Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

28.03.2005. ХЕРСОН. Документ: Відповідь архієпископа Херсонського і Таврійського Іонафана голові Херсонської державної обласної адміністрації Б.В. Сілєнкову в зв’язку з пропозицією перерозподілу храмів УПЦ у місті Херсоні і у Херсонській області

Голові херсонської державної
обласної адміністрації
Сілєнкову Б.В.
Копія : Блаженійшому Володимиру, Митрополиту Київському і всієї України, Предстоятелю УПЦ.

“… жодна церква Московського Патріархату в Україні не буде закрита…”
“…всі віруючі будуть молитися у своїх храмах…”
Президент України
Віктор Ющенко
Київ, 2005 р.

Проміжна відповідь

Зміст: обґрунтування прохання керуючого Херсонською єпархією УПЦ архієпископа Іонафана до Голови херсонської обласної державної адміністрації не задовольняти вимоги керівника релігійного центру “Херсонська єпархія УПЦ-КП” Петра (Даміана) Замараєва про запровадження почергового користування храмами УПЦ, які вже передані державою у безстрокове і безоплатне користування громадам УПЦ або є колективною власністю релігійних громад УПЦ з метою перерозподілу в подальшому цих храмів на користь вищезгаданого релігійного центру “Херсонська єпархія УПЦ-КП”.

Шановний Борисе Віталійовичу!

Вашого листа, в якому міститься пропозиція висловитися щодо вимог керівництва релігійної організації “Херсонська єпархія УПЦ — КП” про почергове користування храмами канонічної УПЦ, отримано і, розглядаючи його ширше, маючи на увазі усі наслідки задоволення вимог керівників УПЦ-КП, торкаючись і інших больових сторін релігійного життя на Херсонщині, цією проміжною відповіддю шанобливо м а ю повідомити Вам про таке.

1) Типових храмів, що передані державою у користування громадам УПЦ у м. Херсоні, бракує для здійснення богослужінь всім релігійним громадам і незареєстрованим релігійним групам УПЦ у м. Херсоні. (ДОВІДКА: віруючих УПЦ в Херсоні нараховується понад 80% (цифри надані на підставі кількості здійснених в храмах УПЦ хрещень дітей і всіх учасників хрестин за останні 25 років), що приблизно складає біля 270 тисяч херсонців. Свої релігійні потреби сотні тисяч віруючи херсонці задовольняють лише у 15 типових храмах міста, що вже декілька десятиліть тому були передані державою релігійним громадам УПЦ, як юридичним особам, безоплатно і безкоштовно, або побудовані громадами УПЦ, і які утримуються на кошти віруючих херсонців. Решта членів нових релігійних громад УПЦ в Херсоні (18 зареєстрованих громад і понад 70 незареєстрованих релігійних груп) змушені здійснювати богослужіння в робочих вагончиках, тимчасових приміщеннях, приватних будинках, або в лікарнях, тюрмах, учбових закладах тощо), або здійснювати свої релігійні потреби у вищезгаданих 15 типових храмах УПЦ.

2) Звертає увагу те, що Стрітенський „кафедральний собор” “архієпископа УПЦ-КП Даміана – Петра Замараєва” у м. Херсоні напівпустий майже кожного дня, як і інші його храми, і що його храм наповнюється доволі постійною групою симпатиків “духовенства” УПЦ-КП (можливо тому, що відправи Літургії, Хрещення і Вінчання у Стрітенській “українській” громаді УПЦ-КП у м. Херсоні здійснюються російською, а не українською мовою).

