Летопись епархий

26.04.2002 archive, Вестник №8, Летопись епархий

26.04.2002. КИЕВ. ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УПЦ БЛАЖЕННЕЙШИЙ МИТРОПОЛИТ КИЕВСКИЙ И ВСЕЯ УКРАИНЫ ВЛАДИМИР И ПРЕЗИДЕНТ УКРАИНЫ ЛЕОНИД КУЧМА ВОЗЛОЖИЛИ ВЕНКИ К МЕМОРИАЛЬНОЙ МОГИЛЕ ГЕРОЕВ ЧЕРНОБЫЛЯ, ГДЕ БЫЛА СОВЕРШЕНА ЗАУПОКОЙНАЯ МОЛИТВА

Церемония прошла в день шестнадцатой годовщины трагедии у памятника-мемориала, входящего в Свято-Архангело-Михайловский комплекс, на территории которого расположен храм Входа Господнего в Иерусалим, возведенный в честь тех, кто в роковые часы и дни сумел ценой своей жизни предотвратить возможность глобальной катастрофы.
Отвечая на вопрос нашего корреспондента, священник храма Владимир Макуха сказал: “При храме созданы и находятся шестнадцать “Книг памяти”, в которые поименно со всех концов как Украины, так и государств бывшего Советского Союза, внесены имена почивших военнослужащих и гражданских лиц, самоотверженный подвиг которых позволяет нам, ныне живущим, дышать чистым воздухом и любоваться не пылающим радиацией небом. Более 500 тысяч человек приняли участие в ликвидации последствий чернобыльской аварии. И, вероятно, что уже половины из них нет среди нас. Необходимо молиться о душах этих мучеников, потому что они положили свое здоровье на жертвенник для того, чтобы мы жили, продолжали жить и чтобы наши дети могли пить чистую днепровскую воду. Церковь ежедневно и неустанно молится об этих людях”.

Фотогалерея>>>

25.04.2002. МИТРОПОЛИТ ОДЕССКИЙ И ИЗМАИЛЬСКИЙ АГАФАНГЕЛ: «ПРЕОДОЛЕНИЕ РАСКОЛА ДОЛЖНО БЫТЬ ВНУТРЕННИМ ДЕЛОМ ЦЕРКВИ»

Комментируя состоявшиеся в Крыму консультации, митрополит Агафангел сказал: «Нынешняя встреча явилась продолжением консультаций в Цюрихе, во время которых она и была запланирована по моему предложению, поддержанному Председателем ОВЦС РПЦ митрополитом Смоленским и Калининградским Кириллом. Суть предложения состояла в том, чтобы новая встреча состоялась именно в Украине. При этом мы предлагали на выбор Одессу или Ялту.
Встреча прошла в благожелательной атмосфере. Обсуждалась проблема всех существующих в мире расколов, в том числе в Украине. В отличие от предыдущей встречи, Константинопольская сторона чаще упоминала о необходимости уврачевания расколов в Украине на принципиально канонической основе. Владыка Мелитон сообщил, что во время визита министра иностранных дел Украины А.Зленко к Предстоятелю Элладской Православной Церкви архиепископу Афинскому и всея Эллады Блаженнейшему Христодулу обсуждалось положения Православия в Украине. Блаженнейший Христодул сказал, что раскол в Украине необходимо преодолевать исключительно на основании канонов; если же проблему будут решать политики, то в итоге получится не церковь, а политическая организация. Участники встречи пришли к мнению о необходимости продолжения изучения путей уврачевания раскола. Наша делегация заявила, что, хотя раскольники и направляют Константинопольской стороне письма с просьбой о признании, мы, постоянно наблюдая деятельность раскольников, констатируем, что они не перестают быть агрессивными, похищают священнослужителей, ведут безобразный образ жизни, захватывают храмы, разжигают ненависть к Православию, нанося раны Церкви. Мы считаем, что решать вопрос о взаимоотношениях с ними должна сама Украинская Православная Церковь. Расколы — великая беда, она преследовала Церковь Христову с самого начала ее существования и поражала разные христианские страны. Но преодоление раскола должно быть внутренним делом Церкви, ибо раскольники — наши, хоть и заблудшие, братья. Поэтому самая главная помощь, которую нам может оказать Константинопольский Патриархат и в которой мы, действительно, нуждаемся, это молитва. Она всегда была самой действенной в Церкви.
В качестве примера нераскаянности раскольников мы привели следующие случаи по Одесской епархии. Сюда раскольниками назначен «епископом» некий Паисий Дмоховский, который является запрещенным в священнослужении бывшим клириком Крымской епархии. Запрещенным за аморальное поведение, за то, что в монастыре, где он настоятельствовал, развели наркоманию! Второй пример — запрещенный мною в священнослужении за аморальность иеромонах Дионисий Федоров. Я никогда не делал этого, но в данной ситуации все же передал через В.Бондаренко информацию в УПЦ-КП о том, что запрещенный иеромонах подвергся наказанию не за раскол, а именно за нравственный порок. Пусть хоть немного думают, что творят! Однако Филарет все же принял этого человека к себе и назначил в один из своих «монастырей». Если впоследствии Федоров, не покаявшись, сядет за стол переговоров с канонической Церковью, то о чем нам говорить? О том же самом накануне ялтинской встречи я говорил и В.Бондаренко. Филарет поставляет в «епископы» собранных отовсюду запрещенных в священнослужении — даже из Македонской и ряда других Церквей — раскольников и хочет сделать весь мир схизмой. Поэтому наш диалог с раскольниками должен оставаться на уровне призыва к покаянию.
На встрече в Ялте мы также объяснили Константинопольской стороне, какова истинная подоплека статистики религиозных общин раскола: принадлежащие им 3000 «приходов» в подавляющем большинстве функционируют только на бумаге. Со своей стороны владыка Мелитон заявил, что раскольники упорствуют и ведут себя недостойно, потому не приглашены на консультации.
Обсуждались и другие терзающие Церковь расколы, в частности в Македонии и Черногории. Владыка Мелитон рассказал нам о том, что Президент Македонии обратился ко Вселенскому Патриарху Варфоломею с просьбой о помощи в уврачевании раскола в его стране. Это обращение, по словам владыки Мелитона, свидетельствует о признании в Македонии авторитета Его Святейшества Патриарха Варфоломея в делах Поместных Церквей и побуждает Константинопольский Патриархат активнее помогать и Украине. Но, как я уже сказал, мы подтвердили свою позицию о необходимости самостоятельного решения Украинской Православной Церковью проблемы раскола в Украине.
В ялтинской встрече принял участие председатель Госкомрелигий Украины В.Бондаренко, который оказал помощь в организации размещения делегаций, проведении для них культурной программы. Кроме того, В.Бондаренко в ходе короткой специальной встречи с нашими делегациями в благожелательном тоне изложил точку зрения Госкомрелигий по обсуждаемым нами вопросам.
Думаю, следующая встреча может состояться в Киеве, если Предстоятель нашей Церкви Блаженнейший Митрополит Киевский и всея Украины Владимир пригласит представителей Константинопольского Патриархата на юбилей своего 10-летнего служения на Киевской кафедре и 40-летия своего священнослужения. Хотелось бы, чтобы встреча состоялась до празднования Троицы, а в сам праздник мы с нашими гостями из Константинопольского Патриархата еще раз перед лицом всего мира единодушно подтвердили единство Православной Церкви, что чрезвычайно важно для Ее спасительной миссии в нынешнее тяжелое и трагическое время».

25.04.2002. КИЕВ. АРХИЕПИСКОП ЛЬВОВСКИЙ И ГАЛИЦКИЙ АВГУСТИН: «СОЗДАНИЕ ОТДЕЛА РЕЛИГИОЗНОГО ОБРАЗОВАНИЯ, КАТЕХИЗАЦИИ И МИССИОНЕРСТВА — ЭТО НАСУЩНАЯ ПОТРЕБНОСТЬ ДЛЯ ЦЕРКВИ»

Так председатель Синодальной Богословской комиссии УПЦ прокомментировал решение Священного Синода УПЦ о создании нового Синодального отдела: «До сегодняшнего дня эту работу курировала Богословская комиссии. Поэтому я и выступил с инициативой об организации отдельного Синодального отдела. Этот участок работы — неотъемлемая часть служения Церкви. Более того, со временем миссионерская часть, я думаю, может выделиться в отдельное направление работы. Это особенно актуально для Западной Украины. Например, во Львовской епархии существует и образовательный и миссионерский отдел, т.к. у нас неправославное окружение».
Отвечая на вопрос, почему Священный Синод УПЦ благословил возглавить отдел религиозного образования, катехизации и миссионерства епископу Полтавскому и Кременчугскому Филиппу, архиепископ Августин сказал: «Каждое послушание будет выполняться эффективнее тогда, когда у того, кому оно поручено, есть к этому призвание. При этом человеку необходимо давать такое направление, в котором им уже было проявлено рвение и умение. Если говорить о Владыке Филиппе, то он всегда занимался образованием и достаточно удачно».

