСО.
По всем этим фактам нет ни одного уголовного дела. Никто не наказан, ни один храм не возвращен, мало того — не дают строить новые. Участники и вдохновители погромов занимают на Украине важные государственные посты. А католическая церковь, по призыву и во имя которой развязан террор, в России пытается предстать в качестве мирного посланца “цивилизованного человечества”.
В таких условиях решение Римско-католической церкви воспринимается как очередная попытка создания в нашей стране “пятой колонны”, тем более что мы знаем уже, как проявил себя Ватикан в отношении Украинской Православной Церкви. Поэтому считаю, что вопрос регистрации католических структур в России должен быть обусловлен отношением к правам православных верующих на Украине.
Пора объявить бойкот тем политическим силам, которые пренебрегают позицией православных граждан. На Украине это прежде всего блок Виктора Ющенко, в списке которого прямые противники православия, виновные в массовом терроре против канонической церкви, представители “Киевского патриархата”, через структуры которого проводилась вербовка украинских граждан в “горячие точки” СНГ, в том числе в Чечню. В России это те, кто выступает за воссоздание структуры тоталитарной эпохи — “совета по делам религий”, кто нарушает права православных граждан в области образования и информации”.
Комсомольская правда/Православие в Украине

19.02.2002. КИЇВ. ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ПІДПИСАВ УКАЗ ПРО ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО, ВІДОМОГО СВОЄЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

20 квітня виповнюється 380 років з дня смерті видатного воєначальника та державного діяча Петра Конашевича Сагайдачного. З ім’ям славного гетьмана пов’язане створення у Києві вищого духовного навчального закладу — Києво-Могилянської академії, правонаступницею якої є Київська Духовна Академія та Семінарія Української Православної Церкви.
Хотілося б сподіватися, що вшанування пам’яті цієї видатної, щиро віруючої православної людини не перетвориться у націоналістичний шабаш, на якому Петру Сагайдачному припишуть те, що ніколи не було йому притаманним — русофобство та неприязнь до канонічної Православної Церкви.

19.04.2002. КИЇВ. ГАЗЕТА “ДЕНЬ” НАГАДАЛА ПРО ДЕМОНСТРАЦІЮ НА ЗАХИСТ АНДРІЇВСЬКОЇ ЦЕРКВИ У 1961 РОЦІ, АЛЕ Й ДОСІ ЦЕЙ ХРАМ НЕ ПЕРЕДАНИЙ ЗАКОННОМУ ВЛАСНИКУ — УКРАЇНСЬКІЙ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ, А ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ЯК КОНЦЕРТНИЙ ЗАЛ ТА ПРИТУЛОК АНАФЕМОВАНИХ ТА РОЗКОЛЬНИКІВ

Газета “День” нагадала про те, що більше 30-ти років тому, а саме — 18 квітня 1961 року, в Києві відбулася демонстрація віруючих проти закриття тоталітарним режимом Андріївської церкви. В наш час режим, хоча і демократичний, віддає передає побудований у 18-му столітті Андріївський храм для “богослужінь” новоствореній псевдорелігійній структурі — УАПЦ, що називає себе “національною церквою”. До речі, Андріївська церква була побудована коштами імператриці Єлизавети Петрівни, яку важко назвати українською націоналісткою. Хто ж зараз збере демонстрацію проти передачі шедевру храмової архітектури антиправославному, маргінальному, розкольницькому угрупуванню?

19.04.2002. КИЇВ. ЧЕРЕЗ НЕРОЗБІРЛИВІСТЬ У ЗАСОБАХ ЗАРОБЛЕННЯ ГРОШЕЙ ДЕРЖАВНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ “УКРПОШТА”, В СТОЛИЦІ ПРАВОСЛАВНОЇ ДЕРЖАВИ МАСОВО РОЗПОВСЮДЖУЄТЬСЯ БЕЗКОШТОВНА САТАНИНСЬКА ГАЗЕТА З РЕКЛАМОЮ ЧОРНОЇ МАГІЇ

Невинна назва ”Здоровенькі були” на першій сторінці газети приховує фотографії сучасних ворожбитів та магів з виряченими очима, маніпулюючих християнськими символами на розвороті видання. Ці, з дозволу сказати, “цілителі”, вас обдурять, — “с вас, ваших детей и внуков с помощью старинных заговоров и молитв на индивидуальном приеме снимут порчу, сглаз, проклятия, наговоры, привороты”, — разом із вашими останніми грошовими заощадженнями.
Залишилось з’ясувати, кого скоріше злякається “Укрпошта”, — “нечистої сили” чи судового позову від православних громадян за росповсюдження антихристиянських газет.

19.04.2002. ВЛАДИМИР-ВОЛЫНСКИЙ. ИДЕТ ПОДГОТОВКА К ПРОВЕДЕНИЮ 5-ГО МОЛОДЕЖНОГО ПРАВОСЛАВНОГО ФЕСТИВАЛЯ ДУХОВНОЙ И ПАТРИОТИЧЕСКОЙ ПЕСНИ

Ставший традиционным для Владимир-Волынской епархии фестиваль пройдет на сей раз в г.Радно. Условия участия в фестивале остаются прежними — это выступление хоров по трем деноминациям — молодежный церковный хор (до 35 лет), детский хор и семейный творческий коллектив — с исполнением трех номеров — богослужебного песнопения, псалмопения и песни о матери и отцрвском доме. Фестиваль посещает порой до 30 хоров, которые приезжают из разных епархий Украины, а также Польши и Беларуси. Фестиваль однодневный, предоставляется питание участникам.

