Будни раскола

15.04.2002 archive, Вестник №8, Расколы, ереси, секты

15.04.2002. ЛІДЕР УПЦ-КП ВІДЛУЧЕНИЙ ВІД ЦЕРКВИ МИХАЙЛО ДЕНИСЕНКО (ФІЛАРЕТ) ЗНОВ ОПРИЛЮДНИВ СВОЇ ЗАЗІХАННЯ НА СВЯТУ СОФІЮ, КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКУ ЛАВРУ ТА НА ВСІ ХРАМИ, ЩО ДОСІ НЕ ПЕРЕДАНІ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ

Про ці наміри глава невизнаного світовим Православ’ям неканонічного угрупування розповів журналістам на прес-конференції та підкріпив відповідною заявою “Вищої церковної ради”, до якої крім філаретівських лжеєпископів входять такі сумновідомі в Україні особи, як П. Мовчан, І. Драч, М. Поровський, І. Юхновський, В. Червоній, Д. Степовик та О. Гудима.
В зв’язку з цим прес-служба УПЦ нагадує, що:
По-перше, “Київський патріархат” не може вимагати передачі йому православних храмів, бо сам є новоствореним релігійним угрупованням, по суті клоном Української Православної Церкви, який виник у 1992 році, та не має ніякого відношення до Православної Церкви. Про це засвідчили навіть у Києві представники усіх Помісних Православних Церков. В зв’язку з цим “Київський патріархат” не має ніяких прав на святиню Православ’я — храм Святої Софії, а також на будь які колишні православні храми.
По-друге, у “Київського патріархату” храмів не відбирали, тому і повертати їх треба не самозванцям, а колишнім власникам. Таким власником як з точки зору канонів Церкви, так і з точки зору юридичної є Українська Православна Церква.
По-третє, спочатку треба вирішити всі питання з юридичним статусом самого Київського патріархату. Бо, як відомо, Генпрокуратура надала протест з приводу незаконної реєстрації УПЦ-КП. І хоча Держкомрелігій відхилив це подання, питання повинне бути розглянуто у суді. Більш того, навідь Держкомрелігій визнав, що Київський патріархат не є правонаступником Української Православної Церкви, а значить і її майна та храмів. Як відомо депутати Верховної Ради у своєму зверненні до Генпрокуратури вимагали також відкриття кримінальної справи проти Філарета “по факту розкрадення колективного майна в особливо великих розмірах шляхом привласнення”. Треба ще з’ясувати на яких підставах Філарет утримує колишню Київську митрополію та кафедральний Володимирський собор, які ніколи не належали ані КП, ані автокефальній церкві (заснована у 1921 році), правонаступником якої вважає КП Держкомрелігій, і з чим не погоджується Генпрокуратура.
По-четверте, не варто українській державі створювати ситуацію, в результаті якої для неї будуть зачинені двері до Європи. Бо одна з вимог Ради Європи — це повернення майна колишнім власникам, а не новоствореним структурам з сумнівним правовим статусом.
До речі, свого часу на Святу Софію претендувала Марина Цвигун — лідер тоді зареєстрованого “Білого братства”, а сьогодні на неї претендує ще й лідер українських греко-католиків (уніатів) кардинал Любомир Гузар, який теж не проти “засісти у Святій Софії”. Але, вибачте, Православна Церква від своєї святині не відмовлялась і віддавати її нікому не збирається.

15.04.2002. КИЇВ. НА ПУШКІНСЬКІЙ, 36, КЕРІВНИК КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ ПРОВІВ ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЮ, ПІД ЧАС ЯКОЇ ЧЕРГОВИЙ РАЗ БУЛО ЗВИНУВАЧЕНО УКРАЇНСЬКУ ВЛАДУ ТА ЗМІ ЗА БУЦІМТО ІНФОРМАЦІЙНУ БЛОКАДУ ФІЛАРЕТА Й ДИСКРИМІНАЦІЮ ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЇ ПРИ «РОЗПОДІЛІ» ЦЕРКОВНОГО МАЙНА