25.04.2002. ПОЛТАВА. ЕПИСКОП ПОЛТАВСКИЙ И КРЕМЕНЧУГСКИЙ ФИЛИПП: “НА НИВЕ РЕЛИГИОЗНОГО ОБРАЗОВАНИЯ И КАТЕХИЗАЦИИ НУЖНО УСЕРДНО РАБОТАТЬ, ЧТОБЫ НАМ СО ВРЕМЕНЕМ НЕ ПРЕВРАТИТЬСЯ В ПРАВОСЛАВНОЕ МЕНЬШИНСТВО”

Комментируя свое назначение на пост Председателя Синодального отдела религиозного образования, катехизации и миссионерства УПЦ, учрежденного постановлением Священного Синода УПЦ от 23 апреля 2002 г., епископ Полтавский и Кременчугский Филипп сказал: “Данное назначение, как говорится, «приемлю и нимало вопреки глаголю». Хотим мы этого или нет, необходимо заполнять духовный вакуум, образовавшийся в сердцах наших сограждан, чтобы мы со временем не превратились в православное меньшинство, а сектанты не стали в православной Украине религиозным большинством. И для этого нужно усердно и ежедневно работать на всех уровнях: и в храме, и в школе, и в университете и просто на улице”.

25.04.2002. КИЕВ. РЕШЕНИЕМ СВЯЩЕННОГО СИНОДА УПЦ АРХИЕПИСКОП ЛЬВОВСКИЙ И ГАЛИЦКИЙ АВГУСТИН НАГРАЖДЕН ОРДЕНОМ ПРЕПОДОБНЫХ АНТОНИЯ И ФЕОДОСИЯ ПЕЧЕРСКИХ II-й СТЕПЕНИ

По решению Священного Синода Украинской Православной Церкви от 23 апреля 2002 г. архиепископ Львовский и Галицкий Августин был удостоен ордена преподобных Антония и Феодосия Печерских II-й степени — в связи с 50-летним юбилеем архиерея и во внимание к его усердным трудам во благо Церкви Христовой.

25.04.2002. КИЕВ. БЛАЖЕННЕЙШИЙ МИТРОПОЛИТ КИЕВСКИЙ И ВСЕЯ УКРАИНЫ ВЛАДИМИР СОВЕРШИЛ ОСВЯЩЕНИЕ ЦЕРКОВНОГО ДОМА ПРЕСТАРЕЛЫХ В ОБУХОВСКОМ РАЙОНЕ КИЕВЩИНЫ

Диаконический проект “Дом престарелых” является главным направлением благотворительной деятельности Успенского прихода (настоятель протоиерей Михаил Маковий) и сестричества святой Иулиании Ольшанской (руководитель — матушка Галина Маковий) с.Малая Ольшанка Обуховского благочиния. Социальная деятельность прихода с 1992 г., когда священник Михаил Маковий с супругой взяли шефство над Обуховским предприятием для слепых (УТОС), где организовали благотворительную столовую, в которой ежедневно кормили около 20 слепых. Здесь же была устроена швейная мастерская, которая до сих пор обслуживает малоимущих и престарелых обуховчан. Пошитые в мастерской вещи отличаются высоким качеством, поэтому ее услугами пользуются и другие жители Обухова. Когда священнику Михаилу Маковию предложили взять для прихода разрушенные здания старой школы и клуба, в пяти км от прихода на хут.Степок, возникла идея организации Дома милосердия. Понадобилось три года, чтобы возродить старые здания из руин.
Первыми жителями Дома милосердия стали дети: летом 2001 г. здесь было в течение трех двухнедельных смен отдохнули около 120 детей, в том числе дети из приходов Обуховского благочиния и 50 человек из воскресной школы Кирилловской церкви г.Киева. В настоящее время в Доме проживают пять престарелых сельчан, которые отдали в его пользу свои земельные паи. На полученной земле сестричество начинает сельскохозяйственную деятельность.
Чин освящения Дома милосердия был совершен 16 апреля Предстоятелем Украинской Православной Церкви Блаженнейшим Митрополитом Киевским и всея Украины Владимиром. На торжестве присутствовали глава администрации Обуховского района И.И.Янковский, который внес свою лепту для Дома милосердия в виде денежных средств. От народного депутата по 94 округу Т.В.Засухи Дому был передан телевизор. После чина освящения Его Блаженство удостоил матушку Галину Маковий церковным орденом святой великомученицы Варвары и передал для новоосвященного Дома милосердия лекарства.
В планах развития благотворительной деятельности священника Михаила Маковия и его супруги — обустройство территории для организации детских летних лагерей, очистка ближайшего озера. За одну смену Дом милосердия может принять до 50 человек. В ближайшее время планируется также возвести часовню.

23.04.2002. ВІДБУЛОСЯ ЧЕРГОВЕ ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Священний Синод УПЦ мав міркування про святкування десятиліття історичного Харківського Собору, що став найважливішою віхою в новітній історії нашої Церкви, а також десятиліття перебування на Київський кафедрі Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви.
Священним Синодом УПЦ утворено Синодальний відділ релігійної освіти, катехизації та місіонерства, Синодальний відділ у справах молоді, канонізовано преподобного Амфілохія Почаївського, внесено до списку чудотворних ікон Даньовську ікону Божої Матері, розглянуто інші питання життя УПЦ.
Докладніше>>>

22.04.2002. ПО МНЕНИЮ ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДА КОНСТАНТИНОПОЛЬСКОГО ПАТРИАРХАТА МИТРОПОЛИТА ФИЛАДЕЛЬФИЙСКОГО МЕЛИТОНА НЕОБХОДИМЫМ УСЛОВИЕМ УВРАЧЕВАНИЯ РАСКОЛА ЯВЛЯЕТСЯ ПОКАЯНИЕ СО СТОРОНЫ РАСКОЛЬНИКОВ

Глава делегации Константинопольского Патриархата, Генеральный секретарь Священного Синода Константинопольской Церкви митрополит Филадельфийский Мелитон, после окончания переговоров более подробно ознакомился с жизнью Симферопольской епархии Украинской Православной Церкви. Он высоко оценил социальное служение, которое развернулось в епархии, а также быстрый рост числа приходов, количество которых за десять лет увеличилось с 13 до 400. Генеральный секретарь Священного Синода Константинопольской Церкви был также проинформирован о состоянии церковного раскола на Украине и отметил, что раскольнические группы в Крыму не пользуются поддержкой населения. Он подтвердил позицию Константинопольской Церкви, согласно которой раскол может быть преодолен только в духе канонического предания Православной Церкви, и необходимым условием его уврачевания является покаяние со стороны раскольников.
В воскресенье 21 апреля митрополит Мелитон совершил по приглашению митрополита Симферопольского и Крымского Лазаря Божественную литургию в Бахчисарайском монастыре Успения Божией Матери и на следующий день отбыл на родину.
Служба коммуникаций ОВЦС МП

21.04.2002. АРХІЄПИСКОП ВСЕВОЛОД: «ПОЗИЦІЯ ВСЕЛЕНСЬКОЇ ПАТРІАРХІЇ Є НЕЗМІННОЮ — ПИТАННЯ РОЗКОЛІВ ТРЕБА ВИРІШУВАТИ ТІЛЬКИ НА ОСНОВІ КАНОНІВ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ»

Про це по закінченні чергових консультацій між делегаціями Константинопольського та Московського Патріархатів з питань розколів у світовому Православії, що проходили 19-20 квітня у Криму, заявив член делегації Константинопольського Патріархату архієпископ Всеволод.

21.04.2002. АРХІЄПИСКОП ВСЕВОЛОД ПЕРЕДАВ ОСОБИСТІ ВІТАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ПРЕДСТОЯТЕЛЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Член делегації Константинопольського Патріархату архієпископ Всеволод відвідав Київ. В Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі він мав зустріч з Предстоятелем Української Православної Церкви Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром. Під час зустрічі архієпископ Всеволод поздоровив Предстоятеля УПЦ з 40-річчя священицької хіротонії та 10-річчям перебування на Київській кафедрі та передав особисті вітання Предстоятелю УПЦ від Вселенського Патріарха Варфоломея. Під час зустрічі обговорювалися питання життя Української Православної Церкви та Української Православної Церкви в США, що перебуває під омофором Константинопольського Патріарха.

21.04.2002 КИЕВ. ДОЛЖНОСТНЫЕ ЛИЦА, ВНЕСШИЕ ВКЛАД В ВОССТАНОВЛЕНИЕ НАЦИОНАЛЬНЫХ СВЯТЫНЬ КИЕВА НАГРАЖДЕНЫ ОРДЕНАМИ УКРАИНСКОЙ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ

18 сентября 2002 г., в день охраны памятников истории и культуры, глава Украинской Православной Церкви, Блаженнейший Митрополит Киевский и всея Украины Владимир наградил должностных лиц, внесших вклад в восстановление национальных святынь Киева, в частности, Свято-Успенского собора. Орденов святого равноапостольного князя Владимира второй степени удостоились Киевский городской голова Александр Омельченко и начальник Управления по охране памятников истории и культуры при Киевской горадминистрации Руслан Кухаренко. Президенту корпорации «Укрреставрация» Николаю Орленко Митрополит Владимир вручил орден преподобного Нестора-Летописца. Омельченко поблагодарил главу Украинской Православной Церкви за высокую оценку деятельности награжденных. «Киев был и остается Меккой христиан, центром восточного славянства и православных христиан», — заявил Омельченко. Он также пообещал, что «в ближайшие годы Киев станет вторым Иерусалимом». Киевский голова сообщил, что ко дням Киева в столице будет заложена капсула в основание церкви Ильи-пророка. Новый храм вырастет на перекрестке улиц Коминтерна и Жилянской, недалеко от центрального железнодорожного вокзала. Омельченко отметил, что церковь Ильи-пророка была в прошлом одной из самых известных в городе. В свою очередь, Николай Орленко сообщил, что работы по внутреннему оформлению Свято-Успенского монастыря закончены лишь наполовину, а для их полного завершения необходимы большие средства — около 25 млн. гривен только на первом этапе. «Как только появятся средства, «Укрреставрация» продолжит работы», — сказал он.

