ЖИТОМИРСКАЯ ЕПАРХИЯ

Адрес: 10014, г.Житомир, ул. Подольская 19

Телефон: +380 (412) 47-03-75

Факс: +380 (412) 47-03-75

Электорнные почта: kanc00 (sobaka) mail.ru

Web сайт: www.zhytomyr-eparchy.org

Правящий Архиерей: Никодим, архиепископ Житомирский и Новоград-Волынский.
В миру:
Рожд: 26 февраля 1972 г. Тезоименитство - 2 марта 2002 г.
Хиротония: 4 июня 2007 г.
На кафедре с 14 июня 2011 г.

БИОГРАФИЧЕСКАЯ СПРАВКА
Родился 26 февраля 1972 г. в с. Залесье Чернобыльского района Киевской области. В 1980 г. семья переехала на постоянное местожительство в г. Чернобыль. В 1986 году после аварии на ЧАЭС семья была эвакуирована в г. Кривой Рог.
В 1987 г. поступил в Криворожское музыкальное училище, которое окончил в 1991 г. со специальностью «учитель музыки и пения».
В 1991-1993 гг. служил в рядах Советской армии.
С 1995 г. нес послушание в Свято-Успенской Киево-Печерской лавре, с июля 1996 г. — у архиепископа Владимир-Волынского и Ковельского Симеона.
14 декабря 1996 г. епископом Симеоном в Киево-Печерской лавре в храме в честь Всех преподобных Киево-Печерских рукоположен в сан диакона.
25 декабря 1996 г. назначен штатным диаконом Свято-Успенского кафедрального собора г. Владимир-Волынского.
10 декабря 1998 г. рукоположен в сан протодиакона.
В 1998 г. поступил на заочный сектор Киевской духовной семинарии, которую окончил в 2002 г.
3 июня 2001 г. в Свято-Успенском кафедральном соборе г. Владимир-Волынского епископом Симеоном рукоположен в сан священника.
2 марта 2002 г. в этом же храме епископом Вышгородским Павлом пострижен в монашество с наречением имени Никодим в честь святого Никодима, тайного ученика Иисуса Христа.
19 мая 2002 г. Блаженнейшим Владимиром, митрополитом Киевским и всея Украины, возведен в сан игумена, 24 сентября 2003 г. — в сан архимандрита.
21 ноября 2002 г. награжден крестом с украшениями.
27 августа 2006 г. назначен секретарем Владимир-Волынской епархии.
31 мая 2007 г. решением Синода УПЦ избран епископом Шепетовским и Славутским. Наречение состоялось 3 июня 2007 г. в Синодальном зале Киевской митрополии.
4 июня 2007 г. рукоположен в сан епископа, архиерейская хиротония владыки состоялась в Трапезном храме Киево-Печерской лавры.
Решением Синода УПЦ от 12 июня 2007 г. освобожден от управления Шепетовской епархией и назначен епископом Владимир-Волынским и Ковельским.
Решением Синода УПЦ от 14 июня 2011 г. (журнал № 44) назначен правящим архиереем Житомирской епархии с освобождением от управления Владимир-Волынской епархией.
22 апреля 2012 г. возведен в сан архиепископа.

Тезоименитство владыки в неделю святых Жен-мироносиц.

Образование:
1991 г. — Криворожское музыкальное училище.
2002 г. — Киевская духовная семинария (заочно).

Єпархіальне управління
29013, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 113, тел. (0382) 76-55-11.
Секретар єпархії — протоієрей Олександр Дацюк.

Свято-Покровський кафедральний собор
29013, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 113,
тел. 76-55-11, настоятель — протоієрей Віталій Скиба.

Православне братство прп. Антонія і Феодосія Києво-Печерських при єпархіальному управлінні,
голова — Фурман Ф. Г.

Єпархіальне управління
76493, м. Івано-Франківськ, с. Крихівці, вул. Виноградна, 10,
тел. (0342) 53-50-59.
Секретар єпархії — протоієрей Володимир Боєчко.

Спасо-Преображенський молитовний будинок
76004, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 6-а,
настоятель — єпископ Івано-Франківський і Коломийський Пантелеімон

Свято-Василівський молитовний будинок
76004, м. Івано-Франківськ, вул. Довженка, тел.: (03422) 3-05-84,
настоятель — єпископ Івано-Франківський і Коломийський Пантелеімон

Єпархіальне управління
11106, м. Овруч Житомирської обл., вул. Соборна, 3,
тел. (04148) 2-21-22. Секретар єпархії — - диякон Сергій Стретович.

Спасо-Преображенський кафедральний собор
11106, м. Овруч, вул. Соборна, 9, тел. 3-38-93,
настоятель — - священик Петро Савчук.

Митрополит Овруцький і Коростенський ВІССАРІОН
У миру — Василь Олександрович Стретович
Народився 04.12.1953. Тезоіменитство — 19 червня
Хіротонія — 24.08.1992
На кафедрі з 22.06.1993
Митрополит Овруцький і Коростенський Віссаріон (Василь Олександрович Стретович) народився 4 грудня 1953 року в селі Поляна Коростенського району Житомирської області.
1971 року закінчив середню школу. З 1972 року служив у Радянській армії, після чого працював водієм в селі Мелені Житомирської області.
Протягом 1975-1979 років навчався в Московській духовній семінарії, а з 1979 до 1983 року — в Московській духовній академії.
1 квітня 1983 року прийняв чернечий постриг з ім’ям Віссаріон, на честь преподобного Віссаріона Єгипецького.
21 вересня 1983 була звершена дияконська хіротонія, а 25 вересня того ж року — висвячений у сан священика.
Протягом 1983-1986 років — клірик Спасо-Преображенського кафедрального собору Житомира.
З 1986 по 1987 рік — клірик церкви Різдва Богородиці села Білокоровичи Житомирської області.
Протягом 1987-1991 років був священиком Василіївського собору Овруча, благочинним округу.
1990 року возведений у сан ігумена.
У 1991-1992 роках — настоятель Спасо-Преображенського собору Овруча.
23 серпня 1992 року возведений у сан архімандрита.
24 серпня 1992 року була звершена хіротонія архімандрита Віссаріона в єпископа Коростенського.
З 22 червня 1993 року єпископ Віссаріон перебуває на новоутвореній Овруцькій і Коростенській кафедрі.
2000 року владика Віссаріон був возведений у сан архієпископа.
2010 року возведений у сан митрополита.
Митрополит Виссаріон має такі нагороди:
Орден святого князя Володимира з титулом «Лицар ордена святого князя Володимира»;
Ювілейна медаль «Харківський собор — 10 років» I ступеня;
Орден преподобного Сергія Радоніжського II ступеня;
Орден «1020-річчя Хрещення Київської Русі»;
Орден «450-річчя привезення на Волинь чудотворної Почаївської ікони Божої Матері».
Орден «За заслуги» III ступеня;
Орден «Покрова» II ступеня.

Митрополит Віссаріон має публікації у виданнях Київської Митрополії:
«Бог как источник света и красоты»;
«Вся премубростию сотворил еси…»;
«Библейские свидетельства о Божестве Сына Божия»;
«Догматическое основание молитвы Церкви за усопших»;
«Богословское обоснование иконопочитания и его значение для жизни Церкви»;
«Единство Христовой Церкви и грех церковного раскола»
«Христианская любовь».

