Відкритий лист протоієрея Стефана Деркача Президенту України Леоніду Кучмі

01.12.2001 archive, Вестник №3, Тема номера

Відкритий лист протоієрея Стефана Деркача Президенту України Леоніду Кучмі

Я — перший священик, наданий в м.Червоноград для Української Православної Церкви (колишнього Українського Екзархату Руської Православної Церкви) з 1986 року.
З 1987 року вже почався розкол у православній церкві. Одні хотіли, щоб була автокефальна церква, інші хотіли, щоб була греко-католицька церква, а інші хотіли бути в канонічній Благодатній церкві. І тих людей міста Червонограда, які вирішили залишитися в канонічній Благодатній церкві, вигнали з храму св. Володимира.
У 1999 р. вигнані люди утворили громаду і подали заяду на реєстрацію громади. В 1989 році 30 серпня Радою у справах релігій при РМ СРСР була зареєстрована релігійна громада Української Православної Церкви (тоді Українського Екзархату РПЦ) в м.Червонограді. Коли зареєстували цю громаду як Українську Православну Церкву міста Червонограда, громада подала до Виконавчого комітету міської ради заяву про виділення земельної ділянки.
21.06.1990 р. рішенням Виконавчого комітету Червоноградської міської ради № 209 громаді Української Православної Церкви Святого Апостола Первомученика Архідиякона Стефана виділено земельну ділянку під будівництво храму по вулиці 50-річчя СРСР (тепер Сокальська). Головному архітектору міста тов.Фігару Ю.О. було доручено виготовити і видати громаді будівельний паспорт на проектування і будівництво церкви.
9 липня 1990 р. головним архітектором м.Червонограда при Львівському обласному управлінні в справах будівництва і архітектури був виданий громаді Української Православної Церкви будівельний паспорт за № 8, в трьох примірниках, для будівництва храму по вул. 50-річчя СРСР (теперішня Сокальська). Після отримання громадою будівельного паспорта в 1990 році розпочалось будівництво за власні кошти громади тимчасового дерев’яного храму, який в тому ж році був побудований і освячений правлячим архієреєм і священиками Української Православної Церкви.
У 1991 р. за власні кошти громади були придбані будівельні матеріали для будівництва фундаменту кам’яного храму. У 1992 р. були вимурувані стіни і покладені перекриття нижнього підвального храму, розпочались будівництво верхнього храму, кладка цегляних стін. В 1991 р. громаді видано документ — свідоцтво № 680/42 — про реєстрацію статуту громади Української Православної Церкви в місті Червонограді Львівської області на вулиці Сока льській, підписане головою виконкому Львівської обласної ради Чорноволом В.М.
Виконавчий комітет Львівської обласної ради рішенням № 680 від 13.12.1991 р. передав релігійній громаді Української Православної Церкви каплицю Св.Стефана по вулиці Сокальській безоплатно у власність. Це рішення підписане першим заступником голови виконокому Львівської обласної ради Давимукою С. А.
В 1989 р., коли був зареєстрований статут громади, Високопреосвяшенніший Архієпископ Львівський та Тернопільський Іриней призначив мене настоятелем громади Української Православної Церкви Святого Апостола Первомученика Архідиякона Стефана, і з того часу я є настоятелем тієї громади до сьогоднішнього дня. Я був вибраний головою церковного комітету і громади. Разом з громадою працював над складанням документів і на будівництві тимчасової каплиці і храму.
У 1993 р. Філарет, будучи ще Блаженнішим митрополитом Київським і всієї України, утворив розкол Православної Церкви і Київський патріархат.
На нашому свідоцтві № 680/42 від 13.12.1991 р., без згоди громади, були 31.08.1993 р. внесені зміни: слова «Українська Православна Церква» замінено на слова «Українська Православна Церква — Київський Патріархат» за № 787. А мені як священику та настоятелю громади не надійшли документи про перехід до Київського патріархату. Я і надалі залишався настоятелем тієї громади Української Православної Церкви. А Київський патріархат не надавав інших священиків тій громаді. Громада не була згідна з тими змінами в свідоцтві і зверталась до Львівської обласної державної адміністрації про скасування слів «Київський патріархат», але в адміністрації громаду запевняли, що незабаром буде одна православна церква в Україні і відмовляли громаді про скасування слів «Київський патріархат».
Я, як священик, не поминав на церковних відправах Філарета як патріарха і його ієрархів.
Громада, дивлячись, що не відбувається об’єднання церков, а йде все більша ворожнеча, у 1999 році на загальних зборах в присутності 315 членів одноголосно вирішила повернутись в лоно канонічної та благодатної Української Православної Церкви, в якій громада перебувала з часу свого заснування в 1989 році.
У 1999 р. Львівською державною адміністрацією було відмовлено громаді у поверненні в лоно Української Православної Церкви через те, що ніби-то на зборах не були присутні всі парафіяни. Громада повторно подала всі необхідні документи до Львівської обласної державної адміністрації, оскільки на зборах було знов одноголосно прийнято рішення про повернення в лоно Української Православної Церкви. Громада неодноразово проводила збори і подавала установчі документи, кожний член громади власноручно писав свою заяву, що він за повернення громади в лоно Української Православної Церкви.
Відмовивши в черговий раз громаді в перереєстрації до УПЦ, Львівська обласна державна адміністрація не повернула громаді оригіналів свідоцтва і статуту. На заяву громади про видачу дублікатів установчих документів отримано відповідь, що документи громади загублені і в справі їх немає. В такій ситуації громада змушена була для набуття статусу юридичної особи змінити адресу парафіяльної ради і зареєструватись за новою адресою.
