Съезд православной молодежи

01.12.2001 archive, Вестник №3, Социальное служение

Съезд православной молодежи

Молодежный форум, прошедший в Киеве 6-7 декабря собрал 379 делегатов из всех епархий Украинской Православной Церкви. Со словами архипастырского благословения к участникам обратился Предстоятель Украинской Православной Церкви Блаженнейший Владимир, Митрополит Киевский и всея Украины. Было зачитано приветствие участникам съезда от вице-премьер-министра Украины Владимира Семиноженко и министра культуры Виктора Богуцкого. С приветственным словом к собравшимся обратился народный депутат Украины Андрей Деркач.
С докладамим на первом пленарном заседании выступили архиепископ Львовский и Галицкий Августин, митрополит Симферопольский и Крымский Лазарь, епископ Новгород-Северский Амвросий. Особый интерес вызвало выступление диакона Андрея Кураева. В работе съезда также принимали участие митрополит Черновицкий и Буковинский Онуфрий, архиепископ Ивано-Франковский и Коломыйский Николай, епископ Кировоградский и Александрийский Пантелеимон, наместник Глинской пустыни епископ Васильковский Пантелеимон.
Новым духовником Союза православной молодежи Украины по благословению Предстоятеля УПЦ избран епископ Житомирский и Новоград-Волынский Гурий. Он сменил архиепископа Львовского и Галицкого Августина. Представляя нового духовника, архиепископ Августин попросил подняться на сцену и первого руководителя союза православной молодежи священника Георгия Гуляева (Херсонская епархия), которого сменил нынешний председатель Союза архимандрит Гавриил (Кризина).
На съезде была принята «Концепция молодежного служения Украинской Православной Церкви».
По окончании работы съезда состоялся праздничный концерт в котором вместе с хором Киевской Духовной Академии и Семинарии принял участие музыкальный ансамбль Иоанно-Богословского храма пос. Октябрь, Белопольского района Сумской епархии под управлением настоятеля храма прот. Александра Исаева.

КОНЦЕПЦІЯ МОЛОДІЖНОГО СЛУЖІННЯ
Української Православної Церкви

1.Необхідність молодіжного служіння в Церкві

Свідчення Церкви про спасіння звернене до всіх без розрізнення віку, статі та національності.
До кожного з нас Господь звертається особисто, бажає розмовляти з нами “лицем до лиця”. Святий Апостол Павло так розповідає про своє служіння: “Для іудеїв я був як іудей, щоб придбати іудеїв; для підзаконних був як підзаконний, щоб придбати підзаконних; для тих, що не мають закону, – був як такий, що не має закону (не будучи таким, що не має закону перед Богом, але підзаконеним Христу), щоб придбати тих, які не мають закону; для немічних був як немічний, щоб придбати немічних. Для всіх я став усім, щоб спасти хоч деяких” (1 Кор. 9, 20-22).
Інакше кажучи, пастирське служіння має віднайти ту форму звернення, яка була б близькою кожному, хто слухає з вірою. Сьогодні особливого звернення до себе потребує молодь.
До категорії молоді у вузько специфічному розумінні відносять людей у віці від 18-20 до 28-30 років. За більш широкого розуміння до цієї категорії включають кілька вікових груп:
· дитинство – від народження до 10 років;
· отроцтво – від 10 до 14 років;
· юність – від 14 до 18-24 років;
· молодість – від 18-24 до 28-30 років.
Кожний віковий етап має свої особливості, але водночас весь період молодості людини має схожі психологічні характеристики, що дає змогу об’єднати всі ці етапи.
По-перше, це час, коли людина вперше зустрічається з багатьма явищами життя і часто виявляється не готовою до цієї зустрічі. Це породжує почуття невпевненості, пригніченості, потребу в пошуках життєвої опори. Часто молода людина вдається до неадекватних спроб вирішити свої проблеми. Водночас, шукаючи опори в інших, зазнаючи гострої потреби в спілкуванні, молода людина сама стає опорою для своїх друзів і близьких.
По-друге, це час, коли людина постає перед потребою зробити свій життєвий вибір. Їй доводиться обирати професію, друзів, подружжя і, найважливіше, робити моральний вибір. Не маючи належного досвіду і за відсутності істинних духовно-моральних орієнтирів, молода людина губиться на життєвих шляхах. Вона боїться взяти на себе тягар відповідальності за свій вибір. Активний пошук смислу життя може привести молоду людину як на істинний шлях прийняття відповідальності за свою долю, так на хибну путь перекладання такої відповідальності на різного ґатунку “лжевчителів”.
По-третє, молодість – це час зростання, становлення, розвитку, навчання людини, її підготовки до дорослого повноцінного життя. У цей час людина прагне все пізнати самостійно, у ній великою є сила життєвої активності, потреба у самоутвердженні та саморозвитку. Її погляди часто стають максималістськими. А проте, її серце відкрите для діяльного служіння, в якому вона може знайти умови для розвитку свого багатого внутрішнього потенціалу.
З одного боку, молодь прагне до зростання, а з іншого – вразлива щодо принад і спокус світу цього. Позиція молоді завжди активна й діяльна. Але справжнього смислу набуває лише та діяльність, яка спрямована на служіння Богу й ближнім.
Заклик до діяльного служіння, звернений до сучасної молоді, здатний привести її в лоно Православної Церкви. У Церкві молоде покоління зможе знайти істинні цінності, орієнтири, життєву опору, необхідні умови для розкриття свого внутрішнього потенціалу. У церковному служінні людина духовно зростає “в міру повного віку Христового” (Єф. 4, 13). Адже і Сам Господь Іісус Христос говорить Своїм учням: “Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох” (Мк. 10, 45).