17.04.2002. КИЇВ. ВІДОМИЙ ЗАХОПЛЮВАЧ ТА ОСКВЕРНИТЕЛЬ ПРАВОСЛАВНИХ ХРАМІВ МИКОЛА ПОРОВСЬКИЙ, А ЗА СУМІСНИСТВОМ ГОЛОВА РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ПАРТІЇ, НА ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ РОЗПОВСЮДИВ ЗАЯВУ СВОЄЇ ПАРТІЇ З ПРИВОДУ «ТЕРОРУ ІЗРАЇЛЮ ПРОТИ НАРОДУ ПАЛЕСТИНИ»

В заяві від 13.04.2002 р., зокрема, говориться: «Постріли й вибухи, терор і насильство відбуваються на священній для кожного християнина землі. Республіканська Християнська партія виражає стурбованість долею палестннців християнських святинь, розміщених у зоні конфлікту, та висловлює співчуття палестинському народові, проти якого Ізраїлем чиниться терор та геноцид».
Така беззастережна підтримка однієї з конфліктуючих сторін, зовсім не гармоніює з присутністю в назві партії слова «Християнська», адже толерантне і незаангажоване і насправді християнське ставлення до подій у Палестині, мало б потребу висловитись і із словами співчуття до ізраїльтян, що гинуть від мусульманського терору. Але марно сподіватись на толерантність від людей, які в недавньому минулому у складі націоналістичних груп бойовиків під проводом членів Вищої Церковної Ради філаретівської УПЦ-КП В. Червонія та того ж М. Поровського, чинили розправу над своїми українськими православними християнами, відбираючи у них храми та церковні приміщення.

17.04.2002. ДНЕПРОПЕТРОВСК. ПРЕДСТАВИТЕЛИ ЕПАРХИИ И ПРАВОСЛАВНОЙ БИБЛИОТЕКИ «ЛЕСТВИЦА» ВСТРЕТИЛИСЬ С УЧАЩИМИСЯ 57-ОЙ ГИМНАЗИИ ДНЕПРОПЕТРОВСКА

Встреча была преурочена ко дню памяти преподобного Иоанна Лествичника, который в своей книге “Лествица” указует 30 степеней Богоугождения, т.е. ступеней духовного совершенствования для человека. Ученики и преподаватели гимназии устроили настоящий праздник — торжество книги, а значит — знаний. Ребята за классный урок постарались раскрыть историю книгопечатания на Руси, значение душеполезной книги в жизни человека. Более 200 детей, присутствовавших на празднике книги, с трепетом внимали рассказам своих сверстников и наставлениям директора гимназии Валентины Григорьевны Шипко, духовным назиданиям священника Свято-Троицкого Кафедрального Собора г. Днепропетровска протоиерея Игоря Собко; а чтобы слова не расходились с делом, православная библиотека “ЛЕСТВИЦА” в честь своего небесного покровителя принесли в дар библиотеке гимназии методическую, педагогическую и богословскую литературу (что есть ежегодной акцией, проводимой “ЛЕСТВИЦЕЙ”). Конечно же, такой дар актуален, ведь в Днепропетровске — эта гимназия является первой, которая в форме факультативных занятий по просьбе родителей начала изучение основ христианской нравственности и этики. Такое разумное соработничество гимназии с Православной Церковью во многом помогает в деле воспитания молодого поколения в духе чистой веры родной Православной Церкви. Очень желательно, чтобы дети и учителя во всех школах услышали об этом прекрасном эксперименте. “Думаю, что это поможет остановить сомнительных заокеанских миссионеров…”, — прокомментировал это событие архиепископ Днепропетровский и Павлоградский Ириней.

http://www.lestvitsa-orthodox.dp.ua

17.03.2002. ПОЛТАВА. ПСЕВДОХРИСТИЯНСКИХ И ПСЕВДОПРАВОСЛАВНЫХ СЕКТ РАЗВЕЛОСЬ СТОЛЬКО, ЧТО БЕЗ ПОМОЩИ МИЛИЦИИ НЕ РАЗОБРАТЬСЯ

Епископ Полтавский и Кременчугский Филипп обратился к начальнику управления МВД в Полтавской области с просьбой привлечь к ответственности бродячих псевдосвященников. Эти так называемые «батюшки», прикрываясь ворованными рясами промышляют себе на пропитание вводя в заблуждение верующих и выманивая, якобы на строительство храмов, деньги. Просьба, как говорится, по адресу. Ведь сами государственные структуры, нарегистрировав без должной експертной проверки множество псевдорелигиозных структур, сами и должны «расхлебывать эту кашу», отлавливая и призывая к порядку жуликов от религии. Как мы знаем, почин в этой важной работе сделала Генеральная Прокуратура Украины, отменив регистрацию псевдоправославной группировки под названием УПЦ-КП.
Комсомольская правда в Украине / Православие в Украине