Архієпископ Херсонський і Таврійський ІОАНН

Єпархіальне управління
73025, м. Херсон, вул. Радянська, 35,
тел./факс: (0552) 26-20-23.
Web-сторінка: http://www.orth.kherson.ua>, E-mail: eparhiya@selena.kherson.ua
Секретар єпархії — ігумен Олексій (Федоров).

Cвято-Духівський кафедральний собор
73025, м. Херсон, вул. Радянська, 35, тел. 22-42-87,
настоятель — ігумен Олексій (Федоров).

Архиепископ Херсонський і Таврійський Іоанн (Ігор Степанович Сіопко)
Дата рождения: 14.03.1964
День тезоименитства:09 Октября
Постриг совершен: 31.12.1993

Место служения
Херсонская епархия, Правящий архиерей

Биография
Архієпископ Херсонський і Таврійський Іоанн (Ігор Степанович Сіопко) народився 14 березня 1964 року в Рівному в родині робітника.
У 1981 році закінчив Рівненську середню школу.
19 серпня 1985 року був висвячений у сан диякона, а 22 лютого 1987 року — в сан священика.
З 1991 по 1993 рік знаходився в УАПЦ. 1992 року закінчив Львівську духовну семінарію.
У 1993 році перейшов до УПЦ КП і був хіротонісаний в єпископа, керував Яготинською єпархією.
29 грудня 1993 року на Архієрейському Соборі УПЦ приніс покаяння і був прийнятий у лоно Української Православної Церкви.
31 грудня 1993 року в Києво-Печерській Лаврі прийняв чернечий постриг з ім’ям Іоанн, на честь святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова.
7 січня 1994 року Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир возвів його в сан ігумена, а 2 серпня того ж року — в сан архімандрита. Був призначений секретарем Київської єпархії.
1996 року закінчив Київську духовну академію.
13 грудня 1996 року був хіротонісаний в єпископа Переяслав-Хмельницького і призначений вікарієм Київської Митрополії.
26 липня 2000 року владика Іоанн був призначений єпископом Хустським і Виноградівським.
28 серпня 2004 року возведений у сан архієпископа.
Рішенням Священного Синоду УПЦ від 22 листопада 2006 року був звільнений від управління Хустською кафедрою і призначений архієпископом Херсонським і Таврійським.
Згідно з рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 11 листопада 2008 року (Журнал №103) став архієпископом Сумським і Охтирським.
Згідно з рішенням Священного Синоду УПЦ від 17 листопада 2008 року (Журнал №108) він знову став архієпископом Херсонським і Таврійським.

Єпархіальне управління
34500, м. Сарни Рівненської обл., вул. Залізнична, 27,
тел./факс (03655) 3-22-87 (владика), 3-22-64.
Секретар єпархії — архідиякон Іларій (Новак).

Свято-Покровський кафедральний собор
34000, м. Сарни Рівненської обл., вул. 17 вересня, 1, тел. 3-29-73,
настоятель — Митрополит Сарненський і Поліський Анатолій.

Митрополит Сарненский и Полесский Анатолий (Алексей Алексеевич Гладкий)

Дата рождения:

28.07.1957

День тезоименитства:

16 Июля

Диаконская хиротония:

14.02.1982

Иерейская хиротония:

21.02.1982

Постриг осуществлен:

09.07.1992

в Киево-Печерской Лавре

Архиерейская хиротония:

28.10.1993

Духовное образование

Ленинградская Духовная Семинария, 1981г.
Ленинградская Духовная Академия, 1985г. Защитил диссертацию по теме «Жизнь и деятельность В.Н. Бенешевича в историко-богословских осмыслении» получил звание кандидата богословия.

Месту служения

с 1999-03-30 по текущий день

Сарненская епархия , Правящий архиерей

Награды

2013

Орден «Отличие Предстоятеля УПЦ»

2013

Орден благоверного князя Ярослава Мудрого

2013

Юбилейная Медаль «200-летие победы в Отечественной войне».

2012

Орден прп. Серафима Саровского II-ст.

2012

Орден праздников. ап. Андрея Первозванного 1- ст.

2012

Юбилейная Медаль «Харьковский Собор — 10 лет» и -ст.

2011

Орден «За Заслуги» II -ст.

2008

Памятник \ «Мятная Медаль« 1020-Крещение Руси »

2007

Орден Святого князя Владимира II — ст.

2007

Орден прп. Сергия Радонежского II-ст.

2002

Орден «За Заслуги» III — ст.

2001

Юбилейным Орден \ «Рождество Христово 2000» I-в.

1997

Орден Святого князя Владимира III — ст.

Биография

Родился в г.Старый-Константинов, Хмельницкой области.
В 1975 году окончил среднюю школу.
С 1975 года по 1977 год служил в рядах Армии. Решением Учебного комитета при Священном Синоде был командирован на служение в Киевскую епархию. Экзархом Украины назначен настоятелем Свято-Марии Магдалиновского Храма м. Белая Церковь, и благочинным Белоцерковского и Сквирского районов Киевской области.С 1988 года настоятель Свято-Михайловского Храма Обухов Киевской области, и одновременно назначен благочинным Обуховского, Кагарлицкого, Мироновского, Богуславского районов Киевской области. Согласно благословению Блаженнейшего Митрополита Владимира (Сабодан) в 1992 году пострижен в монашество в Киево-Печерской Лавре с наречением нового имени в честь прп. Анатолия, затворника Киевопечерського. Постриг совершал архимандрит Питирим (Старинский), ныне Митрополит Николаевский и Возненсенський. В этом же году возведен в сан игумена. С 1993 года — секретарь епархиального управления Киевской Митрополии. Решением Священного Синода УПЦ опредилено быть епископом Ровенским и Острожским. С 1993-1995гг. возглавлял Ровенскую кафедру.Предназначен Ректором Межирицкого духовно пастырского училища, и Ректором Регентско-катехизаторского Городокского духовного училища. С 27 июня 1995 года — епископ Глуховский и Конотопский. 30 марта 1999 — Епископ Сарненский и Полесский За небольшое время Владыка открыл и обустроить две новые епархии: Конотопской -1995р. и Сарненскую — 1999г. На Сарненский епархии мной открыто более 100 новых приходов. В 2004г. возведен в Сан Архиепископа Предстоятелем УПЦ Блаженнейшим Митрополитом Владимиром. Ужгородская Украинская Богословская Академия Святье. Кирилла и Мефодия в 2007 присвоил ученую степень «Доктора Философии» и наградила Крестом Доктора II — ст. Доцент УУА.23 ноября 2013 возведен в сан Митрополита.

Архієпископ Рівненський і Острозький Варфоломей

Єпархіальне управління
33028, м. Рівне, вул. Лєр-монтова, 3,
тел. (0362) 22-69-29 (канц.), 22-15-62.
Секретар єпархії — протоієрей Іоанн Солодчук.

Свято-Воскресенський кафедральний собор
33000, м. Рівне, вул. Соборна, 39 (нижній храм),
настоятель — протоієрей Іоанн Солодчук.