3) У кафедральних соборах і інших храмах УПЦ у м. Херсоні ведеться, згідно Церковному Статуту (Тіпікону), майже цілодобове відправлення богослужінь (часи, вечірня, полуночниця, заутреня, Літургія, відправи вінчань, хрещень, похорон, різних видів молебнів, багатогодинних єлеопомазань, проведення релігійних курсів для дітей і молоді, духовних бесід, а у в Свято-Духівському Соборі — музичних хорових вечорів, у монастирі – цілодобових читань ченцями псалмів тощо). Отже, фізичного часу для хоча б віртуального здійснення почергових відправ з іншими конфесіями, не порушуючи при цьому свободи на відправлення релігійних обрядів віруючими УПЦ у місті Херсоні, у Новій Каховці, Каховці, у всіх інших центральних районних храмах або у поки що єдиному невеличкому монастирі УПЦ на Херсонщині (с. Червоний Маяк), на мій погляд, немає.

4) Практика почергового користування храмами унеможливить здійснення богослужінь і обрядів у своїх храмах в повному канонічному обсязі, наприклад, у ніч Святої Паски і Різдва Христового, на Водохрещу, під час Страстної Седмиці (богослужіння тривають до 10 годин на добу з короткими перервами) тощо.

5) У списку, наданому Вам керівниками релігійної організації “Херсонська єпархія УПЦ-КП” є храми УПЦ, які були побудовані виключно вірними УПЦ і є власністю громад, тому не можуть бути предметом перерозподілу їх між іншими конфесіями або об’єктом для призначення державою почергового користування. Вимоги керівників УПЦ-КП віддати ці храми їм або користуватися почергово мають ознаки злочинного замислу проти колективної приватної власності релігійних громад УПЦ на Херсонщині.

6) Практика “почергового користування храмами УПЦ” може привести до господарського безвладдя і сутичок між віруючими (хтось спізнився, а хтось “перебрав” свій час). Така практика приведе до безкінечних сутичок між віруючими і духовенством. Наприклад, Єрусалимський храм Воскресіння Христового вже понад тисячу років належить на правах власності одній арабській родині, яка здає його по частинах в оренду різним конфесіям, за що останні змушені платити. При цьому кожна з конфесій (православні, католики та інші) вважає його історично “своїм”, через що неможливо роками (!) позтирати навіть пил з ікон або зробити ремонт. Сутички відбуваються навіть серед Патріархів, коли їхні богослужіння у Храмі (на Паску) збігаються в часі (остання відбулася в 2004 році). На Заході України практика спільного користування храмами практично вже не існує з тих самих причин.

7) В Україні жодна Церква або релігійна організація не має державного статусу і не може претендувати на майно іншої Церкви або релігійної організації, не мають права припиняти або ускладнювати вільний доступ членів громад УПЦ до тих місць богослужінь, що вже передані державою громадам УПЦ.

8) Вірні УПЦ внаслідок допущення спільного користування храмами можуть залишитися без них зовсім, бо, згідно канонів Православної Церкви, вони не мають права молитися в осквернених розкольниками місцях богослужінь під загрозою відлучення і в такому випадку будуть змушені молитися “в катакомбах”, на що, очевидно, і розраховує керівництво УПЦ-КП.

9) Теза керівництва УПЦ-КП про те, що храми УПЦ “в недалёком будущем станут на Херсонщине иностранной собственностью” (мова оригіналу одної з заяв херсонської організації “УПЦ-КП”), є брехливою юридично безграмотною пропагандою: давно відомо про офіційний лист Патріарха РПЦ Олексія ІІ на ім’я колишнього міністра юстиції України пана Онопенка (ще на початку 90 років минулого століття!) з відмовою від володіння Московською Патріархією всім колишнім церковним майном РПЦ в Україні на користь УПЦ (текст листа Патріарха Олексія ІІ додається).

10) Питання про перерозподіл або про саму можливість почергового служіння в храмах, що вже передані у користування релігійним громадам УПЦ, не може вирішуватися на підставі негативних емоцій або політичних фальшивих міркувань, нібито УПЦ є “иностранная Церковь” (із заяв керівництва херсонської УПЦ-КП), а не українська Церква. Відомо, що УПЦ зареєстрована як релігійне об’єднання громадян України відповідними органами вищої державної влади України. (До речі, за законом України, “держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості”).