17.04.2002 КИЕВ. ПО МНЕНИЮ СВИДЕТЕЛЯ, УЧАСТВОВАВШИЕ В СУББОТНЕМ ПОГРОМЕ СИНАГОГИ БРОДСКОГО РЕБЯТА, ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ЯВЛЯЮТСЯ СКИНХЕДАМИ И ПОДЧИНЯЮТСЯ ПРИКАЗАНИЯМ ВЗРОСЛЫХ РУКОВОДИТЕЛЕЙ. КОТОРЫЕ, СУДЯ ПО ВСЕМУ, И ЕСТЬ ИСТИННЫЕ ОРГАНИЗАТОРЫ ПОГРОМА

Такое заключение делает журналист «Комсомольской правды» Инна Золотухина после беседы со свидетелем субботнего происшествия. Высказано уже достаточно много версий по поводу варварского нападения на синагогу Бродского в Киеве. Одна из них: спланировавшими и из-за кулис манипулировавшими подростками — футбольными фанатами, являются «взрослые антисемиты». Вызывает удивление и такой факт, что погромщиков синагоги милиция отыскала в течении ближайших 10-ти часов, а люди 10 лет назад участвовавшие в погроме православной святыни — Киево-Печерской Лавры до сих пор не только не предстали перед судом, а стали популярными телеведущими на украинском телевидении.

15.04.2002. ЛІДЕР УПЦ-КП ВІДЛУЧЕНИЙ ВІД ЦЕРКВИ МИХАЙЛО ДЕНИСЕНКО (ФІЛАРЕТ) ЗНОВ ОПРИЛЮДНИВ СВОЇ ЗАЗІХАННЯ НА СВЯТУ СОФІЮ, КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКУ ЛАВРУ ТА НА ВСІ ХРАМИ, ЩО ДОСІ НЕ ПЕРЕДАНІ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ

Про ці наміри глава невизнаного світовим Православ’ям неканонічного угрупування розповів журналістам на прес-конференції та підкріпив відповідною заявою “Вищої церковної ради”, до якої крім філаретівських лжеєпископів входять такі сумновідомі в Україні особи, як П. Мовчан, І. Драч, М. Поровський, І. Юхновський, В. Червоній, Д. Степовик та О. Гудима.
В зв’язку з цим прес-служба УПЦ нагадує, що:
По-перше, “Київський патріархат” не може вимагати передачі йому православних храмів, бо сам є новоствореним релігійним угрупованням, по суті клоном Української Православної Церкви, який виник у 1992 році, та не має ніякого відношення до Православної Церкви. Про це засвідчили навіть у Києві представники усіх Помісних Православних Церков. В зв’язку з цим “Київський патріархат” не має ніяких прав на святиню Православ’я — храм Святої Софії, а також на будь які колишні православні храми.
По-друге, у “Київського патріархату” храмів не відбирали, тому і повертати їх треба не самозванцям, а колишнім власникам. Таким власником як з точки зору канонів Церкви, так і з точки зору юридичної є Українська Православна Церква.
По-третє, спочатку треба вирішити всі питання з юридичним статусом самого Київського патріархату. Бо, як відомо, Генпрокуратура надала протест з приводу незаконної реєстрації УПЦ-КП. І хоча Держкомрелігій відхилив це подання, питання повинне бути розглянуто у суді. Більш того, навідь Держкомрелігій визнав, що Київський патріархат не є правонаступником Української Православної Церкви, а значить і її майна та храмів. Як відомо депутати Верховної Ради у своєму зверненні до Генпрокуратури вимагали також відкриття кримінальної справи проти Філарета “по факту розкрадення колективного майна в особливо великих розмірах шляхом привласнення”. Треба ще з’ясувати на яких підставах Філарет утримує колишню Київську митрополію та кафедральний Володимирський собор, які ніколи не належали ані КП, ані автокефальній церкві (заснована у 1921 році), правонаступником якої вважає КП Держкомрелігій, і з чим не погоджується Генпрокуратура.
По-четверте, не варто українській державі створювати ситуацію, в результаті якої для неї будуть зачинені двері до Європи. Бо одна з вимог Ради Європи — це повернення майна колишнім власникам, а не новоствореним структурам з сумнівним правовим статусом.
До речі, свого часу на Святу Софію претендувала Марина Цвигун — лідер тоді зареєстрованого “Білого братства”, а сьогодні на неї претендує ще й лідер українських греко-католиків (уніатів) кардинал Любомир Гузар, який теж не проти “засісти у Святій Софії”. Але, вибачте, Православна Церква від своєї святині не відмовлялась і віддавати її нікому не збирається.