Цю прес-конференцію можна кваліфікувати, як пробний камінь анафемської камарильї в новій післявиборній політичній ситуації. Адже, як і обіцяв Філарет у листопаді 2001 року його політпатріархат приймав вельми активну участь у виборчих перегонах. Тепер з виглядом переможців у виборах, керівник УПЦ-КП та його оточення почали штовхатись ліктями та здіймати галас, ніби їх уже обділили при розподілі частки влади й майна, що за їх думкою припадає на долю переможця.
Інакше й не можна зрозуміти прозорі натяки П.Мовчана — 66-го номера у списках профіларетівського блоку Ющенка, на касетний скандал за яким стоять ніби «московські спецслужби» та на те, що «останнє слово по імпічменту Президента України Верховною Радою ще не сказане.»
Взагалі ж, нічого нового на цій прес-конференції не було. Традиційно робились заклики до уряду з вимогами віддати Філарету Софію Київську (звинувачуючи при цьому уряд в зраді интересів України), державним коштом побудувати (або передати) у кожному обласному центрі кафедральний собор для афемованих архієреїв (зокрема, представник Філарета у Харкові претендує на Успенський собор). А намагання православних віруючих не допустити філаретівського блюзнірства над святинями (Вінницький конфлікт), оголошувались підступами «руки Москви». Запитання ж нашого кореспондента уточнити перед тим, як передавати майно, правовий статус Філаретівського патріархату в світлі недавнього рішення Генпрокуратури скасувати його реєстрацію, як незаконну, викликало лютий напад з переходом на особисті образи та образи в адресу Української Православної Церкви.

15.04.2002. КИЕВ. ФИЛАРЕТ ДАЕТ ЗАВЕДОМО ЛОЖНУЮ ИНФОРМАЦИЮ ЖУРНАЛИСТАМ И БЕЗАПЕЛЯЦИОННО ЗАЯВЛЯЕТ О ТОМ, ЧТО НА УТ-1 УДЕЛЯЮТ НЕДОСТАТОЧНОЕ ВНИМАНИЕ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ КИЕВСКОГО ПАТРИАРХАТА, И ПРИ ЭТОМ ПУТАЕТ ПЕРВЫЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ ТЕЛЕКАНАЛ И ЧАСТНЫЙ РЕГИОНАЛЬНЫЙ КАНАЛ «НАРТ»

На своей пресс-конференции руководитель Киевского патрирахата в очередной раз преднамерено перекрутил реальные факты , что говорит или его недостаточной информированности или о желании дать заведомо ложную информацию журналистам . Филарет путает програмы 1-Национального канала с програмами регионального канала «Нарт», чем вводит журналистов в заблуждение. Подвергая критике 1-й Национальный, в качестве примеров приводит программу Цендровского «Диалоги», которая выходит на негосударственном телеканале «Нарт». А в своем «Заявлении» по этому поводу, не имея реальных фактов, пускает в ход определения: «как стало известно» и «были даны устные указания».

20.04.2002. ВЛАДИМИР-ВОЛЫНСКИЙ. ОСУЩЕСТВИВ ЗАХВАТ ХРАМА КАНОНИЧЕСКОЙ ЦЕРКВИ, ФИЛАРЕТОВЦЫ ОТКАЗЫВАЮТСЯ ВЫПОЛНИТЬ ПРЕДПИСАНИЕ СУДА О ЕГО ВОЗВРАЩЕНИИ ЗАКОННОМУ ВЛАДЕЛЬЦУ

В с.Тимковичи Иваничевского района Волынской области группировка раскольнического “Киевского Патриархата”, спилив замки на местном приходском храме Украинской Православной Церкви, осуществила самочинный и антизаконный захват святыни. Эта акция была предпринята филаретовцами несмотря на то, что, когда встал вопрос о помещении для “богослужений” молодой раскольнической общины, сельсовет предлагал сторонникам “Киевского патриархата” здание клуба. Захватив православный храм, раскольники стали угрожать служившему в нем пожилому священнику, жилье которого располагается на церковном подворье, выдворением на улицу: за то, что он не поддерживает “родную церковь”. Рассмотрев 12 апреля иск православных по факту захвата храма, областной суд предписал филаретовцам до 20 апреля освободить здание церкви. Узнав об этом, раскольники заявили: “А что нам суд?” Когда же 14 апреля православные жители Тимковичей попытались пройти на церковное подворье для воскресного богослужения, раскольники не пустили односельчан в ограду храма и осыпали пришедших бранью. Ситуация осложняется тем, что если до выборов сельсовет искренне пытался найти путь мирного разрешения конфликта, то теперь в указанном органе власти председательствует представитель РУХа и его дальнейшие шаги в связи с возникшей проблемой непредсказуемы. Остается надеяться на милость Божию и благоразумие власть имущего.