11) Вимоги керівництва УПЦ-КП, яке прикривається своєю участю у подіях „помаранчевої революції”, є нічим іншим, як політичним тиском на Президента В.А. Ющенка, на його представників в регіонах з метою зіткнути їх з вищим духовенством і масами віруючих УПЦ в Україні і, не виключно, дискредитуванням і подальшим усуненням “невгодних” деяким колам чинних представників Президента в регіонах.

12) Шановний Борисе Віталієвичу! У „помаранчевій революції” вільно брали участь численні вірні нашої УПЦ зі Сходу і Заходу України. На Майдані Незалежності, наприклад, був викладач Київської Духовної Академії священник Андрій Дудченко і священник Петро Зуєв, який безпосередньо входив до Виборчого Штабу кандидата в Президенти України В.А. Ющенка та складав проекти вибочих документів щодо майбутньої церковної політики кандидата в Президенти і якого за це ніхто не відлучав від Церкви. Вони розмістили на Хрещатику тимчасову каплицю (перед входом до Київради). Цей факт підкреслив і Віктор Андрійович Ющенко, який в одній із своїх промов на Майдані Незалежності після зустрічі з Блаженійшим Митрополитом Володимиром у Києво-Печерській Лаврі заявив: “Нас підтримує і Московський Патріархат!” Так, це його власні слова з власного виступу, які чула вся Україна. Така ж ситуація було і у Херсоні: багато священиків на свій розсуд вільно обирали нового Президента і ніхто за це від мене не постраждав, бо за законом України про свободу совісті “священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами” і їхня участь і власний вибір не може бути звинуваченням на їхню адресу. На жаль, в Херсоні мали місце і “брудні” технології. Так, газета “Губернские вести” перед третім туром голосування надрукувала півмільйонним тиражем (!) моє звернення до вірних УПЦ з приводу виборів, але при цьому, без мого дозволу, самостійно було суттєво змінено текст моєї офіційної заяви на користь одного з кандидатів. (Для порівняння оригінал тексту заяви знаходиться в архіві ХЄУ УПЦ, його мають також і настоятелі парафій УПЦ на Херсонщині). Впевнений, що ця редакційна підробка використовується керівництвом УПЦ-КП для розпалювання ворожнечі проти мене особисто на політичному ґрунті. До речі, не існує і жодного офіційного документу Священного Синоду УПЦ або Вищого Священноначалія УПЦ про обов’язкове одностайне голосування віруючими УПЦ лише на користь одного з кандидатів в Президенти України. Тому звинувачення керівників УПЦ КП на адресу КПЦ, нібито вона є опозиційної до нової влади – безпідставні і штучні. На цьому тлі цікаво те, що, за повідомленням відомого заслуженого журналіста України В.С Анісімова, вища посадова особа з УПЦ-КП, “архієрей” філаретівської єпархії у Полтаві, палко закликав своїх вірних голосувати за одного, нині вже опозиційного кандидата в Президенти (!). І де ж тоді так звані “одностайні помаранчеві заслуги” УПЦ-КП перед новою владою, про що не соромлячись твердять її керівники, “стукаючи” цій владі на “конкурентів” з УПЦ у Херсоні і в інших регіонах. вимагаючи від неї на цій псевдопідставі “задоволення” для себе у вигляді перерозподілу храмів громад УПЦ, або почергового користування ними, щоб потім з них викинути на вулицю вірних УПЦ?! (На жаль, маємо численні криваві факти “спільного почергового користування храмами” на Заході України). Справжньою метою змагань керівництва УПЦ-КП за оволодіння храмами релігійних громад УПЦ є знищення канонічної УПЦ на теренах Східної і Південної України будь-яким шляхом. А це — шлях до розколу всього українського суспільства і Держави. Багатонаціональная УПЦ — це гарант єдності України. Збереження Православної Цивілізації, духовної єдності всіх православних слов’ян – це обов’язок всіх людей доброї волі перед нашими нащадками.