15.04.2002. КИЇВ. НА ПУШКІНСЬКІЙ, 36, КЕРІВНИК КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ ПРОВІВ ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЮ, ПІД ЧАС ЯКОЇ ЧЕРГОВИЙ РАЗ БУЛО ЗВИНУВАЧЕНО УКРАЇНСЬКУ ВЛАДУ ТА ЗМІ ЗА БУЦІМТО ІНФОРМАЦІЙНУ БЛОКАДУ ФІЛАРЕТА Й ДИСКРИМІНАЦІЮ ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЇ ПРИ «РОЗПОДІЛІ» ЦЕРКОВНОГО МАЙНА

Цю прес-конференцію можна кваліфікувати, як пробний камінь анафемської камарильї в новій післявиборній політичній ситуації. Адже, як і обіцяв Філарет у листопаді 2001 року його політпатріархат приймав вельми активну участь у виборчих перегонах. Тепер з виглядом переможців у виборах, керівник УПЦ-КП та його оточення почали штовхатись ліктями та здіймати галас, ніби їх уже обділили при розподілі частки влади й майна, що за їх думкою припадає на долю переможця.
Інакше й не можна зрозуміти прозорі натяки П.Мовчана — 66-го номера у списках профіларетівського блоку Ющенка, на касетний скандал за яким стоять ніби «московські спецслужби» та на те, що «останнє слово по імпічменту Президента України Верховною Радою ще не сказане.»
Взагалі ж, нічого нового на цій прес-конференції не було. Традиційно робились заклики до уряду з вимогами віддати Філарету Софію Київську (звинувачуючи при цьому уряд в зраді интересів України), державним коштом побудувати (або передати) у кожному обласному центрі кафедральний собор для афемованих архієреїв (зокрема, представник Філарета у Харкові претендує на Успенський собор). А намагання православних віруючих не допустити філаретівського блюзнірства над святинями (Вінницький конфлікт), оголошувались підступами «руки Москви». Запитання ж нашого кореспондента уточнити перед тим, як передавати майно, правовий статус Філаретівського патріархату в світлі недавнього рішення Генпрокуратури скасувати його реєстрацію, як незаконну, викликало лютий напад з переходом на особисті образи та образи в адресу Української Православної Церкви.

15.04.2002. КИЕВ. ФИЛАРЕТ ДАЕТ ЗАВЕДОМО ЛОЖНУЮ ИНФОРМАЦИЮ ЖУРНАЛИСТАМ И БЕЗАПЕЛЯЦИОННО ЗАЯВЛЯЕТ О ТОМ, ЧТО НА УТ-1 УДЕЛЯЮТ НЕДОСТАТОЧНОЕ ВНИМАНИЕ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ КИЕВСКОГО ПАТРИАРХАТА, И ПРИ ЭТОМ ПУТАЕТ ПЕРВЫЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ ТЕЛЕКАНАЛ И ЧАСТНЫЙ РЕГИОНАЛЬНЫЙ КАНАЛ «НАРТ»

На своей пресс-конференции руководитель Киевского патрирахата в очередной раз преднамерено перекрутил реальные факты , что говорит или его недостаточной информированности или о желании дать заведомо ложную информацию журналистам . Филарет путает програмы 1-Национального канала с програмами регионального канала «Нарт», чем вводит журналистов в заблуждение. Подвергая критике 1-й Национальный, в качестве примеров приводит программу Цендровского «Диалоги», которая выходит на негосударственном телеканале «Нарт». А в своем «Заявлении» по этому поводу, не имея реальных фактов, пускает в ход определения: «как стало известно» и «были даны устные указания».

13.04.2002. В ИЗМАИЛ ДОСТАВЛЕН ИЗГОТОВЛЕННЫЙ В СОЛОВЕЦКОМ МОНАСТЫРЕ БОЛЬШОЙ ПОКЛОННЫЙ КРЕСТ, НО МЕСТНЫЕ ВЛАСТИ, ПРИКРЫВАЯСЬ НЕСУЩЕСТВУЮЩИМИ В ГОРОДЕ ПРАВОСЛАВНО-МУСУЛЬМАНСКИМИ ПРОТИВОРЕЧИЯМИ, ЗАПРЕТИЛИ УСТАНАВЛИВАТЬ СВЯТЫНЮ ВОЗЛЕ ХРАМА, ВОЗВЕДЕННОГО НА МЕСТЕ МЕЧЕТИ И ЗАНЯТОГО МУЗЕЕМ-ДИОРАМОЙ

27 марта в Измаил был доставлен изготовленный в далеком Спасо-Преображенском Соловецком монастыре 6-метровый поклонный крест. Предполагалось, что святыня будет установлена вблизи Крестовоздвиженского храма, созданного на месте мусульманской мечети после очередного освобождения Измаила от турок в 1809 г. — в память павших за веру и отечество православных солдат. Но власти, опасаясь возможных претензий Церкви на здание храма, в котором размещается музей-диорама, сослались на опасность протеста местных мусульман против водружения креста около бывшей мечети и запретили претворять намерение православных в жизнь. Между тем, мусульманская община Измаила, сотоящая из полутора десятков чеченских беженцев, и не думала заявлять каких-либо претензий православным в связи с желанием последних установить крест возле Крестовоздвиженской церкви. Налицо провокация властями межрелигиозного конфликта без каких-либо к тому оснований, а всего лишь из меркантильных соображений. В связи с возникшей проблемой митрополит Одесский и Измаильский Анафангел благословил установить крест возле другого измаильского православного храма — во имя святителя Николая.
Подробнее>>>

