Блаженніший Митрополит Онуфрій у своїй проповіді пояснив євангельську притчу про злих виноградарів та закликав християн приносити духовні плоди, особливо у час скорбот і випробувань.

У своїй проповіді Першосвятитель звернув увагу на притчу Спасителя про злих виноградарів, у якій Господар виноградника віддав його виноградарям, а згодом послав слуг, щоб отримати належні йому плоди. Виноградарі ж побили та вбили посланих до них, а зрештою вбили й Сина Господаря.

За словами Блаженнішого Митрополита Онуфрія, ця притча нагадує про відповідальність людини перед Богом та про духовні плоди, які Господь очікує від кожного християнина. «Господь очікує духовних плодів від кожного з нас», — зазначив Предстоятель.

Блаженніший Митрополит пояснив, що апостол Павел називає духовними плодами радість, мир, любов, довготерпіння, благість, кротість, милосердя, віру та стриманість. Саме ці чесноти, за його словами, християни мають приносити Богові у своєму житті.

Особливого значення духовні плоди набувають у періоди скорбот і випробувань. Його Блаженство наголосив, що такі випробування не повинні віддаляти людину від Бога чи позбавляти її любові до ближніх.

«Ми повинні любити Бога, любити ближнього. Ці скорботи не мають нищити у нас любов до Бога і до ближнього», — підкреслив Предстоятель.

Він також закликав християн у час труднощів намагатися зберігати мир із Богом та людьми, терпіти один одного і не впадати у відчай.

Блаженніший Митрополит Онуфрій нагадав, що Церква є Боголюдським організмом, Главою якого є Сам Христос. Перебуваючи в Церкві та живучи за Божими заповідями, людина отримує необхідні для спасіння благодатні дари.

«Мета земного життя людини — приготувати себе для вічності», — зазначив Предстоятель.

На завершення Митрополит Онуфрій побажав, щоб Господь допоміг християнам гідно пройти земний шлях, зберегти віру та принести добрі духовні плоди для життя вічного у Христі.

Унаслідок нападу один із братії — монах Варсонофій — загинув. Ще двоє насельників — інок Григорій та трудник обителі Андрій Кирієнко — отримали тяжкі поранення.

За повідомленням Святогірської лаври, інок Григорій отримав понад десять ножових поранень у спину, ліву руку та ділянку ключиці, одне з яких було проникаючим із пошкодженням легені. Після цього нападники скинули його з крутого схилу.

Андрій Кирієнко зазнав численних побоїв, унаслідок яких отримав перелом руки та численні гематоми. Також у нього порізані кисті та два ножові поранення у спину, одне з яких — проникаюче. Його також скинули під укіс.

Пораненим спочатку надали невідкладну допомогу у Слов’янську, після чого їх перевезли до Харкова. Обидва перенесли операції, нині вони проходять лікування. Попереду на них чекає тривале відновлення та реабілітація, які потребуватимуть коштів на медикаменти, обстеження, можливі подальші медичні втручання та догляд.

Лавра просить усіх небайдужих долучитися до допомоги пораненим. Будь-яка посильна пожертва стане проявом милосердя та підтримкою.

Реквізити для допомоги
Реквізити Святогірської Лаври

Номер картки: 4874100032400221
Терещенко М.

Банка Савчук К.:
Допомогти через monobank

Ваше Блаженство, Возлюблений у Господі Собрате і Співслужителю!

З глибокою скорботою і сердечним болем сприйняли ми звістку про варварський напад та вбивство монаха, скоєні на території Свято-Успенської Святогірської лаври.

Святе місце, де звершуються чернечі труди, де завжди жевріє молитва до Пречистої Богородиці, стало місцем кровопролиття — проявом людської злоби й ненависті диявола. Невинна кров обагрила землю Святогірської обителі, як колись кров праведного Авеля, вбитого рукою свого брата Каїна. Та ми пам’ятаємо, що «кров мучеників — насіння Церкви», і хоч би як земна скорбота обтяжувала наші серця, вони сповнюються духовною радістю від усвідомлення того, що, попри весь жах того, що відбувається, завжди «з нами Бог», Еммануїл — Господь наш Іісус Христос.

Щиро співчуваємо Вашому Блаженству і молимося за спочилого монаха Варсонофія (Турянського), віруючи, що Всемилостивий Господь, Який «не є Богом мертвих, а живих», оселить його в оселях праведних, а постраждалим і пораненим подасть Свою невимовну втіху та швидке зцілення.