21.04.2002. ВІДБУЛАСЯ СЕРІЯ ЗУСТРІЧЕЙ АРХІЄПИСКОПА ЛЬВІВСЬКОГО І ГАЛИЦЬКОГО АВГУСТИНА З ПРЕДСТАВНИКАМИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Відповідальний за зв’язки Української Православної Церкви зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України архієпископ Львівський і Галицький Августин мав зустрічі з начальником штабу 14 авіаційного корпусу ВПС України генералом-майором Синенком Ю.М. та командувачем того ж авіакорпусу генералом-лейтенантом Онищенком С.І., начальником УДАІ УМВС України у Львівській області підполковником Сало О.М., начальником відділу УДАІ УМВС України у Львівській області підполковником Сопільником Л.І., вручив орден святого князя Володимира Ш ступеня Президенту Львівської обласної спілки ветеранів підрозділів спеціального призначення Колеснику М.І. Кім того Його Високопреосвященство зустрівся з командувачем ЗОК МО України генералом-полковником Чернілевським В.С., виконавчим директором Української християнської місії тюремного служіння Ю.Васильчуком, прийняв делегацію Збройних Сил Югославії у складі полковника Радослава Шкорича, капітана 1 рангу Міліслава Мойовича та полковника Зорана Пеіча, провів нараду співробітників військового відділу УПЦ, відвідав Національну Академію МВС України, де мав зустріч з її ректором генералом-лейтенантом міліції Кондратьєвим Я.Ю. та виступив перед курсантами Академії — слухачами катехизаторських курсів, відвідав Депапртамент з питань виконання покарань України і мав зустріч з його Головою генералом-лейтенантом Льовочкіним В.А. На запрошення Командувача Внутрішніх Військ МВС України генерала-майора Попкова С.Є. владика Августин був присутній на урочистостях і прийомі з нагоди 10-ї річниці Внутрішніх Військ. У київському мікрорайоні Жулянах архієпископ Августин звершив молебень на початок будівництва храму у військовій частині, де мав спілкування з особовим складом.

21.04.2002. ЛЬВІВ. СТУДЕНТИ ВИЩІХ БОГОСЛОВСЬКИХ КУРСІВ СКЛАЛИ ЧЕРГОВИЙ ІСПИТ

На запрошення Львівського молодіжного братства Почаївської ікони Божої Матері в гостях у Львівській єпархії перебували насельники свято-Успенської Почаївської лаври ректор Почаївської духовної семінарії архімандрит Нафанаїл, ігумен Силуан, а також інспектор ПДС протоієрей Олег Плаксій та протодиякон Віктор, які провели зустріч з членами братства та парафіянами. У Львівській єпархії також перебував викладач Московського свято-Тихонівського православного Богословського інституту диякон Діонісій. Цього ж дня студенти Вищих Богословських Курсів складали черговий іспит.

21.04.2002 НЕЗВАЖАЮЧИ НА “ПРЕЗИДЕНТСЬКУ ПІДТРИМКУ” ЖИТЕЛІ С. БЛАГОДАТНЕ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ НЕ ДОПУСКАЮТЬ НАРУГИ ТА ЗНУЩАННЯ НАД ПРАВОСЛАВНОЮ ВІРОЮ, ЩО ПРИНІС НА ДОНЕЧЧИНУ ЇХНІЙ ЗЕМЛЯК ФІЛАРЕТ ТА ЦЕРКВА, ЯКОЮ ВІН КЕРУЄ

Одразу після того як Фiларет освятив хрест на бані церкви, яку він захотів збудувати у своєму рідному селі, заручившись підтримкою вищих посадових осіб нашої держави, але не заручившись підтримкою односельчан, громада земляків незадоволених тим, що на їхніх очах звершується святотатство, попросила виїхати із села будiвельників, запрошених Філаретом для завершення будівництва “храму”.
Прес-служба УПЦ-КП поспішила зробити заяву з цього приводу, в якій, зокрема, говориться: “Московська патрiархiя вирiшила вдатися до антихристиянських, злочинних дiй проти УПЦ-КП.” Прес-служба Української Православної Церкви змушена зауважити, що ця заява черговий наклеп и брехня філаретівців. Не допускати образи своїх релігійних почуттів та міжконфесійного розбрату, які постійно провокуються Філаретом та його псевдоцерквою, — це законне право будь якої територіальної громади в Україні. Цим правом просто скористались жителі Благодатного, а Київська Митрополія, чи Московська або Ієрусалимська Патріархія, тут ні при чому.

19-20 АПРЕЛЯ 2002 ГОДА В КРЫМУ СОСТОЯЛИСЬ ОЧЕРЕДНЫЕ КОНСУЛЬТАЦИИ ДЕЛЕГАЦИЙ МОСКОВСКОГО И КОНСТАНТИНОПОЛЬСКОГО ПАТРИАРХАТОВ, ПОСВЯЩЕННЫЕ ПРОБЛЕМЕ РАСКОЛОВ В ПРАВОСЛАВИИ
Официальное сообщение>>>

20.04.2002. КИЇВ. РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ “СТОЛИЦЯ” В ПРЯМОМУ РОЗУМІННІ “ПІДВЕЛА ПІД МОНАСТИР” КЕРІВНИЦТВО КИЇВСЬКОГО МЕТРОПОЛІТЕНУ

Жителі та гості столиці України, кому по роботі, а кому в особистих справах було потрібно заходити на станцію метро “Арсенальна”, що розташована неподалік від знаменитого монастиря — Свято-Успенської Києво-Печерскої Лаври, були неприємно вражені брудною лайкою, яка виливалась з метрополітенівської радіотрансляційної мережі. “Нова загроза повного захоплення Московською церквою Лаврської святині! Передати Святу Софію українській аутентичній церкві УПЦ-КП!» — ось далеко не повний перелік виголошуваних інсинуацій, що лунали з радіотрансляторів. Беззаперечно має місце факт розпалювання релігійної ворожнечі, причому з обтяжуючими обставинами, якими є втягнення в з’ясування міжконфесійних стосунків державної структури — “Київського метрополітену” та використання державних матеріальних ресурсів. Таке неподобство тривало доти, аж поки нам не вдалося зв’язатись по телефону з керівництвом метрополітену, яке вжило термінових заходів, для полагодження конфлікту. З’ясувалось, що через метрополітенівську радіотрансляційну мережу рекламуються анонси газети “Столиця” і наші кореспонденти стали свідками цього факту. Оскільки метрополітен підпорядкований Київській міськдержадміністрації то остання зобов’язує метрополітен робити це безкоштовно. Заступник начальника метрополітену приніс вибачення перед віручими Української Православної Церкви за образу їхніх релігійних почуттів та пообіцяв, що відтепер всі анонси, які буде передавати для оголошення в метрополітені газета “Столиця”, будуть ретельно перевірятися з метою не допущення конфліктної ситуації у майбутньому.
Залишилось розібратись в тому, яке відношення має до видання згаданої газети Київська держадміністрація. З вихідних даних видно, що засновником загальноукраїнської громадсько-політичної газети “Столиця” є спільне підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Столиця”, а членом редколегії є начальник Головного управління преси та інформації Київської міськдержадміністрації Валерій Кравченко. Одже, діагноз такий — у панів Валерія та Олександра обмежена головним чином не відповідальність а совість, оскільки вони безпардонно використовують службове становище державних чиновників для лобіювання інтересів бізнес-групи УПЦ-КП, яка не тільки ніколи не була церквою, а є клоном справжньої Українській Православній Церкві, яка ніколи не була “церквою сусідньої держави”, а захищає і ростить духовність українського народу безперервно останні 1014 років.

20.04.2002. СУМЫ. УСПЕШНО ПРОДОЛЖАЕТ СВОЮ РАБОТУ ЦЕНТР ПРАВОСЛАВНОЙ МОЛОДЕЖИ ПРИ КАФЕДРАЛЬНОМ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСКОМ СОБОРЕ

Центр работает с июля 2001 г. по благословению епископа Сумского и Ахтырского Иова. Основная цель деятельности Центра — социальное служение. Руководителем организации является алтарник собора Сергий Луцкин. В августе 2001 г. сотрудники Центра безвозмездно сделали ремонт в Центре реабилитации инвалидов “Содействие”. Еженедельно православная молодежь посещает детскую городскую больницу, принося детям-сиротам продукты питания и угощения. 20 февраля 2002 г. ребята из Центра православной молодежи оказали адресную помощь двадцати сумским малообеспеченным семьям, доставив в дома подопечных детскую одежду, собранную прихожанами храмов преподобного Сергия Радонежского, святителя Луки на Басах и Петропавловского храма, а также продукты питания.
Пресс-служба Сумской епархии