Митрополит Сімферопольський і Кримський ЛАЗАР

Єпархіальне управління
95011, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 7,
тел. (0652) 25-45-11, 25-14-70 (факс).
Web-сторінка: http://www.orthodox.sf.ukrtel.net>, E-mail: cr_eparx@cit.sf.ukrtel.net .
Секретар єпархії — протоієрей Олександр Якушечкін.

Петро-Павлівський кафедральний собор
95001, м. Сімферополь, вул. Пролетарська, 5, тел. 29-79-71,
в.о. настоятеля — прот. Олександр Якушечкін.

Об’єднання православної молоді Криму
95011, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 7, к. 36,
тел. (0652) 25-00-06, факс 25-14-70.

Благодійний Центр соціальної допомоги
95011, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 7,
тел. (0652) 27-00-59, факс 25-14-70.

МИТРОПОЛИТ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ І ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ІРИНЕЙ
У миру — Іван Петрович Середній
Народився 10.05.1939.
Тезоіменитство — 5 вересня
Хіротонія — 27.07.1975
На кафедрі з 27.07.1996
Митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней (Іван Петрович Середній) народився 10 травня 1939 року в селі Стовпин Межирицького району Рівненської області в селянській родині.
Після закінчення середньої школи в 1957 році вступив до Ленінградської духовної семінарії, яку закінчив 1961 року.
Тоді ж став студентом Ленінградської духовної академії, де навчався з перервою на службу в армії до 1968 року. Закінчив академію з вченим ступенем кандидата богословських наук.
21 травня 1968 року висвячений у сан диякона, наступного дня — в сан священика. Працював викладачем в Ленінградській духовній академії, обіймав посаду секретаря Вченої ради академії і старшого помічника інспектора.
1 вересня 1970 року був пострижений у чернецтво з іменем Іриней, на честь святого священномученика Іринея Ліонського.
З 1971 по 1975 рік служив кліриком у представництві Московського Патріархату в Токіо (Японія). Після повернення — 27 липня 1975 року архімандрит Іриней був хіротонісаний в єпископа Уфимського і Стерлитамакського.
1976 року владиці Іринею визначено бути єпископом Серпуховським, вікарієм Московської єпархії, з дорученням керувати Патріаршими приходами в Канаді і тимчасово в США. На цій посаді прослужив шість років.
16 липня 1982 року призначений архієпископом Алма-Атинським і Казахстанським; у 1984 - Харківським і Богодухівським; у 1989 - Львівським і Дрогобицьким; у 1990 - Рівненським і Острозьким, а у 1993 році призначений архієпископом Дніпропетровським і Криворізьким.
З 27 липня 1996 року — архієпископ Дніпропетровський і Павлоградський.
2001 року возведений у сан митрополита.

Виконуючий обовязки керуючого єпархією — архієпископ Ізюмський ОНУФРІЙ

Єпархіальне управління
61003, м. Харків, вул. Університетська, 8,
тел. (057) 712-83-01, 712-85-23, факс:712-83-87.
Web-сайт: http://www.pravoslavie.kharkov.ua>. E-mail: hds@online.kharkov.net.
Секретар єпархії — ієрей Тарасій Войтенко.

Свято-Благовіщенський кафедральний собор
61003, м. Харків, пл. К. Маркса, 1, тел. 712-47-37, 712-30-65,

Архієпископ Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф (Петро Іванович Губень)
Дата нарождення: 08.04.1961
День тезоіменитства: 17 вересня
Хіротонія: 27.03.1998
Місце служіння з 2011-02-10 по сьогодніший день
Кіровоградська єпархія, Правлячий архієрей
Біографія
Архієпископ Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф народився 8 квітня 1961 року в с. Кути Маньківського району Черкаської області в сільській родині.
У 1976 році закінчив Кутівську восьмирічну школу й того самого року вступив до Київського професійно-технічного училища, після закінчення якого був направлений на роботу в управління виробничо-технологічної комплектації тресту «Південнозахідтрансбуд».
У 1980-1982 роках відбував службу в лавах Радянської армії. Після демобілізації повернувся на колишнє місце роботи, де й працював до 1990 року.
У 1990 році вступив до Київської духовної семінарії, яку успішно закінчив 1994 року, і тоді ж був прийнятий до Київської духовної академії.
10 листопада 1994 року призначений на посаду помічника інспектора КДАіС.
28 липня 1995 року у Свято-Покровському жіночому монастирі м. Києва митрополитом Харківським і Богодухівським Никодимом (нині покійний) хіротонісаний у сан диякона.
9 листопада 1997 року у Трапезному храмі Києво-Печерської Лаври єпископом Житомирським і Новоград-Волинським Гурієм (нині знаходиться на спокої) висвячений у сан священика.
27 березня 1998 року в Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври проректором КДАіС архімандритом Митрофаном (Юрчуком) (нині — архієпископ Луганський і Алчевський) пострижений у чернецтво з ім’ям Іоасаф на честь святителя Іоасафа Бєлгородського.
У 1998 року після закінчення Київської духовної академії і захисту дипломної роботи на тему «Церковно-історичне значення Помісного собору РПЦ 1917-1918 рр.» був залишений викладачем гомілетики у КДС.
До свята Пасхи 1999 року Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром зведений у сан ігумена.
17 квітня 2000 року призначений старшим помічником інспектора КДАіС.
8 червня 2000 року Блаженнішим Митрополитом Володимиром возведений у сан архімандрита.
1 серпня 2000 року призначений благочинним храму Київської духовної академії і семінарії на честь Різдва Пресвятої Богородиці.
У 2002 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Історія виникнення й розвитку антитринітарного напряму у вченнях древніх і сучасних сектантських течій». Згодом ніс послух викладача канонічного права та порівняльного богослов’я у КДАіС.
Рішенням Священного Синоду УПЦ від 9 лютого 2006 року (Журнал №4) визначено бути членом робочої комісії з відновлення діалогу з УАПЦ.
31 березня 2006 року призначений на посаду доцента кафедри канонічного права КДА.
22 січня 2007 року призначений настоятелем парафії Свято-Воскресенського кафедрального собору м. Києва.
14 грудня 2007 року постановою Священного Синоду Української Православної Церкви (Журнал №120) архімандриту Іоасафу визначено бути єпископом Новокаховським і Бериславським.
Рішенням Священного Синоду УПЦ від 10 лютого 2011 (Журнал №4) року призначений єпископом Кіровоградським і Новомиргородським.
9 липня 2012 року возведений у сан архієпископа.

