Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

Архієпископ Митрофан: «Існує тільки єдиний шлях примирення з Церквою — покаяння і усвідомлення своєї провини перед Вселенським Православ’ям»

(Інтерв’ю керуючого справами Української Православної Церкви, архієпископа Переяслав-Хмельницького Митрофана)

Архієпископ Митрофан: «Існує тільки єдиний шлях примирення з Церквою — покаяння і усвідомлення своєї провини перед Вселенським Православ’ям».

— Владика, як ви реагуєте на сьогоднішнє звернення голови УПЦ КП, щодо об’єднання?
— Заклики відносно об’єднання, неодноразово робила наша Українська Православна Церква. Але ні сам анафематствований “Патріарх Філарет”, ні хтось із його оточення не бажав йти на діалог. Як і раніше, так і сьогодні не зважаючи на мінливу політичну ситуацію в державі, у Церкві завжди залишаються єдиними і непохитними Святе Письмо і канони, які за своїм змістом є незмінними. Ми поділяємо стурбованість щодо розколу в Українському Православ’ї, але разом з тим наголошуємо, що не може бути жодного спілкування з тими, які сьогодні знаходяться під прокляттям, тобто за огорожею Канонічної Вселенської Православної Церкви, до якої належала і належить Українська Православна Церква на чолі з Блаженнішим Митрополитом Володимиром (Сабоданом).

— Тобто ви готові до переговорів щодо примирення?
— Ми завжди прагнемо вести дискусію про наболівше питання відносно Церкви, і її майбутньої цілісності, але тільки на канонічній основі, яка є своєрідною Церковною конституцією. Кожна Православна Церква в світі, саме на ній будує своє внутрішнє життя. Порушення будь-яких канонів або законів, що регулюють дисциплінарні відносини, автоматично веде до того, що та чи інша Церква опиняється поза законом, поза благодаттю — стає неканонічною. Ця справа носить не політичний характер, як це часто представляють представники “київських патріархатів” (УПЦ КП, УАПЦ), а в першу чергу має богословський підтекст. Її слід розглядати і вирішувати саме на глибокому богословському рівні. Ще раз хочу підкреслити, що наша Церква вельми стурбована розколом, який є кровоточивою раною на її тілі, але тільки за допомогою правильних і дійсно цілющих ліків, якими є святі канони, можливо загоїти рану розколу і здійснити бажане єднання.
Слід відмітити, що так званий “Київський Патріархат”, який був утворений ще при старій владі за часів екс-президента Леоніда Кравчука, а також мав підтримку від екс-президента Леоніда Кучми, неодноразово був у чорному списку Генеральної Прокуратури України. І у 1993, і у 2002 роках нею декілька разів ставилося питання про зняття УПЦ КП з реєстрації. Але як і в першому, так і в другому випадку “Київський Патріархат” заручався допомогою влади. Тому сьогодні нам важко говорити про якесь спілкування і примирення, коли порушені закони Церковного життя. Існує тільки єдиний шлях примирення з Церквою — покаяння і усвідомлення своєї провини перед Вселенським Православ’ям. І лише після цього можливо говорити про єдину Церкву з відповідним юридичним статусом.

— Ваше Високопреосвященство, Ви сказали про покаяння, як єдиний шлях до примирення, а саме покаяння і є тією канонічною основою для єднання?
— Безумовно, канонічні правила визначають єдиний шлях. Ті діти, які вийшли з батьківської домівки і почали блукати неправильними дорогами, щоб мати змогу знову називатися дітьми свого батька, повинні повернутися у свій дім. Якщо ми будемо бачити відповідні дії з боку “Київського Патріархату”, коли буде єдина думка і єдине бачення самостійної Церкви, тільки тоді можливий діалог.

— Тобто Ви пропонуєте, щоб УПЦ КП приніс покаяння?
— Не я пропоную, а про це говорять канонічні правила. Якщо вони бажають єдності, бажають, щоб Церква була канонічна і законна в Україні, то є лише єдиний вірний шлях — принести покаяння і разом працювати над майбутньою долею нашої Церкви.