З любов’ю у Господі,

Ростислав

Архієпископ Пряшівський,

Митрополит Чеських земель і Словаччини

Митрополит Хмельницкий и Старокостянтиновский Виктор передал пятьдесят тысяч гривен на лечение двенадцатилетней Марии Проць. У юной Марии врачи диагностировали детский церебральный паралич в форме правостороннего гемипареза. Об этом сообщает Хмельницкая епархия.

Хмельницкая епархия передала гуманитарную помощь областной больнице
Благотворительные средства для тяжелобольного ребенка собрали верующие Хмельницкой епархии. Сбор проходил в рамках епархиальной благотворительной акции под названием «К Пасхе — с добрыми делами». Целью этого проекта организаторы определили оказание поддержки тяжелобольным детям Хмельницкой области.

2 сентября представители Изюмской епархии провели встречу с вынужденными переселенцами из прифронтовых районов. Об этом сообщает пресс-служба епархии.

Встречи прошли по благословению архиепископа Изюмского и Купянского Иоанна в помещении общежития Харьковского авиационного института и ещё одного общежития, где живут люди, вынужденные покинуть свои дома из-за боевых действий. Помощь получили жители Купянска, Волчанска, Великого Бурлука, Дворичной и Приколотного. Социальный отдел епархии передал переселенцам 9 инвалидных кресел, 2 ходунка и другие необходимые бытовые вещи.

Помимо материальной помощи, важным было личное общение и духовная поддержка. Протодиакон Артемий Бондаренко провел с присутствующими духовную беседу, выслушал их переживания и передал всем благословение правящего архиерея епархии.

Його Високопреосвященству,
Високопреосвященнішому Арсенію, митрополиту Святогірському,
та чесній братії Свято-Успенської Святогірської лаври.

Ваше Високопреосвященство дорогий митрополит Арсеній!
Улюблені в Господі братія!

З глибоким сумом я дізнався про те, що сталося 23 серпня у стінах вашої святої обителі, де від рук нападників прийняв смерть монах Варсонофій і важкі поранення отримали інок Григорій та Андрій Кирієнко, який мешкає при монастирі.

Дорогий владико Арсенію, висловлюю вам щирі співчуття та запевняю, що молитва за упокій убієнного та за одужання поранених вже підноситься біля Живоносного Гробу Господнього, де Єрусалимська Церква невпинно молиться за всіх стражденних чад Православ’я, а також у моїх скромних молитвах.

Будь-яке вбивство є злочином проти образу Божого в людині, але вбивство ченця біля стін храму, де він не мав при собі нічого, крім чоток, вражає совість з особливою силою. Ми знаємо з повідомлень обителі, якими були останні слова отця Варсонофія: «Слава Господу Іісусу Христу!.. Я монах». У цих словах — усе його богослов’я й уся його відповідь. Він помер, сповідуючи Того, Кому обіцявся під час постригу, і про таких говорить пророк Давид: «Честна́ пред Го́сподем смерть преподо́бных Его́» (Пс. 115:6). Тайновидець же бачив «під жертовником душі убитих за слово Боже і за свідчення, яке вони мали» (Одкр. 6:9), і ми віримо, що ім’я новопреставленого монаха Варсонофія нині вписане в ту ж саму книгу.

Хочу сказати й про те, що стоїть за тим, що сталося. Як архієрей і як пастир я зобов’язаний назвати корінь. Протягом минулих років весь православний світ бачив, як навколо Української Православної Церкви рік за роком густішала атмосфера підозри, ворожнечі та відкритої ненависті: її вірних оголошували чужинцями у власній країні, її храми відбирали, її єпископів і священиків піддавали тиску, а публічне слово про неї дедалі частіше звучало як слово про ворога, якого слід знищити.

Коли людину роками привчають бачити у хрещеному браті ворога, рано чи пізно знайдеться той, хто доведе цю думку до її крайньої межі. Вбивство у Святогірській лаврі і є такою межею, і воно не могло б статися в суспільстві, де подібні слова були б немислимими.

Однак і тут християнин зобов’язаний бачити глибше. Апостол Павел застерігає нас: «Наша боротьба не проти крові і плоті, а проти начальств, проти властей, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних» (Еф. 6:12). Той, хто сіє між одновірцями ворожнечу, є древній ворог роду людського, про якого Господь сказав прямо: «Він був людиновбивця споконвіку і не встояв в істині» (Ін. 8:44). Диявол не має власної сили і завжди діє через людські руки, через розпалені уми та озлоблені серця, але задум належить йому, і мета його незмінна — розділити, знекровити й загасити в людях любов, без якої будь-яка церковність перетворюється на ніщо.