2. Організація молодіжного служіння в Українській Православній Церкві

Людство завжди розуміло необхідність особливо уважного ставлення до молодого покоління. При цьому головна увага надавалася системі освіти. У Православній Церкві поняття “освіта” завжди пов’язувалося із словом “світло”. Господь і Бог наш Іісус Христос так говорив про Себе: “Я світло світові; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя”. Створена за образом і подобою Божою людина, згрішивши, втратила це світло, образ Божий у ній був потьмарений. Відновлення “образу” і є головна мета християнського аскетичного подвигу. “Будьте наслідувачами мене, як і я Христа”, – говорить апостол Павло (1 Кор. 11, 1), закликаючи вірних “до відновлення й удосконалення в собі Божественної подоби, вказуючи на Святіший Образ досконалості нових людей, відтворених, оновлених спокутою” (свт. Ігнатій Брянчанинов).
У православній традиції вказується на необхідність освіти водночас розуму і серця людини. “Світло однієї наукової освіти без істини Христової є світло місяця без сонця. Світло холодне, неживе”, – писав святитель Філарет (Дроздов). В освіті людської особистості бере участь сама людина, Божий промисел, Церква і людська спільнота.
У тісному зв’язку з освітнім процесом перебуває процес виховання, під яким ми розуміємо дії суспільства, цілеспрямовані на всебічний розвиток людини. Виховання включає в себе два основних моменти: навчання та спілкування.
Життя і виховання молоді за минулих століть відбувались у Церкві, навчальному закладі й у родині. Родина, як мала церква, здатна була всіляко сприяти розвиткові особистості в традиціях християнського благочестя.
У наш час сім’я переживає глибоку кризу. Глибоке духовно-моральне збідніння спричинилося до ослаблення традиційних сімейних зв’язків. Розвиток цивілізації звільнив членів сім’ї від необхідності жорсткої інтеграції для підтримання фізичного існування. Родинний союз перетворився на поле брані між чоловіком і жінкою, батьками і дітьми.
Звільнена від господарських обов’язків у сім’ї, молодь не набуває через це навичок з утримання власної і до того ж має багато вільного часу, не зайнятого безпосередньо навчальним процесом. За даними соціологічних досліджень, кількість вільного часу за останні сто років зросла в десятки разів.
Молодь завжди мала прагнення до навчання і до спілкування. Якщо Сучасне суспільство спроможне тою чи іншою мірою керувати навчальним процесом юних громадян, то дозвілля сьогодні дедалі більше підпадає під контроль асоціальних структур. Шоу-бізнес, друкована та відеопродукція, засоби масової інформації, комп’ютерні програми, мережа “Інтернет” пропагують насильство, цинізм, вседозволеність, перетворюючи молоду людину на раба примх, сластолюбства, пристрастей. Таке проводження часу щонайбільше сприяє замислу ворога знеособити людину, принизити в ній божественний образ і підкорити гріху.
Психологічна природа молодої людини діалогічна. У підлітковому та юнацькому віці потреба в особистісному спілкуванні з однолітками стає нагальною. Усі життєві явища підліток і юнак розглядає через призму свого спілкування з друзями.