20.04.2002. ІВАНО-ФРАНКІВСЬК. МІСЬКРАДА ПРИЙНЯЛА РІШЕННЯ ПРО БЕЗОПЛАТНУ ПЕРЕДАЧУ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК У ВЛАСНІСТЬ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

У тексті прийнятого 7 березня рішення сказано:
“З метою створення в місті умов для безперешкодної реалізіції громадянами гарантованого Конституцією України права на свободу совісті, беручи до уваги, що змінами у законодавстві запроваджено нові засади використання земель юридичними особами, які не належать до державної власності чи власності територіальних громад… міська рада вирішила:
1.Передати безоплатно у власність релігійним організаціям, релігійні громади яких діють у м.Івано-Франківську, земельні ділянки, що перебувають у їх користуванні.
2.Виконавчому комітету міської ради спільно із постійною депутатською комісією ради з питань будівництва, архітектури, земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища та сприяння розвиткові сіл за поданням релігійних організацій про реалізацію щодо них пункту 1 цього рішення приймати в кожному конкретному випадку рішення щодо відводу землі (у разі відсутності державного акту на право постійного користування, договору на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди) та про укладення угод про безоплатну передачу земельних ділянок у власність, а також здійснювати видачу державних актів про право власності на земельні ділянки.
3.Внести зміни до пункту 1.9 рішення XXI-ї сесії міської ради від 25 січня 2002 року “Про делегування окремих повноважень щодо управління землями міста”, замінивши у абзацах першому і третьому слова “договорів купівлі-продажу” відповідно словами “Угод про перехід права власності на земельні ділянки”.
4.Звільнити релігійні організації та міську раду, воконавчий комітет від сплати державного мита за нотаріальне посвідчення угод про безоплатну передачу земельних ділянок, які укладаються між ними згідно із цим рішенням.
5.Рекомендувати сільським радам Івано-Франківської міської ради передавати безоплатно у власність релігійних організацій земельні ділянки, які розташовані на території сільських рад та перебувають у користуванні зазначених релігійних організацій”.
Публікація рішення у газеті “Західний кур’єр”, що, згідно 6-го пункту документу, є моментом набуття останнім юридичної сили, відбулася 12 квітня. Відразу ж по цьому архієпископ Івано-Франківський і Коломийський Николай звернувся до органів влади з проханням про передачу у власність земельних ділянок двом громадам, що мають осередки на вул.В.Чорновола та на вул.О.Довженка.

20.04.2002. МАКЕЕВКА. ПРАВО СОБСТВЕННОСТИ НА ЗДАНИЕ НОВОВОЗВЕДЕННОГО СВЯТО-ГЕОРГИЕВСКОГО СОБОРА ОФИЦИАЛЬНО ЗАКРЕПЛЕНО ЗА ПРИХОДСКОЙ ОБЩИНОЙ ХРАМА

Возведенный по проекту архитектора Д.Яблонского, храм уже стал достопримечательностью Донбасса. Шаг за шагом собор обретает свою завершенность. Иконостас уже облачен в уральский мрамор, алтарь — в греческий, узоры из итальянского мрамора украшают полы. 11 марта исполком Макеевского горсовета принял решение о передаче права собственности на здание храма приходской общине последнего. Вручение свидетельства о праве собственности проходило в самом храме в торжественной обстановке. Городской голова Василий Джарты передал документ настоятелю собора архимандриту Варнаве в присутствии собравшихся прихожан. “Сегодня для города знаменательный день — право собственности переходит к православной общине. Я хочу вручить это свидетельство на долгие века — как символ веры, и пусть оно передается нашим детям, внукам и правнукам, а день 11 марта 2002 года пусть навсегда останется в памяти горожан… А тот факт, что право владения собором закреплено за общиной, вовсе не означает, что власть и город будут меньше ему помогать. Все остается по-прежнему”, — отметил в своем выступлении В.Джарты. Имена архитектора Дмитрия Яблонского и первого мецената строительства храма Владимира Кузяры — тружеников, чей земной путь уже окончился, — будут вырезаны на установленных в соборе мраморных досках и поминаемы за богослужениями.
Донбасс Православный/Пресс-служба УПЦ