Тим наполегливіше звучить моє прохання, звернене до влади та правоохоронних органів України: цей злочин має бути розслідуваний повно, неупереджено й відкрито, а винні — названі та притягнуті до відповідальності, яким би не було їхнє становище. Мовчання навколо такої справи небезпечніше за саму справу, бо воно говорить суспільству, що кров ченця нічого не варта. І настільки ж необхідно, щоб держава зробила все для того, аби подібне не повторилося: щоб обителі та храми були захищені від насильства, щоб мова ворожнечі щодо віруючих перестала бути допустимою, а ті, хто її поширює, розуміли, до чого це призводить.

А вас, дорогі братія, прошу прийняти слово втіхи. Не бійтеся. Господь сказав: «Не бійтесь тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити» (Мф. 10:28), і ви самі бачили, що смерть не змогла відібрати у отця Варсонофія сповідання.

Не допустіть у серця ваші ані ненависті, ані жаги помсти, бо написано: «Не мстіть за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: Мені відомщення, Я воздам, говорить Господь» (Рим. 12:19). Відповіддю Церкви на насильство завжди були молитва й стояння в істині, і іншої відповіді у нас немає.

Молюся, щоб Господь упокоїв душу новопреставленого монаха Варсонофія в оселях праведних, дарував швидке зцілення іноку Григорію та Андрію, зміцнив братію обителі й втішив усіх, хто нині сумує. Нехай Пресвята Богородиця не залишить Свій уділ, а преподобні отці Святогірські нехай залишаються молитвениками за обитель, яку вони заснували і в якій їхня пам’ять жива донині.

З любов’ю у Христі,
Тимофій,
Митрополит Вострський,
Екзарх Всесвятого Гробу на Кіпрі.

Нікосія, 1.09.2026

1 вересня Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив Божественну літургію та молебень з нагоди початку нового навчального року у Покровському Голосіївському чоловічому монастирі.
Богослужіння звершили у храмі на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело».

Предстоятелю співслужили: митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, голова Відділу зовнішніх церковних звʼязків УПЦ митрополит Чернівецький і Буковинський Мелетій, керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, голова Учбового комітету при Священному Синоді УПЦ митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент, митрополит Житомирський і Новоград-Волинський Никодим, митрополит Вінницький і Барський Варсонофій, митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Віктор, митрополит Рівненський і Острозький Пимен, архієпископ Фастівський Даміан, архієпископ Ворзельський Ісаакій, ректор КДАіС архієпископ Білогородський Сильвестр, архієпископ Згурівський Амвросій, архієпископ Бородянський Марк, єпископ Батуринський Пантелеімон, єпископ Баришівський Філарет, студенти та викладачі КДАіС у священному сані та духовенство обителі.

За богослужінням молились студенти духовних навчальних закладів, які діють на території Голосіївського монастиря, — Київської духовної академії і семінарії та Монастирського духовно-професійного училища ім. преподобного Іоанна Дамаскіна.

На сугубій єктенії помолились про мир на українській землі. Особливу молитву піднесли також за тих, хто розпочинає новий навчальний рік.

Проповідь після запричасного вірша виголосив викладач Київської духовної семінарії ієромонах Амвросій (Небрончук).

Після Божественної літургії Блаженніший Митрополит Онуфрій очолив молебень на початок нового навчального року. Після молитви Предстоятель окропив православну молодь святою водою та благословив на навчання.

31 серпня, у день пам’яті святих мучеників Флора і Лавра, за Божественною літургією у Вознесенському Флорівському жіночому монастирі було прославлено у лику святих інокиню Ольгу (Кочановську), яка подвизалася у цій обителі у ХХ ст.

Блаженна Ольга Флорівська, Христа ради юродива
(Ольга Іванівна Кочановська; 1887–1971)

Серед подвижників ХХ століття є особливий сонм угодників Божих, які, наслідуючи давніх святих, «удаваним безумством викривали безумство світу». Благодатним даром духовної проникливості і здатністю розпізнавати в молитві волю Божу володіла і стариця, Христа ради юродива, блаженна інокиня Ольга (Кочановська), яка подвизалася у Флорівському монастирі.