Прагнення молоді до спілкування активно використовують ділки шоу-бізнесу та наркоіндустрії, говорячи юнакам і дівчатам: “Приходьте до нас, ви нам потрібні, спілкуйтесь з нами й у нас”. Молода людина відчуває, що до неї виявляють інтерес, вона потрібна. І надто пізно починає розуміти, що виявлена до неї уважність з боку представників масової культури була потрібна лише для того, щоб витягнути з неї побільше грошей, отримати за її рахунок матеріальні цінності. Надто пізно вона усвідомлює, що такі засоби спілкування, як наркотики, руйнують її особистість, а ті цінності, які вона обрала, які, власне, їй нав’язали, роблять її життя безглуздим і нікчемним. Коли людина, нарешті, це усвідомить, то виявиться, що молодість уже минула, адже молодість – це стан душі, готової до преображення у Христі. Втративши цю готовність, людина опиняється на краю прірви. Хвиля суїцидів, маргіналізація і криміналізація сучасного молодого покоління – це відплата суспільству за неуважність до потреб молоді, її інтересів і сутнісних основ її життя.
Православна Церква здатна виявити справжню зацікавленість щодо долі молоді й потребу в кожній людині, яка обрала життя у Христі. “Весь закон в одному слові міститься: люби ближнього твого, як самого себе” (Гал. 5, 14). Православна Церква спроможна дати людині найвищу можливість спілкування – євхаристичне спілкування. Православна Церква здатна сповнити буття людини справжнім змістом.
На сьогодні Українська Православна Церква, яка протягом десятиліть зазнавала багатьох гонінь і утисків, відновлює свої структури. Зроблені великі кроки у формуванні системи богословської освіти, в організації духовно-просвітницької роботи.
Нині перед Церквою постало ще одне завдання – організація вільного часу, дозвілля молоді.
Духовна освіта не є винятковою прерогативою православних шкіл і навчальних закладів. Тому, говорячи про православну освіту, необхідно враховувати всі аспекти життя молоді. А це, власне, і є навчання і спілкування – спілкування у безпосередньому своєму значенні й у тому розумінні, що для молодої людини будь-яка діяльність є частиною її діалогу із світом і людьми.
Навчання здебільшого здійснюється в школі, а спілкування – поза шкільними стінами. А проте і те, й інше є сторони одного виховного процесу. Добре, якщо школа здатна цілком охопити обидві ці сторони. Але це не є головним завданням школи.
Організувати спілкування молодих людей є безпосереднім завданням парафіяльної громади.
У виховному процесі навчання та спілкування тісно повязані поміж собою. Реалії сучасного церковнопарафіяльного життя говорять про різні можливості в галузі православного виховання:
1. Організація навчання і спілкування дітей у парафії.
2. Організація тільки релігійного навчання у рамках недільної школи.
3. Привнесення елементів релігійного навчання в загальноосвітніх школах.
4. Організація спілкування молоді, яка навчається в церковних навчальних закладах.
5. Організація спілкування в межах парафії дітей, які навчаються в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах.
6. Організація у парафії навчання в православному навчальному загальноосвітньому закладі.
7. Організація спілкування учнів православної загальноосвітньої і недільної шкіл з дітьми, які навчаються у світських школах, а також спілкування парафіяльної молоді з тією, яка прагне ввійти в церковне життя.
Яка б з наведених можливостей не мала місця, всі вони мають здійснюватися на основі соборного парафіяльного життя.
Церковна парафія повинна надавати особливої уваги можливості організувати спілкування молоді. Через таке спілкування молодь могла б, насамперед, набути реального досвіду церковного життя, виявити себе в дияконічному служінні, знайти благочестивих друзів.
Освячення життя молодої людини в тому й полягає, щоб усі шляхи її були перед Господом: “Веселись, юначе, в юності твоїй, і нехай вкушає серце твоє радості у дні юності твоєї, і ходи шляхами серця твого і за баченням очей твоїх; тільки знай, що за все це Бог приведе тебе на суд” (Еккл. 11, 9).