20.04.2002. АХТЫРКА. ВОЗРОЖДЕНИЕ АХТЫРСКОГО МОНАСТЫРЯ

В начале марта 2002 г. по благословению епископа Сумского и Ахтырского Иова в Ахтырке была зарегистрирована православная община Свято-Троицкого мужского монастыря, в клир которого вошли преподаватели и студенты Сумского пастырско-богословского духовного училища. Эта древняя обитель Сумщины известна с начала XVII века. Она была основана на горе Ахтырь во времена унии православными иноками, которые, спасаясь от гонений со стороны поляков-католиков, основали в Слободской Украине много монастырей. Согласно исследованиям известного историка Н.И.Костомарова, на этой земле, считавшейся в то время порубежьем Московского государства, спасались беженцы, пострадавшие от надругательств над верой со стороны польской шляхты. Именно православные основали в то время Харьков, Сумы, Ахтырку и другие города Слобожанщины.
Пресс-служба Сумской епархии

20.04.2002. СУМЫ. ИЗДАНА КНИГА “ОККУЛЬТИЗМ В ПРАВОСЛАВНОЙ УПАКОВКЕ: ПРАВОСЛАВНЫЙ АНАЛИЗ УЧЕНИЯ ОЛЬГИ АСАУЛЯК”

Издание осуществлено по благословению епископа Сумского и Ахтырского Иова. Авторы — Андрей Осипов и Сергей Дяченко — студенты Сумского пастырско-богословского училища. Это первое и единственное в странах СНГ серьезное богословское исследование учения и практики оккультной школы Ольги Асауляк, более распространенной в Украине, чем в России. В Сумах учение О.Асауляк, к сожалению, особенно популярно среди врачей и учителей. Основательница так называемой «Школы единого принципа» постоянно акцентирует внимание на том, что учение, которое она преподает, является православным. При этом люди обычно даже не подозревают, что, становясь адептами этой школы, они отлучают себя от Церкви. Тем более, что и сама О.Асауляк была отлучена от Церкви в марте 1998 г. архиепископом Сумским и Ахтырским Ионафаном (ныне — архиепископ Херсонский и Таврический). Что же привлекает к О.Асауляк последователей? Обычно то, что вообще привлекает в оккультизме: “высокие тайные знания”, измененные состояния сознания, приобретение необычных способностей и “общение с иными мирами”. Но только здесь все это преподается под псевдонаучными и христианскими терминами. Следует отметить, что книга А.Осипова и С.Дяченко “Оккультизм в православной упаковке” написана не потому, что двое нетерпимых к чужим взглядам авторов решили развенчать учение “Школы единого принципа”, основанной О.Асауляк. Авторы не преследовали цель обидеть или оскорбить саму О.Асауляк. Эта книга — православный анализ нового оккультного учения, которое почему-то претендует на то, чтобы говорить о Православии, а иногда — даже и от лица Православия. Книга рассчитана на православного читателя, а также на адептов школы О.Асауляк, которые захотят разобраться в действительной “православности” этого учения. Об экземплярах издания уже можно спрашивать в сумских библиотеках. Издание уже реализуется в епархиальном магазине и размещено в Интернете (http://asaulak.narod.ru/).
Пресс-служба Сумской епархии

20.04.2002. СУМЫ. ВЫШЕДШАЯ В КИЕВЕ КНИГА О ЦЕРКОВНОМ РАСКОЛЕ В УКРАИНЕ ПОЯВИЛАСЬ В СУМАХ

Сумская епархия передала областной и городской библиотекам экземпляры новой книги «К истории автокефального и филаретовского расколов. Статьи, свидетельства, документы», изданной в марте этого года в Киеве. Книга будет очень интересна всем, интересующимся новейшей историей Украины, особенно — учителям, преподавателям истории, политологам. В этом издании в хронологической последовательности отражены события церковного раскола на Украине с февраля 1989 года по март 2002, в частности, описан ночной штурм с 18-го на 19-е июня 1992 года Киево-Печерской Лавры боевиками УНСО во главе с Д.Корчинским и С.Гринчуком, их бесчинства и погромы в ограде древней православной обители. Приведены свидетельства очевидцев, документы и фотографии, касающиеся тех событий. Книга уже сейчас доступна не только на абонементах и в читальных залах двух сумских библиотек, но и пользователям сети Интернет по адресу официального сайта Украинской Православной Церкви (http://www.orthodox.org.ua).
Пресс-служба Сумской епархии

20.04.2002. СУМЫ. ОТКРЫЛАСЬ ПРАВОСЛАВНАЯ АКАДЕМИЯ ДЛЯ МИРЯН

По благословению епископа Сумского и Ахтырского Иова, 31 марта в здании управления Сумской епархии начались занятия в Православной Академии для мирян. Каждое воскресенье слушателям Академии предлагаются лекции по следующим предметам: Литургическое и Святоотеческое богословия, Священная история Ветхого и Нового Завета, История Церкви, а также античная и христианская философия. Лекторы Академии — священники кафедрального собора, а также преподаватели Сумского пастырско-богословского училища. Лекции рассчитаны на интеллигенцию, учителей, преподавателей ВУЗов, а также всех желающих углубить и расширить свои знания по основам православного вероучения, церковной науки, Священного Писания и Предания. Посещение занятий — свободное и бесплатное.
Пресс-служба Сумской епархии

20.04.2002. СУМЫ. ПРАВОСЛАВНАЯ ПЕРЕДАЧА В СУМСКОМ РАДИОЭФИРЕ

По благословению епископа Сумского и Ахтырского Иова 17 февраля впервые в эфир на одной из сумских FM-радиостанций вышла православная программа «Воскресение». Основные события церковного года, рассказ о праздниках и постах, жизнеописания святых Православной Церкви, объяснение Таинств Церкви и толкование на воскресные Евангельские чтения, встречи с интересными собеседниками — все это можно услышать в программе «Воскресение», которая вот уже два месяца регулярно знакомит людей верующих и неверующих с истинами христианской веры. Программу «Воскресение» готовит к эфиру областная общественная организация в поддержку канонической Православной Церкви «Путь православных». Руководитель и соведущий передачи — настоятель храма святителя Луки (Войно-Ясенецкого) священник Максим Денисенко.
Пресс-служба Сумской епархии

20.04.2002. СУМЫ. ЕПИСКОПОМ СУМСКИМ И АХТЫРСКИМ ИОВОМ УТВЕРЖДЕН ПРОЕКТ СУМСКОГО ТЮРЕМНОГО ХРАМА ВО ИМЯ СВЯТИТЕЛЯ НИКОЛАЯ МИР ЛИКИЙСКИХ ЧУДОТВОРЦА

Храм будет сооружен на территории исправительной колонии №116. Проект, разработанный полтавскими архитекторами, выполнен в стиле классицизма. Высота храма составит около 12 м. Предполагаемая вместимость храма — до 150 человек. В настоящее время православных верующих упомянутой колонии духовно окормляет священник Спасо-Преображенского собора Вячеслав Буваленко. В Украине сейчас много колоний и тюрем. В некоторых из них есть православные храмы, и люди, заточенные в темницах, с Божией помощью поворачиваются к истине, в душе обретают Бога, ведь, по православному убеждению, только соединение справедливого суда с христианским милосердием может помочь человеку возродиться душой.
Пресс-служба Сумской епархии

20.04.2002. СЛАВЯНОГОРСК. РАЗРАБАТЫВАЕТСЯ ПЛАН ВОССТАНОВЛЕНИЯ УТРАЧЕННЫХ СВЯТЫНЬ УСПЕНСКОЙ СВЯТОГОРСКОЙ ПУСТЫНИ

Знаменитая Святогорская Успенская пустынь, расположенная в г.Славяногорске Донецкой области на берегу р.Северский Донец, возникла как пещерный монастырь еще в XIII веке, по другим данным — в XVI. Со временем возле высеченных в меловом скальном утесе пещер сформировался и великолепный наземный архитектурный монастырский ансамбль. В конце XVIII века, в связи с отнятием церковных земель в казну, монастырь был обращен в приход и подарен Г.Потемкину, но в середине XIX столетия возродился и стал одним из наиболее почитаемых в Украине. В 1922 г. обитель была повторно упразднена советской властью, которая использовала монастырь и его окрестности для создания целого городка шахтерских здравниц пионерских лагерей — Славяногорска. В 1992 г. монастырь был возрожден. К этому времени на его территории, помимо санатория, располагался и историко-архитектурный заповедник, который проделал большую работу по реставрации и исследованию истории Святогорских святынь. С уходом советской эпохи в прошлое были по-новому осмыслены перспективы возрождения святынь Успенской обители и развития Славяногорска как здравницы и туристического центра. В этой связи под руководством начальника Главного управления градостроительства и архитектуры Донецкой облгосадминистрации был проведен конкурс на лучшую идею концепции развития Славяногорска, по результатам которой был сформирован авторский коллектив, работающий над новым планом преобразования города. Разрабатываемый план предполагает воссоздание тех из святынь Успенской обители, которые были уничтожены в советское время до начала реставрационных работ. Речь идет о грандиозной Кирилло-Мефодиевской лестнице, соединявшей сердцевину архитектурного ансамбля монастыря с вершиной пещерного мелового утеса; о Спасо-Преображенской церкви, стоявшей на горе Фавор вблизи мелового утеса; о монастырском хуторе с храмом во имя Ахтырской Иконы Божией Матери; о кладбище при входе в пещерный храм преподобных Антония и Феодосия Печерских; о ските святого Арсения Великого. Предполагается также восстановить дворец графа Потемкина и реконструировать монастырский гостиный двор, в пределах которого должна будет расположиться и музей “Святые Горы с древнейших времен”. При этом произойдет передача принадлежащей пока санаторию территории гостиного двора действующему монастырю.
Донбасс Православный/Пресс-служба УПЦ

20.04.2002. ВЛАДИМИР-ВОЛЫНСКИЙ. ИДЕТ ПОДГОТОВКА К ПРОВЕДЕНИЮ 5-го МОЛОДЕЖНОГО ПРАВОСЛАВНОГО ФЕСТИВАЛЯ ДУХОВНОЙ И ПАТРИОТИЧЕСКОЙ ПЕСНИ

Ставший традиционным для Владимир-Волынской епархии фестиваль — его посещают порой до 30-ти хоров из разных епархий Украины, из Беларуси и Польши — пройдет на сей раз в г.Радно. Условия участия в фестивале остаются прежними: это выступление хоров трех типов — молодежный церковный хор, детский хор и семейный творческий коллектив — с исполнением трех номеров — богослужебного песнопения, псалмопения и песни о матери и отцовском доме.