Історична справка єпархії

Заснуванням міста Єлисаветграда (нині Кіровограда) послужила фортеця Святої Єлисавети, яка була закладена 18 червня 1754 року за указом імператриці Єлизавети Петрівни від 11 січня 1752 року.
Фортеця Святої Єлисавети була побудована в дикому степу поблизу межі зимівників запорізьких козаків на березі річки Інгулу.
Фортеця призначалась для захисту так званої Нової Сербії від набігів кримських татар.
Нова Сербія стала заселятися сербами, які залишили свою батьківщину під проводом полковника Хорвата у зв’язку з утисками австрійським урядом православної віри у колишній Австро-Угорщині.
В околицях фортеці Святої Єлисавети селилися греки, молдовани, серби, українці і російські старообрядці.
Місто Єлисаветград з самого початку свого заснування і до 1756 року відносилось за своїми церковними справами до кафедри київських Митрополитів, до якої на той час відносилась і вся Нова Сербія.
За Синодальною Постановою від 26 червня 1756 року Нова Сербія і парафії фортеці Святої Єлисавети з ближніми козацькими слободами були зараховані до Переяслівської єпархії.
27 серпня 1757 року до неї ж були зараховані дві протопопії Київської єпархії — Криловська і Новомиргородська. У фортеці Святої Єлисавети була утворена протопопія Єлисаветградська на чолі з протоієреєм Іоанном Орловським.
У 1764 році у цих трьох округах було 57 церков, а в 1775 році їх число зросло до 81 і зверх того — 7 каплиць у молдавському гусарському полку.
У 1775-1778 р.р. відбулося відкриття і сформування на півдні Росії нової єпархії — Словенської і Херсонської, архієрей якої спочатку поселився у м.Полтаві. Першим архієреєм цієї єпархії був Високопреосвященний архієпископ Євгеній Булгарис.
28 листопада 1786 року Словенська єпархія була переіменована в Катеринославську, у м.Єлисаветграді було духовне Правління.
27 січня 1795 року було утворено Вознесенську губернію, до складу якої входило 12 повітів, у тому числі Єлисаветградський, Вознесенський, Херсонський, Чигиринський, Уманський і Черкаський.
Але вже у 1796 році Вознесенська губернія була розформована і замість неї утворена Херсонська губернія. Також було утворено Херсонську єпархію з місцем перебування єпархіального архієрея у місті Одесі.
У 1812 році у місті Єлисаветграді було побудовано церкву, де тепер кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці.
У 1880 році було засновано Єлисаветградське вікаріатство з місцем перебування єпископів у місті Одесі.
У «Журналі Московської Патріархії» за 1944 рік, № 9, стор.6-7 записано: «На кафедру єпископа Кіровоградського, вікарія Одеської єпархії Патріаршим Місцеблюстителем і Священним Синодом призначений ієромонах Сергій (Ларін).
Першу Божественну літургію у місті Кіровограді єпископ Сергій здійснив у Свято-Різдва Пресвятої Богородиці кафедральному соборі 21 вересня 1944 року, а напередодні — всенічну службу у Спасо-Преображенському соборі. За Божественною літургією єпископ Сергій здійснив першу хіротонію у Кіровоградській єпархії, у диякона був рукопокладений Всеволод Михайлович Затовський (у священики він рукопокладений 24 вересня 1944 року). Отець Всеволод спочив у Господі 4.09.1999р., похований на території Спасо-Преображенського собору міста Кіровограда.
У травні 1946 року Указом Святійшого Патріарха Олексія і Священного Синоду Преосвященний Сергій, єпископ Кіровоградський, тимчасово керуючий Одеською єпархією, був призначений єпископом Одеським і Кіровоградським (ЖМП 1946р., №5 стор.15).
За ініціативою єпископа Сергія в 1945 році в місті Одесі були відкриті двохрічні пастирсько-богословські курси, які в 1946 році були реорганізовані в Одеську духовну семінарію, перший випуск якої відбувся у 1947 році. Серед випускників були і священнослужителі Кіровоградської єпархії брати Всеволод і Леонід Затовські (отець Леонід спочив у Господі 26.02.1990 р.), які закінчили екстерном курс семінарії за два роки.
У січні 1947 року у межах однієї Кіровоградської області було вперше утворено Кіровоградську єпархію. Першим її єпископом був призначений Указом Святійшого Патріарха Олексія і Священного Синоду Преосвященний Михаїл (Мельник). Йому було присвоєно найменування єпископа Кіровоградського і Чигиринського. На цій посаді єпископ Михаїл перебував один рік.
У січні 1948 року була утворена Кіровоградська єпархія в нових адміністративно-територіальних межах: до її складу була включена Миколаївська область, а правлячий єпископ одержав найменування Кіровоградського і Миколаївського.
Першим єпископом Кіровоградським і Миколаївським став Преосвященний Феодосій (Ковернинський), переміщений на Кіровоградську кафедру з Чернігівської єпархії. Про діяльність Преосвященного Феодосія є дані у «Журналі Московської Патріархії» за 1948 рік, де повідомляється, що єпископ Феодосій був організатором і ініціативним керівником патріотичної діяльності Чернівецько-Буковинської єпархії, за що одержав медаль «За доблесну працю у дні Великої Вітчизняної війни» (ЖМП, № 12, стор.45).
У період управління Кіровоградською єпархією єпископом Феодосієм, влітку 1948 року у місті Кіровограді були організовані пастирсько-богословські курси у два потоки:
перший — у липні, другий — у вересні. Курсами завідував протоієрей Сергій Подольський, згодом — єпископ Кіровоградський і Миколаївський. Богословські предмети на курсах викладали протоієреї Петро Тарановський, Авксентій Гончар, Микита Ольшанський, Леонід Затовський. Слухачами курсів були священнослужителі Кіровоградської області.
Єпископ Феодосій керував єпархією плодотворно і успішно.
Указом Святійшого Патріарха і Священного Синоду від 21 жовтня 1949 року на кафедру Кіровоградську і Миколаївську був призначений Преосвященний Євстратій (Подольський), хіротонія якого відбулася у м.Києві 20 листопада. Хиротонію здійснили Святійший Патріарх Московський і Всія Русі Олексій, Екзарх України Митрополит Київський і Галицький Іоанн, єпископ Херсонський і Одеський Нікон і єпископ Уманський Іларіон.
Діяльність єпископа Євстратія залишила глибокий слід у житті Кіровоградської єпархії.
Єпископ Євстратій був родом з Кіровоградщини і всю свою пастирську діяльність провів у парафіях Кіровоградської єпархії. Єпископ добре знав життя духовенства, вникав у турботи парафій надавав їм істотну допомогу у церковному житті.
Указом Святійшого Патріарха Олексія і Священного Синоду від 21 грудня 1951 року єпископ Сумський Іларіон і єпископ Кіровоградський Євстратій були переміщені один на місце другого (ЖМП, 1952р., № 1, сторЛ2)
Діяльність єпископа Іларіона у Кіровоградській єпархії не була тривалою. Уже 16 листопада 1953 року Святійшим Патріархом Олексієм і Священним Синодом єпископом Кіровоградським і Миколаївським був призначений намісник Почаївської Лаври архімандрит Інокентій (Леоферов), хіротонія якого у єпископський сан була здійснена у місті Києві (ЖМП, 1953р., №12, стор.З).
Служіння єпископа Інокентія тривало успішно протягом п’яти років.
Єпископ Інокентій відвідував парафії, знайомився із життям і діяльністю духовенства, завжди давав поради і настанови священикам, рукополагав нових священиків і дияконів.
Указом Святійшого Патріарха Московського і Всія Русі Олексія і Священного Синоду від 28 серпня 1958 року Преосвященний єпископ Кіровоградський Інокентій був призначений на Алма-Атинську кафедру (ЖМП, 1958р., № 10, стор.8).
9 листопада 1958 року на Кіровоградську кафедру був призначений митрополит Нестор (Анісімов), який керував єпархією до листопада 1962 року.
Про митрополита Нестора у «Журналі Московської Патріархії» повідомляється, що він був учасником Всеросійського Собору в 1917-1918р.р. і брав участь у виборах Патріарха (ЖМП, 1962р., № 12).
Після кончини митрополита Нестора Священний Синод під Головуванням Святійшого Патріарха Олексія на засіданні 16 листопада 1962 року вирішив перемістити на Кіровоградську кафедру єпископа Чернігівського Ігнатія (Демченко).
З 25 травня 1965 року по травень 1977 року на чолі Кіровоградсько-Миклолаївської єпархії був Високопреосвященний архієпископ Боголєп (у світі Михайло Романович Анцух), який благісно окормляв довірену йому паству протягом 12-ти років.
За цей час він заслужив щиру любов і повагу як кліру, так і пастви. Владика Боголєп не відмовляв нікому ні в чому. Для всіх він був відкритим, для кожного знаходились у нього добре слово, мудра порада і настанова. Він щедро ділився з усіма, хто приходив до нього, теплом свого серця, і кожен ішов від нього утішеним і умиротвореним.
Через свою серйозну хворобу архієпископ Боголєп був змушений піти на покій. Останній рік свого життя Владика перебував у Свято-Успенському монастирі міста Одеси.
Високопреосвященний Сергій, митрополит Одеський і Херсонський, неодноразово відвідував хворого Владику Боголєпа і мав з ним братське спілкування.
16 травня 1978 року о 9 год. 37 хв. ранку, після тривалої і тяжкої хвороби на 67 році (10.11.1911 р.н.) тихо і мирно пішов у вічність архієпископ Боголєп.
У зв’язку з тим, що Високопреосвященний Сергій. митрополит Одеський і Херсонський перебував у закордонному відрядженні. Святійший Патріарх Пімен благословив здійснити відспівування спочилого архіпастиря Преосвященному Севастіану, єпископу Кіровоградському і Миколаївському, який вечором того ж дня здійснив заупокійну літію.