3. Цілі молодіжного служіння

1.Сприяти уцерковленню всіх сторін життя молоді.
Процес православної освіти повинен охопити всі сторони життя молодої людини. У тому числі й таку важливу для неї, як вільний час – позаурочний час, вихідні дні, канікули. Молодь повинна мати можливість організувати своє дозвілля у церковній громаді. Тут підліток або юнак повинні знайти відповіді на найпотаємніші й найважливіші для них питання, набути досвіду співжиття і навіть основи практичних життєвих навичок.
Дуже важливо організувати таку діяльність спільно з родиною підлітка або юнака. За словами святителя Феофана Затворника, “дух віри та благочестя батьків слід вважати наймогутнішим засобом до збереження й виховання й укріплення благодатного життя в людині”. Але сьогодні, найчастіше, самі діти приводять до Церкви своїх батьків. Безперечно, у цьому Господь являє нам особливу роль служіння молодих людей.
2.Активно залучати молодь до дияконічного служіння Українській Православній Церкві.
За своєю природою молодь діяльна, активна. Церковна парафія повинна використовувати її потенціал. Від часів першохристиянських громад члени громади благословлялися на різні служіння. “Тоді дванадцять Апостолів, скликавши багато учеників, сказали: не личить вам, залишивши слово Боже, піклуватися про столи. Отже, браття, виберіть з-поміж себе сім мужів доброї слави, сповнених Святого Духа і мудрості; їх поставимо на цю службу” (Діян. 6, 2-3). Соціальне служіння молодих матиме, з одного боку, найблаготворніший вплив на їхній розвиток як ревних християн, а з іншого – сприятиме поширенню дияконії нашої Церкви у сучасному суспільстві.
3.Сприяти утвердженню православної віри у молодих людей, усвідомленню ними місії Церкви в сучасному світі. Нести звістку про Церкву і спасіння у молодіжне оточення. Сприяти поширенню в суспільстві, серед молоді способу життя, заснованому на євхаристичному спілкуванні.
Не всі молоді люди або їхні батьки мають живий інтерес до релігійної освіти як такої. Водночас релігійна освіта, спільно з організацією інших важливих для молоді заходів, здатна ввійти у свідомість молодої людини.
Сьогодні поза стінами навчальних закладів молодь отримує величезний потік словесної та образної інформації, яка формує її уявлення про смисл життя, життєві цінності, про ставлення до себе і своїх близьких. На жаль, у цьому потоці ще слабо вирізняється голос Української Православної Церкви, яка насправді зберігає спосіб життя, заповіданий Господом, як єдиний шлях до спасіння. Для молодих людей важливим є особистісне спілкування, звернене до їхніх сердець. “Ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню” (Мк. 16, 15).
4.Сприяти діалогу, єдності молоді в православній Церкві.
Уцерковлені молоді люди так само прагнуть до спілкування, обговорення загальних проблем, спільної діяльності, спільного служіння ближнім. Молоді люди завжди відкриті для діалогу і з тими, хто поділяє їхні погляди, і з тими, кого б вони хотіли б переконати. Можливість відчути єдність православних християн необхідна для того, щоб через це відкрилась світові любов Божа, явлена в єдності Святої Живоначальної Тройці: “Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, – щоб увірував світ, що Ти послав Мене (Ін. 17, 21).
5.Сприяти священнослужителям, активним мирянам Української Православної Церкви в набутті досвіду роботи з молоддю.
Важливим завданням молодіжного служіння є підготовка священика, активних мирян до молодіжної роботи. Це загальне завдання православних навчальних закладів, відділу з релігійної освіти й відділу молодіжного служіння. Для здійснення молодіжного, педагогічного служіння необхідні дві умови: щира віра і любов до людини. Засновник вітчизняної педагогічної науки К.Д.Ушинський писав: “Для того, щоб стати християнським педагогом потрібно зглянутися на потреби дитини, зазирнути в її душу”. Свою статтю “Думки про релігійне виховання дітей” митрополит Сурозький Антоній розпочинає словами: “Я цілком переконаний, що займатися дітьми може будь-яка людина, яка їх розуміє і може передати їм свою віру, – не тільки головні, розумові знання, а й горіння власного серця і розуміння шляхів Божих”.