13) Провокаційні вимоги керівництва УПЦ-КП вже викликало на Херсонщині численні протести громад УПЦ, єпископів УПЦ, Священного Синоду УПЦ. На Вашу адресу продовжує надходити потік телеграм, звернень громад УПЦ, єпископів УПЦ з протестами проти втручання у мирне життя релігійних громад УПЦ невизнаних Світовим Православ’ям анафематствуваних розкольників Церкви Христової. Вони вірять, що Бог ще судитиме їх на Страшному Суді Своєму (тексті відповідних документів додаються).

14) Практика “почергового користування храмами УПЦ” може бути сприйнята віруючими УПЦ як знущання над святинями, над їхніми релігійними почуттями і привести до тривалих масових сутичок між віруючими різних конфесій, бо історично на Сході і Півдні України, на відміну від Заходу, люди набагато гостріше переживають свою ідентичність з Православ’ям, і тому реакція їх на появу “іновірців” у своїх храмах може бути непередбаченою. Тим більше, що УПЦ-КП не визнана Світовим Православ’ям, діє поза межами Православ’я і допускає посвячення у духовний сан і сакраментальне спів служіння, і спільне причастя з деякими неохаризматами і групами неопротестантів (у кафедральному Стрітенському храмі м. Херсона).

15) Введення практики почергового користування може ланцюгово викликати вимоги деяких агресивних тоталітарних угруповань (“Білого Братства”, наприклад) щодо здійснення ними “почергових користувань” молитовними будинками православних, баптистів, мусульман, євреїв, що чинний закон теоретично не забороняє.

16) Право користування державною власністю в Україні можливо здійснити лише за наявності конкретної юридичної особи. Тому при вирішенні всіх майнових питань усім сторонам треба мати на увазі, що, за законом України, кожна релігійна громада УПЦ є абсолютно самостійною юридичною особою, підпорядкованою своєму архієрею виключно у канонічних питаннях. Тому проблеми власності релігійних громад, можливості або неможливості почергового користування культовими спорудами або іншим майном, що знаходиться в користуванні релігійних громад УПЦ на умовах безстрокової і безоплатної оренди, вирішуються виключно статутними органами громад. Таких громад УПЦ в області налічується понад 300 і ніхто не має юридичного права надати аутентичну відповідь з цих питань без відповідних рішень статутних органів конкретних релігійних громад.

17) Сьогодні звернень конкретних релігійних громад УПЦ-КП, юридично зареєстрованих відповідними державними органами України, до органів місцевого самоврядування про надання їм права почергового користування конкретними храмами УПЦ, за моїми даними, немає. Отже, з цих міркувань ініціатива херсонського центрального керівництва релігійної організації “УПЦ-КП”, на мій погляд, є безпідставною. Дійсно, є вимоги керівників “єпархіального центру УПЦ-КП”, але не має документальних заяв саме конкретних релігійних громад УПЦ-КП в органи місцевого самоврядування на цю тему. Тому вимоги “архієпископа Даміана” та його прибічників є суто політичною акцією, спробою “паперового” і психологічного тиску на владу, адже реально немає самого предмета для обговорення питання – обгрунтованих звернень конкретних юридичних релігійних місцевих громад УПЦ-КП.

18) Останні відомості, що надійшли до Управління Херсонської єпархії УПЦ і які ще треба ретельно перевірити документально, свідчать, що на Херсонщині багато типових храмових споруд, якими користувалися раніше громади УПЦ на правах оренди, вже передано у власність релігійних громад УПЦ. (На жаль, у місті Херсоні повернуто у власність громад УПЦ тільки один собор, що раніше перебував у власності держави, — Катеринівський Собор (у минулому році) і таке становище людей не задовольняє. Відповіді з міської ради Херсона свідчать про ігнорування прохань віруючих УПЦ і про те, що рекомендації Ради Європи щодо повернення всіх храмів у колективну власність репресованих релігійних громад УПЦ в Херсоні, як і за часи старої влади, не виконуються.