12.04.2002. ЛЬВОВ. В ДЕНЬ 50-ЛЕТНЕГО ЮБИЛЕЯ АРХИЕПИСКОПА ЛЬВОВСКОГО И ГАЛИЦКОГО АВГУСТИНА В КАФЕДРАЛЬНОМ ХРАМЕ БЫЛИ СОВЕРШЕНЫ ТРИ ЛИТУРГИИ, ИБО ЖЕЛАЮЩИХ ПОЗДРАВИТЬ ВЛАДЫКУ БЫЛО ОЧЕНЬ МНОГО

На торжественные богослужения в Свято-Георгиевский храм г.Львова — поздравить своего архипастыря и засвидетельствовать ему свою сыновнюю любовь и всемерную поддержку нелегкого святительского труда в пораженной радиацией униатства Галичине — собрались православные миряне и клирики Львова и Львовской области, а также съехались гости из России, Белоруссии, Польши и самых отдаленных областей Украины. По три Литургии служат здесь, правда, почти каждое воскресенье, потому что православный храм во Львове всего лишь один, а проуниатски настроенные городские власти затягивают решение по выделению земельного участка под строительство собора.
При большом стечении прихожан и гостей были оглашены приветственные телеграммы владыке Августину от Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Алексия ІІ, Предстоятеля Украинской Православной Церкви Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Владимира, Президента Украины Леонида Кучмы, Патриаршего Экзарха всея Белоруссии митрополита Минского и Слуцкого Филарета, митрополита Кишиневского и всея Молдовы Владимира, от более чем 30-ти архиереев из России, Польши, Молдовы, Украины и даже епископа УГКЦ Михаила Колтуна — ответственного за душепастырство в силовых структурах у греко-католиков. Лично прибыл поздравить юбиляра Генеральный консул Российской Федерации в г.Львове Н.М.Мясоедов. Поздравил владыку Августина также и глава Львовской облгосадминистрации Михаил Гладий. От имени Всеукраинского общественного объединения “Путь Православных” прибыл поздравить архиерея Юрий Болдырев. Архиепископу Августину, председателю Синодальной комиссии УПЦ по связям с Минобороны и другими силовыми структурами, был вручен знак и удостоверение Почетного сотрудника Главного управления Министерства обороны Украины. Поскольку юбилей владыки пришелся на Великий пост, основная часть юбилейных торжеств перенесена на 28 июня — День ангела архиепископа Августина. В этот же день Львовская епархия отметит свое 700-летие. Возглавит эти торжества Предстоятель Украинской Православной Церкви Блаженнейший Митрополит Киевский и всея Украины Владимир.
Фоторепортаж>>>

12.04.2002. КИЕВ. СЕКРЕТАРЬ КИЕВСКОЙ МИТРОПОЛИИ УПЦ И БЛАГОЧИННЫЙ ХРАМОВ КИЕВА ПРОТОИЕРЕЙ ВИТАЛИЙ КОСОВСКИЙ ЗАПРЕТИЛ РАСПРОСТРАНЕНИЕ ГАЗЕТЫ “SOS” В МОНАСТЫРЯХ И ХРАМАХ СТОЛИЦЫ

Свое решение протоиерей Виталий мотивировал тем, что газета “SOS”, по его мнению, пропагандирует “лишь точку зрения своих владельцев, которая не совпадает с точкой зрения Церкви на духовные и социальные проблемы украинского общества, а потому зачастую вносит смуту в умы православных прихожан”. Незадолго до этого, собранием духовенства Днепропетровской епархии, газета “SOS” была не рекомендована к распространению также и на территории Днепропетровщины.

12.04.2002. СИМФЕРОПОЛЬ. СОСТОЯЛОСЬ ОЧЕРЕДНОЕ ЗАСЕДАНИЕ МЕЖКОНФЕССИОНАЛЬНОГО СОВЕТА КРЫМА

В марте-месяце прошло очередное заседание Межконфессионального Совета Крыма “Мир — дар Божий”. Организация продолжает жить и развиваться. Недавно она пополнилась еще одним членом — Духовным правлением крымских караимов. На заседании МКС выступил приглашенный председатель Комитета по делам религий при Совмине Крыма В.А.Малиборский. Он познакомил собравшихся с Указом Президента Украины Л.Д.Кучмы от 21 марта 2002 г., в котором, в частности, закрепляется право представляющих традиционные религии конфессий на возвращение не только принадлежавших им прежде храмов, но и зданий церковно-приходских школ, домов настоятелей, подсобных помещений и другого имущества. По поручению членов МКС его сопредседатель митрополит Симферопольский и Крымский Лазарь отправил Президенту Л.Д.Кучме телеграмму, в которой выражены искренняя благодарность за заботу о преодолении негативных последствий государственной политики СССР относительно религии и Церкви и надежда, что новый Указ поможет создать благоприятные условия для морально-политической реабилитации религиозных организаций и утверждения принципов свободы вероисповеданий.
Члены МКС утвердили перспективный план работы на текущий год, запланировав на следующее заседание обсуждение вопроса о предотвращении угрозы распространения оккультизма, особенно среди подрастающего поколения. В дальнейшем решено подготовить и провести научно-практическую конференцию “Мир и согласие в нашем общем крымском доме”. Было также принято “Положение о Межконфессиональном Совете Крыма “Мир — дар Божий”. Следующее заседание МКС решено провести 23 апреля.
Пресс-служба Симферопольской епархии