Блаженна Ольга мала дворянське походження, була вихована благочестиво, здобула хорошу освіту, розмовляла кількома мовами, а її вихованість і доброчинність виявлялися протягом усього життя, навіть у дні юродства.

Ольга любила усамітнення, була ревнителькою благочестя і часто молилася ночами, знаходячи в молитвах відраду й утіху. Одного разу, як оповідає передання, Сама Божа Матір явилася дівчині під час нічної молитви, закликала її та благословила на життя «Христа ради». Як згодом говорила сама блаженна Ольга, голос Пречистої Богородиці виходив від Казанської ікони.

Спосіб життя Ольги після чудесного явлення їй Пресвятої Богородиці різко змінився і вже не відповідав усталеним у сім’ї та суспільстві мирським прагненням.

Слідуючи благословенню Глинських старців, поміщик Іван Кочановський у 1905 році привіз 18-річну Ольгу до Флорівського монастиря, «дівчину дивовижної краси та величі, у багатому вбранні, у капелюшку з вуаллю та дорогих черевичках», як згадували про неї сучасники. Вона принесла із собою Євангеліє, з яким згодом ніколи не розлучалася.

Батько побудував для Ольги окрему келію на території Флорівського монастиря, яка знаходилася поруч із монастирським кладовищем. Ночі Ольга проводила в молитві серед могил, а вдень несла послухи в обителі. Вона часто лягала спати не на ліжко, а на підлогу, пояснюючи це особливо допитливим сестрам тим, що у ліжку спекотно.

Маючи дар передбачення майбутнього, блаженна Ольга своїми молитвами нерідко оберігала людей, що її оточували, від бід. Дар духовної прозорливості блаженна Ольга приховувала під зовні безглуздими вчинками. Але поступово люди стали помічати, що за юродством блаженної приховуються Дари Святого Духа — усе, що вимовляли уста її, збувалося. З часом до неї за духовними настановами стали звертатися не лише миряни, а й священники. Деякі її вчинки ставали зрозумілими для очевидців лише з плином часу, і в її життєписі наведено чимало подібних випадків.

У 1917 році розпочалися гоніння на Церкву. Про майбутні негаразди блаженна Ольга попереджала, передбачаючи і прийдешнє закриття Флорівської обителі. У тридцяті роки ХХ століття, коли храми та монастирі були закриті, духовенство було заарештоване, заслане або розстріляне, люди тягнулися до таких живих носіїв віри, як інокиня Ольга, звертаючись до неї за духовними настановами та втіхою. Закриття обителі для блаженної стало випробуванням, яке вона проходила у смиренні, терпінні та молитві.

Молилася вона зазвичай глибокої ночі або рано-вранці, коли всі спали. Рівно о 4-й годині ранку блаженна, разом із матушкою Марією, піднімалася на Володимирську гірку, де й звершувала свій молитовний подвиг.

Блаженна Ольга завжди ставилася до таїнства Євхаристії з надзвичайним благоговінням. Вона любила храм Божий, сповідалася та причащалася Святих Христових Таїн.

Усе життя блаженної Ольги було живим нагадуванням про найвищу мету життя — «єдине на потребу» (Лк. 10: 41). Удосконалюючись у подвигах самозречення, жертовно служачи Богові та ближнім, блаженна стариця Ольга нарешті досягла межі земного життя. За три роки до смерті вона передбачила, що помре пізньої осені, що «слідом за мною і матушка ігуменя Анімаїса піде» і що «лежати будемо недалеко одна від одної». Дійсно, ігуменя Флорівського монастиря Анімаїса (Кайдановська-Бутковська, †22.11.1971) спочила невдовзі після смерті блаженної та була похована за 20 метрів від її могили на Звіринецькому кладовищі.

Перед смертю блаженна Ольга говорила: «Передайте усім, хто мене знає: якщо будуть мене згадувати та молитися Господу, то і я буду за них ходатайствувати перед Творцем». «Я вас не залишу, — говорила вона духовним чадам. — Приходьте до мене на могилку». Це були її останні слова. Блаженна матушка Ольга спочила 29 жовтня 1971 року і знайшла вічний спокій на Звіринецькому кладовищі.