15 березня 2001 року розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації Сенчука С.Р. № 259 був зареєстрований статут громади Української Православної Церкви міста Червонограда.
Інша громада міста Червоноград з церкви св. Володимира Київського патріархату, скориставшись відсутністю в громади Української Православної Церкви Святого Апостола Превомученика Архідиякона Стефана установчих документів, заручившись підтримкою міліції, місцевої влади і суду, 20 січня 2000 року незаконно заволоділа культовою будівлею — церквою Св.Стефана і вигнала громаду Української Православної Церкви, яка збудувала цю церкву і молилася в ній 10 років з 1989 року, на вулицю під відкрите небо за церковне подвір’я. До сьогоднішнього дня ця громада разом зі мною молиться на тротуарі біля свої церкви.
Громада неодноразово зверталась в суд із заявою про встановлення почергового користування церквою, проте суд в цьому відмовив, провівши 17 судових засідань, на яких кожний раз були присутні біля 70 чоловік — членів громади Української Православної Церкви Святого Апостола Первомученика Архідиякона Стефана.
Громада неодноразово зверталась до мера м.Червонограда з проханням про встановлення почергового користування культовою будівлею. Але він відмовляв, ображаючи мене як священика, називав москвофілом, а громаду — москалями.
З такими ж заявами громада зверталась і до Львівської обласної державної адміністрації, Львівської обласної ради, проте отримувала відмови.
Оскільки було важко добитися правди від міської і обласної влади і терпіти образи і погрози (неодноразово міліція виганяла людей з церковного подвір’я і била, перериваючи Богослужіння, людей з громади, які стояли і молилися, міліція без будь-яких пояснень брала і запихала в міліцейські машини, тримали добу в міліції і потім відпускали), то громада згодна була залишити те все і взяти собі земельну ділянку для будівництва церкви.
І тому 2 квітня 2001 року церковний комітет за згодоюгромади звернувся до Червоноградської міської ради з заявою про виділення земельної ділянки під будівництво Української Православної Церкви. Громада хотіла до настання зими збудувати церкву, щоб не молитися вже третю зиму під відкритим небом, бо є багато дітей, стареньких, інвалідів, дітей-інвалідів, а їм важко і ніде присісти. Також щоб вже можна було спокійно молитись до Бога за все і всіх.
З лютого 2001 року квітня відбулись три сесії міської ради, але питання про виділення земельної ділянки громаді не вирішувалось. Адже громада не просила ні про виділення коштів, ні матеріалів, лише про землю. В той час у місті розбудовуються заправки, бари, ресторани, а для Української Православної Церкви землі немає. Мер міста ще більше почав нагнітати обстановку разом з рухівцями, демократами, греко-католиками, автокефалією, Київським патріархатом, міліцією та всією міською владою, проти громади Української Православної Церкви. Мер твердить, що члени громади Української Православної Церкви Святого Апостола Первомученика Архідиякона Стефана є «москалями», «москвофілами» і їх треба бити і виганяти, гнати з України в Росію.
За ті всі знущання наді мною й громадою я змушений був як настоятель громади накласти на себе строгий піст (голодування), який я розпочав з 18 жовтня 2001 року, повідомивши листом мера міста Олійника П.М., який хоче стати депутатом Верховної Ради України, прокурора, міліцію, депутатів міської ради, Львівську обласну державну адміністрацію, Львівську обласну раду, Державний комітет України у справах релігій (Київ), Адміністрацію Президента, Верховну Раду України.
Пройшло 33 дні мого голодування, однак ніхто з повідомлених не втрутився і не поцікавився вирішенням моїх вимог. Тому я з 18 листопада 2001 року став на більш строгий піст (сухе голодування), не вживаючи ні їжі, ні води, крім Святого Причастя Божествених Дарів Тіла і Крові Господніх.
Весь місяць продовжувалися ще більші образи і насміхання. Оголошено, що 23 листопада 2001 року о 10 годині біля будинку міської влади буде проводитись мітинг проти мене і громади. Листівки з оголошенням про це роздавались по всіх церквах, щоб організовувати похід проти мене і громади Української Православної Церкви, щоб розігнати громаду і вигнати з м.Червонограда до Росії.
Я, як священик, духовна особа, переживаючи за свою громаду і за кожну людину окремо, покладаючи душу свою за них, прошу Вашої допомоги на захист моєї громади, довіреної мені Предстоятелем Української Православної Церкви Блаженнішим Митрополитом Володимиром і Високопреосвященнішим Архієпископом Августином, керуючим Львівською єпархією. Прошу захистити нас від мера міста Червонограда Олійника П.М, депутатів, міліції, рухівців, демократів, Київського патріархату, автокефалістів. Прошу Вашого сприяння у поверненні громаді Української Православної Церкви Святого Апостола Первомученика Архідиякона Стефана міста Червонограда забраних культових будівель.
Я покладаю надію на Вас як гаранта дотримання Конституції України і сподіваюся Вашої допомоги.
Нехай допомагає Вам Господь !
Клірик Львівської єпархії
Української Православної Церкви,
настоятель храму Святого Апостола
Первомученика Архідиякона Стефана
в місті Червонограді

протоієрей Стефан Деркач
21.11.2001 р.

23 ноября — день рождения Предстоятеля Украинской Православной Церкви Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Владимира Биографическая справка

Епархиальные конференции