4.Завдання молодіжного служіння

1.Накопичення, узагальнення й поширення досвіду молодіжного служіння на парафіяльному, благочинницькому та єпархіальному рівнях.
Сьогодні в єпархіях, у парафіях є багатий досвід молодіжної роботи, але часто навіть близькі сусіди не знають про життя один одного. Потрібен координаційний центр, який міг би збирати, узагальнювати й поширювати необхідний позитивний досвід.
2.Організація соціального служіння православної молоді. Підтримка різних соціальних ініціатив православної молоді, залучення до цієї діяльності зацікавлених державних і громадських організацій.
Сьогодні перед державою стоїть багато нагальних питань, вирішенню яких могли б посприяти молоді православні люди – допомога бідним, хворим, знедоленим, сиротам. Організація цієї діяльності мала б найбільший успіх за умови спільної роботи з місцевими органами влади, а також за її ефективної координації.
3.Організація спілкування православної молоді у формі діалогу, обміну думками, дискусій.
Проведення “круглих столів”, дискусій, конференцій, обговорення важливих для православної молоді питань у засобах масової інформації. Проведення зустрічей молоді з ієрархами, відомими богословами, священнослужителями Української Православної Церкви.
4.Створення інформаційного простору для молодих православних людей.
Організація православного молодіжного видавництва, яке б випускало газету, часопис, книжки для молоді. Можливо створити свій сервер в електронній мережі, готувати радіо- і телепрограми.
5.Входження в інформаційний простір молодих людей, які перебувають поза Церкви.
Брати активну участь у роботі засобів масової інформації, орієнтованих на молодіжну аудиторію, цілі й завдання яких не суперечать церковній діяльності.
6.Організація дозвілля для сімей церковних і тих, які хочуть брати участь у церковному житті.
Багато які сім’ї, думаючи про свій відпочинок або про відпочинок своїх дітей, стикаються з проблемою бездуховності оточення, до якого можуть потрапити діти у світському будинку відпочинку, приміському таборі. Необхідно піклуватися про створення умов для повноцінного сімейного відпочинку при парафіях.
7.Створення умов для додаткового розвитку дітей і юнацтва.
Потрібно надати дитині, юнаку можливість відвідувати заняття гуртків, спортивні секції, клуби, де здійснюється православне виховання.
8.Підготовка педагогів до здійснення діяльності з православного виховання на парафіяльному рівні.
Потрібно активно залучати педагогів, які сповідують Православ’я, але працюють у світських навчальних закладах, до посильного молодіжного служіння у парафії.
9.Підготовка священнослужителів, активних парафіян, слухачів православних навчальних закладів до здійснення педагогічної, виховної діяльності.
Необхідним є створення системи підготовки віруючих, які бажають брати участь у молодіжному служінні, до такої діяльності.
10.Координація молодіжного служіння на різних адміністративних рівнях Української Православної Церкви.
Координацію такої діяльності слід здійснювати на парафіяльному, благочинницькому, єпархіальному та загальноцерковному рівнях.
11.Надання можливості для духовного опікування існуючих молодіжних об’єднань, які мають бажання перебувати під омофором Української Православної Церкви.
Важливим є створення можливостей для духовного опікування світських дитячих і молодіжних організацій, які здійснюють свою діяльність під омофором Української Православної Церкви.

