«Філарет повинен залишити посаду Предстоятеля УПЦ» (Депутатська заява)

Біль і туга переповнють наші серця. Тому, що ввірена нам Україна не може здобути собі щастя, не зможе стати на ноги без духовного окормлення, без мудрого і святого виховання Церквою, яка протягом тисячоліття — і тепер ми маємо це проголошувати — виводила народ до кращих духовних, а отже, і соціальних здобутків, коли країна розквітала, славлячись на весь світ своєю культурою, господарюванням, витворами рук людських, які нині визнано світовими шедеврами. Усе це було можливе саме через надихання святої Церкви, Церкви князя Володимира, Церкви Петра Могили, запорізького козацтва, українських синів і дочок. То була чиста акумулююча сила, що виводила народ з монгольського, а потім з польсько-литовського поневолення, то є та Церква, яка має сьогодні вивести народ з навали безбожного тоталітаризму, який залляв мученицькою кров’ю землю нашу, посіяв злидні, прирік дітей наших на чорнобильське страждання. І хто як не Церква має надихати і наставляти осиротілий народ, допомогти стати на ноги, пробудитися від атеїстичного дурману, відвернути нові біди.

Але який наслідок отримала наша Православна Церква від комуністичної системи, яку спадщину?

Кожен день висвітлює ті чорні плями, якими забруднив себе архієрейський апарат, переступивши у своїх компромісах через моральні норми, через ввірений йому Богом народ, не заради віри і чистоти Православ’я, але, як виявляється, заради особистого політичного комфорту і соціального благополуччя. Ось що ми маємо тепер у Церкві мучеників!

І тому не випадково публікації в пресі розкривають і змальовують непривабливі за змістом картини морального і духовного розтління, злочинного альянсу окремих ієрархів саме з вождями віджилої системи.

Не випадково Предстоятель Української Православної Церкви митрополит ФІЛАРЕТ правдами й неправдами шукає шляхів (швидко помінявши свої гасла), щоб заручитися підтримкою нового уряду і зберегти свою порочну систему управління Церквою. Адже не секрет, а гласне надбання, що саме митрополит ФІЛАРЕТ (Денисенко) тісно пов’язав свою тридесятирічну діяльність зі службами КДБ, аби догодити владі КПРС, послужити безбожному урядові не так в інтересах Церкви, а заради кар’єри й можливості утримувати Церкву на Україні в руках єдиновласної диктатури. Усе це відвертає від Церкви людей, зводить нанівець проповідницьку, місіонерську працю чесного священства, поглиблює ворожнечу між конфесіями і сприяє розколам.

Наша депутатська свідомість закликає проголосити очевидний факт: митрополит ФІЛАРЕТ (Денисенко) стоїть на перешкоді духовному відродженню України, очищення суспільства від сталінських хвороб, повинен залишити посаду Предстоятеля Української Православної Церкви, дати їй змогу зберегти свою єдність, правильно самовиразитись у нових державних умовах, окормити змучений народ чистою вірою і духовною силою.

Народні депутати України: О. Шевченко, В. Чорновіл, С. Головатий... (всього — 26 підписів). 20 січня 1992 р.