20.04.2002. ВЛАДИМИР-ВОЛЫНСКИЙ. ОСУЩЕСТВИВ ЗАХВАТ ХРАМА КАНОНИЧЕСКОЙ ЦЕРКВИ, ФИЛАРЕТОВЦЫ ОТКАЗЫВАЮТСЯ ВЫПОЛНИТЬ ПРЕДПИСАНИЕ СУДА О ЕГО ВОЗВРАЩЕНИИ ЗАКОННОМУ ВЛАДЕЛЬЦУ

В с.Тимковичи Иваничевского района Волынской области группировка раскольнического “Киевского Патриархата”, спилив замки на местном приходском храме Украинской Православной Церкви, осуществила самочинный и антизаконный захват святыни. Эта акция была предпринята филаретовцами несмотря на то, что, когда встал вопрос о помещении для “богослужений” молодой раскольнической общины, сельсовет предлагал сторонникам “Киевского патриархата” здание клуба. Захватив православный храм, раскольники стали угрожать служившему в нем пожилому священнику, жилье которого располагается на церковном подворье, выдворением на улицу: за то, что он не поддерживает “родную церковь”. Рассмотрев 12 апреля иск православных по факту захвата храма, областной суд предписал филаретовцам до 20 апреля освободить здание церкви. Узнав об этом, раскольники заявили: “А что нам суд?” Когда же 14 апреля православные жители Тимковичей попытались пройти на церковное подворье для воскресного богослужения, раскольники не пустили односельчан в ограду храма и осыпали пришедших бранью. Ситуация осложняется тем, что если до выборов сельсовет искренне пытался найти путь мирного разрешения конфликта, то теперь в указанном органе власти председательствует представитель РУХа и его дальнейшие шаги в связи с возникшей проблемой непредсказуемы. Остается надеяться на милость Божию и благоразумие власть имущего.

20.04.2002. ІВАНО-ФРАНКІВСЬК. МІСЬКРАДА ПРИЙНЯЛА РІШЕННЯ ПРО БЕЗОПЛАТНУ ПЕРЕДАЧУ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК У ВЛАСНІСТЬ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

У тексті прийнятого 7 березня рішення сказано:
“З метою створення в місті умов для безперешкодної реалізіції громадянами гарантованого Конституцією України права на свободу совісті, беручи до уваги, що змінами у законодавстві запроваджено нові засади використання земель юридичними особами, які не належать до державної власності чи власності територіальних громад… міська рада вирішила:
1.Передати безоплатно у власність релігійним організаціям, релігійні громади яких діють у м.Івано-Франківську, земельні ділянки, що перебувають у їх користуванні.
2.Виконавчому комітету міської ради спільно із постійною депутатською комісією ради з питань будівництва, архітектури, земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища та сприяння розвиткові сіл за поданням релігійних організацій про реалізацію щодо них пункту 1 цього рішення приймати в кожному конкретному випадку рішення щодо відводу землі (у разі відсутності державного акту на право постійного користування, договору на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди) та про укладення угод про безоплатну передачу земельних ділянок у власність, а також здійснювати видачу державних актів про право власності на земельні ділянки.
3.Внести зміни до пункту 1.9 рішення XXI-ї сесії міської ради від 25 січня 2002 року “Про делегування окремих повноважень щодо управління землями міста”, замінивши у абзацах першому і третьому слова “договорів купівлі-продажу” відповідно словами “Угод про перехід права власності на земельні ділянки”.
4.Звільнити релігійні організації та міську раду, воконавчий комітет від сплати державного мита за нотаріальне посвідчення угод про безоплатну передачу земельних ділянок, які укладаються між ними згідно із цим рішенням.
5.Рекомендувати сільським радам Івано-Франківської міської ради передавати безоплатно у власність релігійних організацій земельні ділянки, які розташовані на території сільських рад та перебувають у користуванні зазначених релігійних організацій”.
Публікація рішення у газеті “Західний кур’єр”, що, згідно 6-го пункту документу, є моментом набуття останнім юридичної сили, відбулася 12 квітня. Відразу ж по цьому архієпископ Івано-Франківський і Коломийський Николай звернувся до органів влади з проханням про передачу у власність земельних ділянок двом громадам, що мають осередки на вул.В.Чорновола та на вул.О.Довженка.

20.04.2002. МАКЕЕВКА. ПРАВО СОБСТВЕННОСТИ НА ЗДАНИЕ НОВОВОЗВЕДЕННОГО СВЯТО-ГЕОРГИЕВСКОГО СОБОРА ОФИЦИАЛЬНО ЗАКРЕПЛЕНО ЗА ПРИХОДСКОЙ ОБЩИНОЙ ХРАМА

Возведенный по проекту архитектора Д.Яблонского, храм уже стал достопримечательностью Донбасса. Шаг за шагом собор обретает свою завершенность. Иконостас уже облачен в уральский мрамор, алтарь — в греческий, узоры из итальянского мрамора украшают полы. 11 марта исполком Макеевского горсовета принял решение о передаче права собственности на здание храма приходской общине последнего. Вручение свидетельства о праве собственности проходило в самом храме в торжественной обстановке. Городской голова Василий Джарты передал документ настоятелю собора архимандриту Варнаве в присутствии собравшихся прихожан. “Сегодня для города знаменательный день — право собственности переходит к православной общине. Я хочу вручить это свидетельство на долгие века — как символ веры, и пусть оно передается нашим детям, внукам и правнукам, а день 11 марта 2002 года пусть навсегда останется в памяти горожан… А тот факт, что право владения собором закреплено за общиной, вовсе не означает, что власть и город будут меньше ему помогать. Все остается по-прежнему”, — отметил в своем выступлении В.Джарты. Имена архитектора Дмитрия Яблонского и первого мецената строительства храма Владимира Кузяры — тружеников, чей земной путь уже окончился, — будут вырезаны на установленных в соборе мраморных досках и поминаемы за богослужениями.
Донбасс Православный/Пресс-служба УПЦ

20.04.2002 КИЇВ. НАБЛИЖЕНІ ДО ФІЛАРЕТА ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ВБАЧАЮТЬ ПЕРЕМОЖЦЕМ У ВИБОРАХ 31 БЕРЕЗНЯ 2002 РОКУ НЕ ЯКУСЬ ПАРТІЮ АБО ПОЛІТИЧНИЙ БЛОК, А “КИЇВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ”

Цитуємо дослівно із збереженням граматики і орфографії оригіналу: “Схоже, що попри яскра­ву перемогу на останніх парла­ментських виборах проти Україн­ської православної церкви Київського патріархату розгорнуто ша­лену боротьбу.” (Столиця №16 від 19 квітня 2002 р.) Схоже солодкі мрії бути увінчаним лаврами переможця і в’їхати на білому коні в стіни Святої Софії не полишають вождя УПЦ-КП. Тож всі інформаційні сили навближени до його прес-служби спішать оголосити претензії антиправославної структури, якою він керує, на все, що тільки можуть придумати філаретівські, розпалені гарячкою жадібності, залишки глузду.
“Хотілося, щоб передача майна була обережною та виваженою, і ми були впевнені, що культурні над­бання українського народу залишаться в країні”, — заявив “Патріарх“ Філарет, коментуючи останні постанови українського уряду з приводу церковного майна”, — пише та ж газета. А де поділися кошти православних віруючих, що були на рахунку Митрополії Української Православної Церкви у 1991 році, та які особисто привласнив Філарет? Чи залишились вони в Україні, та чи сплачені з них хоч би податки?

20.04.2002 КИЇВ. ВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ «ЧЕРНЕЦЬ» ТА БАТЬКО ТРЬОХ ДІТЕЙ ПРЕЗЕНТУВАВ КНИГУ “УКРАЇНСЬКЕ ЧЕРНЕЦТВО” ІВАНА ОГІЄНКА

Парадоксальність події, що відбулася 16 квітня у Будинку вчителя під час вшанування пам’яті громадського діяча та науковця Івана Огієнка, потребує скоріше медичного дослідження. Людина, яка ще в чернецтві порушила всі обітниці ченця, — безшлюбність, безсрібництво та смиренність, за що була викинута із Православної Церкви, — повчає присутніх у чому є сенс чернечого житя: “Бо чернецтво — це стан і людини, коли вона віддає всю і себе служінню Богові та Цер­кві», — сказав глава Україн­ської православної церкви Київського патріархату.” (Юрій Дорошенко, Столиця №16 від 19 квітня 2002 р.).
Не думаємо, що книга стане популярною серед того чернецтва, яке “розсадив” Філарет. Відомо, що його “архімандритів” неодноразово звинувачували за ухилення від сплати аліментів, розповсюдженні наркотиків, створенні наркопритонів при очолюваних ними “монастирях” та інші злочини. А деякі заслужені “ченці”-псевдоєпископи мали розборки з батьками неповнолітніх дівчат за розтління останніх.

