28.04.2010. ВІННИЦЯ. Розкольники намагалися захопити храм у Росоші. Тепер через них храм опечатано

28.04.2010 Нарушения прав верующих

- Якщо вам так нравиться наша церква, то забирайте її собі, а нам віддайте вашу на горбку, — каже Сніжана Чубенко, юрист Української православної церкви Київського патріархату. — Але якщо ви заберете нашу, то знайте — ми прийдемо і захопимо вашу.
Зранку 25 квітня під час літургії у храм святого Димитрія Солунського, що у селі Росоша Липовецького району на Вінниччині, зламавши двері і решітку, зайшло 12 священиків та близько 20 прихильників Київського патріархату. Вони почали вимагали у настоятеля протоієрея Павла Кучерука залишити храм.
- Я тут настоятель з лютого цього року, — каже «священник» Степан, який очолює громаду Київського патріархату з сусіднього села Кожанка. — Мене призначили, тому маю тут служити.
- Наш отець Павло відмовився покинути храм, тоді ці «батюшки» почали виволікувати його за волосся з храму, — говорить місцева прихожанка 60-річна Ніна Шумник. — Ми стали на захист. То мене почав мене бити ногами сожитель їхньої юристки Віталій Лавриненко, у бік вдарив, аж дух перехопило. Галині Юрченко лоба розбили, Ользі Бойко обличчя до крові роздерли. А Валя Присяжнюк, їй 63 роки, вже у лікарні зі зломаною ключицею. Батюшки у неділю мають у своїх церквах молитися. Чого вони престол залишили і приїхали нас бити?
Силою вигнавши вірян УПЦ з храму, Олена Супрун, Надія Мазуренко, Євгенія Гарбюзюк, Ніна Проценюк разом з юристом єпархії Сніжаною Чубенко залишились у приміщенні. Їх закрив на замок зовні отець Степан. Решта вірян КП і їхні священики стали на ганку перед дверима церкви.
У січні 2010 року настоятель храму отець Павло Кучерук вирішив перейти з підпорядкування Київського патріархату у лоно канонічної Української православної церкви. Частина вірян (у документах фігурують підписи понад 825 жителів села) підтримали. Решта — близько 100 чоловік вирішили залишитись у Київському. Обидві сторони доводять, що храм має належати їм, бо вони його будували.
- Є в селі одна руська церква, а ми собі строїли українську церкву. І хочемо щоб по-українськи там правилось, А ми нічого по тому церковно-словянському не понімаємо, — говорить місцева Лідія Пуздерко (о. Павло, перейшовши до УПЦ, продовжує служити українською — ред.).
- Я сприяв в селі об‘єднанню церкви під юрисдикцією Блаженнійшого митрополита Володимира. У селі є 20 людей які підтримують націоналістичну точку зору, а церква не може бути націоналістичною, вона Божа, — говорить Павло. Він 16 років був благочинним Липовецького району, коли служив у Київському патріархату. — Я чекав, що після візиту вселенського патріараха Варфоломея у 2009 році буде об’єднання церков. Все сподівався, але цього не сталося. Тому я вирішив перейти у лоно канонічної церкви. Адже Київського патріархату не визнають у жодній країні світу. Наші прихожани їздять у монастирі, а їх там не приймають, бо вони розкольники, записки вони не можуть подати, бо з Київського патріархату.
До церкви під’їжджає аріхєпископ Тульчинський і Брацлавский УПЦ Іонафан. Віруючи кидають йому під ноги тюльпани та нарциси. Зустрічають з короваєм. Співають “Христос Воскрес!” Він прямує до дверей храму. На ганку священики КП міцніше стикають руки. Жінки кричать: “Люди, вставайте! Не пускаємо московських попів!”
На ганку починається бійка. Владику намагаються захистити священики.
- Ви знаєте, мене навіть захищали священики з Київського патріархату, просили своїх колег не розпускати руки, — після розповідає владика Іонафан. — Там вже було незрозуміло хто, де. Але ми намагалися не допустити крові.
Раптом з-за дверей храму повалив темний дим.
- Вони спалюють себе! — почали кричати люди на вулиці. — несіть хутко воду! Викликайте пожежних.
Правоохоронці попросили отця Степана, який закрив своїх прихожан. аби вони відкрили двері, щоб затушити пожежу. Як виявилось жінки, що забарикудвалися підпалили поминальні книжки віруючих просто біля дверей. Також кидали у вогонь молитовники. Вогонь перекинувся на скатертину і синтетичну доріжку. Коли у храмі не стало чим дихати, жінки вибили скляне вікно. Двері храму відкрили, але решітку залишили відчинено. Через рештіку правоохоронці залили вогонь.
За 10 хвилин одночасно приїхали пожежники та спецпідрозділ міліції “Титан”. Правоохоронці відтіснили людей з ганку, оточили його і дали можливість пожежним обстежити церкву.
Одразу було прийнято рішення — не продовжувати протистояння, а опечатати храм і вирішення справи доручити суду. Він має визначити, кому має належати храм. Храм забили п’ятьма гвіздками і міліція опечатала двері. Зараз храм охороняють правоохоронці з Липовця.
- Мені дуже боляче, бо це наші брати і сестри, — говорить владика Іонафан. — Після цих бійок ми поговорили з тими священниками, вони всі нормальні люди, так, трохи емоціні, але це наші брати, з якими можна говорити. Ми всі стали жертвами політичної афери. Бо вже 18 років не працює в державі закон. Особливо це відтучно у релігії. І мені дуже боляче. Я вірю що український суд вирішить справу.
Ірина Костенко
Фото: Богдан БОНДАР

28.04.2010. ЛУЦЬК. Пасхальний концерт відбувся у місті Ківерці

28.04.2010. ЗАПОРОЖЬЕ. Епископ Иосиф освятил место под строительство храма в честь равноапостольной княгини Ольги