18 травня о 8 годині ранку почалася Божественна заупокійна літургія, яку здійснив Преосвященний єпископ Севастіан у співслужінні кліриків Кіровоградської єпархії, монастирського і семінарського духовенства. Після здійсненого чину поховання труна з тілом архієпископа Боголєпа була опущена в могилу на монастирському братському кладовищі, розташованому в обителі неподалік від Успенського храму. Після повернення із закордонного відрядження Високопреосвященний митрополит Сергій здійснив заупокійну літію біля свіжої могили на монастирському кладовищі померлого архіпастиря.
Світла пам’ять про Владику Боголєпа будуть вічно зберігати в серцях віруючі люди. З 25 жовтня 1977 року по 1 жовтня 1989 року Кіровоградсько-Миколаївську єпархію очолював Преосвященний єпископ Севастіан. Єпископ Севастіан (у світі Симеон Якович Пилипчук) народився 7 травня 1914 року в с.Великих Фольварках Кременецького району Тернопільської області. У віці 19 років вступив до Свято-Духовного Скиту Успенської Почаївської Лаври. 16 квітня 1938 року прийняв монаший постриг з іменем Севастіан на честь святого мученика Севастіана. 28 вересня 1941 року був рукопокладений єпископом Веніаміном (Повицьким; +1976) у Почаївській Лаврі у ієродиякона, а 19 грудня 1942 року єпископом Никодимом (Гонтаренко; +1948) — у ієромонаха. 37 років ніс монаший подвиг у декількох монастирях від інока до намісника Почаївської Лаври. З 1945 року виконував послух помічника економа Лаври, з 1948 року — економа. У 1951 році вибраний членом Духовного Собору Лаври.
З 12 лютого 1954 року призначений намісником Лаври із зведенням у сан архімандрита. У тяжкий тривожний час, будучи намісником, архімандрит Севастіан захистив Святу обитель Божої Матері — Почаївську Лавру від ворогів.
Велика заслуга його перед Господом і людьми — реставрація і ремонт Почаївської Лаври, про що свідчить пам’ятна дошка, яка знаходиться у храмі в ім’я Похвали Пресвятої Богородиці на території Лаври.
З 25 жовтня 1966 року за благословінням Святійшого Патріарха Олексія архімандрит Севастіан трудився у Свято-Успенському чоловічому монастирі міста Одеси. Тут всі знали архімандрита Севастіана як молитвеника і наставника духовенства і мирян. У 1969 році він був призначений економом об’єднаного господарства Патріаршої резиденції Успенського чоловічого монастиря.
За молитвами архімандрита Севастіана у показаному ним місці на території чоловічого монастиря була викопана криниця, якою і понині користуються братія і мешканці міста Одеси. Біля цієї криниці встановлено пам’ятну дошку. Криниця є джерелом чистої питної води.
З 1971 року архімандрит Севастіан — духовник монастиря.
У 1976 році архімандрит Севастіан був призначений настоятелем Успенського собору у місті Умані Черкаської області і благочинним храмів Уманського округу.
Постановою Святійшого Патріарха Пімена і Священного Синоду від 6 жовтня 1977 року архімандриту Севастіану ухвалено бути єпископом Кіровоградським і Миколаївським ОКМП, 1978р., № 1, стор.29-33), хіротонія якого відбулася у Володимирівському кафедральному соборі міста Києва 16 жовтня 1977 року.
Під керівництвом Преосвященного Севастіана був реставрований Кіровоградський кафедральний собор в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці, а також багато храмів у парафіях єпархії.
Владику Севастіана знали як ревного служителя Церкви Христової, палкого і невтомного молитвеника, доброго духовного наставника і старця, великого захисника православної віри.
Ще при житті Владика молитовне зціляв хворих. Чимало людей переконувалось у його великому Божому дарі — дарі прозірливості. Справжній людинолюб, він приділяв людям, які приходили до нього за допомогою і порадою, майже увесь свій час.
Виконуючи своє святительське служіння Престолу Всевишнього, маючи великий духовний досвід і володіючи високими духовними рисами архіпастиря, Владика Севастіан невтомно духовно окормляв паству довіреної йому єпархії протягом 12 років.
З лютого 1992 року, будучи на покої у місті Умані Черкаської області, після нетривалої хвороби, на 78 році життя Преосвященний єпископ Севастіан мирно відійшов до Господа.
Похований за Промислом Божим і Великою Милістю Його за олтарною стіною скитської Свято-Духовної церкви Почаївської Лаври, поряд зі своїм першим наставником архієпископом Панкратієм.
З 1 жовтня 1989 року по 5 листопада 1998 року Кіровоградську кафедру очолював Високопреосвященний архієпископ Василій .
Архієпископ Василій (у світі Всеволод Степанович Васильцев) народився 23 травня 1928 року в с.Мирському Дераженського р-ну Ровенської області у сім’ї священнослужителя. У 1947 році закінчив середню школу і вступив до 3 класу Волинської духовної семінарії. У 1953 році закінчив Московську духовну академію зі ступенем кандидата богослов’я за працю «Уніатство у Південно-Західній Русі за часу святительської діяльності Київського митрополита Петра Могили». До 1957 року був викладачем Волинської духовної семінарії, а потім — регентом соборного хору у М.Петрозаводську.
У листопаді 1957 року рукопокладений у диякона, а у жовтні 1964 року — у пресвітера і призначений настоятелем Духосошественського собору м.Саратова. У вересні 1965 року призначений благочинним храмів Саратовського округу. З січня 1971 року був кліриком Свято-Троїцького кафедрального собору м.Саратова, а з липня 1988 року — настоятелем.
Постановою Святійшого Патріарха Пімена і Священного Синоду від 13 вересня 1989 року єпископом Кіровоградським і Миколаївським після постригу у монахи і зведення у сан архімандрита ухвалено бути протоієрею Всеволоду Васильцеву (ЖМП, 1990р., № 6, стор. 11-13). Хіротонія архімандрита Василія у єпископа Кіровоградського і Миколаївського відбулася 1 жовтня 1989 року у Володимирівському кафедральному соборі М.Києва.
Згідно з рішенням Священного Синоду від 20 червня 1992 року Кіровоградсько-Миколаївська єпархія була розділена на дві: Кіровоградсько-Новомиргородську і Миколаївсько-Вознесенську. Миколаївсько-Вознесенською єпархією тимчасово до 25 серпня 1992 року керував єпископ Кіровоградський і Новомиргородський Василій, а потім її очолив Преосвященний Варфоломій, єпископ Луцько-Волинської єпархії.
28 липня 1994 року єпископ Василій за святковою Божественною літургією у Свято-Покровському жіночому монастирі м.Києва був зведений Блаженнійшим Володимиром, Митрополитом Київським і Всія України в сан архієпископа.
Згідно з постановою Священного Синоду УПЦ від 27 грудня 1994 року (Журнал № ЗО) під Головуванням Блаженнійшого Володимира Високопреосвященний архієпископ Кіровоградський і Новомиргородський Василій був титулований Кіровоградський і Олександрійський.
5 листопада 1998 року Владика Василій за станом здоров’я Священним Синодом був зарахований за штат.
21 листопада 1998 року о 9 год. 25 хв., після тяжкої хвороби на 71 році життя тихо і мирно спочив у Господі архієпископ Василій. Відповідно до заповіту покійного поховали на території Спасо-Преображенського собору м.Кіровограда.
Протягом всього життя Владика Василій плідно трудився на славу Божу, і де б не служив, залишав про себе добру славу. Ще в Саратові він створив хор, слухати який спеціально приходило в Духосошенственський собор на великі свята чимало саратовської інтелігенції. У репертуар хору Владика вводив пісноспіви і сучасних церковних композиторів. Пам’ятають у Саратові і про іконостас, споруджений Владикою Василієм в соборі у тяжкі роки гонінь на Церкву.
Та найбільше розкрилися його організаторські і проповідницькі здібності у Кіровоградсько-Миколаївській єпархії якою він керував 9 років. Діяти, особливо у перші роки, доводилося досить рішуче. Відновлення повернутих Церкві зруйнованих храмів, організація нових парафій, виховання кліру і підготовка кандидатів на рукоположення — все це входило у коло постійних турбот архіпастиря. Особливим предметом архієрейської турботи були церковні хори єпархії. Він цікавився передусім підготовкою регентів, часто проводив репетиції хорів у парафіяльних храмах.
Кожного тижня Владика відвідував яку-небудь парафію, нерідко досить віддалену. П’ять днів на тиждень Владика приймав відвідувачів в єпархіальному управлінні, допізна залишаючись на своєму робочому місці. Кожен, хто бажав, міг обговорити з архієреєм проблеми, що його хвилювали.
Владика Василій брав активну участь в громадському житті області. Він був депутатом обласної ради і сумлінно виконував накази своїх виборців, часто відвідував навчальні заклади, притулки, дитячі будинки, бував всюди, де потрібна була його допомога.
За постановою Священного Синоду УПЦ від 29 липня 1998 року (Журнал № 42) під Головуванням Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і Всія України єпископом Світловодським, вікарієм Кіровоградської єпархії призначений настоятелькою цього монастиря монахиню Феофанію (у світі Юлія Памфілівна Флакеєва), 1959 року народження, із зведенням її в сан ігумені і покладанням наперсного хреста за посадою.
22 серпня 1996 року вона була зведена архієпископом Кіровоградським і Олександрійським Василієм у сан ігумені з покладанням наперсного хреста за посадою.
Ігуменя Феофанія приклала багато зусиль до облаштування монастирського життя і стала основоположницею на кіровоградській землі першого відродженого жіночого монастиря, відкритого після Жовтневої революції 1917 року.
За благословенням Преосвященного Пантелеімона, при Спасо-Преображенському соборі м.Кіровограда на базі недільної школи свв.рівноапп. Кирила і Мефодія були відкриті дворічні Богословсько-катехізаторські курси для священиків. За минулі роки тут підвищили свою богословську підготовку десятки священиків єпархії. Ректором курсів призначено секретаря єпархії митрофорного протоієрея Петра Сидору, під керівництвом якого розроблено програму та налагоджено навчальний процес.