За своє терпіння, смирення і дивні подвиги, за постійну готовність померти за Христа блаженна Ольга була наділена від Господа Бога різноманітними дарами — пророцтва, зцілення, чудотворення. Причому дар пророцтва проявлявся ще за її життя, а випадки чудотворення та зцілення хворих відбувалися як за життя, так і після смерті угодниці Божої за молитвами, зверненими до неї. Про це свідчить безліч людей, які відчули на собі дію благодатної сили стариці-подвижниці.

Понад 60 років несла подвиг у Флорівському монастирі м. Києва блаженна Ольга (Кочановська). Її ім’я щодня поминалось у монастирських синодиках, у вівтарі та під час читання «Неусипної» Псалтирі. У день кончини матушки, 29 жовтня, особливо багатолюдно буває біля її могили на старовинному Звіринецькому кладовищі. Пам’ять про блаженну Ольгу вже понад пів століття шанується благочестивими жителями Києва та за його межами як приклад духовної досконалості й повного самозречення заради любові до Христа.

Свята Ольга своїми дивними подвигами смирення та самозречення засвідчила про себе, подібно до апостола Павла, який сказав: «Я не бажаю хвалитися, хіба тільки Хрестом Господа нашого Іісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, і я для світу» (Гал. 6: 14).

31 серпня, у день пам’яті святих мучеників Флора і Лавра, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив Божественну літургію у Вознесенському Флорівському жіночому монастирі Києва.

За богослужінням відбувся чин прославлення у лику святих блаженної Ольги Києво-Флорівської (Кочановської), Христа заради юродивої.

Предстоятелю співслужили: митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, голова Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент, митрополит Васильківський Іоасаф, архієпископ Добропільський Спиридон, архієпископ Бородянський Марк, духовенство обителі та гості у священному сані. За богослужінням також молилися сестри з настоятелькою обителі ігуменею Євлампією (Єлісейкіною).

За традицією перед чином прославлення звершили останню заупокійну літію за блаженною Ольгою.

Потім митрополит Климент виголосив рішення Священного Синоду щодо місцевого прославлення святої. Синод УПЦ ухвалив рішення про встановлення шанування блаженної Ольги, затвердив іконописне зображення святої, тексти служби та акафіста. Пам’ять блаженної Ольги встановлено вшановувати 16 / 29 жовтня, у день її кончини.

Митрополит Павел зачитав житіє блаженної Ольги, святій проспівали тропар, кондак і величання й вклонилися її іконі.

Блаженна Ольга Києво-Флорівська (Кочановська, 1887–1971) — подвижниця ХХ століття. Походячи з дворянського роду та здобувши прекрасну освіту, вона після чудесного явлення Пресвятої Богородиці цілковито змінила своє життя. У 1905 році, коли їй було 18 років, з благословення Глинських старців вона прийшла до київського Флорівського монастиря. Там понад 60 років свята провела у молитві, смиренні та подвигу.

Під виглядом юродства та дивакуватої поведінки блаженна стариця приховувала великі дари Святого Духа — прозорливість, дар зцілення та чудотворення. У складні часи радянських гонінь і закриття храмів інокиня Ольга була живим осередком віри; до неї зверталися за духовною розрадою, порадами та молитовною допомогою.

Блаженна заздалегідь передбачила день своєї смерті й відійшла до Господа 29 жовтня 1971 року, була похована на Звіринецькому кладовищі в Києві. Перед кончиною вона заповіла приходити до неї на могилу, пообіцявши молитися за кожного, хто її пам’ятає.

Після читання святого Євангелія Блаженніший владика звернувся до пастви зі словом проповіді.

За богослужінням помолились про мир на українській землі; про позбавлення від ворога; щоб Господь зглянувся на наш народ і зберіг тих, хто у відчаї і втратив домівки; про благословіння Боже людям доброї волі, які допомагають нужденним. Предстоятель попросив у Бога милості українському народу, щоб Господь умудрив владу, зміцнив мужністю воїнів, звільнив полонених, зцілив хворих та дав прихисток тим, хто позбавлений дому.

Після відпусту Блаженніший Митрополит Онуфрій привітав вірян зі святом та благословив паству.

30 серпня в Одеській духовній семінарії відбулися традиційні урочистості з нагоди початку нового навчального року.
Очолив урочистості митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел. Після Божественної літургії ієрарх відслужив молебень, а також головував на урочистому акті.

У своєму слові до викладачів, співробітників та вихованців духовної школи архіпастир побажав Божої допомоги, духовної наснаги та успіхів у навчанні.

Студентам, які вступили до семінарії цього року, владика вручив пам’ятні книги й благословив їх на плідне навчання і духовне зростання.