08.04.2002. АРХИЕПИСКОПУ ЛЬВОВСКОМУ И ГАЛИЦКОМУ АВГУСТИНУ — 50 ЛЕТ

Имя владыки Августина широко известно не только в Украине, но и за ее пределами. Правящий архиерей одной из самых “трудных” — в смысле натиска униатов — епархий Украинской Православной Церкви, архиепископ Августин доблестно несет и целый ряд других ответственных послушаний общецерковного значения. С 1994 г. владыка Августин — член Синодальной Богословской комиссии Русской Православной Церкви, с 1995 — духовник Союза Православных Братств Украины, с 1996 — Председатель Синодальной Богословской комиссии УПЦ и ответственный за связи УПЦ с Минобороны Украины, МВД и другими вооруженными формированиями Украины, в 1997-2001 — духовник Союза Православной молодежи Украины УПЦ, с 1999 — Председатель отдела УПЦ по взаимодействию с Вооруженными Силами и другими военными формированиями Украины, с 2001 — Председатель общественной организации “Путь православных”, созданной во имя поддержки в Украине канонического Православия.
Родился владыка Августин — в миру Адам Иванович Маркевич — 7 апреля 1952 г. на Гомельщине в семье православного священника, чей род уходит корнями в XV век. С 1955 г. семья жила на Житомирщине. По окончании средней школы и медучилища А.Маркевич был работником скорой помощи в Ровно, в 1971-1973 гг. служил в армии, после чего успешно прошел обучение в Московских Духовных Семинарии и Академии и при этом был рукоположен сначала в диакона (1975), затем священника (1976). В 1977-1989 гг. служил на Житомирщине, начав с настоятельства в сельском приходском храме и закончив должностью благочинного Коростенского округа. В 1992 г. пострижен в монашество с именем Августина, возведен в сан архимандрита и 20 сентября хиротонисан в Трапезном храме Киево-Печерской Лавры во епископа Львовского и Дрогобычского. В 1998 г. возведен в сан архиепископа с заменой титула на “Львовский и Галицкий”. Таким образом, в нынешнем году исполняется также 10 лет с момента монашеского пострига владыки Августина и 10 лет его архиерейского служения.

08.04.2002. СВЯТЕЙШИЙ ПАТРИАРХ МОСКОВСКИЙ И ВСЕЯ РУСИ АЛЕКСИЙ II ПОЗДРАВИЛ АРХИЕПИСКОПА ЛЬВОВСКОГО И ГАЛИЦКОГО АВГУСТИНА С 50-ЛЕТИЕМ И НАГРАДИЛ ЮБИЛЯРА ОРДЕНОМ СВЯТОГО РАВНОАПОСТОЛЬНОГО КНЯЗЯ ВЛАДИМИРА II СТЕПЕНИ

7 апреля — в день 50-летия архиепископа Львовского и Галицкого Августина — Святейший Патриарх Московский и всея Руси Алексий II направил юбиляру свои теплые поздравления.
“Вам вверена забота о приходах и пастве Львовско-Галицкой епархии… В непростых условиях католической и униатской экспансии Вам приходится отстаивать право приходов на укрепление неразрывных канонических и духовных связей со всей Полнотой Русской Православной Церкви. Немало сил Вы отдаете сохранению епархиальной жизни, словом и делом достойно свидетельствуя о необходимости сохранения православного единства.
Как Предстоятеля Церкви, меня радует, что Вы, следуя призыву Пастыреначальника Господа нашего Иисуса Христа, с честью и достоинством исполняете все принятые на себя обязательства. Посему Вы снискали искреннюю любовь клира и паствы…
Всещедрый Господь да дарует Вам, дорогой Владыка, в крепости душевных и телесных сил продолжать плодотворное архипастырское служение во благо Святой Церкви и народа Божия”, — говорится в Патриаршем послании юбиляру. Его Святейшество известил также владыку Августина о награждении его — во внимание к усердным архипастырским трудам и в связи с 50-летием со дня рождения — орденом святого равноапостольного князя Владимира.

08.04.2002. РІВНЕ. ОГОЛОШЕНО II КОНКУРС ТВОРЧИХ РОБІТ, ПРИСВЯЧЕНИХ 2000-ЛІТТЮ РІЗДВА ХРИСТОВОГО “БОГ — НАРОД — УКРАЇНА!”