— Які існують ще умови щодо примирення?
— Що стосується примирення, то хочу сказати, що були порушені права наших віруючих у західних регіонах України: зокрема на Волині, на Галичині, де вони були позбавлені змоги молитися у своїх храмах. Не раз до утисків прав наших віруючих залучалася і міська влада, яка передавала храми і молитовні домівки “Київському Патріархату” або греко-католикам. І саме сьогодні наша канонічна Церква виступає за відновлення конституційних прав віруючих і повернення їм віднятого. Коли ж ми говоримо про примирення і декілька разів піднімали питання, що віруючі нашої Церкви повинні мати однакові права з іншими, то це часто сприймалося, як розпалення ворожнечі і порушення миру. Але я хочу відмітити, що з нашого боку, якихось негативних і компрометуючих дій не було і не могло бути. Бо ми поважаємо закон, який у свою чергу повинен бути охоронцем прав і свобод всіх віруючих нашої держави.

— А чи готові Ви почати діалог духовного відродження всьго суспільства…тобто мається на увазі, щоб і УПЦ МП і УПЦ КП, а також УАПЦ розробили якусь спільну концепцію, запропоновану урядом ? Ви готові до такої співпраці?
— Ми запропонували свою концепцію, тобто наше бачення виходу із тієї духовної кризи, в якій знаходиться наше суспільство. По перше, Церкві повинні бути повернуті всі права, починаючи з основного — надання Їй статусу юридичної особи, без чого неможлива ніяка плідна праця. До цього часу, як раз завдяки діям “Київського Патріархату“, був провалений новий законопроект про (свободу совісті), який передбачав надання як нашій Церкві, так і УПЦ КП статусу юридичної особи. Разом з тим, Церква мала б ще більшу можливість займатися не тільки більш широкою благодійницькою діяльностю, а ще й викладати Закон Божий у загальноосвітніх навчальних закладах, також більш тісніше займатися з молоддю. Але цей прогресивний закон, який мав реалізувати в життя свіжі проекти, був провалений і залишився на папері. Тим не менш, не зважаючи на перешкодні дії “Київського Патріархату” ми продовжуємо свою місію, щоб відродити духовність серед українського народу, бо це дійсно нагальна потреба нашого часу. Саме зараз ми з вами становимося свідками того, як вся наша нація, а тим більш молодь залишається незахищеною від різного роду сект і хибних вчень, які взагалі не мають з Православ’ям нічого спільного. А тому, як ніколи, важливо Церкві посіяти добре сім’я на основі історично традиційного православного вчення, щоб у душі кожної людини був твердий стержень істинної віри.

— І все ж, владико, діалог щодо об’єднання трьох основних конфесій; чи готові Ви до цього питання?
— Все буде залежати від позиції “Київського Патріархату”. Ми неодноразово зверталися з подібними пропозиціями, а тому те що стосується праці в цьому напрямку нами сприймалося позитивно. Але для цього є свої перешкоди канонічного характеру, про які я вже нагадував. Хотів би також привести одне з Апостольських правил, яке чітко свідчить, що кожен православний віруючий навіть у побутовому плані не має права спілкуватися з анафематствованими, або відлученими від канонічної Церкви. А оскільки це прокляття тяжіє над відлученим головою УПЦ КП Філаретом (Денисенко), то вона автоматично тяжіє і над всіма його послідовниками. Тому ми не можемо спілкуватися з відлученими від Церкви, а тим більше молитися.

— А чи не заперечуєте Ви об’єднання між “Київським Патріархатом” і Автокефальною церквою?
— Це приватна справа Автокефальної церкви. Але тим людям хто ще трішечки мислить варто замислитись над тим фактом: якщо нас вважають Церквою Російською і ворожою, і це є основною причиною нашого небажання обєднатися з іншими конфесіями, то чому ж тоді як і УПЦ-КП так і УАПЦ маючи спільні ідеологічні інтереси до цих пір неєдині. Якщо ж вони найдуть в собі сили все ж таки прийти до єднання, ми будемо спостерігати як з їх боку відбуватимуться наступні кроки.

Підготував Сергій Богодєєв