30 серпня, у Неділю 13-ту після П’ятидесятниці, після Божественної літургії у храмі в ім’я прп. Агапіта Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звершив молебень перед початком навчання. Одразу після богослужіння відбулась щорічна благодійна акція «Рюкзачок Милосердя».

Під час молебню підносилися особливі молитовні прохання про Боже благословення та допомогу учням й викладачам у навчанні. Також Предстоятель окропив дітей та всіх присутніх освяченою водою.

Далі безпосередньо розпочалася акція «Рюкзачок Милосердя». З благословення та за підтримки Блаженнішого Митрополита Онуфрія такий благодійний захід напередодні 1 вересня проводиться щороку. Організовує акцію Синодальний відділ УПЦ з соціально-гуманітарних питань.

Цьогоріч Його Блаженство передав шкільні рюкзаки із необхідним шкільним приладдям для понад 200 дітей із сімей вимушених переселенців.

Голова Синодального відділу УПЦ з соціально-гуманітарних питань протоієрей Сергій Екшиян висловив подяку Першосвятителю та усім небайдужим людям, які беруть участь у підтримці благодійних ініціатив відділу.

29 августа в Одесской епархии Украинской Православной Церкви провели благотворительную акцию, в ходе которой детям передали 1000 рюкзаков со школьными принадлежностями. Об этом сообщает пресс-служба Одесской епархии.

Акция прошла с благословения митрополита Одесского и Измаильского Агафангела. Подарки получили дети из многодетных, молообеспеченных семей, а также внутренне перемещенных лиц и военнослужащих.

В епархии отметили, что собрать и передать детям все необходимое удалось благодаря поддержке неравнодушных людей. В Одесской епархии поблагодарили всех, кто присоединился к инициативе и помог подарить детям радость накануне 1 сентября. Организаторы подчеркнули, что подобные акции проводятся ради будущего страны и детей, которые растут в непростых условиях войны.
Фото: Одесская епархия

Владимирская община УПЦ после изъятия Успенского собора продолжает богослужения во временном помещении.

30 августа во Владимире община Успенского кафедрального собора УПЦ встретила престольный праздник во временно приспособленном помещении после изъятия храма государством, сообщается на странице Владимир-Волынской епархии в Facebook.

Праздничное богослужение возглавил митрополит Владимир-Волынский Владимир. Несмотря на потерю собора, приход продолжает регулярную молитвенную и богослужебную жизнь.

Во время Литургии духовенство и верующие молились о мире в Украине, сохранении жизни воинов, благословении украинских семей и духовном укреплении приходской общины.

Во Владимир-Волынской епархии УПЦ отметили, что даже во временном помещении престольный праздник собрал прихожан на общей молитве и Евхаристии. В епархии подчеркнули, что изъятие собора не остановило церковную жизнь общины.

Фото: Владимир-Волынская епархия УПЦ

Архиерей Германской епархии РПЦЗ заявил, что зверская расправа над насельником Святогорской лавры болью отозвалась во всём православном мире.

Викарий Германской епархии РПЦЗ епископ Штутгартский Иов в комментарии для СПЖ в Германии выступил с заявлением по поводу убийства монаха Варсонофия в Святогорской лавре. По словам архиерея, случившееся стало шоком не только для лаврской братии, но и для всего православного мира.

«Новое испытание, постигшее лаврскую братию, потрясло не только их и нас, но и весь православный мир. Мы видим, как многие представители православных Церквей с болью отозвались на произошедшее», – написал владыка Иов.

Архиерей напомнил, что Германская епархия РПЦЗ регулярно направляет в Святогорскую лавру, где заботятся о многочисленных беженцах, гуманитарные грузы, – поэтому произошедшее в обители епархия переживает как собственную боль.

Епископ Иов напомнил слова раненого послушника Андрея, который рассказал, что 23 августа в монастыре появились военные, которые потребовали от монахов воздать «славу Украине», от чего они отказались, подчеркнув, что воздают славу только Богу. Отцу Варсонофию выстрелили в голову и нанесли ножевые ранения, монаху Григорию и послушнику Андрею нанесли удары ножом. Когда братия нашла отца Варсонофия после нападения, он успел сказать: «Я монах. Слава Господу нашему Иисусу Христу!» – эти слова стали последними, что он произнёс.

Владыка назвал монаха Варсонофия мучеником в подлинном смысле этого слова – свидетелем (martys) истины Христовой, – и привёл слова о том, что кровь мучеников есть семя христиан.