19) Вважаю, що херсонське керівництво УПЦ-КП безсоромно блефує, твердячи про свою нібито фінансову спроможність, на відміну від “московської” УПЦ, зробити реставрацію соборів м. Херсона у разі їх передання в користування УПЦ-КП. Це є неправда, тому що навіть маленький храм УПЦ-КП у с. Геройське Голопристаньського району досі стоїть напівзруйнований, незважаючи на звернення настоятеля про допомогу. А свій Стрітенський собор автокефалісти-замараєвці відремонтували тільки при значній фінансовій підтримці міськради Херсона (зробили “золотий” купол, переробили інтер’єр тощо). Але коли таку ж фінансову допомогу отримує громада УПЦ для реставрації херсонських архітектурних церковних будівель – власності держави, то керівництво УПЦ-КП піднімає пропагандистську кампанію в газетах Херсона, закликаючи провести перевірку витрат коштів мером міста.

20) У місті Херсоні і у районах Херсонської області серед селян, керівництва численних релігійних громад і віруючих УПЦ, робітників культури, студентів і робочих вже лунають негативні оцінки щодо вимог керівництва УПЦ-КП про перерозподіл храмів УПЦ або про почергове користування храмами канонічної УПЦ з представниками УПЦ-КП, лідером якої є анафематствувана і позбавлена духовного сану особа (Михайло Антонович — “Філарет” Денисенко). Наприклад, тільки в Свято-Андрієвському храмі м. Нова Каховка зібрано за один день (!) тисяча підписів мешканців міста проти агресивних намірів керівників УПЦ-КП. Мені відомо, що їхні численні листи і телеграми з протестами проти намірів херсонських керівників “УПЦ-КП” направляються і Вам, шановний пане Губернаторе, і Президенту України В.А. Ющенку, і в Раду безпеки і оборони України, і в інші державні і церковні інстанції.

21) При цьому Херсонську єпархію УПЦ і мене особисто здивувала відмова в прийомі численних телеграм протесту населення і керівників релігійних громад УПЦ в Херсонській області проти перерозподілу храмів і впровадження почергового користування храмами УПЦ спільно з “УПЦ-КП” завідуючою відділом скарг обласної державної адміністрації Шевченко Оксаною Михайлівною, про що письмово повідомив протоієрй Іоанн Романович — старший священик (благочинний) Високопільського округу Херсонської єпархії УПЦ про відмову прийняти телеграми саме цією посадовою особою.

22) Вимоги представників релігійної організації “Херсонська єпархія УПЦ-КП” про перерозподіл храмів “конкурентів” дестабілізують духовне життя УПЦ. Вони постійно в газетних публікаціях ображають духовні почуття вірних Херсонської єпархії УПЦ. Наприклад, з приводу прибуття з інших єпархій України до храмів УПЦ у Херсоні святих ікон та публічного шанування їх тощо, що є грубим втручанням у внутрішні справи незалежної в своєму внутрішньому управлінні Української Православної Церкви. До речі, закон України про свободу совісті захищає будь-яку Церкву від втручання в її внутрішнє життя, проголошуючи, що жодна “релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань. Релігійна організація зобов’язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку”. А також: “Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії”. Але прибічники УПЦ КП, всупереч цьому закону, викладають нещодавно на сторінках херсонської газети „Вгору” № 9 (127) від 3 березня 2005 року цілу програму агітаційних заходів у парафіях УПЦ (!) з метою “вербовки” у свою УПЦ-КП вірних і духовенство УПЦ в разі відмови Архієпископа Іонафана передати їм храми УПЦ на Херсонщині у почергове користування. Це дуже небезпечні плани і, впевнений, вони зустрінуть рішучі протидії вірних УПЦ по всіх напрямках. Останні агресивні заяви і дії керівництва УПЦ-КП у м. Херсоні проти УПЦ прямо протилежні вищенаведеним заявам Президента України В.А. Ющенка. Терміново необхідно негайно покласти край на Херсонщині систематичному втручанню пана Петра (“Даміана”) Замараева та його колег у справи нашої релігійної організації – Херсонської єпархії Української Православної Церкви, про що я до Вас цим листом і звертаюсь.