20.04.2002 КИЇВ. НАБЛИЖЕНІ ДО ФІЛАРЕТА ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ВБАЧАЮТЬ ПЕРЕМОЖЦЕМ У ВИБОРАХ 31 БЕРЕЗНЯ 2002 РОКУ НЕ ЯКУСЬ ПАРТІЮ АБО ПОЛІТИЧНИЙ БЛОК, А “КИЇВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ”

Цитуємо дослівно із збереженням граматики і орфографії оригіналу: “Схоже, що попри яскра­ву перемогу на останніх парла­ментських виборах проти Україн­ської православної церкви Київського патріархату розгорнуто ша­лену боротьбу.” (Столиця №16 від 19 квітня 2002 р.) Схоже солодкі мрії бути увінчаним лаврами переможця і в’їхати на білому коні в стіни Святої Софії не полишають вождя УПЦ-КП. Тож всі інформаційні сили навближени до його прес-служби спішать оголосити претензії антиправославної структури, якою він керує, на все, що тільки можуть придумати філаретівські, розпалені гарячкою жадібності, залишки глузду.
“Хотілося, щоб передача майна була обережною та виваженою, і ми були впевнені, що культурні над­бання українського народу залишаться в країні”, — заявив “Патріарх“ Філарет, коментуючи останні постанови українського уряду з приводу церковного майна”, — пише та ж газета. А де поділися кошти православних віруючих, що були на рахунку Митрополії Української Православної Церкви у 1991 році, та які особисто привласнив Філарет? Чи залишились вони в Україні, та чи сплачені з них хоч би податки?

20.04.2002 КИЇВ. ВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ «ЧЕРНЕЦЬ» ТА БАТЬКО ТРЬОХ ДІТЕЙ ПРЕЗЕНТУВАВ КНИГУ “УКРАЇНСЬКЕ ЧЕРНЕЦТВО” ІВАНА ОГІЄНКА

Парадоксальність події, що відбулася 16 квітня у Будинку вчителя під час вшанування пам’яті громадського діяча та науковця Івана Огієнка, потребує скоріше медичного дослідження. Людина, яка ще в чернецтві порушила всі обітниці ченця, — безшлюбність, безсрібництво та смиренність, за що була викинута із Православної Церкви, — повчає присутніх у чому є сенс чернечого житя: “Бо чернецтво — це стан і людини, коли вона віддає всю і себе служінню Богові та Цер­кві», — сказав глава Україн­ської православної церкви Київського патріархату.” (Юрій Дорошенко, Столиця №16 від 19 квітня 2002 р.).
Не думаємо, що книга стане популярною серед того чернецтва, яке “розсадив” Філарет. Відомо, що його “архімандритів” неодноразово звинувачували за ухилення від сплати аліментів, розповсюдженні наркотиків, створенні наркопритонів при очолюваних ними “монастирях” та інші злочини. А деякі заслужені “ченці”-псевдоєпископи мали розборки з батьками неповнолітніх дівчат за розтління останніх.

19.04.2002. НЕ МАЮЧИ ПІДТРИМКИ СЕРЕД ВІРУЮЧИХ ОДНОСЕЛЬЦІВ, ВІДЛУЧЕНИЙ ВІД ЦЕРКВИ ФІЛАРЕТ ЗМІГ ПОБУДУВАТИ ХРАМ У РІДНОМУ СЕЛІ ЛИШЕ ЗА ДОПОМОГИ ПРЕЗИДЕНТСЬКОЇ ВЛАДИ