«А истина Христова пребывает во веки веков: врата ада Церковь никогда не одолеют!» – заключил архипастырь, сославшись на слова Евангелия (Мф. 16:18).
Фото: СПЖ в Германии

30 серпня, у Неділю тринадцяту після Пʼятидесятниці, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив Божественну літургію у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі.

Богослужіння відбулось у храмі на честь преподобного Агапіта Печерського.

Предстоятелю співслужили керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, архієпископ Бородянський Марк, духовенство обителі та гості у священному сані.

Після читання святого Євангелія Блаженніший владика звернувся до пастви зі словом проповіді.

За богослужінням помолились про мир на українській землі; про позбавлення від ворога; щоб Господь зглянувся на наш народ і зберіг тих, хто у відчаї і втратив домівки; про благословіння Боже людям доброї волі, які допомагають нужденним. Предстоятель попросив у Бога милості українському народу, щоб Господь умудрив владу, зміцнив мужністю воїнів, звільнив полонених, зцілив хворих та дав прихисток тим, хто позбавлений дому.

Після Божественної літургії Його Блаженство звершив молебень за учнів, студентів та викладачів, у яких розпочинається новий навчальний рік, та очолив благодійний захід «Рюкзачок милосердя», організований Синодальним відділом УПЦ з соціально-гуманітарних питань.

29 серпня, в день Перенесення із Едеси в Константинополь Нерукотворного Образа (Убруса) Господа Іісуса Христа на запрошення митрополита Феодосія до Корсунья-Шевченківського завітав Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній. Цього дня громада собору на честь Нерукотворного Образу міста Корсунь-Шевченківський святкує своє престольне свято.

В цей день Божественну Літургію вперше служили в пристосованому приміщенні, так як 30 травня 2024 року, близько опівночі, рейдери захопили собор, який православна громада будувала і де молилася десятиліттями. Зараз Собор закритий, а в ньому знаходиться склад гуманітарки.

Божественну Літургію очолив митрополит Антоній, його Високопреосвященству співслужили митрополитом Черкаський і Канівський Феодосій, єпископ Корсунь-Шевченківський Антоній та духовенство Черкаської єпархії.
За Богослужінням молились про мир в Україні.
Після Євангелія Архіпастир звернувся до присутніх зі словом проповіді.
Накінець митрополит Антоній привітав всіх зі святом та закликав на всіх Боже благословіння.

Митрополит Николай призвал молиться о защите Святогорской лавры.

Первоиерарх РПЦЗ митрополит Николай направил соболезнования наместнику Святогорской лавры митрополиту Арсению и братии обители в связи с убийством монаха Варсонофия. Иерарх заверил обитель в молитвенном сопереживании и духовной солидарности. Об этом сообщает СПЖ в США.

В своем обращении первоиерарх отметил, что зарубежная паства восприняла известие о гибели насельника с глубокой скорбью. «С глубокой скорбью и искренней болью мы узнали о трагической кончине монаха Святогорской лавры Варсонофия, погибшего от рук беззаконников», – сообщил митрополит Николай.

Архипастырь подчеркнул особое значение Святогорской лавры для верующих РПЦЗ. Иерарх напомнил, что в XX веке Святые Горы приютили монахов, бежавших из Почаевской общины, а с 2014 года монастырь вновь открыл двери для тысяч беженцев, лишившихся крова. Особой духовной связью митрополит назвал пребывание в обители мощей святителя Иоанна Шанхайского и Сан-Францисского.

«Эта связь для нас – не просто историческая память. Это свидетельство того, что, несмотря на расстояния, невзгоды и течение времени, единый дух православного монашества и христианской любви объединяет Святогорск», – подчеркнул иерарх. Он добавил, что трагедия укрепила чувство солидарности РПЦЗ с Лаврой и ее страдающей общиной.

«Сегодня, когда новая трагедия коснулась святогорского братства, мы вновь чувствуем себя стоящими рядом с вами – не только сердцем, но и в молитве», – заявил митрополит Николай.

Митрополит Николай вознес молитвы об упокоении убиенного монаха Варсонофия, выздоровлении и укреплении раненого монаха Григория, безопасности обители и мужестве ее братии. Он призвал молиться о том, чтобы Пресвятая Богородица даровала утешение и защиту монастырю и всем, кто переживает трудности.