19.04.2002. НЕ МАЮЧИ ПІДТРИМКИ СЕРЕД ВІРУЮЧИХ ОДНОСЕЛЬЦІВ, ВІДЛУЧЕНИЙ ВІД ЦЕРКВИ ФІЛАРЕТ ЗМІГ ПОБУДУВАТИ ХРАМ У РІДНОМУ СЕЛІ ЛИШЕ ЗА ДОПОМОГИ ПРЕЗИДЕНТСЬКОЇ ВЛАДИ

Чергову брехню розповсюдила газета “Вечірній Київ” — філія філаретівської прес-служби. В матеріалі прес-секретаря анафеми, юного Юрія Дорошенка “Благодатний храм”, розповідається про “освячення хреста” на “церкві”, яка будується на батьківщині громадянина Денисенка у селі Благодатному Донецької області. “…У селі й донині стоїть школа, де перші знання здобував маленький Мишко…, є й старенька дерев’яна Миколаївська церквиця на околиці, куди бігав, наперекір вчителям-атеїстам, бунтівний Денисенко… Нині вже давно, — пише Ю.Дорошенко — немає тих вчителів, а у церкві править московський “священик-атеїст”. Потім автор повідомляє, що цей священик, коли (кілька років тому) померла мати Філарета Меланія, “не пустив до храму відспівати стареньку, кинувши антихристиянське: «Тут розкольників не відспівують! Так і довелося синові просто неба правити панахиду по матері на батьківському обійсті, де тепер живе рідний брат”. Але навіщо ж говорити неправду? На відміну від самого Філарета, якого, у випадку смерті в стані розколу, дійсно не будуть відспівувати у Православній Церкві, мати колишнього митрополита ніколи не була в розколі: все своє житя вона була справжньою і дуже порядною прихожанкою; як і її односельці, ходила до храму канонічної Української Православної Церкви, молилась за спасіння душі свого нещасного сина, якого нечистий попутав. Ніяких ілюзій, що до Мишка та його “єдиноутробної сестри” Євгенії Петрівни вона не мала, — їй краще за всіх було відомо, що Євгенії Петрівни вона не народжувала. Вона також співчувала подрузі по нещастю — тещі Філарета, Ксенії Митрофанівні Родіоновій, яка в своїх заявах до дільничого міліціонера, називала Філарета не інакше як “сожитель моей дочери Михаил Денисенко”, а не “единоутробный брат моей дочери”.
Пані Меланію відспівав духівник, місцевий православний священик, у присутності багатьох прихожан, які її поважали та любили. Філарет (про це може не знати юний Ю.Дорошенко) звертався до митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона з проханням дозволити йому (Філарету) відспівати свою матір. Але митрополит Іларіон дозволив Філарету лише як сину бути присутнім на відспівуванні (хоча анафемованих взагалі не допускають у християнські храми), а службу проводити благословив місцевого священика. Філарету відспівувати свою матір не дозволив навіть його рідний брат, інакше чому це він зробив не у хаті, а на присадибній ділянці, “просто неба”.
Так що відношення до анафемованого Філарета, як у рідному селі, так і на всій Донеччині однозначно негативне. Недарма всякий його візит туди закінчується скандалом, згадаємо хоч би і Маріуполь, де Філарета бабусі спочатку облили помиями, а потім ще й вдарили пластиковим відерцем (зберігся відеозапис цих подій). Тому, справді, без втручання Президента православні віруючі ніколи б не дозволили оскверняти свою рідну землю філаретівськими “служіннями”. Звичайно, навіть місцева влада с.Благодатного не прийшла на “освячення” Філаретом “хрестів”. За це і лає іі в своїй статті Дорошенко, а Філарет зізнається: «Церква в моєму селі з’явилася лише за підтримки та втручання Президента України Леоніда Кучми. Саме він припинив беззаконня та сприяв тому, щоб місцева влада таки перестала перешкоджати будівництву храма Божого. За це я вдячний йому». Видно, Філарет дуже сильно допік своїм односельцям, бо що б у наш час та за власні кошти хтось заважав побудувати у далекому, забутому селі церкву! А нашому православному Президенту, мабуть, немає більше чого робити, окрім як “втручатись” і допомагати, всупереч волі народу, анафемі у будівництві. Може Леонід Данилович пригадає, що він — гарант Конституції, який зобов’язаний захищати законність і забезпечити виконання рішень вищих судових органів держави й повернути всі храми й церковне майно захоплені філаретівцями законному власнику — Українській Православній Церкві?
Цікавим є й ще одне одкровення Філарета: “…перед будівництвом я звернувся до громади: “Якою мовою бажаєте, щоб у вас правилося?» Люди мені відповіли — хочуть, аби було українською, бо, як виявилося, лише після того, як почули рідну мову в храмі, зрозуміли зміст служби…”. Як відомо, рідної мови Філарет не хотів чути 60 років, а вчив паству: “Української мови не існує, а є тільки польсько-жидівський гібрид”.

19.04.2002. “ВАТИКАН ПРОТИВ ПРАВОСЛАВИЯ” — ПОД ТАКИМ ЗАГОЛОВКОМ ГАЗЕТА “КОМСОМОЛЬСКАЯ ПРАВДА” ОПУБЛИКОВАЛА РАЗВЕРНУТЫЙ МАТЕРИАЛ ОБ ЭКСПАНСИИ КАТОЛИЧЕСТВА НА ТЕРРИТОРИЮ СНГ

Поскольку наиболее пострадавшей от католичества православной страной СНГ является Украина, — так как помимо пяти диоцезий Римо-католической Церкви у нас действует еще Украинская Греко-католическая (или униатская) Церковь, прикрывающая свою католическую принадлежность православными обрядами, — обращаем внимание наших читателей на опубликованный “КП” комментарий В.Лебедева, большей частью посвященный православно-католическому противостоянию в Украине:
Председатель Союза православных граждан России, главный редактор журнала “Православная беседа” Валентин ЛЕБЕДЕВ: То, что делают посланцы Папы, похоже на оккупацию.
“Решение Ватикана об учреждении русской католической церкви, “параллельной” каноническим структурам Московской Патриархии, похоже на план оккупации. Ведь, по сути, речь идет о создании на территории России государственных структур другой страны, которой является Ватикан. Союз православных граждан будет противодействовать духовной экспансии католицизма. Это наше право.
Но мы не собираемся прибегать к методам, которые применяли и применяют наши оппоненты. Я имею в виду разгром греко-католиками (католиками, использующими православные обряды) нескольких православных епархий на западе Украины, насильственный захват православных храмов, применение при этом слезоточивого газа и резиновых дубинок, массовые избиения православных священников и мирян. Те, кто такое вытворял, имеют тесные контакты с националистическими экстремистами из УНА-УНСО.
По всем этим фактам нет ни одного уголовного дела. Никто не наказан, ни один храм не возвращен, мало того — не дают строить новые. Участники и вдохновители погромов занимают на Украине важные государственные посты. А католическая церковь, по призыву и во имя которой развязан террор, в России пытается предстать в качестве мирного посланца “цивилизованного человечества”.
В таких условиях решение Римско-католической церкви воспринимается как очередная попытка создания в нашей стране “пятой колонны”, тем более что мы знаем уже, как проявил себя Ватикан в отношении Украинской Православной Церкви. Поэтому считаю, что вопрос регистрации католических структур в России должен быть обусловлен отношением к правам православных верующих на Украине.
Пора объявить бойкот тем политическим силам, которые пренебрегают позицией православных граждан. На Украине это прежде всего блок Виктора Ющенко, в списке которого прямые противники православия, виновные в массовом терроре против канонической церкви, представители “Киевского патриархата”, через структуры которого проводилась вербовка украинских граждан в “горячие точки” СНГ, в том числе в Чечню. В России это те, кто выступает за воссоздание структуры тоталитарной эпохи — “совета по делам религий”, кто нарушает права православных граждан в области образования и информации”.
Комсомольская правда/Православие в Украине

19.02.2002. КИЇВ. ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ПІДПИСАВ УКАЗ ПРО ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО, ВІДОМОГО СВОЄЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

20 квітня виповнюється 380 років з дня смерті видатного воєначальника та державного діяча Петра Конашевича Сагайдачного. З ім’ям славного гетьмана пов’язане створення у Києві вищого духовного навчального закладу — Києво-Могилянської академії, правонаступницею якої є Київська Духовна Академія та Семінарія Української Православної Церкви.
Хотілося б сподіватися, що вшанування пам’яті цієї видатної, щиро віруючої православної людини не перетвориться у націоналістичний шабаш, на якому Петру Сагайдачному припишуть те, що ніколи не було йому притаманним — русофобство та неприязнь до канонічної Православної Церкви.