5.Принципи організації молодіжного служіння

1. Особистісний характер спілкування.
Спілкування з молодою людиною має ґрунтуватися на повазі до неї як вільної особи. Крім того, необхідно, щоб у молодіжному служінні брали участь глибоко церковні люди.
2. Врахування індивідуальних і вікових особливостей.
Кожній людині притаманні індивідуальні характеристики: вікові, психологічні (темперамент, здатності), освітні, культурні. Ігнорування цих особливостей спричиняється до знеособлення спілкування, згубно відбивається на виховному процесі.
3. Не повчання, а живе спілкування.
Молоді люди потребують не словесного повчання, а живої щирої зацікавленості, уважності до їхнього життя.
Особливістю молодіжного служіння є те, що молода людина, яку ми хочемо залучити до церковного життя, має сприйматися нами як активна особа, якій ми лише допомагаємо розкритись у церковному діянні.
4. Спільна участь.
Дуже важливо, щоб церковна діяльність, соціальне служіння, до яких залучається молодь, мали не специфічно виховний характер, а були однаково цікавими й важливими для всіх учасників, включаючи організаторів. Тільки тоді така діяльність перетворюється на повнокровне церковне життя.
5. Основа молодіжної роботи – церковна парафія.
Основним місцем організації служіння молоді і для молоді повинна стати церковна парафія, церковна громада. Де б ця діяльність не здійснювалася – у дитячому таборі, лікарні, церковнопарафіяльній школі, вона має бути тісно пов’язана з життям церковної громади. Усе, що робиться в рамках такої діяльності , здійснюється з благословення священноначалія та парафіяльного духовенства.
6. У родині і через родину.
Необхідно якомога активніше залучати сім’ї молодих людей до справи молодіжного служіння. У родині, яка бере участь у церковному житті, якнайповніше буде здійснюватися християнський ідеал служіння ближньому.
7. Простота стосунків.
Св. Іоан Кронштадтський писав: “Душа людська за природою проста і все просте легко засвоює собі, перетворює на своє життя і сутність, а всі хитрощі відштовхують від себе, як непритаманне її природі, як непотрібне сміття… Не в тому смисл, щоб викласти багато, а в тому, щоб викласти небагато, але таке, що суттєво потрібне для учня в його становищі”.
Стосунки, які складаються між учасниками молодіжного служіння, повинні мати риси євангельської простоти.
8. Принцип системності.
У роботі з молоддю дуже важливо охопити всі сторони життя молодої людини. Коли після занять у православній школі юнак приходить у двір, де проводить увесь свій вільний час, “дворові цінності” можуть виявитися значно привабливішими, ніж те, чого навчають у школі.
Крім того, молодіжне служіння не може вестися від нагоди до нагоди, а потребує послідовності й надзвичайної відповідальності.
9. Принцип цілісності.
Молодіжне служіння, що здійснюється у православній парафії, не повинно бути відокремленим. Воно має відбуватися в контексті парафії і бути складовою церковного життя. Воно є продовженням літургійного життя. Молодіжне служіння повинно бути частиною місіонерського, освітнього, дияконічного та інших напрямків діяльності православної громади.

6.Основні форми діяльності молодіжного служіння в Українській Православній Церкві

1. Залучення молоді до парафіяльного життя.
Молодь може бути включена в усі напрямки діяльності церковної парафії – чи то опікування над місцевою лікарнею, дитячим притулком, шефство над військовою частиною, чи місіонерська робота.
2. Створення православних молодіжних організацій.
Українське законодавство дозволяє створювати релігійні об’єднання, які можуть здійснювати місіонерську роботу. Створення православного молодіжного братства, молодіжної організації у церковній парафії сприятиме самостійній діяльності молоді, що є дуже важливим для цього віку.
3. Залучення світських дитячих і молодіжних організацій.
Сьогодні існують дитячі, молодіжні організації, які у своїй діяльності спираються на цінності Православ’я. Потрібно якомога ширше залучати такі організації до церковного служіння.
4. Школи ремесел.
Слід створювати умови для розвитку в духовному православному середовищі найрізноманітніших талантів дітей і молоді, такі як ремісничі навички, художня творчість, лінгвістичні здібності тощо. З цією метою потрібно залучати активних парафіян до так званої “гурткової” роботи з дітьми та молоддю.
5. Дитячі, молодіжні консультації.
У парафії силами православних лікарів, психологів, педагогів спільно із священством можуть створюватися консультації, телефони довіри для дітей, підлітків, батьків з найрізноманітніших питань.
6. Заходи в православних школах, гімназіях, ліцеях, недільних школах.
Православні навчальні заклади можуть більш активно запрошувати дітей і молодь із світських навчальних закладів для участі в церковних святах, зустрічах із священством, у спільному соціальному служінні.