Митрополит Луганский и Алчевский Митрофан,
Постоянный член Священного Синода
Украинской Православной Церкви.
День тезоименитства: 20 августа
Дата рождения: 19 ноября 1962 г.
Дата пострига: 21 августа 1990 г..
Дата хиротонии: 30 июля 2000 г.
Родился 19 ноября 1962 г. в г. Белогорье Хмельницкой обл. Украины в семье рабочих. В 1981-1983 гг. служил в рядах Советской армии.
В 1984-1987 гг. учился в Одесской духовной семинарии, после окончания которой в 1987 г. поступил в Московскую духовную академию.
В 1988 г. в рамках обмена студентами между Русской и Польской Православными Церквами был направлен в Христианскую богословскую академию в Варшаве, которую окончил в 1993 г. с ученой степенью магистра богословия.
Во время обучения в Варшаве исполнял обязанности воспитателя и преподавателя Варшавской духовной семинарии.
21 августа 1990 г. в Троице-Сергиевой лавре пострижен в монашество, 1 сентября рукоположен во иеродиакона, 16 сентября — во иеромонаха.
В 1994 г. принят в число преподавателей Киевских духовных школ и в число братии Киево-Печерской лавры. В Киевских духовных школах занимал должность инспектора, затем — проректора, которую исполняет по сей день.
В 1994 г. возведен в сан игумена, в 1995 г.— в сан архимандрита.
30 июля 2000 г. хиротонисан во епископа Переяслав-Хмельницкого, викария Киевской митрополии, назначен управляющим делами УПЦ.
9 июля 2003 г. возведен в сан архиепископа.
Решением Синода УПЦ от 22 ноября 2006 г. назначен председателем Синодальной комиссии по диалогу с УАПЦ.
31 мая 2007 г. освобожден от должности викария Киевской митрополии и назначен управляющим Белоцерковской и Богуславской епархией.
Решением Синода УПЦ от 9 сентября 2009 г. (журнал № 45) возглавил возобновленную Синодальную комиссию Украинской Православной Церкви по диалогу с УАПЦ и рабочую группу по подготовке диалога с представителями УПЦ КП.
Решением Священного Синода УПЦ от 8 мая 2012 г. (журнал № 25) назначен председателем Отдела внешних церковных связей УПЦ. Освобожден от должности управляющего делами Украинской Православной Церкви, оставлен в числе постоянных членов Священного Синода УПЦ.
Решением Синода УПЦ от 20 июля 2012 г. (журнал № 65) назначен Преосвященным Луганским и Алчевским.
28 августа 2014 г. В праздник Успения Божией Матери, за богослужениев в Свято-Успенском соборе Киево-Печерской лавры, Блаженнейшим Митрополитом Киевским и всея Украины Онуфрием, возведен в сан митрополита.