19.04.2002. КИЇВ. ГАЗЕТА “ДЕНЬ” НАГАДАЛА ПРО ДЕМОНСТРАЦІЮ НА ЗАХИСТ АНДРІЇВСЬКОЇ ЦЕРКВИ У 1961 РОЦІ, АЛЕ Й ДОСІ ЦЕЙ ХРАМ НЕ ПЕРЕДАНИЙ ЗАКОННОМУ ВЛАСНИКУ — УКРАЇНСЬКІЙ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ, А ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ЯК КОНЦЕРТНИЙ ЗАЛ ТА ПРИТУЛОК АНАФЕМОВАНИХ ТА РОЗКОЛЬНИКІВ

Газета “День” нагадала про те, що більше 30-ти років тому, а саме — 18 квітня 1961 року, в Києві відбулася демонстрація віруючих проти закриття тоталітарним режимом Андріївської церкви. В наш час режим, хоча і демократичний, віддає передає побудований у 18-му столітті Андріївський храм для “богослужінь” новоствореній псевдорелігійній структурі — УАПЦ, що називає себе “національною церквою”. До речі, Андріївська церква була побудована коштами імператриці Єлизавети Петрівни, яку важко назвати українською націоналісткою. Хто ж зараз збере демонстрацію проти передачі шедевру храмової архітектури антиправославному, маргінальному, розкольницькому угрупуванню?

19.04.2002. КИЇВ. ЧЕРЕЗ НЕРОЗБІРЛИВІСТЬ У ЗАСОБАХ ЗАРОБЛЕННЯ ГРОШЕЙ ДЕРЖАВНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ “УКРПОШТА”, В СТОЛИЦІ ПРАВОСЛАВНОЇ ДЕРЖАВИ МАСОВО РОЗПОВСЮДЖУЄТЬСЯ БЕЗКОШТОВНА САТАНИНСЬКА ГАЗЕТА З РЕКЛАМОЮ ЧОРНОЇ МАГІЇ

Невинна назва ”Здоровенькі були” на першій сторінці газети приховує фотографії сучасних ворожбитів та магів з виряченими очима, маніпулюючих християнськими символами на розвороті видання. Ці, з дозволу сказати, “цілителі”, вас обдурять, — “с вас, ваших детей и внуков с помощью старинных заговоров и молитв на индивидуальном приеме снимут порчу, сглаз, проклятия, наговоры, привороты”, — разом із вашими останніми грошовими заощадженнями.
Залишилось з’ясувати, кого скоріше злякається “Укрпошта”, — “нечистої сили” чи судового позову від православних громадян за росповсюдження антихристиянських газет.

19.04.2002. ВЛАДИМИР-ВОЛЫНСКИЙ. ИДЕТ ПОДГОТОВКА К ПРОВЕДЕНИЮ 5-ГО МОЛОДЕЖНОГО ПРАВОСЛАВНОГО ФЕСТИВАЛЯ ДУХОВНОЙ И ПАТРИОТИЧЕСКОЙ ПЕСНИ

Ставший традиционным для Владимир-Волынской епархии фестиваль пройдет на сей раз в г.Радно. Условия участия в фестивале остаются прежними — это выступление хоров по трем деноминациям — молодежный церковный хор (до 35 лет), детский хор и семейный творческий коллектив — с исполнением трех номеров — богослужебного песнопения, псалмопения и песни о матери и отцрвском доме. Фестиваль посещает порой до 30 хоров, которые приезжают из разных епархий Украины, а также Польши и Беларуси. Фестиваль однодневный, предоставляется питание участникам.

17.04.2002. КИЇВ. ВІДОМИЙ ЗАХОПЛЮВАЧ ТА ОСКВЕРНИТЕЛЬ ПРАВОСЛАВНИХ ХРАМІВ МИКОЛА ПОРОВСЬКИЙ, А ЗА СУМІСНИСТВОМ ГОЛОВА РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ПАРТІЇ, НА ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ РОЗПОВСЮДИВ ЗАЯВУ СВОЄЇ ПАРТІЇ З ПРИВОДУ «ТЕРОРУ ІЗРАЇЛЮ ПРОТИ НАРОДУ ПАЛЕСТИНИ»

В заяві від 13.04.2002 р., зокрема, говориться: «Постріли й вибухи, терор і насильство відбуваються на священній для кожного християнина землі. Республіканська Християнська партія виражає стурбованість долею палестннців християнських святинь, розміщених у зоні конфлікту, та висловлює співчуття палестинському народові, проти якого Ізраїлем чиниться терор та геноцид».
Така беззастережна підтримка однієї з конфліктуючих сторін, зовсім не гармоніює з присутністю в назві партії слова «Християнська», адже толерантне і незаангажоване і насправді християнське ставлення до подій у Палестині, мало б потребу висловитись і із словами співчуття до ізраїльтян, що гинуть від мусульманського терору. Але марно сподіватись на толерантність від людей, які в недавньому минулому у складі націоналістичних груп бойовиків під проводом членів Вищої Церковної Ради філаретівської УПЦ-КП В. Червонія та того ж М. Поровського, чинили розправу над своїми українськими православними християнами, відбираючи у них храми та церковні приміщення.

17.04.2002. ДНЕПРОПЕТРОВСК. ПРЕДСТАВИТЕЛИ ЕПАРХИИ И ПРАВОСЛАВНОЙ БИБЛИОТЕКИ «ЛЕСТВИЦА» ВСТРЕТИЛИСЬ С УЧАЩИМИСЯ 57-ОЙ ГИМНАЗИИ ДНЕПРОПЕТРОВСКА

Встреча была преурочена ко дню памяти преподобного Иоанна Лествичника, который в своей книге “Лествица” указует 30 степеней Богоугождения, т.е. ступеней духовного совершенствования для человека. Ученики и преподаватели гимназии устроили настоящий праздник — торжество книги, а значит — знаний. Ребята за классный урок постарались раскрыть историю книгопечатания на Руси, значение душеполезной книги в жизни человека. Более 200 детей, присутствовавших на празднике книги, с трепетом внимали рассказам своих сверстников и наставлениям директора гимназии Валентины Григорьевны Шипко, духовным назиданиям священника Свято-Троицкого Кафедрального Собора г. Днепропетровска протоиерея Игоря Собко; а чтобы слова не расходились с делом, православная библиотека “ЛЕСТВИЦА” в честь своего небесного покровителя принесли в дар библиотеке гимназии методическую, педагогическую и богословскую литературу (что есть ежегодной акцией, проводимой “ЛЕСТВИЦЕЙ”). Конечно же, такой дар актуален, ведь в Днепропетровске — эта гимназия является первой, которая в форме факультативных занятий по просьбе родителей начала изучение основ христианской нравственности и этики. Такое разумное соработничество гимназии с Православной Церковью во многом помогает в деле воспитания молодого поколения в духе чистой веры родной Православной Церкви. Очень желательно, чтобы дети и учителя во всех школах услышали об этом прекрасном эксперименте. “Думаю, что это поможет остановить сомнительных заокеанских миссионеров…”, — прокомментировал это событие архиепископ Днепропетровский и Павлоградский Ириней.

http://www.lestvitsa-orthodox.dp.ua

17.03.2002. ПОЛТАВА. ПСЕВДОХРИСТИЯНСКИХ И ПСЕВДОПРАВОСЛАВНЫХ СЕКТ РАЗВЕЛОСЬ СТОЛЬКО, ЧТО БЕЗ ПОМОЩИ МИЛИЦИИ НЕ РАЗОБРАТЬСЯ

Епископ Полтавский и Кременчугский Филипп обратился к начальнику управления МВД в Полтавской области с просьбой привлечь к ответственности бродячих псевдосвященников. Эти так называемые «батюшки», прикрываясь ворованными рясами промышляют себе на пропитание вводя в заблуждение верующих и выманивая, якобы на строительство храмов, деньги. Просьба, как говорится, по адресу. Ведь сами государственные структуры, нарегистрировав без должной експертной проверки множество псевдорелигиозных структур, сами и должны «расхлебывать эту кашу», отлавливая и призывая к порядку жуликов от религии. Как мы знаем, почин в этой важной работе сделала Генеральная Прокуратура Украины, отменив регистрацию псевдоправославной группировки под названием УПЦ-КП.
Комсомольская правда в Украине / Православие в Украине

17.04.2002 КИЕВ. ПО МНЕНИЮ СВИДЕТЕЛЯ, УЧАСТВОВАВШИЕ В СУББОТНЕМ ПОГРОМЕ СИНАГОГИ БРОДСКОГО РЕБЯТА, ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ЯВЛЯЮТСЯ СКИНХЕДАМИ И ПОДЧИНЯЮТСЯ ПРИКАЗАНИЯМ ВЗРОСЛЫХ РУКОВОДИТЕЛЕЙ. КОТОРЫЕ, СУДЯ ПО ВСЕМУ, И ЕСТЬ ИСТИННЫЕ ОРГАНИЗАТОРЫ ПОГРОМА

Такое заключение делает журналист «Комсомольской правды» Инна Золотухина после беседы со свидетелем субботнего происшествия. Высказано уже достаточно много версий по поводу варварского нападения на синагогу Бродского в Киеве. Одна из них: спланировавшими и из-за кулис манипулировавшими подростками — футбольными фанатами, являются «взрослые антисемиты». Вызывает удивление и такой факт, что погромщиков синагоги милиция отыскала в течении ближайших 10-ти часов, а люди 10 лет назад участвовавшие в погроме православной святыни — Киево-Печерской Лавры до сих пор не только не предстали перед судом, а стали популярными телеведущими на украинском телевидении.