Організаторами конкурсу на кращий літературний твір, малюнок та фотографію є Управління освіти та науки, Управління культури, Відділ у справах релігій, Відділ у справах сім’ї та молоді Рівненської облдержадміністрації, Рівненський обласний комітет молодіжних організацій, Рівненські обласні організації Спілки художників України, Спілки фотохудожників України та фотоклуб “Час”.
На конкурс прийматимуться літературні твори малих форм, а саме: вірші, оповіданя, новели, етюди тощо. Вони можуть бути подані як у рукописному, так і у друкованому вигляді. Малюнки можуть бути виконані у різних техніках — олівець, акварель, пастель, олія тощо. Малюнки розміром не меншим за 24х30 см та не більшими за 30х40 см повинні подавтися вправленими у паспарту. Фотографії прийматимуться до участі в конкурсі як чорно-білі, так і кольорові, розміром від 18 до 40 см по довшій стороні. Фотоконкурс відкритий, у ньому можуть взяти участь фотоаматори та професіонали м.Рівного, краю, України та зарубіжних країн. На творах необхідно вказати (фотографії підписувати на звороті) їх назву, вік автора, його ім’я та прізище, назву навчального закладу, клас (групу, відділення, факультет), на фотографіях, крім того, ще повну адресу автора.
Участь у конкурсі цілком безкоштовна. До неї запрошуються усі зацікавлені особи віком 12-21 років. Обов’язковою умовою є християнська тематика представлених творів. Вони мають відображати сприйняття сучасною молоддю тисячолітньої духовної традиції нашого народу, релігійні почуття та переживання авторів. Пропонується орієнтовна тематика творів: “Бог у моєму юному житті”, “Бог і Україна”, “Христос — Спаситель людства”, “Релігійна спадщина наших предків”, “Світ як Боже творіння”, “Природа — дар Божий”, “Бог є Любов”. Твори прийматимуться до 5 травня 2002 р. — Світлого Воскресіння Христового — за адресою: 33000, Рівне-28, а/с 161, конкурс “БОГ — НАРОД — УКРАЇНА!”.
Підсумки конкурсу будуть проведені авторитетним журі із науковців, письменників, журналістів, художників, фотомитців, релігійних діячів у дні свята Святої Трійці — 23 червня 2002 р. Переможці у двох вікових групах, І — від 12 до 16, II — від 16 до 21 років, будуть нагороджені пам’ятними призами та грошовими преміями: І місце — 125 грн., II місце — 75 грн., III місце — 50 грн. Ґран-прі присуджується в абсолютній віковій категорії за крашу світлину (колекцію) — 250 грн. Переможці I-ї вікової групи отримають путівки до міжнародного дитячого центру “Артек”.
Православне Полісся

08.04.2002. САРНЕНСКАЯ ЕПАРХИЯ. В КАФЕДРАЛЬНОМ СОБОРЕ ГОРОДА КУЗНЕЦОВСКА СОВЕРШЕНА ПЕРВАЯ ЛИТУРГИЯ

Кузнецовск — город энергетиков Ровенской АЭС. Ради оказания молитвенной поддержики местному населению, живущему в зоне риска, было принято решение придать Кузнецовску статус второго кафедрального центра Сарненской епархии, с обустройством здесь — в одном комплексе — резиденции епископа Сарненского и Полесского, кафедрального Спасо-Преображенского собора, Дома Милосердия для престарелых и приюта для сирот. Деятельное участие в сооружении комплекса приняли мэр Кузнецовска Светлана Аристова и директор Ровенской АЭС Владимир Коровкин, удостоенные в прошлом году Украинской Православной Церковью орденов Святого князя Владимира III степени. Еще в январе текущего года между епископом Сарненским и Полесским Анатолием и С.Аристовой и В.Коровкиным была достигнута договоренность о том, что уже к Великому Посту отделка Спасо-Преображенского собора будет завершена, и верующие смогут вознести здесь к Господу великопостные молитвы. К настоящему времени собор уже полностью оштукатурен в интерьере, установлены последние две “луковицы” на его куполах, а в Доме Милосердия идут внутренние отделочные работы. 23 марта, совершая в кузнецовском малом Свято-Владимирском храме исповедь духовенства Владимирецкого благочиния, епископ Анатолий наградил орденом святого князя Владимира III степени заместителя главы Ровенской облгосадминистрации Анатолия Юхименко. Последний засвидетельствовал, что, при содействии администрации, уже заказан иконостас и готовы мраморные плиты для полов Спасо-Преображенского собора. На следующий день, 24 марта, владыка совершил в соборе первую Божественную Литургию.