23) Хочу нагадати і про те, що Петро (“Даміан”) Замараєв і його син-секретар Іван Замараєв раніше вже були позбавлені духовного сану за злочини перед Церквою Христовою, і при тому вони обидва були суворо попереджені Священним Синодом УПЦ про можливість їхнього повного відлучення від Церкви через проголошення анафеми в разі продовження скоєння ними злочинів проти Церкви Христової.

24) Два роки тому Іван Замараєв був згоден повернутися з покаянням до канонічної УПЦ. Про умови свого повернення він тричі мав бесіди з правлячим архієреєм Херсонської єпархії УПЦ. Про це було офіційно докладено Предстоятелю УПЦ Блаженнійшому Митрополиту Володимиру, на що була отримана відповідь, що це питання має розглянути Священний Синод УПЦ. Тоді Іван Замараєв став раптово наполягати, щоб його батько — Петро (“Даміан”) Замараєв, який, з його слів, теж нібито погодився перейти до УПЦ, отримав би одразу посаду архієрея УПЦ. Це було неможливо з канонічних причин і все, на жаль, повернулося на кола свої. Тепер Іван Замараєв вимагає від нової державної влади призначення Грідіної К.Г. на посаду керівника релігійних справ в області. Нам відомо, що ця особа налаштована проти УПЦ.

25) Задоволення місцевою владою вимог керівництва УПЦ – КП про перерозподіл храмів УПЦ на користь невизнаної УПЦ-КП або запровадження почергового користування храмами УПЦ спільно з “УПЦ-КП”, без ніякого сумніву, ставлять під загрозу дискредитації слова, дії, особистий авторитет і державну політику Президента України В.А. Ющенка і політичні цілі Помаранчевої Революції, це викличє негативний резонанс у міжнародних церковних і політичних колах. Про наміри керівників вже знають і Святіший Патріарх Алексій і Блаженійший Митрополит Володимир, і всі Ієрархи УПЦ. Це питання під є під уважним контролем і Голови Відділу Зовнішніх Зв’язків Московського Патріархату Митрополита Кирила. Думаю, що імідж нової влади України і її Президента у Ваших руках, шановний пане Губернаторе, і залежить він від Вашого зваженого вирішення тривожного для вірних УПЦ питання!

26) Перерозподіл новою регіональною владою України храмів УПЦ або запровадження почергового користування храмами УПЦ можуть викликати масові протести вірних і духовенства УПЦ по всій Україні, напругу міжконфесійних відносин і відносин з державною владою, і, не виключаю, можуть спровокувати звернення деяких сил до посередництва лідерів опозиційних сил в Україні у справи захисту інтересів віруючих УПЦ, які вже публічно (по каналах НТВ та інших) декларують свою зацікавленість у цій справі. Безумовно, що політизація цієї справи була б дуже небажаною не тільки напередодні виборів до Верховної Ради України, а й взагалі у нашій державі у майбутньому.