Чергову брехню розповсюдила газета “Вечірній Київ” — філія філаретівської прес-служби. В матеріалі прес-секретаря анафеми, юного Юрія Дорошенка “Благодатний храм”, розповідається про “освячення хреста” на “церкві”, яка будується на батьківщині громадянина Денисенка у селі Благодатному Донецької області. “…У селі й донині стоїть школа, де перші знання здобував маленький Мишко…, є й старенька дерев’яна Миколаївська церквиця на околиці, куди бігав, наперекір вчителям-атеїстам, бунтівний Денисенко… Нині вже давно, — пише Ю.Дорошенко — немає тих вчителів, а у церкві править московський “священик-атеїст”. Потім автор повідомляє, що цей священик, коли (кілька років тому) померла мати Філарета Меланія, “не пустив до храму відспівати стареньку, кинувши антихристиянське: «Тут розкольників не відспівують! Так і довелося синові просто неба правити панахиду по матері на батьківському обійсті, де тепер живе рідний брат”. Але навіщо ж говорити неправду? На відміну від самого Філарета, якого, у випадку смерті в стані розколу, дійсно не будуть відспівувати у Православній Церкві, мати колишнього митрополита ніколи не була в розколі: все своє житя вона була справжньою і дуже порядною прихожанкою; як і її односельці, ходила до храму канонічної Української Православної Церкви, молилась за спасіння душі свого нещасного сина, якого нечистий попутав. Ніяких ілюзій, що до Мишка та його “єдиноутробної сестри” Євгенії Петрівни вона не мала, — їй краще за всіх було відомо, що Євгенії Петрівни вона не народжувала. Вона також співчувала подрузі по нещастю — тещі Філарета, Ксенії Митрофанівні Родіоновій, яка в своїх заявах до дільничого міліціонера, називала Філарета не інакше як “сожитель моей дочери Михаил Денисенко”, а не “единоутробный брат моей дочери”.
Пані Меланію відспівав духівник, місцевий православний священик, у присутності багатьох прихожан, які її поважали та любили. Філарет (про це може не знати юний Ю.Дорошенко) звертався до митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона з проханням дозволити йому (Філарету) відспівати свою матір. Але митрополит Іларіон дозволив Філарету лише як сину бути присутнім на відспівуванні (хоча анафемованих взагалі не допускають у християнські храми), а службу проводити благословив місцевого священика. Філарету відспівувати свою матір не дозволив навіть його рідний брат, інакше чому це він зробив не у хаті, а на присадибній ділянці, “просто неба”.
Так що відношення до анафемованого Філарета, як у рідному селі, так і на всій Донеччині однозначно негативне. Недарма всякий його візит туди закінчується скандалом, згадаємо хоч би і Маріуполь, де Філарета бабусі спочатку облили помиями, а потім ще й вдарили пластиковим відерцем (зберігся відеозапис цих подій). Тому, справді, без втручання Президента православні віруючі ніколи б не дозволили оскверняти свою рідну землю філаретівськими “служіннями”. Звичайно, навіть місцева влада с.Благодатного не прийшла на “освячення” Філаретом “хрестів”. За це і лає іі в своїй статті Дорошенко, а Філарет зізнається: «Церква в моєму селі з’явилася лише за підтримки та втручання Президента України Леоніда Кучми. Саме він припинив беззаконня та сприяв тому, щоб місцева влада таки перестала перешкоджати будівництву храма Божого. За це я вдячний йому». Видно, Філарет дуже сильно допік своїм односельцям, бо що б у наш час та за власні кошти хтось заважав побудувати у далекому, забутому селі церкву! А нашому православному Президенту, мабуть, немає більше чого робити, окрім як “втручатись” і допомагати, всупереч волі народу, анафемі у будівництві. Може Леонід Данилович пригадає, що він — гарант Конституції, який зобов’язаний захищати законність і забезпечити виконання рішень вищих судових органів держави й повернути всі храми й церковне майно захоплені філаретівцями законному власнику — Українській Православній Церкві?
Цікавим є й ще одне одкровення Філарета: “…перед будівництвом я звернувся до громади: “Якою мовою бажаєте, щоб у вас правилося?» Люди мені відповіли — хочуть, аби було українською, бо, як виявилося, лише після того, як почули рідну мову в храмі, зрозуміли зміст служби…”. Як відомо, рідної мови Філарет не хотів чути 60 років, а вчив паству: “Української мови не існує, а є тільки польсько-жидівський гібрид”.

Церковь и власть

150-ЛЕТИЕ КОНЧИНЫ Н.В.ГОГОЛЯ Владимир Воропаев. «Духом схимник сокрушенный…»