В завершение своего обращения первоиерарх РПЦЗ выразил надежду, что мученическая смерть новопреставленного станет примером стойкости для всех верующих. «И пусть память о мученической кончине монаха Варсонофия послужит для всех нас не только напоминанием о трагедии, но и свидетельством верности Христу, монашескому призванию и святому месту, которому он посвятил свою жизнь», – резюмировал митрополит Николай.

Митрополит Антоний заявил о необходимости объективного расследования нападения на Святогорскую лавру.

Управляющий делами УПЦ митрополит Антоний (Паканич) призвал общество и правоохранителей не замалчивать убийство монаха Святогорской лавры. Иерарх подчеркнул необходимость объективного расследования преступления, которое произошло в обители.

Управделами УПЦ подчеркнул, что нападение на монахов стало трагическим вызовом религиозной свободе. «Неужели кому-то дано право безнаказанно убивать только потому, что другой человек – «не той веры», «не той конфессии», «не той церковной юрисдикции»? Христианская совесть не может принять мысль, что человеческая жизнь имеет разную цену в зависимости от того, к какому церковному сообществу принадлежит человек», – обратился владыка.

Митрополит Антоний отметил, что лаврскую братию избивали и резали именно за верность Украинской Православной Церкви. Он также связал трагедию с многолетней атмосферой давления на каноническую Церковь. По его словам, инициаторы рейдерских захватов храмов, голосующие за антиконституционные законы депутаты и распространяющие клевету СМИ создали ситуацию, когда верующих УПЦ воспринимают как людей второго сорта.

«Особенно хочется обратиться ко всем, от кого зависит расследование этой трагедии: не дайте этой смерти раствориться в холодном общественном безразличии, – призвал архипастырь. – Не ради какой-то политической силы, не ради чьей-то репутации. Ради человека. Ради памяти убитого монаха».

В завершение своего обращения митрополит Антоний выразил слова поддержки наместнику обители митрополиту Арсеню и всей святогорской братии. «Да упокоит Господь душу монаха Варсонофия в селениях праведных. Пусть исцелит раненых. Пусть укрепит святогорскую братию. И пусть даст всем нам мужество оставаться христианами… когда за верность Христу приходится платить высокую цену», – резюмировал владыка.
СПЖ
ИСТОЧНИК

Протоиерея Алексея Стужука принудительно мобилизировали сотрудники ТЦК.

В городе Коростень Житомирской области сотрудники ТЦК принудительно мобилизировали настоятеля храма в честь Казанской иконы Пресвятой Богородицы протоиерея Алексея Стужука. Об этом сообщил протоиерей Георгий Кузнецов на своей странице в Facebook.

Автор сообщения призвал верующих к молитве за священнослужителя. На момент публикации подробности инцидента и местонахождение священника остаются неизвестными.
СПЖ
Фото: Фейсбук Кузнецова

23 серпня, у Неділю дванадцяту після П’ятидесятниці, митрополит Чернівецький і Буковинський Мелетій звершив освячення новозбудованого храму парафії УПЦ на честь святого пророка Божого Ілії в селі Бережонка Вижницького благочиння Чернівецько-Буковинської єпархії. Свого колишнього храму внаслідок дій прибічників ПЦУ парафіяни були позвбавлені. Тож освячення нового храму стало для парафії особливо радісною і знаменною подією.

Після чину освячення храму митрополит Мелетій очолив святкову Божественну літургію. Владиці співслужили секретар Чернівецько-Буковинської єпархії протоієрей Димитрій Щербан, благочинний Вижницького округу архімандрит Даниїл (Калинич), настоятель Іллінської парафії ієрей Василій Лучак і духовенство єпархії.

З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, на прохання керуючого Чернівецько-Буковинською єпархією, ієрей Василій Лучак був возведений в сан протоієрея.

За богослужінням піднесли молитви про мир на українській землі, про визволення від ворога, а також за воїнів-захисників і українські родини. Молилися духовенство й віряни і за тих, хто перебуває у відчаї і втратив домівку, та за всіх людей доброї волі, які допомагають нужденним.

Наприкінці богослужіння митрополит Мелетій звернувся до присутніх зі словами духовної настанови і підтримки. У свою чергу, настоятель парафії протоієрей Василій подякував Його Високопреосвященству за освячення храму та звершене богослужіння, а духовенству і всім вірянам висловив вдячність за соборну молитву й підтримку релігійної громади в цей особливий і пам’ятний день.