ОБРАЗОВАНИЕ:
1987 г. — Одесская духовная семинария.
1991 г. — Московская духовная академия.
1993 г. — Христианская богословская академия в Варшаве. Магистр богословия.

НАГРАДЫ:
орден св. равноап. кн. Владимира II ст.;
орден прп. Сергия Радонежского II ст.;
орден прп. Нестора Летописца (УПЦ);
орден «Рождество Христово — 2000»;
орден св. равноап. Марии Магдалины II ст. Польской Православной Церкви.

орден святителя Иннокентия Московского II степени

Єпископ Конотопський і Глухівський Роман,
Народився у 1971 році
Хіротонія 22.07.2012
На кафедрі з 22.07.2012

Біографія
Єпископ Конотопський і Глухівський Роман (Кимович) народився у 1971 році на Буковині.
Чернечий постриг та священний сан прийняв у Свято-Успенській Почаївській Лаврі, де також ніс послух регента монастирського хору.
У 2007 році призначений намісником Свято-Різдва Богородиці чоловічого монастиря (с. Городище, Шепетівського р-ну, Хмельницької області).
На засіданні Священного Синоду УПЦ 20 липня 2012 року обраний єпископом Конотопським і Глухівським (журнал № 64).

Архієпископ Полтавський і Кременчуцький ФИЛИП

Єпархіальне управління
36039, м. Полтава, вул. Р. Люксембург, 62-а,
тел./факс (0532) 57-32-01,
Web-сторінка: http://www.orthodox.poltava.ua>, E-mail: slbishop@kot.poltava.ua.
Секретар єпархії — протоієрей Анатолій Мироненко.

Свято-Макаріївський кафедральний собор
36002, м. Полтава, вул. Лялі Убийвовк, 2-а, тел. (05322) 3-03-99,
настоятель — єпископ Полтавський і Кременчуцький Филип.

Прес-служба Полтавської єпархії
36039, м. Полтава, вул. Р. Люксембург, 62-а, тел. (0532) 56-00-60.
E-mail: slbishop@kot.poltava.ua.
Прес-секретар — протоієрей Георгій Звєрєв.

Полтавське православне братство «Союз православних віруючих на честь Горбанівської ікони Богородиці»
36000, м. Полтава, вул. Фрунзе, 17,
тел. (0532) 50-85-50, 50-93-57.
Голова Союзу — Черкасець Т. І.

Православне молодіжне братство на честь Козельщанської ікони Божої Матері
Cмт. Опішня, вул. Красноармійська, 16, тел. (05353) 4-27-00.
Голова братства — протоієрей Володимир Бабич.

Єпархіальне управління

58003, м. Чернівці, вул. Руська, 33,
тел. (0372) 2-33-51, 58-59-18, (факс) 55-15-24.
E-mail: chernev@utel.net.ua
Секретар єпархії — архімандрит Мелетій (Єгоренко).

Свято-Духівський кафедральний собор
58000, м. Чернівці, вул. Головна, 85,
тел. (03722) 2-00-44, (0372) 51-24-92,
настоятель — протоієрей Адріан Акостакіой.

Архієпископ Сумський і Ахтирський Євлогій

Єпархіальне управління
40030, м. Суми, вул. Соборна. 31.
тел. (0542) 22-24-53.
E-mail: uchilistche@chereda.net.

Спасо-Преображенський кафедральний собор
40030. м. Суми, вул. Соборна, 31-а, тел. 22-61-23,
настоятель єпископ Сумський і Охтирський Іов (Смакоуз).

Свято-Покровський собор
42700, м. Охтирка Сумської обл., вул. Пушкіна. 1,
тел. (05446) 2-32-60, настоятель — протоієрей Євген Сопіга.

Архиієпископ Запорізький і Мелітопольський Лука (Андрій В’ячеславович Коваленко)
Дата нарождения: 11.07.1971
День тезоіменитства: 11 липня
Хіротонія: 25.12.2003
Місце служіння з 2010-12-23 по сьогодніший день
Запорізька єпархія, Правлячий архієрей
Біографія
Архієпископ Запорізький і Мелітопольський Лука (Андрій В’ячеславович Коваленко) народився 11 липня 1971 року в м. Харцизьку Донецької області.
1988 року закінчив середню школу. З 1988 року працював у Центральній міській лікарні м. Харцизька санітаром. У 1989 році був мобілізований.
1992 року розпочав навчання у Донецькому державному медичному університеті. У 2000 році захистив магістерську дисертацію з присвоєнням вченого ступіня магістр медицини.
У березні 1998 року митрополитом Донецьким і Маріупольським Іларіоном висвячений у сан диякона.
У травні 1999 року — у сан ієрея. З 1998 по 2002 рік заочно навчався у Київській духовній семінарії. З 2002 року заочно навчається у Київській духовній академії.
З травня 1999 по серпень 2005 року служив у Свято-Миколаївському храмі м. Донецька.
25 грудня 2003 року у Свято-Успенському Святогірському монастирі прийняв чернецтво з іменем Лука на честь святителя Луки Кримського.
З січня 2004 по серпень 2005 року був головою Відділу по взаємодії з промисловими підприємствами і організаціями Донецької єпархії.
Під його окормлінням було зведено три храми і реконструйовано приміщення під два домових храми.
У травні 2004 року возведений у сан архімандрита.
З вересня 2005 року був кліриком Полтавської єпархії. Ніс послух заступника голови Синодального відділу релігійної освіти, місіонерства і катехізації УПЦ.
13 листопада 2005 року у Трапезному храмі Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври висвячений у сан єпископа. Призначений єпископом Васильківським, вікарієм Київської Митрополії, намісником Свято-Різдва-Богородиці Глинської пустині.
Рішенням Священного Синода УПЦ від 23 грудня 2010 року (Журнал №47) призначений керуючим Запорізькою єпархією з титулом «Запорізький і Мелітопольський».
Рішенням Священного Синоду УПЦ від 15 березня 2013 року (Журнал №34), був призначений головою Синодального відділу у справах пастирської опіки козацтва та духовно-фізичного виховання молоді.