7. Видання книг, газет, журналів.
Важливо організувати видання православної літератури, адресованої молодіжній аудиторії. Газета, що видається церковною парафією, може містити не тільки інформацію релігійно-освітнього характеру, а й відбивати життя молоді в Церкві, вести діалог з найрізноманітніших питань, які постають сьогодні перед молодою людиною.
8. Круглі столи.
Зустрічі священства та молодіжної аудиторії для спільного обговорення питань, які цікавлять молодь.
9. Курси, семінари.
Організація курсів, які готували б організаторів молодіжного служіння з числа активних парафіян, педагогів; курсів, спрямованих на підготовку до певної соціальної діяльності, наприклад, до роботи в лікарні, у дитячому притулку, у лісництві, муніципальних службах, реставраційних майстернях тощо.
10. Участь у мас-медіа.
Звернення до молодіжної аудиторії через місцеві засоби масової інформації. Участь православної молоді в роботі газет, журналів, теле- і радіопередач, звернених до однолітків.
11. Творчі конкурси.
Організація творчих конкурсів: пісенно-музичних, художніх, літературних, історико-краєзнавчих тощо.
12. Православні табори.
Важливою формою служіння молоді та для молоді є організація під час канікул таборів для дітей, підлітків, студентства, молоді.
13. Православні клуби в парафії та за місцем проживання.
Організація таких клубів, у яких діти могли б спілкуватися, грати в спортивні ігри, здобувати релігійну освіту, займатися місіонерською діяльністю, відповідає інтересам державної політики у сфері молодіжної роботи і водночас сприяє залученню молоді до активного церковного життя.
14. Паломництва, участь у реставраційних роботах.
Така діяльність проста і приваблива для молоді.
15. Православна дитяча, молодіжна організація.
У православній дитячій, молодіжній організації можна системно підійти до організації молодіжного служіння. Важливо, щоб у такій роботі були правильно розставлені акценти. Її важливість не тільки в тому, щоб створити єдину дитячу церковну організацію, а й у використанні системи ефективних педагогічних прийомів для організації роботи з юнацтвом у парафії.
16. Спілкування молоді Православних Помісних Церков.
Завданням такого молодіжного служіння може сприяти участь у програмах міжнародних православних союзів: “Синдемос” – міжнародне об’єднання православної молоді, “Десмос” – міжнародне об’єднання православних скаутів (слідопитів).
17. Участь у Президентських програмах, таких як “Діти України”, та інших дитячих благодійних програмах.
Православна молодь повинна брати активну участь у житті своєї країни. Сьогодні на місцях силами органів місцевого самоуправління будується робота з дітьми та молоддю у найрізноманітніших напрямках. Участь церковної парафії у такій роботі сприятиме вирішенню важливих для нашого суспільства задач і надасть можливість для застосування сил православної молоді.
18. Організація спортивної, туристичної діяльності.
Церковна парафія не повинна боятися організації такої роботи, якщо вона буде спрямована не на змагання, а на формування характеру молодої людини.
19. Співробітництво з державними службами.
Церковна парафія може організувати цікаві й корисні для душі молодої людини заходи спільно з місцевою службою з надзвичайних ситуацій, пожежною частиною, міліцією, військовими. Залучення таких служб до церковного життя – важливе завдання Церкви, а для молоді – це можливість розвинути свій характер у підготовці до служіння Батьківщині та ближнім.

7.Структурні підрозділи Православного молодіжного руху
Української Православної Церкви

1. Відділ із взаємодії з єпархіальними молодіжними центрами.
2. Відділ із взаємодії з дитячими та молодіжними організаціями, об’єднаннями.
3. Молодіжний інформаційно-видавничий відділ.
4. Молодіжний центр.
5. Федерація православних слідопитів.

300-летие Киевской Духовной Академии. Школа святости и храм науки

Виктор Зоркальцев: «В Украине гармонии между конфессиями не наступило»