05.04.2002. ПОЛТАВА. АКТИВНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ЕПИСКОПА ПОЛТАВСКОГО И КРЕМЕНЧУГСКОГО ФИЛИППА ПО ЗАЩИТЕ ПРИХОДОВ ПОЛТАВЩИНЫ ОТ ВОВЛЕЧЕНИЯ В РАСКОЛ ОБЪЯВЛЕНА ФИЛАРЕТОВЦАМИ “ДАВЛЕНИЕМ” НА ВЕРУЮЩИХ И “ЗАХВАТОМ”

На первой полосе выпуска издаваемой раскольническим “Киевским патриархатом” газеты “Християнська Україна” за 1-15 марта 2002 г. была опубликована статья секретаря “Полтавской епархии” УПЦ-КП Н.Храпача “Пилип з Московських конопель”, обвиняющая канонического епископа Полтавского и Кременчугского Филиппа в “захвате” на территории епархии храмов и “давлении” на их прихожан. Автор рассказывает о двух приходах — в с.Бутовцы Хорольского района и Демьяновка Семеновского района, — которые сразу после попытки перейти из УПЦ в УПЦ-КП якобы подверглись захвату. Относительно первого случая автор утверждает, что во время Рождественских праздников владыка Филипп приехал на приход в сопровождении 16 священников, “осуществил давление на волеизъявление”, “заставил их покаяться и перейти в церковь Московского Патриархата”, причем “все это произошло при содействии власти”. “Не были услышаны наши предостережения ни в отделе по делам религий, ни в прокуратуре и только христианская совесть нашего духовенства не привела к побоищу — духовенство не обнаружило желания в святые Рождественские дни проводить собрание и не явилось в село, чем и воспользовались поддержанные властью священники Московского Патриархата”, — пишет Н.Храпач. Далее он обвиняет УПЦ в захвате храма в с.Демьяновка уже через два часа после того, как его прихожане подали документы на переход в УПЦ-КП. Остальное содержание статьи, — а это более трех четвертей текста, — посвящено традиционным рассказам об УПЦ как антиукраинской и русификаторской Церкви. Автор решается даже на открытое извращение официального заявления об УПЦ-КП Вселенского Патриарха Варфоломея: “Разве не знал владыка (Филипп — ред.), что раскол Украинского православия учинен Москвой на неканоничном Харьковском соборе 1992 г.? Это подтвердил Вселенский Патриарх Варфоломей, обращаясь в письме к архиереям РПЦ в Украине, заявив, что такой церкви, как УПЦ (здесь Н.Храпач почему-то опустил приставку “КП”! — ред.), Православный мир не знает”. Заканчивается статья требованием “от власти равного отношения ко всем ветвям Украинского православия, что будет гарантом единства общества и церковного мира”. Интересно, раздаются ли подобные призывы со стороны УПЦ-КП в Западной Украине, где приходы УПЦ, в сравнении со структурами “Киевского патриархата”, то и дело подвергаются открытой дискриминации?
Но что же было в действительности? Комментируя события в Бутовцах, газета “Відомості Полтавської єпархії” (за март-месяц 2002 г.) сообщает, что “в конце 2001 года община с.Бутовцы, подстрекаемая заезжими лицами, решила поставить вопрос о переходе в УПЦ-КП. Основанием стали слухи о предстоящем перемещении Бутовецкого священника на другой приход. Возникали недоразумения и в отношениях между священником Иоанном Куликом, настоятелем общины, и благочинным Хорольского округа протоиереем Владимиром Офиленко. Подогревали страсти и листовки, которые распространялись таким себе “общественным объединением по защите украинского православия г.Хорол”. В них, в частности, говорилось о следующем: “извещаю вас, что в недавнем обострении вопроса вокруг вашей церкви, виновен в первую очередь о.Владимир из г.Хорола и его агитаторы (“кликуши”), которые ввели вас в заблуждение, утверждая, что ваша церковь переходит не в “ту церковь” в “другую веру” и т.д. Все это неправда. Правда в том, что о.Владимир тайно, потихоньку, среди зимы и без вашего согласия и без всяких на то важных причин, хотел сместить о.Иоанна с его прихода и перевести на его место другого священника”… Между тем в Уставе Украинской Православной Церкви… отмечено: “приход возглавляет настоятель, которого назначает епархиальный архиерей”. Значит, все разговоры о том, что “отец Владимир хочет перевести…” оказываются просто безосновательными. Но такие слухи и нагнетание напряжение сделали свое дело, и община, напуганная тем, что батюшку куда-то переведут, поверила обещаниям авторов листовок и решила… перейти в другую церковь, в Киевский Патриархат. И вот 12 января 2002 года на приход прибыл… Епископ Филипп. Владыка на собрании верующих, в присутствии председателя сельсовета и руководителя сельхозпредприятия, сразу подчеркнул, что верующие сами имеют право принадлежать к той или иной юрисдикции. Преосвященный, узнав о корне недоразумений, быстро решил все вопросы, которые казались общине фатальными. Так, Владыкой было заявлено, что священника Иоанна Кулика с прихода никуда переводить не собираются. Ввиду многочисленных недоразумений с Хорольским благочинным община подчинена благочинному из Миргорода. После этого Епископ поставил вопрос таким образом: Собирается ли община переходить в Киевский Патриархат, или остается в Украинской Православной Церкви, возглавляемой Митрополитом Владимиром? Ответ был единодушным: Никуда переходить не желаем. Последнее и было подтверждено письменными обращениями общины и священника к Епископу и в Отдел по делам религий Облгосадминистрации”.
Обратившись к епископу Филиппу, корреспондент Пресс-службы УПЦ попросил владыку прокомментировать также и ситуацию в с.Демьяновка. Его преосвященство рассказал следующее: “Демьяновка и соседняя с ней Ивановка —

Летопись епархий

Будни раскола