27) Офіційне роз’яснення колишнього Державного Комітету про практичне застосування норми закону про почергове користування храмами визнає, що ця норма стосується лише тих культових споруд, які ще не передані державою релігійним організаціям і на які претендують одразу дві, або більше конфесій. (Роз’яснення було свого часу надруковано і надіслано у відділи у справах релігій всіх обласних державних адміністрацій за підписом колишнього заступника Голови Держкомрелігій пана В. Г. Середи ще на початку 90 років минулого століття);

28) Рада Європи давно вже чекає від України виконання 5-ї умови вступу її до ЄС, а саме — повернення релігійним громадам, незалежно від “іноземного чи національного статусу”, всіх храмів і всього іншого церковного майна, яке перебувало у їхній власності до того, як воно було націоналізовано державою і практично забезпечити право вільної відправи богослужінь громадянам країни. Відомо, що Україна підписала ці угоди з Радою Європи.

29) В законі України про свободу совісті декларується: “Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство про свободу совісті та релігійні організації, то застосовуються правила міжнародного договору.” Отже, Рада Європи пропонує повернути майно Церквам, а керівництво УПЦ-КП на Херсонщині протидіє виконанню державною владою міжнародних обов’язків України про повернення храмів і іншого майна їх історичним власникам, тому їхні дії мають ознаки кримінального злочину і скарги на них релігійних громад або громадян, напевно, можуть бути розглянутими, після відповідної процедури, у Європейському Суді у Страсбурзі.

30) Президент України В.А. Ющенко публічно неодноразово заявляв, що “жодна церква Московського Патріархату в Україні не буде закрита” і, що “всі віруючи будуть молитися у своїх храмах.” Про це він казав і Святішому Патріарху Алексію, і Блаженійшому Митрополиту Володимиру, і Президенту Росії В.В. Путіну. “Не словом, а ділом”, “Мир вам” – це прекрасні слова Президента України В.А. Ющенка. Отже, ці слова чинного Президента мусять всі втілювати в життя, у добрі справи, що несуть спокій, мир і злагоду, а не ворожнечу між віруючими.

Шановний Борисе Віталійовичу!
На підставі вищенаведених міркувань і фактів прошу Вас не допустити здійснення небезпечних для спокою населення Херсонщини і України планів керівництва УПЦ-КП на Херсонщині (“архієпископа Даміана” або його секретарів і помічників) про перерозподіл храмів УПЦ у місті Херсоні і у Херсонській області, а також прошу відхилити всі вимоги з боку УПЦ-КП про почергове користування храмами УПЦ. До речі, це вже рішуче зроблено губернатором батьківщини нинішнього Президента України Віктора Андрійовича Ющенка на Сумщині.

Шановний Борисе Віталійовичу! Прошу призначити мені час для особистої зустрічі для обговорення актуальних питань церковно-державних відносин у Херсонській області. При цьому дозвольте запевнити Вас у своїй глибокій повазі і побажати Вам Божого благословення і довгої плідної праці на посту Голови херсонської обласної державної адміністрації на благо Херсонщини і всього народу незалежної України.

З щирою повагою

Архієпископ Херсонський і Таврійський, УПЦ.

Додатки:

1. Копія звернення Священного Синоду Української Православної Церкви від 09.03.2005
2. Копія звернення Священного Синоду Української Православної Церкви до Президента України Віктора Ющенка від 09.03.2005
3. Копії газетних статей: „Вгору” № 8(126) від 24.02.2005, „Гривна” № 9 (529) від 24.03.2005, „Вгору” № 9 (127) від 03.03.2005.
4. Копії звернень Замараєва з претензіями на володіння храмами Херсонської єпархії УПЦ.
5. Благословенна Грамота Патріарха Московського і всієї Русі Алексія ІІ на
6. обрання Предстоятелем УПЦ Блаженішого Митрополита Володимира.
7. Лист Патріарха Московського і всієї Русі Алексія ІІ до міністра юстиції України п. Онопенка.
8. Дробинко О. Чому розкольницькі угруповання в Україні називаються неканонічними. Видавничій відділ Київської митрополії. м. Київ, 2004р.
9. Чи існує Українська Православна Церква – Київський Патріархат? Добірка газетних і журнальних статей за 1996-1997 роки. Видання Української Православної Церкви, м. Київ,1997 р.