15.04.2002. ЛІДЕР УПЦ-КП ВІДЛУЧЕНИЙ ВІД ЦЕРКВИ МИХАЙЛО ДЕНИСЕНКО (ФІЛАРЕТ) ЗНОВ ОПРИЛЮДНИВ СВОЇ ЗАЗІХАННЯ НА СВЯТУ СОФІЮ, КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКУ ЛАВРУ ТА НА ВСІ ХРАМИ, ЩО ДОСІ НЕ ПЕРЕДАНІ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ

Про ці наміри глава невизнаного світовим Православ’ям неканонічного угрупування розповів журналістам на прес-конференції та підкріпив відповідною заявою “Вищої церковної ради”, до якої крім філаретівських лжеєпископів входять такі сумновідомі в Україні особи, як П. Мовчан, І. Драч, М. Поровський, І. Юхновський, В. Червоній, Д. Степовик та О. Гудима.
В зв’язку з цим прес-служба УПЦ нагадує, що:
По-перше, “Київський патріархат” не може вимагати передачі йому православних храмів, бо сам є новоствореним релігійним угрупованням, по суті клоном Української Православної Церкви, який виник у 1992 році, та не має ніякого відношення до Православної Церкви. Про це засвідчили навіть у Києві представники усіх Помісних Православних Церков. В зв’язку з цим “Київський патріархат” не має ніяких прав на святиню Православ’я — храм Святої Софії, а також на будь які колишні православні храми.
По-друге, у “Київського патріархату” храмів не відбирали, тому і повертати їх треба не самозванцям, а колишнім власникам. Таким власником як з точки зору канонів Церкви, так і з точки зору юридичної є Українська Православна Церква.
По-третє, спочатку треба вирішити всі питання з юридичним статусом самого Київського патріархату. Бо, як відомо, Генпрокуратура надала протест з приводу незаконної реєстрації УПЦ-КП. І хоча Держкомрелігій відхилив це подання, питання повинне бути розглянуто у суді. Більш того, навідь Держкомрелігій визнав, що Київський патріархат не є правонаступником Української Православної Церкви, а значить і її майна та храмів. Як відомо депутати Верховної Ради у своєму зверненні до Генпрокуратури вимагали також відкриття кримінальної справи проти Філарета “по факту розкрадення колективного майна в особливо великих розмірах шляхом привласнення”. Треба ще з’ясувати на яких підставах Філарет утримує колишню Київську митрополію та кафедральний Володимирський собор, які ніколи не належали ані КП, ані автокефальній церкві (заснована у 1921 році), правонаступником якої вважає КП Держкомрелігій, і з чим не погоджується Генпрокуратура.
По-четверте, не варто українській державі створювати ситуацію, в результаті якої для неї будуть зачинені двері до Європи. Бо одна з вимог Ради Європи — це повернення майна колишнім власникам, а не новоствореним структурам з сумнівним правовим статусом.
До речі, свого часу на Святу Софію претендувала Марина Цвигун — лідер тоді зареєстрованого “Білого братства”, а сьогодні на неї претендує ще й лідер українських греко-католиків (уніатів) кардинал Любомир Гузар, який теж не проти “засісти у Святій Софії”. Але, вибачте, Православна Церква від своєї святині не відмовлялась і віддавати її нікому не збирається.

15.04.2002. КИЇВ. НА ПУШКІНСЬКІЙ, 36, КЕРІВНИК КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ ПРОВІВ ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЮ, ПІД ЧАС ЯКОЇ ЧЕРГОВИЙ РАЗ БУЛО ЗВИНУВАЧЕНО УКРАЇНСЬКУ ВЛАДУ ТА ЗМІ ЗА БУЦІМТО ІНФОРМАЦІЙНУ БЛОКАДУ ФІЛАРЕТА Й ДИСКРИМІНАЦІЮ ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЇ ПРИ «РОЗПОДІЛІ» ЦЕРКОВНОГО МАЙНА

Цю прес-конференцію можна кваліфікувати, як пробний камінь анафемської камарильї в новій післявиборній політичній ситуації. Адже, як і обіцяв Філарет у листопаді 2001 року його політпатріархат приймав вельми активну участь у виборчих перегонах. Тепер з виглядом переможців у виборах, керівник УПЦ-КП та його оточення почали штовхатись ліктями та здіймати галас, ніби їх уже обділили при розподілі частки влади й майна, що за їх думкою припадає на долю переможця.
Інакше й не можна зрозуміти прозорі натяки П.Мовчана — 66-го номера у списках профіларетівського блоку Ющенка, на касетний скандал за яким стоять ніби «московські спецслужби» та на те, що «останнє слово по імпічменту Президента України Верховною Радою ще не сказане.»
Взагалі ж, нічого нового на цій прес-конференції не було. Традиційно робились заклики до уряду з вимогами віддати Філарету Софію Київську (звинувачуючи при цьому уряд в зраді интересів України), державним коштом побудувати (або передати) у кожному обласному центрі кафедральний собор для афемованих архієреїв (зокрема, представник Філарета у Харкові претендує на Успенський собор). А намагання православних віруючих не допустити філаретівського блюзнірства над святинями (Вінницький конфлікт), оголошувались підступами «руки Москви». Запитання ж нашого кореспондента уточнити перед тим, як передавати майно, правовий статус Філаретівського патріархату в світлі недавнього рішення Генпрокуратури скасувати його реєстрацію, як незаконну, викликало лютий напад з переходом на особисті образи та образи в адресу Української Православної Церкви.

15.04.2002. КИЕВ. ФИЛАРЕТ ДАЕТ ЗАВЕДОМО ЛОЖНУЮ ИНФОРМАЦИЮ ЖУРНАЛИСТАМ И БЕЗАПЕЛЯЦИОННО ЗАЯВЛЯЕТ О ТОМ, ЧТО НА УТ-1 УДЕЛЯЮТ НЕДОСТАТОЧНОЕ ВНИМАНИЕ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ КИЕВСКОГО ПАТРИАРХАТА, И ПРИ ЭТОМ ПУТАЕТ ПЕРВЫЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ ТЕЛЕКАНАЛ И ЧАСТНЫЙ РЕГИОНАЛЬНЫЙ КАНАЛ «НАРТ»

На своей пресс-конференции руководитель Киевского патрирахата в очередной раз преднамерено перекрутил реальные факты , что говорит или его недостаточной информированности или о желании дать заведомо ложную информацию журналистам . Филарет путает програмы 1-Национального канала с програмами регионального канала «Нарт», чем вводит журналистов в заблуждение. Подвергая критике 1-й Национальный, в качестве примеров приводит программу Цендровского «Диалоги», которая выходит на негосударственном телеканале «Нарт». А в своем «Заявлении» по этому поводу, не имея реальных фактов, пускает в ход определения: «как стало известно» и «были даны устные указания».
05.04.2002. ПОЛТАВА. АКТИВНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ЕПИСКОПА ПОЛТАВСКОГО И КРЕМЕНЧУГСКОГО ФИЛИППА ПО ЗАЩИТЕ ПРИХОДОВ ПОЛТАВЩИНЫ ОТ ВОВЛЕЧЕНИЯ В РАСКОЛ ОБЪЯВЛЕНА ФИЛАРЕТОВЦАМИ “ДАВЛЕНИЕМ” НА ВЕРУЮЩИХ И “ЗАХВАТОМ”

На первой полосе выпуска издаваемой раскольническим “Киевским патриархатом” газеты “Християнська Україна” за 1-15 марта 2002 г. была опубликована статья секретаря “Полтавской епархии” УПЦ-КП Н.Храпача “Пилип з Московських конопель”, обвиняющая канонического епископа Полтавского и Кременчугского Филиппа в “захвате” на территории епархии храмов и “давлении” на их прихожан. Автор рассказывает о двух приходах — в с.Бутовцы Хорольского района и Демьяновка Семеновского района, — которые сразу после попытки перейти из УПЦ в УПЦ-КП якобы подверглись захвату. Относительно первого случая автор утверждает, что во время Рождественских праздников владыка Филипп приехал на приход в сопровождении 16 священников, “осуществил давление на волеизъявление”, “заставил их покаяться и перейти в церковь Московского Патриархата”, причем “все это произошло при содействии власти”. “Не были услышаны наши предостережения ни в отделе по делам религий, ни в прокуратуре и только христианская совесть нашего духовенства не привела к побоищу — духовенство не обнаружило желания в святые Рождественские дни проводить собрание и не явилось в село, чем и воспользовались поддержанные властью священники Московского Патриархата”, — пишет Н.Храпач. Далее он обвиняет УПЦ в захвате храма в с.Демьяновка уже через два часа после того, как его прихожане подали документы на переход в УПЦ-КП. Остальное содержание статьи, — а это более трех четвертей текста, — посвящено традиционным рассказам об УПЦ как антиукраинской и русификаторской Церкви. Автор решается даже на открытое извращение официального заявления об УПЦ-КП Вселенского Патриарха Варфоломея: “Разве не знал владыка (Филипп — ред.), что раскол Украинского православия учинен Москвой на неканоничном Харьковском соборе 1992 г.? Это подтвердил Вселенский Патриарх Варфоломей, обращаясь в письме к архиереям РПЦ в Украине, заявив, что такой церкви, как УПЦ (здесь Н.Храпач почему-то опустил приставку “КП”! — ред.), Православный мир не знает”. Заканчивается статья требованием “от власти равного отношения ко всем ветвям Украинского православия, что б

Агафангел, митрополит Одесский и Измаильский

Церковь и власть