Предстоятель УПЦ Блаженніший Онуфрій, Митрополит Київський і всієї України

вікарій — Митрополит Вишгородський і Чорнобильський ПАВЕЛ, намісник Києво-Печерської Лаври;
вікарій — митрополит Почаївський Володимир, намісник Почаївської Лаври;
вікарій — митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишнєвський Олександр
вікарій -архієпископ Білогородський Николай,
вікарій -архієпископ Яготинський Серафим,
вікарій -архієпископ Городницький Олександр,
вікарій -єпископ Макарівський Іларий,
вікарій -єпископ Боярський Феодосій
вікарій -єпископ Обухівський Иона,
вікарій -єпископ Путивльский Антоній,
вікарій -єпископ Ірпінський Климент,
вікарій -єпископ Бородянський Варсонофій,
вікарій -єпископ Фастівський Даміан,
вікарій -єпископ Васильківський Миколай,

Київська митрополія –01015, м. Київ, вул. Лаврська, 15, корп. 49
Приймальня Предстоятеля УПЦ  Блаженнішого Онуфрія, Митрополита Київського і всієї України, 
тел./факс 254-53-01, e-mail:
Cекретар Митрополії — протоієрей Віталій Косовський, тел. (044) 290-15-08.
Канцелярія — факс: (044) 290-43-96, тел: 255-12-03, 255-11-64, 290-15-08 (черговий).
Видавничий відділ Київської Митрополії
Київ,вул. Лаврська, 15, корп. 39,
тел./факс: (044) 254-48-63, 255-12-09,
Місія соціальної допомоги дітям.
Адреса: 01015, м.Київ, вул. Лаврська, 15,
корп. 49, тел (044) 255-12-30, факс 255-12-32.
Педагогічне православне товариство
04107, м. Київ, вул. Стара Поляна, 46, Свято-Макаріївський храм,
тел. 513-85-27, 416-97-96, голова — протоієрей Анатолій Затовський.
Всеукраїнське православне братство святого Архістратига Михаїла
м. Київ, пров. Шишкінський, З,
юридич. адреса — 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 15,корп, 64,
Е-mail: ifond@ua.fm, голова Спілки православних братств — Валентин Лукіяник

Братство свв. апостолів Петра і Павла, Сестринство св. великомучениці Варвари, Молодіжне братство Почаївської ікони Божої Матері, Товариство захисту життя «Спаси і сохрани» Феодорівської ікони Божої Матері, Медичне братство святого великомученика Пантелеймона
79008, м. Львів, вул. Короленка, 3.

Єпископ Львівський і Галицький Філарет

У миру — Сергій Іванович Кучеров.
Народився: 09.08.1972.
Тезоіменитство: 23 жовтня.
Хіротонія: 02.01.2011.
На кафедрі з 20.07.2012.

Єпископ Філарет (Сергій Іванович Кучеров) народився 9 серпня 1972 року у місті Києві, у родині військових.

З 1978 по 1988 рік навчався у середній школі міста Целіноград Республіки Казахстан (нині — Астана).

З благословення єпископа Алма-Атинського та Казахстанського Євсевія був направлений у Московську духовну семінарію, де навчався з 1990 по 1994 рік.

З 1996 по 1999 рік — навчався у Київській Духовній Академії. Тема дипломної роботи — «Століття екуменізму: перспективи та проблеми». 2006 року захистив кандидатську дисертацію на тему: «Вплив православно-догматичного віровчення на духовне виховання молоді».

25 червня 1996 року зачислений у число братії Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.

28 серпня 1996 року архімандритом Павлом, намісником обителі, був пострижений у чернецтво з ім’ям Філарет, на честь святителя Філарета (Амфітеатрова), Митрополита Київського.

28 серпня 1996 року Блаженнішим Митрополитом Володимиром висвячений у сан диякона.

4 грудня 1996 року Блаженнішим Митрополитом Володимиром висвячений у сан ієромонаха.

12 квітня 1997 року — нагороджений наперсним хрестом.

4 грудня 1997 року — возведений у сан ігумена.

18 квітня 1998 року — нагороджений хрестом із прикрасами.

З 28 серпня 1996-го по 3 березня 2003 року — секретар Духовного Собору Києво-Печерської Лаври.

З 9 липня 1997-го по 5 лютого 2001 року — скарбник Лаври.

3 березня 2003 року, рішенням Священного Синоду УПЦ, призначений головою Синодального відділу «Місія соціальної допомоги дітям».

5 жовтня 2008 року — Блаженнішим Митрополитом Володимиром призначений настоятелем храму в ім’я преподобного Сергія Радонежського у місті Києві.

18 липня 2009 року — Блаженнішим Митрополитом Володимиром удостоєний права звершувати богослужіння з жезлом.

23 грудня 2010 року — рішенням Священного Синоду УПЦ, призначений єпископом Дрогобицьким, вікарієм Львівської єпархії

2 січня 2011 року — у Трапезному храмі Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври висвячений у єпископа Дрогобицького, вікарія Львівської єпархії.

11 лютого 2011 року — рішенням Священного Синоду УПЦ, призначений головою Синодального відділу з питань охорони здоров’я та пастирської опіки.

20 липня 2012 року -  рішенням Священного Синоду УПЦ, призначений Керуючим Львівською єпархією.

Нагороджений наступними церковними орденами:

—Святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня (РПЦ);

— Різдва Христового I-го та II-го ступенів;

— Святого рівноапостольного князя Володимира II ступеня;

— Преподобного Нестора Літописця II ступеня;

— Преподобного Іллі Муромця II ступеня;

— Святителя Луки Кримського;

— Відзнакою Предстоятеля Української Православної Церкви;

— Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня

Mитрополит Луцький і Волинський Нифонт (Василь Андрійович Солодуха)
Дата рождения: 05.10.1948
День тезоименитства: 21 Апреля
Постриг совершен: 20.03.1974
Места служения с 1992-08-25 по текущий день
Биография
Митрополит Волинський і Луцький Нифонт (Василь Андрійович Солодуха) народився 5 жовтня 1948 року в селі Галина Воля Старовижівського району Волинської області в селянській родині.
1963 року закінчив восьмирічну школу. Протягом 1963-1967 років працював у колгоспі, з 1967 по 1969 рік служив у Радянській армії. У 1969-1970 роках працював у залізничному депо міста Бреста.
З 1970 по 1974 рік навчався в Московській духовній семінарії.
20 березня 1974 року прийняв чернечий постриг з ім’ям Нифонт на честь святого Нифонта, єпископа Новгородського, чудотворця Києво-Печерського.
У 1974 році прийняв сан ієродиякона. Того ж року був зарахований до Московської духовної академії.
У 1977 році був висвячений у сан ієромонаха і направлений служити до Волинської єпархії.
18 березня 1977 року призначений настоятелем Троїцького храму в селі Рудка Козинська Волинської області.
У 1988 році возведений у сан архімандрита, а у 1989 призначений благочинним Ржищівського округу Володимир-Волинської єпархії.
31 березня 1990 року відбулася єпископська хіротонія архімандрита Нифонта в єпископа Хмельницького і Кам’янець-Подільського.
25 серпня 1992 року преосвященний Нифонт був переведений на Волинську кафедру.
28 липня 1993 року возведений у сан архієпископа.
З 2000 року — митрополит Луцький і Волинський.
20 липня 2012 року, згідно з рішенням Священного Синоду УПЦ (Журнал №57) титул правлячого архієрея Волинської єпархії було змінено на «Волинський і Луцький».